Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 454/2118/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, отриманим унаслідок роботи у шкідливих та небезпечних умовах праці, а також протиправною поведінкою роботодавця, що полягає у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.
Позивач перебував у трудових відносинах із ПрАТ «Шахта «Надія» та під час виконання трудових обов`язків у шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, що підтверджується актом за формою П-4 від 19.03.2026 року. Внаслідок професійного захворювання стан здоров`я позивача істотно погіршився, що, зокрема, підтверджується висновком МСЕК про встановлення йому III групи інвалідності. Окрім того, зазначає, що його моральні страждання значно поглинаються протиправними діями відповідача, який після його звільнення у лютому 2026 року ухиляється від повного розрахунку при звільненні. А тому тривала не виплата заробітної плати та розрахункові у поєднанні з неможливістю працювати через професійну хворобу поставили позивача та його сім`ю, де є троє дітей, двоє з яких з інвалідністю у критичне матеріальне та психологічне становище. Тому, просить суд врахувати стан його здоров`я та критичні обставини його сім`ї та відшкодувати на його користь моральну шкоду, завдану професійним захворюванням та протиправними діями роботодавця у розмірі 150000грн.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити, щодо заочного рішення в справі не заперечує.
Представник відповідача ПАТ "Шахта "Надія" в судове засідання повторно не прибув та не повідомив суд про причину своєї неявки, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Позивач у поданій заяві не заперечив проти такого порядку вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Шахта «Надія» помічником начальника дільниці по провітрюванню та газовому контролю 4 роки і 4 місяці, а у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 16 років і 6 місяці (загальний стаж роботи 17 років і 11 місяців). Звільнений з шахти 28.02.2026 року по стану здоров`я, оскільки нездатний працювати за професією.
За час роботи на товаристві позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 19 березня 2026 року.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 19 березня 2026 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: хронічне обструктивне захворювання легень, клінічна група Е, фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, емфізема легень, ЛН II (друга) ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість з помірним ступенем зниження слуху III (третього) ступеню за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 захворювання професійні, встановлені вперше.
Згідно вказаного акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: неефективна робота засобів пилеподавлення (зрошення) в місцях інтенсивного утворення пилу, не використання засобів індивідуального захисту, використання обладнання, яке генерує підвищені рівні шуму (вентилятори головного провітрювання, вентилятори місцевого провітрювання, конвеєра СП-202).
Також, в акті встановлено, що раніше у позивача не було виявлено хронічного професійного захворювання.
Із витягу №225/26/1331/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_1 , встановлено, що йому з 08.04.2026 року встановлено III (третю) групу інвалідності (до 01.05.2027 року), основний діагноз інша уточнена хронічна обструктивна хвороба легені, з ускладненням - нейросенсорна втрата слуху, двостороння. Причиною інвалідності є професійне захворювання, відсоток втрати професійної працездатності 50%.
Окрім цього, встановлено, що позивач має троє дітей, двоє з яких є інвалідами, що підтверджується медичними висновками №86 від 17.09.2014 року і №49 від 29 липня 2020 року про дитину-інваліда віком до 16 років.
Разом з тим, посилання позивача на невиплату відповідачем належних при звільненні сум та наявність заборгованості із заробітної плати суд не бере до уваги, оскільки на підтвердження зазначених доводів позивачем не надано належних та допустимих доказів. Зокрема, матеріали справи не містять розрахунку заборгованості із заробітної плати, довідки про нараховані та невиплачені суми, розрахункового листка, банківських документів чи інших доказів, які б підтверджували факт та розмір невиплати належних при звільненні сум. Відтак, доводи позивача щодо невиплати заробітної плати та розрахункових сум при звільненні свого підтвердження належними та допустимими доказами у справі не знайшли.
Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до статті 173 КЗпПУкраїни шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Відповідно до статті 237-1 КЗпПУкраїни за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпПУкраїни за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.
Отже, акт форми П-4, складений за фактом отримання Позивачем професійного захворювання відповідачем не оскаржувався і цим Актом форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 19.03.2026 року встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на ПрАТ "Шахта "Надія".
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення, наведені в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та приймає до уваги конкретні обставини справи, зокрема ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 50%, встановлення III групи інвалідності, час, протягом якого позивач працював у відповідача на посаді, пов`язаній із виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних із погіршенням стану здоров`я, істотність вимушених змін у його житті та наслідків, що настали. При цьому посилання позивача на невиплату заробітної плати та належних при звільненні сум суд не враховує при визначенні розміру моральної шкоди, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Враховуючи наведене, а також засади розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50000 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь держави 1331,20 грн. судового збору.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія», ЄДРПОУ 00178175, місце знаходження: с.Сілець, Шептицький район, Львівська область.
Головуючий: Т. В. Струс
Судове рішення № 140097521, Сокальський районний суд Львівської області було прийнято 24.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 454/2118/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: