Рішення № 140097618, 21.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1043/26

Провадження № 2/595/634/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Пастушак І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бучач цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7400886 в розмірі 26100 гривень, з яких: 9420 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 11680 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5000 грн - заборгованість за пенею. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 31 жовтня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7400886, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства. 25 травня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 25052026 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 25 травня 2026р. до Договору факторингу № 25052026 від 25.05.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26100 грн, з яких: 9420 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 11680 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 7400886 в розмірі 26100 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

24 серпня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вона просить у задоволенні позовних вимог про стягнення 11680 грн комісії за обслуговування кредиту та пені в розмірі 5000,00 грн відмовити. Також просить в частині позовних вимог про стягнення 9420 грн основного боргу, встановити його дійсний розмір на підставі належних, допустимих та достовірних доказів фактичного руху коштів, здійснених платежів та залишку заборгованості та відмовити у стягнені тієї частини боргу, яка не буде підтверджена такими доказами. Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру фактично задоволених вимог. Відзив мотивує тим, що вона визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів в сумі 10000,00 грн, однак заперечує щодо заявленого розміру заборгованості, зокрема, комісії за обслуговування кредиту та неустойки, а також вважає, що подані позивачем документи не дають можливості однозначно встановити правильний розмір заборгованості за основним зобов`язанням. Зазначає, що позивач просить стягнути 9420 грн основного боргу, тобто не всю суму отриманого кредиту, саме тому, має бути зрозуміло, яким чином сформувалася різниця у 580 грн. У поданій ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення містяться численні записи про «сплату тіла кредиту» по 10,00 грн, а отже, з документа вбачається певне зменшення основної заборгованості. Водночас позивач не надав зрозумілого узагальненого розрахунку, з якого можна було б встановити скільки коштів фактично було сплачено нею, коли саме вони були сплачені, яким чином кожен платіж був зарахований, яким є фактичний залишок основного боргу, чому остаточна сума кредиту становить 9420 грн. Особливої уваги потребує запис у відомості від 25.05.2026 про списання тіла кредиту за рахунок фінансового результату» у сумі 9420 грн. Тому, вона не заперечує прости встановлення судом фактичного залишку тіла кредиту, однак заперечує щодо стягнення 9420 грн як безумовно доведеної суми без дослідження документів, на підставі яких сформовано цей залишок. Звертає увагу, що у самому кредитному договорі зазначено, що кредит надається загальним строком 360 днів з 31.10.2025 по 26.10.2026, водночас у заяві на отримання кредиту від 31.10.2025 зазначено строк кредиту 30 днів та дату повернення 30.11.2025. Заперечує щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту в розмірі 11680 грн. Так, згідно умов договору комісія за обслуговування кредиту визначена у розмірі 14,60% від суми кредиту за кожний розрахунковий період, а загальний розмір такої комісії за весь строк кредитування визначений у сумі 32120 грн. При цьому у договорі зазначено, що ця комісія включає серед іншого: розміщення в особистому кабінеті інформації про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості; інформацію про складові заборгованості; інформацію про графік платежів; нагадування про необхідність здійснення платежів; інформування про зміни; консультації; текстові повідомлення; інші інформаційні та сервісні дії. Водночас саме по собі включення такого переліку до договору не доводить фактичного надання їй кожної з відповідних послуг. У відомості про щоденні нарахування та погашення міститься запис від 25.05.2026 про списання комісії за обслуговування - 1460 грн та списання нестандартної комісії за обслуговування за рахунок фінансового результату 10220 грн. Зазначає, що вимога про стягнення 11680 грн комісії є недоведеною як за своєю правовою підставою, так і за фактичним формуванням суми. Також просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення з неї неустойки в розмірі 5000 грн, оскільки умови договору щодо стягнення неустойки суперечать прямому припису п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Вважає, що позивач повинен довести саме існування та розмір тієї заборгованості, право вимоги щодо якої було передано, а не лише факт укладення договору факторингу.

