Рішення № 140095691, 28.09.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/709/26

Провадження № 2/604/548/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянка В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2026 року позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 33 350,00 грн.

В обґрунтування вимог позову представник позивача зазначив, що 02 лютого 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1656-5834. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн, а в подальшому, на підставі Додаткової угоди № 1 від 04.02.2026 року, - додаткові кошти в сумі 3 000,00 грн, що разом становить 13 000,00 грн. Строк кредитування - 365 днів, базовий період - 15 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту, стандартна процентна ставка - 1,00 % в день (перші 180 днів) та 0,74 % в день (з 181 дня).

Позивач виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанціями фінансово-розрахункової установи. Відповідач, у свою чергу, порушив умови договору, не повернув кредит та не сплатив проценти, внаслідок чого станом на 05.05.2026 року виникла заборгованість у розмірі 33 350,00 грн, яка складається з:

-заборгованості за кредитом - 13 000,00 грн;

-заборгованості за нарахованими процентами - 11 900,00 грн;

-заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 6 500,00 грн;

-заборгованості по комісії - 1 950,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подав клопотання, в якому просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, судова повістка вважається врученою відповідачу.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, не вбачається.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

Судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 13.02.2013, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Крім того, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії від 08.06.2017 № 2401 здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Матеріали справи свідчать, що 02 лютого 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1656-5834. Зазначений договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою використання одноразового ідентифікатора А8936 зі сторони позичальника.

Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором.

Сторонами договору погоджено наступні умови кредитного договору:

-дата видачі кредиту - 02.02.2026;

-сума кредиту - 10 000,00 грн;

-строк кредитування - 365 днів;

-базовий період - 15 днів;

-комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту;

-знижена процентна ставка - 1,00 % в день;

стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування Кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; 0,74 % за кожен день користування Кредитом, починаючи з 181 календарного дня дії Договору.

Додатковою угодою № 1 від 04.02.2026 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1656-5834 від 02.02.2026 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 000,00 грн. Загальна сума кредиту становить 13 000,00 грн.

Позичальником в розділі 13 Договору Реквізити сторін вказано наступну інформацію: ОСОБА_1 , паспорт серії та номер НОМЕР_1 , виданий органом 6123 17.11.2022 року, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 . Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зазначеного Кредитного Договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало кошти у розмірі 10 000,00 грн ОСОБА_1 за реквізитами, погодженими у кредитному договорі (платіж № 1749962854 від 02.02.2026), та 3 000,00 грн (платіж № 1750891005 від 04.02.2026), що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанціями ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит на загальну суму 13 000,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 05.05.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 33 350,00 грн, з яких:

-заборгованість за кредитом - 13 000,00 грн;

-заборгованість за нарахованими процентами - 11 900,00 грн;

-заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 6 500,00 грн;

-заборгованість по комісії - 1 950,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що спірний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 13 000,00 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 11 900,00 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії у розмірі 1 950,00 грн

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту у розмірі 1 950,00 грн, виходячи з наступного.

Пунктом 4.11 Договору про відкриття кредитної лінії № 1656-5834 від 02.02.2026 року передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого Кредиту. Пунктом 2.6 Додаткової угоди № 1 від 04.02.2026 року встановлено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також становить 15,00 % від суми додаткових коштів. Загальний розмір нарахованої комісії становить 1 950,00 грн (1 500,00 грн + 450,00 грн).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) сформулювала правовий висновок, згідно з яким при кваліфікації комісії визначальним є не її назва, а фактичний зміст. Якщо комісія передбачена за дії, які банк вчиняє на власну користь, або за надання інформації, яка за законом має бути безоплатною (наприклад, стан заборгованості раз на місяць), така умова договору є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі позивач, на якого процесуальним законом покладено обов`язок доказування, не надав суду доказів того, що комісія за видачу кредиту є платою за окрему, самостійну послугу, яка була замовлена споживачем і фактично надана йому кредитодавцем. Матеріали справи не містять ані окремої заяви відповідача про надання йому додаткової послуги, ані актів наданих послуг, ані інших первинних документів, які б підтверджували факт надання такої послуги. Сама лише наявність у договорі та Паспорті споживчого кредиту умови про сплату комісії не свідчить про те, що ця комісія є платою за реальну послугу, відокремлену від обов`язку кредитодавця видати кредит.

Вища судова інстанція у своїх рішеннях послідовно наголошує, що надання грошових коштів за кредитним договором є безпосереднім обов`язком кредитодавця, а не окремою платною послугою на користь позичальника. За відсутності належних і допустимих доказів узгодження сторонами переліку додаткових послуг та фактів їх фактичного надання в обсязі, що перевищує встановлені законом обов`язки кредитора, підстави для стягнення заборгованості за комісією відсутні.

Отже, умова Договору про відкриття кредитної лінії № 1656-5834 від 02.02.2026 року та Додаткової угоди № 1 від 04.02.2026 року в частині сплати комісії за видачу кредиту є нікчемною, оскільки вона фактично встановлює плату за дії, які не є послугою у розумінні Закону України «Про споживче кредитування», а тому заборгованість за комісією у розмірі 1 950,00 грн стягненню з відповідача не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 6 500,00 грн

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 6 500,00 грн, виходячи з наступного.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX) встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором виникло під час дії воєнного стану в Україні, нараховані позивачем проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 6 500,00 грн не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на 74,66 % (24 900,00 грн ? 100 % / 33 350,00 грн). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 987,75 грн (2 662,40 грн ? 74,66 % / 100 %) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 281, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1656-5834 від 02.02.2026 року в розмірі 24 900,00 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом - 13 000,00 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованості за нарахованими процентами - 11 900,00 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок, а також суму судового збору в розмірі 1 987,75 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 75 копійок, а всього стягнути 26 887,75 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 75 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 28 вересня 2026 року.

Суддя Сіянко В.М.