Ухвала суду № 140097295, 28.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

28.09.2026

Провадження № 1-кп/337/163/2026

ЄУН №337/5665/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисниці ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з посиланням на наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились.

Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання прокурора, просила застосувати домашній арешт, вказавши, що потерпіла вже допитана. Також наголосила, що в неї є постійне місце проживання неповнолітня дитина. Просила зважити на їїх стан здоров`я.

Захисниця - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію підзахисної. Вказала, що відсутня необхідність у продовженні запобіжного заходу з огляду на стан здоров`я обвинуваченої який не покращився і наразі вирішується питання про встановлення обвинуваченій інвалідності.

Прокурор просив у задоволенні клопотання обвинуваченої відмовити і задовольнити своє клопотання.

Вислухавши позицію учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Суд зазначає, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків.

Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.

При продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, а тому, усвідомлюючи невідворотність можливого призначення їй покарання, існує ймовірність її переховування від суду, що є ризиком передбаченим п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України визначається тим, що свідки у кримінальному провадженні не допитані судом, обвинувачена ознайомлена з їх свідченнями на досудовому слідстві, обізнана про їх місцезнаходження, та може здійснити незаконний вплив на свідків.

Оцінивши доводи прокурора в сукупності та провівши аналіз встановлених під час розгляду клопотання обставин, суд також вважає доведеним, що продовжує існувати ризик продовження обвинуваченою вчинення інших кримінальних правопорушень у разі незастосування до неї запобіжного заходу, так як обвинувачена офіційних джерел доходу не має, та не має стійких соціальних зв`язків, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу, суд вважає що на даній стадії розгляду справи, інший захід крім тримання під вартою не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 , також зважаючи на те, що суду не надано достовірних і належних доказів фактичного місця проживання обвинуваченої, наявність будь яких хвороб та наявність на утриманні малолітньої дитини.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, враховуючи те, що обставини та підстави продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та стороною захисту не надано переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання зменшилися чи взагалі перестали існувати, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосованими відносно обвинуваченої ОСОБА_4 .

Суд вважає, що забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 можливо шляхом продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як інші заходи в достатній мірі, на даний час, не забезпечать виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Задовольняючи клопотання про продовження застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07.07.2026 року якою одночасно з продовженням строку тримання під вартою ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560 грн., який слід залишити без змін, оскільки підстав для зміни, визначеного розміру застави судом апеляційної інстанції, чи для скасування такого заходу судом не вбачається і прокурором не надано.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартоюна строк 60 днів, до 26 листопада 2026 року включно.

Визначити розмір застави в сумі 60560 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят), яка у будь-який момент протягом дії ухвали може бути внесена на депозитний рахунок (рахунок UA928201720355289002015001205 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700).

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час; не відлучатися за межі населеного пункту у якому проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками даного кримінального провадження з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину, за наявності здати на зберігання відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон і інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачена ОСОБА_4 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1