Рішення № 140097564, 14.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/4594/25

Провадження 2/465/1723/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2026 року м. Львів

у складі: головуючого судді Рудакова Д.І.

при секретарі Старух Ю.М.

за участю представника позивача Шагай О.О.

прокурора Грицьківа А.В.

представника відповідача Репака В.В.

представника відповідача Брухаль Т.І.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участі третьої особи ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу прибудови, скасування рішення реєстратора на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

29 травня 2025 року до Франківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави Львівської міської ради до ОСОБА_2 , за участі третьої особи ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, щоФранківською окружною прокуратурою міста Львова Львівської області під час здійснення нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025142080000005 від 14.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України встановлено факт порушення інтересів територіальної громади м. Львова внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0031 га по АДРЕСА_1 шляхом внаслідок здійснення незаконної прибудови розмірами 5,14 м. х 6,03 м. до будинку за цією ж адресою.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.01.2020 у справі № 465/5459/18 задоволено позов ОСОБА_2 до Львівської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та визнано за нею право власності на реконструйовану квартиру загальною площею 142,0 кв.м., розташовану на АДРЕСА_2 .З метою покращення житлових умов проживання ОСОБА_2 самовільно здійснено розширення площі квартири АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою шляхом прибудови розмірами 5,14 м. х 6,03 м. та надбудови 2-ого поверху.Нотаріально засвідченою заявою, яка зареєстрована в реєстрі за № 1360 23.05.2019, ОСОБА_1 ствердила, що реконструкція квартири по АДРЕСА_2 проведена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто за її кошти. На реконструкцію вказаної квартири іншими мешканцями будинку надана письмова нотаріальна згода.

Так, при ухваленні судом у справі № 465/5459/18 заочного рішення яким визнано право власності на самочинно реконструйовану квартиру, ним застосовано положення Цивільного кодексу України щодо набуття права власності за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України) та визнання права власності (ст. 392 ЦК України).

Не погодившись із прийнятим рішенням, 10.07.2020 Львівською місцевою прокуратурою № 3 внесено до Франківського районного суду м. Львова заяву про його перегляд, яка мотивована, зокрема, тим, що спірна квартира є самочинним будівництвом (збудованою без відповідного документа, який дає право виконувати роботи, та без належно затвердженого проекту) на земельній ділянці, що належить до комунальної власності м. Львова і не була відведена для цієї мети, самочинна реконструкція якої здійснена шляхом добудови і надбудови із збільшенням загальної площі квартири з 46,8 м. кв. до 141,0 кв.м. загальної площі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.11.2020 вищевказане заочне рішення суду скасоване, а у подальшому, рішенням цього ж суду від 26.04.2023 в задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської міської ради за участю третьої особи - ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання права власності відмовлено. При цьому, вказане рішення суду про відмову у задоволенні позову не оскаржувалось та набрало законної сили.

Оскарженим органами прокуратури рішенням Франківського районного суду міста Львова від 26.05.2017 також було визнано за ОСОБА_2 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 141,0 кв.м.

При цьому, постановою Львівського апеляційного суду від 18.02.2019 вказане незаконне рішення суду скасовано та постановлено відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог до Львівської міської ради про визнання за нею права власності на вищевказану реконструйовану квартиру.

Так, згідно із інформацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 30.10.2017 було зареєстровано право власності на квартиру по АДРЕСА_2 , загальною площею 141,0 кв.м. та житловою площею 73,4 кв.м. на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.05.2017 у справі № 465/7074/16-ц, яке було скасовано 04.03.2019 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 18.02.2019 у вказаній справі, у зв`язку з чим на даний момент у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишився відкритий розділ щодо цього майна.

Опрацюванням відкритих даних земельного кадастру України за вищевказаною адресою не виявлено сформованих земельних ділянок, які передано у власність чи користування фізичним чи юридичним особам. Так, відповідно до інформації наданої Управлінням земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (далі - Управління земельних ресурсів) встановлено, що Львівською міською радою рішення (ухвали) про передачу у власність чи надання у користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки на АДРЕСА_1 не приймалось, а відтак зазначена земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Відповідно до плану зонування території Франківського району міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 18.09.2014 № 3840, земельна ділянка, на якій розміщений житловий будинок на АДРЕСА_1 , розташована в межах функціональної зони Ж-3 - зони багатоповерхової житлової забудови.

Станом на 01.05.2025 Львівською міською радою не приймались будь-які ухвали про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Таким чином, внаслідок відсутності належним чином оформленого права власності чи користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 порушуються інтереси та права її законного власника - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

02.11.2017 ОСОБА_2 подано до Центру надання адміністративних послуг при Миколаївській районній державній адміністрації заяву № 24989866 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - квартири загальною площею 46,8 кв.м. та житловою площею 30,7 кв.м. по АДРЕСА_2 , право спільної часткової власності в розмірі 1/3 частки якої було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1314 від 15.11.2016, та ще 2/3 часки перебували у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В подальшому, державним реєстратором Практикою А.Г. розглянуто заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24913861 від 30.10.2017, за результатами чого 03.11.20217 ним прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37921107, згідно з яким проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на самочинної реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 на 13 підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.05.2017 по справі № 465/7074/16-ц.