08 серпня 2026 року від представника позивача ТОВ «ЄАПБ» Канак М.С. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь на відзив мотивує тим, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів. Також слід зазначити, що згідно кредитного договору, підписаного відповідачем, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитодавця, а також отримав від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання кредиту відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. Зазначає, що у випадку неповного розуміння умов договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Отже, підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів. Тобто, в даному випадку, якщо відповідач не погоджується з відповідними розрахунками заборгованості за договорами, він має право подати контррозрахунок. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги позивача, зокрема, контррозрахунок заборгованості, відповідачем не надано. Також, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи Розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але не скористався даним правом. Отже, зазначена заборгованість підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, які не спростовані належним чином. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що вони є чіткими, зрозумілими та узгоджуються з умовами кредитного договору. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан», первісним кредитором було списано тіло, відсотки, комісії та штраф за рахунок фінансового результату та зараховано дохід від відступлення права вимоги по кредиту. Зауважує, що положення пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.24, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Враховуючи те, що договори були укладені після набрання чинності Закону № 3498-IX, заборгованість по зазначеним договорам була нарахована первісним кредитором згідно вимог чинного законодавства. Зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив, представник позивача Канак М.С. просила розглядати справу у відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ»

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. У відзиві на позовну заяву відповідач просила розглядати справу у її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 7400886 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 31.10.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Згідно п.1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 26.10.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

П. 1.5. Договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 33200.00 грн. Денна процентна ставка складає: (33200.00 грн. / 10000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.92%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1669.43 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 43200.00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна

процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню,

зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Пунктами 1.5.1. та 1.5.2. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1080.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.80 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 10.80 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 32120.00грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.1.5.3. та п.1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Згідно п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Договір про споживчий кредит № 7400886 підписаний відповідачкою ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 244133.

Крім того, попередньо ОСОБА_1 ознайомилася та підписала одноразовим ідентифікатором 387692 паспорт споживчого кредиту №7400886. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), в якому визначено умови кредитування: сума кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду : 0,0010 відсотків річних. Протягом решти строку кредитування: 0,0010 відсотків річних; комісія за надання кредиту 1080,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,80 відсотків від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту сума комісії за весь строк кредитування: 32120,00 грн, яка нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 1669,43 відсотків річних.

Заява на отримання кредиту, яка є Додатоком №2 до Договору про споживчий кредит №7400886 від 31.10.2025 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем.

Згідно з даними платіжного доручення 165309628 від 31.10.2025, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок НОМЕР_1 кошти в розмірі 10000,00 грн згідно договору № 7400886.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення здійсненої ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 31.10.2025 надано кредит в сумі 10000,00 грн.

25 травня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25052026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» (клієнт) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту, неустойку та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

25.05.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників № 1 за договором факторингу.

Згідно із платіжною інструкцією № 111 від 26.05.2026, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «Мілоан» 9396483,47 грн оплату згідно Договору факторингу №25052026 від 25.05.2026.

Таким чином, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до Реєстру боржників №1 від 25.05.2026 до Договору факторингу №25052026 від 25.05.2026 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7400886 на суму заборгованості 26100,00 грн, з яких: 10000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 11680 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 5000,00 грн сума заборгованості за неустойкою.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 31.10.2025 підписала Договір про споживчий кредит №7400886 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 244133 та отримала від ТОВ «Мілоан» суму позики в розмірі 10000,00 грн на картковий рахунок, що стороною відповідача не заперечується.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Таким чином ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до Договору факторингу №25052026 від 25.05.2026 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7400886.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із наступного.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти за договором №7400886 від 31.10.2025 у сумі 10000 грн.

Так, сторонами у договорі узгоджено, що такий укладається на строк 360 днів, з 31.10.2025 (дата надання кредиту) до 26.10.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

З відомості про щоденні нарахування та погашення (довідка сформована первісним кредитором ТОВ «Мілоан») слідує, що ОСОБА_1 сплатила 580 грн в рахунок погашення за тіло кредиту, несплаченою сумою заборгованості за основним зобов`язанням є 9420 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7400886 від 31.10.2025, а саме: 9420,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту).

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за обслуговування кредиту в сумі 11680,00 грн, однак така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22)

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №74001886 від 31.10.2025 задоволенню не підлягає.

Окрім того, щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який діє по цей час.

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 7400886 від 31.10.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 7400886 у розмірі 9420,00 грн, що становить суму заборгованості за основною сумою боргу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 960,91 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (9420х2662,40/26100).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4,12,76,77,78,80, 81,141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № 7400886 в розмірі 9420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 960(дев`ятсот шістдесят) грн 91 коп судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя: Р. О. Содомора