Рішення № 140097231, 28.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5599/26

Провадження № 2/333/4547/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ФК «Позика» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 29.10.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 42608339 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі 3500,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі та в Правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. Сторони договору також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі на рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.

Крім того, 28.11.2021 за пропозицією ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди строк обраного Клієнтом наступного Пільгового періоду складає : 30 календарних днів з 28.11.2021 по 28.12.2021. Внесено зміни до п.3.2 та п.4.2 договору та викладено в новій редакції: За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулося продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п.3.2.1, 3.2.2. п.3.2 цього Договору. Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 29.10.2021 по 28.11.2021 в сумі 2625 грн. підлягає сплаті Клієнтом на користь Товариства. Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 26.02.2022(далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Також 06.01.2022 за пропозицією ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.4.4 Договору та з урахуванням п.2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк наступного пільгового періоду за Договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 06.01.2022 по 05.02.2022, стандартного періоду за Договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 06.02.2022 по 06.04.2022.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами та інші платежі не сплачує, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

01.09.2025 було укладено договір №01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило на користь ТОВ «ФК «Позика» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №42608339.

Таким чином, ТОВ «ФК «Позика» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 42608339.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 42608339 від 29.10.2021, що підлягає стягненню з відповідача станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 12425,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3500,00 грн.; заборгованість за відсотками 8925,00 грн.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за договором № 42608339 від 29.10.2021 у розмірі 12425,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, але надала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності і зазначила про відсутність заперечень проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у жодне із призначених судових засідань не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, відзив на позов вона не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від неї не надходило.

Взявши до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 29.10.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 42608339.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Згідно з п. 3.1 договору товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3500 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору (п.3.2 договору).

Мета кредитування - задоволення власних потреб Клієнта (п.3.4 договору).

Клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього Договору (п.5.1 договору).

Клієнт зобов`язаний повністю повернути Кредит відповідно до пункту 4.2 цього Договору (п.7.2.1 договору).

Згідно п. 11.1 цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 27.01.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. (п.13.1, п.13.2 договору).

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 3500,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що 28.11.2021 за пропозицією ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ФК «Ірбіс» 28.11.2021 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду №1 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021.

28.11.2021 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Додаткової угоди № 1 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021 на умовах, визначених офертою.

Таким чином, 28.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбвс» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021, підписану одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов Додаткової угоди строк обраного Клієнтом наступного Пільгового періоду складає : 30 календарних днів з 28.11.2021 по 28.12.2021. Внесено зміни до п.3.2 та п.4.2 договору та викладено в новій редакції: За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулося продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п.3.2.1, 3.2.2. п.3.2 цього Договору. Розмір нарахованих відсотків за Договором за період з 29.10.2021 по 28.11.2021 в сумі 2625 грн. підлягає сплаті Клієнтом на користь Товариства. Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 26.02.2022(далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Також 06.01.2022 за пропозицією ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «ФК «Ірбіс» 06.01.2022 направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Додаткову угоду №2 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021.

06.01.2022 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Додаткової угоди № 2 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021 на умовах, визначених офертою.

Таким чином, 06.01.2022 між ТОВ «ФК «Ірбвс» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021, підписану одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.4.4 Договору та з урахуванням п.2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк наступного пільгового періоду за Договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 06.01.2022 по 05.02.2022, стандартного періоду за Договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 06.02.2022 по 06.04.2022.

Сторони підтверджують обов`язковість взятих на себе за Договором та Додатковим договором зобов`язань та продовжують виконувати усі положення Договору в порядку і в обсязі, визначеному Договором та Додатковим договором та зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 06.04.2022, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Сторони разом з цим Додатковим договором укладають оновлену редакцію Графіку погашення боргу, який є невід`ємною частиною даного Додаткового договору.

01.09.2025 було укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило на користь ТОВ «ФК «Позика» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 42608339 на загальну суму 12425,00 грн., що підтверджується витягом із Додатку №1 до договору факторингу.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за тілом кредиту та процентами за користування кредитом за договором №42608339 від 29.10.2021 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 12425,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3500,00 грн.; заборгованість за відсотками 8925,00 грн.

Суд враховує, що згідно з положеннями ст. ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 297 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що між відповідачем та ТОВ «ФК «Ірбіс», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Позика», дійсно було укладено договір про надання фінансового кредиту, умови якого первісним кредитором були виконані, а відповідачем вони виконані не були, внаслідок чого у останнього виникли боргові зобов`язання перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені договором, належним чином не виконав, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в силу вимог ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснювалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відповідно до договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026, акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, детального опису робіт від 08.05.2026 згідно з якими сума оплати за надані адвокатські послуги становить 5500,00 грн. та була понесена позивачем.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Також суд бере до уваги, що спір стосується правовідносин кредитування і виник внаслідок отримання відповідачем позики у розмірі 3500,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість визначеного позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії суд приходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 5500,00 грн. є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правничої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультацією та складанням позовної заяви).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, ціну позову, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, процесуальну поведінку учасників справи, результат розгляду справи судом, зміст і значення остаточного рішення суду для сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Керуючись ст. ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №42608339 від 29.10.2021 у розмірі 12425 (дванадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 28 вересня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська