Рішення № 140097307, 28.09.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Рахімової О.В.,

при секретарі Скорик І.Б.

розглянувши в місті Броди у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 918011732 від 31.08.2024 року у розмірі 21 296,00 грн, а також судових витрат: судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 31.08.2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 918011732 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 8 800,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав повністю, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача.

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № МВ-ТП/6 від 29.10.2024 року. В подальшому, 30.09.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 918011732 перейшло до позивача.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість у сумі 25 696,00 грн, з яких: 8 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 496,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 4 400,00 грн - штрафні санкції. Оскільки позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, загальний розмір суми, що підлягає стягненню, становить 21 296,00 грн.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 14.05.2026 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, просить суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, в судове засідання не з`явися повторно, про дату та місце слухання справи належним чином сповіщений, про причини неявки суд не повідомлено. Судові засідання неодноразово відкладалися за заявою відповідача.

Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.08.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено кредитний договір № 918011732 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua, пройшов авторизацію в особистому кабінеті, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 8 800,00 грн, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Кредитний договір № 918011732 від 31.08.2024 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ETUZ-7635.

Відповідно до кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 8 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Факту виконання первісним кредитором зобов`язання щодо надання кредиту та фактичного перерахування коштів відповідачу, судом за запитом було отримано та досліджено офіційну інформацію від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». Згідно з наданими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомостями встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у даній банківській установі було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (номер карткового рахунку: НОМЕР_3 ). При цьому номер телефону НОМЕР_4 був і є фінансовим номером відповідача та знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 , і саме на цей номер відправлялася інформація про підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою. Згідно з відомостями банківської установи та виписки по рахунку НОМЕР_3 за період з 31.08.2024 року по 05.09.2024 року, 31.08.2024 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 8 800,00 грн (вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 25 696,00 грн., яка складається з: 8 800,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 12 496,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 4 400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначив про незгоду заявляти вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог, поданих до стягнення, становить 21 296,00 грн (8 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 496,00 грн - заборгованість за відсотками).

29.10.2024 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/6.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № Б/Н від 29.10.2024 року до Договору факторингу № МВ-ТП/6 від 29.10.2024 року від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1

30.09.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до умов якого та Актів прийому-передачі за Реєстром прав вимоги № 1 від 30.09.2025 року позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 918011732 від 31.08.2024 року.

У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Розмір заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості, здійсненими ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юніт Капітал».

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України,доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ст.5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1ст. 205 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання)до нього(ч.5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електроннукомерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2ст. 615 Цивільного кодексу України)

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору убачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 31.08.2024 року кредитним договором № 918011732 та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та по відсотках за користування кредитом.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. ОСОБА_1 під час укладення вказаного договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідачу первісним кредитором була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилась з його умовами, та зобов`язалась виконувати їх.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позичальником порушено встановлений договором обов`язок повернути кредит та сплатити проценти, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає до задоволення у розмірі 21 296,00 грн. (8 800,00 грн. - тіло кредиту, 12 496,00 грн. - відсотки).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн суд зазначає наступне.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02, додаткова угода № 25771378761 від 21.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг.

З копії договору надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», вбачається, що метою представництва є захист прав та законних інтересів клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь клієнта. Гонорар адвоката складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами. Гонорар сплачується клієнтом у разі досягнення адвокатом мети представництва. Після досягнення адвокатом мети представництва адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до наявного в позовній заяві розрахунку, адвокатом було надано наступні послуги: - вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1 000,00 грн; - складання позовної заяви: 2 год. - 5 000,00 грн; - підготовка адвокатського запиту: 1 год. - 500,00 грн; - підготовка клопотань: 1 год. - 500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до правових позицій Верховного суду, викладених у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 918011732 від 31.08.2024 року у розмірі 21 296,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Рахімова