Ухвала суду № 140097284, 28.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5946/15-ц 6/335/613/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І. П.,

за участі секретаря судового засідання Караулова Б. Д.,

заявника приватного виконавця Сколибога О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Подання мотивоване тим, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 71406222 з примусового виконання виконавчого листа від 16.02.2023 № 335/5946/15-ц виданого Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 16/2007/1102Фкз від 03.07.2007 у розмірі 94 420,84 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 04.06.2015 - 1 983 400,48 грн.

Вказує, що 04.11.2025 на виконання вимог ст.ст. 1-4 Закону України «Про органи осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень інших органів», статей 1-5, 24, 26 «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження яку рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за вих. № 520 направлено сторонам виконавчого провадження. Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи, майно та попереджена про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, однак, боржником вказану декларацію про доходи та майно не подано. Станом на сьогодні рішення суду боржником не виконано.

Боржнику неодноразово надсилались вимоги та виклики приватного виконавця з вимогою надати інформацію про майновий стан. Крім того, боржник приходив на прийом до виконавця, де знайомився з матеріалами виконавчого провадження. Проте витребувану інформацію та документи боржник надавати відмовився.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавцем вжито заходів щодо розшуку майна боржника та вжиті інші передбачені Законом № 1404-VIII заходи примусового виконання, а саме такі.

З метою виявлення рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, встановлення місця проживання, реєстрації боржника та отримання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, приватним виконавцем направлені відповідні запити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та Управління ДМС у Запорізькій області.

Також, з метою отримання інформації про джерела отримання боржником доходів, наявність у боржника відкритих в установах розрахункових рахунків, інформації про фізичних осіб які отримують пенсії та інформації щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, приватним виконавцем неодноразово зроблені запити, що генеруються в електронному вигляді шляхом завантаження відомостей до підсистеми АСВП.

В ході проведення виконавчих дій, а саме згідно довідки (електронної відповіді з підсистеми АСВП) ДФС України приватним виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровані розрахункові рахунки у банківських установах, у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ в паперовому та в електронному вигляді за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. В подальшому приватним виконавцем в електронному вигляді через кабінет приватного виконавця в застосунку Приват24 (для бізнесу) направлялися платіжні інструкції до установ банку для списання коштів, але згідно повідомлень банківських установ дані кошти неможливо списати в зв`язку з накладанням арешту на дані рахунки по іншим виконавчим провадженням та в зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

На прийомі у приватного виконавця боржником було зроблено заяву про відмову погашення боргу добровільно, про що складено акт.

Таким чином, приватний виконавець вважає, що боржник свідомо ухиляється від виконання покладання на нього судовим рішенням зобов`язань, що підтверджується ненаданням декларації про доходи та майно боржника та не явкою на виклики до виконавця, а також відсутністю пояснень з боку боржника про причини своєї бездіяльності, щодо виконання рішення суду.

Враховуючу повноту вчинення виконавчих дій, наявність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання судового рішення щодо стягнення значної суми грошових коштів у якості погашення заборгованості, з урахуванням того, що боржник не виконуючи рішення суду, може здійснити виїзди за межі України, з метою повного, своєчасного виконання рішення суду, просив подання задовольнити та тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом від 16.02.2023 № 335/5946/15-ц.

В судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С. підтримав подання з мотивів, викладених у ньому, просив таке задовольнити. При цьому зазначив, що враховуючи те, що у військовий час неможливо оперувати грошима в іноземній валюті, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 16/2007/1102Фкз від 03.07.2007 у розмірі 94 420,84 доларів США, на даний час еквівалентна 4 653 014,10 грн.

У судове засідання боржник ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

23.09.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення у формі ухвали, оголосивши перерву для складання повного тексту до 28.09.2026.

Заслухавши заявника приватного виконавця Сколибога О. С., дослідивши документи, долучені до подання, дослідивши матеріали цивільної справи № 335/5946/15-ц, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. (надалі приватний виконавець) перебуває виконавче провадження № 71406222 з примусового виконання виконавчого листа від 16.02.2023 № 335/5946/15-ц виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 16/2007/1102Фкз від 03.07.2007 у розмірі 94 420,84 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 04.06.2015, становить 1 983 400,48 грн (а.с. 17).

По даному провадженню 27.03.2022 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої скеровано на адресу боржника (а.с. 47); 27.03.2023, 26.02.2024 приватним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника (а.с. 43-46), копії яких скеровані на адресу боржника та у банківські установи АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «ОКСІ банк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Раййфайзен Банк», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «Про Кредит Банк», АТ «Акціонерно-комерційний банк «Львів», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОТП БАНК», АТ «Ідеа Банк», АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «БАНК АВАНГАРД», АТ «СЕНС БАНК», АТ «Банк Альянс», ПАТ АБ «Південний», АТ «АЛЬТБАНК», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», АТ «ІНГ Банк Україна», АБ УКРГАЗБАНК», АТ «Банк », АТ «СКАЙ БАНК», АТ «ПУМБ», АТ «Акцент-Банк» (А-Банк) на виконання; 30.03.2023 винесені постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних (а.с. 48, 49); 30.06.2023 скеровані виклики боржнику (а.с. 6, 8); 03.05.2023 скеровано вимогу виконавця (а.с. 9).

02.05.2023 ОСОБА_1 подав до приватного виконавця заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 71406222 від 27.03.2023 (а.с. 15).

03.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О. С. складено акт про ознайомлення на особистому прийомі 03.05.2023 з 11:10 год. до 11:20 год. ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження № 71406222 та здійснення фотокопій. Крім того, згідно вказаного акту приватним виконавцем боржнику наданий бланк декларації про доходи та майно для заповнення та наголошено про необхідність виконання приписів Закону України «Про виконавче провадження» та законних вимог виконавця щодо надання інформації про майновий стан боржника, на що боржник відмовився. Також, виконавцем надана боржнику Вимога виконавця від 03.05.2023 № 1427 про надання переліку майна (рухомого, нерухомого на яке в першу чергу необхідно звернути стягнення для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, проте, ОСОБА_1 відмовився отримувати зазначені документи та, в присутності помічника виконавця відмовився від підпису (а.с. 4).

Згідно акту приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О. С. від 03.07.2023, на особистий прийом до приватного виконавця Вишинський В. Б. з`явився 03.07.2023 о 10:10 год., проте Викликом приватного виконавця від 30.06.2023 № 2993 ВП 71406222 його було зобов`язано з`явитися 12.07.2023 об 11:00 з паспортом, заповненою декларацією про доходи та майно тощо. До того ж, ОСОБА_1 не надано виконавцю жодного документа (ані паспорту, ані заповненої декларації про доходи та майно) та було зроблено заяву про відмову у погашенні боргу добровільно (а.с. 5).

Як слідує з матеріалів справи, пунктом 2 у постанові про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника ОСОБА_1 подати протягом п`яти робочих днів декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а.с. 47 зворот).

Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С. вказує на те, що декларацію про доходи та майно ОСОБА_1 не подано.

Встановлено, що рішення суду на день розгляду подання боржником ОСОБА_1 не виконано, декларацію не надано, інших дій, спрямованих на виконання рішення, окрім ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та заявлення про відмову у погашенні боргу добровільно, не здійснено.

Під час виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо суб`єкта за боржником не виявлено нерухоме майно, на яке можливо накласти арешт.

Згідно довідки (електронної відповіді з підсистеми АСВП-інформаційна довідка з системи АСВП) ДПС України інформація про джерела отримання доходів боржником відсутня.

З довідки (електронної відповіді з підсистеми АСВП-інформаційна довідка з системи АСВП) інформація про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутня.

Щодо довідки (електронної відповіді з підсистеми АСВП-інформаційна довідка з системи АСВП) ПФУ про фізичних осіб які отримують пенсії, інформація про отримання доходу (крім пенсії) боржника відсутня.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях встановлено, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

З відповіді Державної прикордонної служби України, відсутні дані про перетину боржником державного кордону.

