Рішення № 140095924, 18.09.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2068/25

Провадження № 2/675/316/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., за участі секретаря судового засідання Гедзенюк В. В., представника позивача Денисюк С. О., представника відповідача адвоката Спеціального С. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду м.Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання кредитного договору,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», звернулося до суду з вказаною позовною заявою, яка в подальшому була уточнена та в кінцевій редакції якої просить: стягнути з відповідача на користь позивача збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 675/227/14-ц у загальному розмірі 46949,12 грн та судові витрати у сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.12.2007 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Правекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2039-064/07Р за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 17 044,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,99 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.12.2014.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору було укладено договори поруки № 2039-064/07Р від 20.12.2007 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до умов якого, останні виступили як солідарні боржники.

Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2039-064/07Р від 20.12.2007 між КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави автомобіля, відповідно до якого відповідач передав в заставу кредитодавцю належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: «DACIA LOGAN MCV». Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2007 року. Обумовлена сторонами договору застави ціна предмету застави дорівнює 17572,00 дол. США.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області по справі № 675/227/14-ц від 16 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» суму боргу по кредитному договору № 2039-064/07Р від 20.12.2007 року в розмірі 23 152,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 185 055,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13 868,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 110 846,92 грн, пені за невчасну сплату кредиту в розмірі 2342,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 18 719,61 грн, непогашених відсотків за користування кредитом в розмірі 5 814,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 46472,10 грн, а також несплаченої пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 1 128,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 9 016,10 грн.

31 травня 2017 року право вимоги первісним кредитором було відступлено до ПАТ «Дельта Банк», який відступив своє право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами № 2. Даний факт також підтверджено в судовому порядку 06 листопада 2017 року Ізяславський районний суд Хмельницької області постановив ухвалу по справі № 675/1710/17, якою, серед іншого, підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 2039-064/07Р від 20.12.2007 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Тому, відповідно до укладених договір станом на дату звернення до суду, право вимоги за вказаним кредитним договором належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2017 року у справі № 675/1710/17замінено сторону виконавчого провадження у справі № 675/227/14-ц стягувача ПАТ КБ «Правекс Банк» правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом №55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу №1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Таким чином, рішення, яке виніс Ізяславський районний суд Хмельницької області не виконувалось Відповідачем у період з 22.08.2017 по 16.03.2020.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат і 3 % річних за прострочення залишку виконання грошового зобов`язання, яке становить 89 129,56 грн, за період з 22.08.2017 по 16.03.2020 розмір нарахованих інфляційних витрат і 3 % річних на суму боргу становить 46 949,12 гривень, з яких інфляційні втрати і 3% річних у розмірі 25 587,37 грн, пеня у розмірі 23,98 % річних зазначених у кредитному договорі 21 361,75 грн.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» суму інфляційних витрат і 3 % річних у розмірі 25587,37 грн та суму пені у розмірі 23,98% річних зазначених у кредитному договорі №2039-064/07Р від 20.12.2007, яка складає 21 361,75 грн, а всього 46 949,12 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2025 вказана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Спеціальний С. П. у відзиві проти позову заперечив проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що рішенням Ізяславського районного суду від 16.04.2014, було солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору № 2039-064/07Р від 20.12.2007. Разом з тим позивач вже звертався до суду з аналогічними вимогами і рішенням Ізяславського районного суду від 05.02.2025 у справі № 675/1678/24 відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості. Вказаним рішенням було встановлено, що розрахунки позивача не відповідають фактичним даним, заборгованість не доведена належними доказами, виконавче провадження завершене. Отже, вважає, що позивач фактично намагається повторно стягнути санкції за той самий період. Позивачем не взято до уваги, що рішенням суду від 16.04.2014 передбачено солідарне стягнення, проте останніми не враховуються у своєму розрахунку боргу, його погашення іншими солідарними боржниками. Крім того, вказує, що пеня після ухвалення рішення про стягнення заборгованості не може нараховуватися. Також просить застосувати строки позовної давності, оскільки позивачем заявляють вимоги за період 2017-2020 років.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що розрахунок заборгованості був здійснений у відповідності до чинного законодавства та за допомогою спеціального калькулятора такого роду розрахунків на офіційному сайті Інформаційно-правова система ЛІГА:ЗАКОН, на залишок не виконаного зобов`язання, відповідача на день подачі даного позову, яка складала 71 128,50 грн. Що стосується рішення Ізяславського районного суду від 05.02.2025, то вказаним рішенням позивач звертався зовсім з іншими вимогами та за інший період, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Спеціальний С. П. у запереченні вказав, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат, 3 % річних та пені не взято до уваги, що стосовно солідарних боржників було відкрито декілька виконавчих проваджень, одне з яких було закінчене у зв`язку з повним виконання рішення суду, та по яким здійснювалося виконання рішення суду від 2014 року, та стягувалися відповідні кошти, зокрема з ОСОБА_2 утримувалося 20 % доходів, також реалізувалось майно відповідача, а саме транспортний засіб та інше. Отже, позивачем не взято до уваги вказані утримання на погашення боргу усіма солідарними божниками та відповідно не доведено залишок боргу на день подачі даного позову у сумі 71 128,50 грн по якому нараховувалися відповідні збитки, а тому просить відмовити у задоволені позову за недоведеності.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13.05.2026 року прийнято до розгляду заяву ТОВ «Він Фінанс»про збільшення розміру позовних вимог. Також, запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду 17.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою від 17.06.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Денисюк С. О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Спеціальний С. П. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві та заперечень на відповідь на відзив.

Оцінивши докази за правилами статей 7681, 89 ЦПК України, перевіривши доводи сторін та застосувавши норми матеріального права, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20.12.2007 між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2039-064/07Р за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 17 044,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,99 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.12.2014.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору було укладено договори поруки № 2039-064/07Р від 20.12.2007 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до умов якого, останні виступили як солідарні боржники.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2039-064/07Р від 20.12.2007 між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави автомобіля, відповідно до якого відповідач передав в заставу кредитодавцю належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: «DACIA LOGAN MCV». Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2007 року. Обумовлена сторонами договору застави ціна предмету застави дорівнює 17572,00 дол. США.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області по справі № 675/227/14-ц від 16.04.2014 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , солідарно на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» суму боргу по кредитному договору № 2039-064/07Р від 20.12.2007 року в розмірі 23 152,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 185 055,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 13 868,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 110 846,92 грн, пені за невчасну сплату кредиту в розмірі 2342,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 18 719,61 грн, непогашених відсотків за користування кредитом в розмірі 5 814,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 46472,10 грн, а також несплаченої пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 1 128,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 9 016,10 грн.

Вказані обставини не підлягають доказуванню у вказаній справі на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 06.11.2017 у справі № 675/1710/17, було замінено сторону виконавчого провадження у справі № 675/227/14-ц стягувача ПАТ КБ «Правекс Банк» правонаступником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідно до наказу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» № 55-к від 25.07.2024, на виконання протоколу Загальних зборів учасників вказаного товариства від 25.07.2024, було перейменовано ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН Фінанс».

З доданого до позовної заяви витягу автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що станом на грудень 2025 року виконавче провадження № 52610510 розпочате 10.04.2017, щодо боржника ОСОБА_3 завершено.

Згідно постанови головного державного виконавця Ізяславського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Левченка В. Л. від 25.03.2025, виконавче провадження № 52736693 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим листом № 675/227/14-ц виданого 03.09.2014 закінчено, у зв`язку з повною сплатою боргу на користь стягувача ТОВ «ВІН Фінанс».

Під час виконання даного виконавчого провадження з ОСОБА_1 внаслідок реалізації 22.02.2016 заставного майна автомобіля «DACIA LOGAN MCV», 2007 р.в., як вказано позивачем стягнуто та перераховано на користь первісного стягувача ПАТ «Правекс Банк» частину суми заборгованості у розмірі 95 137,52 грн.

Крім того, на рахунок ТОВ «ВІН Фінанс» надійшли кошти на погашення богу у розмірі 787,92 грн.

Отже, залишок не погашеної заборгованості у період з 22.08.2017 по 16.03.2020 складав 89 129,56 грн (185055,00-95137,52-787,92).

У даній справі Позивач вказує, що рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 22.08.2017 по 16.03.2020 і згідно з наданим ним розрахунком, сума інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16.04.2014 станом на дату подачі позову становить 18717,37 грн та 6870,00 грн, відповідно. Також позивачем нараховані штрафні санкції (пеня) за подвійною ставкою НБУ за період з 14.03.2019 по 12.03.2020 у розмірі 21361,75 грн.

При цьому, розрахунок інфляційних втрат Позивачем здійснений за формулою:

ІІС =(ІІ1 : 100) х (ІІ2 : 100) х (ІІ3 : 100) х … (ІІZ :100)

ІІ1 індекс інфляції за перший місяць прострочення,

…..

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Розрахунок 3% річних здійснений за формулою:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С сума заборгованості, Д кількість днів прострочення.

Предметом позову у даній справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.08.2017 по 16.03.2020, а також пеня за період з 14.03.2019 по 12.03.2020 за несвоєчасне виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2014 року у справі № 675/227/14-ц, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 борг за кредитним договором № 2039-064/07Р від 20 грудня 2007 року у розмірі 185 055,00 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має права вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою ст. 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц.

Однак, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі N 916/190/18 (провадження N 12-302гс18).

Тобто, за змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до статті 526, 599 ЦК України. Отже, позивач відповідно до зазначеної норми має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання навіть після рішення суду.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід вказати, що судом за клопотанням представника відповідача було досліджено цивільну справу за № 675/1678/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання кредитного договору, у якому позивач ставив аналогічні вимоги проте за інший період, а саме з 04.07.2022 по 22.10.2024.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.02.2025, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання кредитного договору, було відмовлено у зв`язку недоведеністю обставин на які покликався позивач.