Львівський апеляційний суд у постанові від 18.02.2019 по справі № 465/7074/16-ц скасовуючи рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.05.2017 по цій справі, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 через те, що самочинно реконструйована квартира по АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом (збудованою без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та без належно затвердженого проекту) на земельній ділянці, що належить до комунальної власності міста Львова і не була відведеною для цієї мети, шляхом збільшення загальної площі згаданої квартири з 46,8 кв.м. до 141 кв.м. загальної площі. ОСОБА_2 не є власником чи співвласником цієї квартири та не є у цій квартирі зареєстрованою, адміністративна процедура, передбачена чинними нормативно-правовими актами, нею дотриманою не була.

З огляду на вищенаведені обставини, квартира загальною площею 141,0 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 , є об`єктом самочинного будівництва, які у встановленому законом порядку в експлуатацію не приймалась.

Зважаючи на вищенаведене, Львівська міська рада вважає, що необхідне зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) прибудови розмірами 5,14 м. х 6,03 м. до будинку за цією ж адресою.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Практики Андрія Григоровича № 37920857 від 03.11.2017 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким внесено зміни до запису розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 1084599946101, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

У судовому засіданні представник позивача Шагай О.О., та прокурор Грицьків А.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд такі задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представники відповідача Репак В.В. та Брухаль Т.І. в судовому засіданні заперечили щодо задоволення даного позову, просили у такому відмовити у зв`язку з тим, позивач вважає, що прибудова розмірами 5,14 *6,03 м. загальною площею 30,99 кв.м. до будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , є частиною об`єкта самочинного будівництва квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою, відповідачка самовільно збудувала та використовує спірну земельну ділянку, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України.На підставі зазначених обставин прокуратура просить суд ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 0,0031 га за адресою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) прибудови розмірами 5,14 м. *6,03 м. до будинку за цією ж адресою.

ОСОБА_1 заперечила проти позову, повідомила що проживає в цьому будинку.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.01.2020 у справі № 465/5459/18 задоволено позов ОСОБА_2 до Львівської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та визнано за нею право власності на реконструйовану квартиру загальною площею 142,0 кв.м., розташовану на АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 02.07.2007, виданого Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради співвласниками квартири АДРЕСА_4 було троє осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . На момент приватизації квартира складалась двох житлових кімнат житловою площею 30,7 кв.м., загальна площа квартири становила 45,7 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після чого П`ятою львівською державною нотаріальною конторою видано 15.06.2010 свідоцтво про право на спадщину № 49476979, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , після чого П`ятою львівською державною нотаріальною конторою видано 15.11.2016 свідоцтво про право на спадщину № 59808997. Після їх смерті за вказаною адресою залишились проживати та були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при ухваленні судом у справі № 465/5459/18 заочного рішення яким визнано право власності на самочинно реконструйовану квартиру, ним застосовано положення Цивільного кодексу України щодо набуття права власності за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України) та визнання права власності (ст. 392 ЦК України).

Не погодившись із прийнятим рішенням, 10.07.2020 Львівською місцевою прокуратурою № 3 внесено до Франківського районного суду м. Львова заяву про його перегляд, яка мотивована, зокрема, тим, що спірна квартира є самочинним будівництвом (збудованою без відповідного документа, який дає право виконувати роботи, та без належно затвердженого проекту) на земельній ділянці, що належить до комунальної власності м. Львова і не була відведена для цієї мети, самочинна реконструкція якої здійснена шляхом добудови і надбудови із збільшенням загальної площі квартири з 46,8 м. кв. до 141,0 кв.м. загальної площі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18.02.2019 вказане незаконне рішення суду скасовано та постановлено відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог до Львівської міської ради про визнання за нею права власності на вищевказану реконструйовану квартиру.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Так, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності чи права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка реалізує право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії. Так, згідно із інформацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 30.10.2017 було зареєстровано право власності на квартиру по АДРЕСА_2 , загальною площею 141,0 кв.м. та житловою площею 73,4 кв.м. на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.05.2017 у справі № 465/7074/16-ц, яке було скасовано 04.03.2019 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 18.02.2019 у вказаній справі, у зв`язку з чим на даний момент у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишився відкритий розділ щодо цього майна.

Опрацюванням відкритих даних земельного кадастру України за вищевказаною адресою не виявлено сформованих земельних ділянок, які передано у власність чи користування фізичним чи юридичним особам. Так, відповідно до інформації наданої Управлінням земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради (далі - Управління земельних ресурсів) встановлено, що Львівською міською радою рішення (ухвали) про передачу у власність чи надання у користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки на АДРЕСА_1 не приймалось.

Відповідно до ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально- економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

На підставі ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, відповідно до вимог наведеного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 ЗК України).

Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, власником земельної ділянки не приймалось рішень про надання дозволу на проведення будівництва та передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки площею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 статті 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (далі - Закону) передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону, у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщенняяких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

При цьому, статтею 31 Закону, передбачено особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Тобто, за приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на майно, яке не прийнято в експлуатацію в установленому законодавством порядку не проводиться.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (далі - Закону) передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону, у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

При цьому, статтею 31 Закону, передбачено особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Тобто, за приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на майно, яке не прийнято в експлуатацію в установленому законодавством порядку не проводиться.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

постановив :

позовні вимоги керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави Львівської міської ради до ОСОБА_2 , про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу прибудови, скасування рішення реєстратора на нерухоме майно - задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) звільнити земельну ділянкуплощею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) прибудови розмірами 5,14 м. х 6,03 м. до будинку за цією ж адресою.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Практики Андрія Григоровича № 37920857 від 03.11.2017 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким внесено зміни до запису розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 1084599946101, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 6 056,00 грн. на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр. Шевченка будинок 17/19, ЄДРПОУ: 02910031).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.І.Рудаков