Згідно відповіді Міністерства соціальної політики, боржник зареєстрований як внутрішньо переміщена особа (ВПО).

Скеровані платіжні інструкції у банківські установи на примусове списання коштів боржника з арештованих рахунків залишилися без виконання у зв`язку із з накладанням арешту на рахунки по іншим виконавчим провадженням та в зв`язку з відсутністю на них коштів.

Отже, аналізуючи наявні у справі докази слідує, що боржник не виконує покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, не надав декларації про доходи та майно, не з`являється на виклики до виконавця, не надав пояснення про причини невиконання судового рішення, враховуючи повноту вчинення виконавчих дій, наявність доказів на підтвердження факту ухилення боржником виконання судового рішення щодо стягнення значної суми грошових коштів у якості погашення заборгованості, та можливість здійснення виїздів за межі України.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно із ст. 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина, в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Втім слід зазначити, що у поданні державного виконавця не надано переконливих доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України або зробить це з метою ухилення від виконання судового рішення.

Наявність лише самого зобов`язання та досягнення боржником 60-річного віку який за певних умов може дозволяти перетин державного кордону під час воєнного стану не наділяє правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Водночас інформація Державної прикордонної служби України свідчить про відсутність фактів перетину боржником державного кордону взагалі (а.с. 13).

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Виходячи з аналізу вказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на злісне ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Так, у справі Гочев проти Болгарії (Gochevv.Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Таким чином, обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає у виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного злісного ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

Доводи приватного виконавця про те, що боржник обізнаний про відкрите виконавче провадження, однак не виконує таке, та зробив заяву про відмову погашення боргу добровільно, самі по собі не підтверджують наявності умислу на злісне ухилення від виконання судових рішень.

Заявником також не доведено існування реального ризику виїзду боржника за межі України з метою уникнення виконання судових рішень.

Доказів, які б свідчили про доцільність обмеження боржнику у праві виїзду за кордон, матеріли подання не містять.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі дії боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).

У матеріалах справи відсутні докази наявності у боржника майна, коштів на яких можливо накласти арешт чи транспортних засобів за рахунок яких і можливо виконати рішення суду.

У справі немає доказів того, що маючи майно чи грошові кошти боржник приховує їх з метою ухилення від виконання рішення суду.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань.

Відсутність такого майна у боржника визнається і в поданні, в якому зазначається про те, що будь-якого майна боржника, за рахунок якого можна виконати рішення суду виконавцем не виявлено, у боржника хоча і зареєстровані розрахункові рахунки у банківських установах, але згідно повідомлень банківських установ дані кошти неможливо списати в зв`язку з накладанням арешту на дані рахунки по іншим виконавчим провадженням та в зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

Транспортних засобів, які би належали боржнику не виявлено. Іншого рухомого або такого, що належить боржнику майна також немає.

Так, обмеження права виїзду боржника за межі України є крайнім заходом, який застосовується у випадку, коли боржник має реальну можливість виконати рішення суду, але за рахунок саме виїзду за межі України не виконує його чи має намір не виконати його.

Проте подання не містить належного обґрунтування, а також доказів стосовно того, що такий захід, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України є єдиним дієвим заходом, за рахунок якого можливо виконати рішення суду.

У свою чергу, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.

Достатніх та беззаперечних підстав для застосування судом саме такого виключного заходу в цьому конкретному випадку не встановлено.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Суд враховує, що відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку будь-яка особа при зверненні до суду із заявою, скаргою чи поданням повинна дотримуватися норм процесуального законодавства.

Водночас, суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який продовжено.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд бере до уваги зазначені обставини, а також положення Конституції України та зауважує, що виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та/або виїзду на лікування, тобто, таким, що спрямований на збереження життя і здоров`я людини.

Відтак, суд вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 порушує його основоположні права, в зв`язку з чим в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260, 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28.09.2026.

Суддя І. П. Соболєва