Рішення № 140096652, 24.09.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/3038/26

Провадження №2/751/1795/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

секретаря судового засідання Островської А.С.,

учасники справи:

позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 10 листопада 2016 року № Z41.615.70068 у сумі 61 990 гривень 87 копійок, судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z41.615.70068, відповідно до умов якого Відповідачу було надано споживчий кредит, а відповідач зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач всупереч умов кредитного договору тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

26 листопада 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу № 12/84, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Ідея Банк» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача становить 61990 гривень 87 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25048 гривень; заборгованість за відсотками - 36 942 гривні 87 копійок, заборгованість за комісією - 0 гривень.

Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, а саме відповідачу направлялась Досудова вимога про погашення кредитної заборгованості.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року розгляд справи відкладався у зв`язку з неотриманням відповідачем копії ували про відкриття провадження.

Відповідач не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, що в силу вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

10 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № Z41.615.70068, за умовами якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 25048 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) і комісіями згідно з умовами цього Договору. Кредит надається строком на 36 місяців, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,0100% річних від залишкової суми кредиту, за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 3,9900% від початкової суми кредиту (а.с. 6-7).

Згідно з п. 1.9 Договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п. 2.3 Договору нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць, а плата за кредитне обслуговування нараховується щомісячно до дати сплати щомісячного внеску Нарахування процентів і плати за кредитне обслуговування припиняється після повного погашення кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором. Базою для нарахування процентів є непогашена сума кредиту, базою для нарахування плати з кредитне обслуговування є початкова сума кредиту. Графік щомісячних платежів позичальника за цим договором в розрізі сум погашення кредиту, процентів і плати з кредитне обслуговування (далі - «Графік щомісячних внесків») є невід`ємною частиною цього Договору.

Кредитний договір № Z41.615.70068, Договір добровільного страхування майна фізичних осіб (експрес-майно) №79223705/16FM та Договір добровільного страхування життя (страхування від нещасного випадку) № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року підписані ОСОБА_1 особисто (а.с. 6-11).

Відповідно до копії ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту від 10 листопада 2016 року та виписки з 01 січня 2000 року по 26 листопада

2020 року вбачається, що ОСОБА_1 видано кредит згідно кредитного договору № Z41.615.70068 в сумі 20 000 гривень, страховий платіж за Договором №79223705/16FM в сумі 200 гривень, а також страховий платіж по договору страхування № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року у сумі 4848 гривень (а.с. 14).

Згідно виписки АТ «Ідея Банк» з 01 січня 2000 року по 26 листопада 2020 року з ОСОБА_1 стягнуто кошти на погашення простроченої кредитної заборгованості за договором № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року у сумі 43 гривні 41 копійка (а.с.15).

26 листопада 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу № 12/85, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № Z41.615.70068 від

10 листопада 2016 року, згідно з витягом з реєстру боржників Додаток №1 до Договору факторингу № 12/85 від 26 листопада 2020 року загальна сума заборгованості становить 61 990 гривень 87 копійок (а.с. 16-18).

Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості за Кредитним договором № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року АТ «Ідея Банк» станом на 26 листопада 2020 року заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі 61 990 гривень 87 копійок, що складається з суми заборгованості за основним боргом - 25 048 гривень; суми заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 36 942 гривні 87 копійок (а.с. 15 на звороті).

Позивачем направлялася досудова вимога на адресу відповідача

ОСОБА_1 з повідомленням про відступлення права вимоги та порядок погашення заборгованості за Кредитним договором № Z41.615.70068 від

10 листопада 2016 року, проте зазначена вимога залишена відповідачем без виконання (а.с. 20).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту ст. 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Згідно з частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про факторинг» предметом договору факторингу є право грошової вимоги. Договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги. За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України регламентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів. Доказів погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Частиною другою ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо стягнення відсотків за Кредитним договором № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року, суд зазначає таке.

Як вбачається з Довідки-розрахунку заборгованості за Кредитним договором № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року АТ «Ідея Банк» станом на 26 листопада 2020 року заборгованість ОСОБА_1 складає 61 990 гривень 87 копійок, з яких: 25 048 гривень - заборгованість за основним боргом; 36 942 гривні 87 копійок - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с. 15 на звороті).

Вказана довідка-розрахунок не містить даних ні про витрати кредитних коштів, ні про їх погашення, ні про дати та суми нарахованих відсотків та за своїм змістом розрахунком не являється.

Відповідно до п. 1.4 Договору передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 3,9900% від початкової суми кредиту.

Згідно з графіком щомісячних внесків за кредитним договором № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року, який є невід`ємною частиною кредитного договору, сторони погодили за період з 10 грудня 2016 року по

10 листопада 2019 суму щомісячного платежу 1695 гривень 31 копійку, що включає тіло, проценти та комісію.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 36 942 гривні 87 копійок, які фактично є комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 176/585/17 виснував, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності та переліку таких послуг при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення заяв про приєднання до договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісії у розмірі 35 979 гривні 12 копійок (999,42 х 36).

Дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 порушила зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України, тому позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 26 011 гривень 75 копійок, з яких по тілу кредиту - 25 048 гривень, проценти - 963 гривні 75 копійок.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати

(а.с. 5), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1117 гривень 16 копійок (26011,75 х 2662,40/61990,87).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правова допомога ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надавалась Адвокатським об`єднанням «Апологет» на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та ордеру

(а.с. 22 на звороті, 24).

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивача надав копію акту № 391 наданих послуг від 09 березня

2026 року на суму 8000 гривень, детальний опис наданих послуг від

09 березня 2026 року до акту № 391 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 23).

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, часткового задоволення позовних вимог, обсягу виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № Z41.615.70068 від 10 листопада 2016 року в сумі 26 011 гривень 75 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1117 гривень 16 копійок та витрати на професійну правничу у розмірі 4000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ел. пошта info@kredyt-kapital.com.ua, ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 )

Суддя Р.М. Топіха