Відповідно до матеріалів цивільної справи № 675/1678/24 вбачається, що у різних відділах виконавчої служби на виконання рішення суду № 675/227/14-ц, було відкрито декілька виконавчих проваджень про стягнення з солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 борг за кредитним договором № 2039-064/07Р від 20 грудня 2007 року, а саме:

-виконавче провадження № 52610510 щодо ОСОБА_3 (постанова про відкриття виконавчого провадження заступника начальника Ізяславського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області від 10.04.2017);

-виконавче провадження № 52736693 щодо ОСОБА_1 (постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Голосіївського районного ВДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ від 26.10.2016);

-виконавче провадження № 45928090 щодо ОСОБА_2 (постанова про відкриття виконавчого провадження Головного державного виконавця Славутського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області від 18.11.2024).

Також наявна інформація виконавчої служби про різні суми стягнення з даних божників, зокрема станом на 05.08.2020 виконавець повідомляв, що залишок боргу по виконавчому листу №675/227/14-ц складав 69820,74 грн (лист № 19.7-20/21607 від 05.08.2020). Крім того, по виконавчому провадженні щодо ОСОБА_3 з останнього стягнуто 26067,35 грн. (лист № 25.16-28/44972 від 06.11.2023).

Отже, як встановлено судом та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області по справі № 675/227/14-ц від 16.04.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» суму боргу по кредитному договору № 2039-064/07Р від 20.12.2007 року в розмірі 23 152,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 185 055,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ВІН Фінанс» на власний розсуд подав його до одного із солідарних боржників за рішенням суду, а саме до ОСОБА_1 , яке виходячи зі змісту позовної заяви, не виконувалось у період з 22.08.2017 по 16.03.2020, а тому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 3 % річних за невиконання рішення суду у розмірі 6870,00 грн та інфляційні збитки у розмірі 18717,37 грн, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Отже, рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області по справі №675/227/14-ц від 16.04.2014, як зазначає позивач є невиконаним, ухвалено майже 12 років тому.

Водночас, належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що дане рішення, яке було ухвалено 12 років тому, не було виконано ні одним із інших солідарних боржників ні в добровільному, ні в примусовому порядку, матеріали справи не містять, як і не містять доказів щодо їх виконання або неможливістю їх виконання відповідно до положень Закону України « Про виконавче провадження».

Напроти, виходячи із відомостей постанови головного державного виконавця Ізяславського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2025, виконавче провадження № 52736693, щодо ОСОБА_1 закінчено у зв`язку з повним стягнення боргу.

Наявність судового рішення, згідно з яким з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 у солідарному порядку стягнуто суму кредитної заборгованості та право позивача, щодо заміни сторони виконавчого провадження на стягнення такої заборгованості, жодним чином не підтверджують невиконання цього рішення впродовж 12 років, в тому числі періоду невиконання судового рішення з 22.08.2017 по 16.03.2020, за який позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Оскільки обсяг наданих позивачем доказів належним чином не підтверджує вимоги позову, а саме, не виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області по справі № 675/227/14-ц від 16.04.2014 впродовж майже 12 років, тому відсутні правові підстави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Він Фінанс» 3% річних та інфляційних втрат за період 22.08.2017 по 16.03.2020 у зв`язку з його невиконанням, оскільки рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Отже, саме позивач повинен довести свої позовні вимоги, надати належні та достатні докази, які б свідчили про те, яка саме була заборгованість за означений вище період з врахуванням стягнень щодо кожного з солідарних боржників, тобто є невиконаним, на яке він має право щодо стягнення сум відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв`язку з його неналежним виконанням, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень ст. 81 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій слід зазначити наступне.

Відповідно до розрахунку позивача за період з 14.03.2019 по 12.03.2020, останній було нараховано відповідачу пеню в розмірі 21361,75 грн. Дана сума нараховувалась із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, водночас, з метою визначення розміру заявленої до стягнення суми позивачем було використано відсоткову ставку 11,9 % річних, передбачену кредитним договором, та відповідно подвійну ставку у розмірі 23,98 % річних.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки, як зазначалося вище, рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області по справі № 675/227/14-ц від 16.04.2014 з відповідачів вже стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2039-064/07Р від 20.12.2007, тим самим банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, у зв`язку з чим й втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

Встановлено, що предметом позовної заяви є стягнення пені нарахованої позивачем за прострочення грошового зобов`язання у вище вказаний період, а тому до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Частину третю статті 549 ЦК України було доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4196-IX від 09 січня 2025 року, яка передбачає що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення частини третьої статті 549 доповнена абзацом другим згідно із Законом № 4196-IX від 09 січня 2025 року, поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

З огляду на вище наведенні положення, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення штрафних санкцій в сумі 21361,75 грн.

Разом з тим, посилання представника відповідача про необхідність відмови позивачу в позові у зв`язку з пропуском ним строку звернення до суду, суд до уваги не приймає, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки , викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Оскільки в позові відмовлено, понесені позивачем судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на нього.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання кредитного договору відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», місце знаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239.;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Р. В. Пашкевич