Рішення № 140095537, 28.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16445/25

Провадження №: 2-а/755/802/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області від 30 липня 2025 року серії ПН МКМ № 017314 про накладення адміністративного стягнення.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 липня 2025 року заступником начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Тимощуком О.В. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 30 липня 2025 року серії ПР МКМ № 17314 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 017314 за частиною третьою статті 203 КУпАП, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугувало проживання позивача на території України без документів на проживання (перебування), що також слугувало підставою для прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Позивача зобов`язано покинути територію України до 19 серпня 2025 року. Однак, 06 серпня 2014 року позивач уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_4 . Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також позивач звертався до органів ДМС щодо отримання посвідки на тимчасове проживання та щодо продовження строку перебування на території України. З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2022 року № 1202 «Про Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану», оскільки позивач мав право на обмін посвідки на тимчасове проживання і цей строк тривав після 24 лютого 2022 року, твердження про те, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, є сумнівним. Також щодо позивача відсутні компрометуючі дані. Рішення про видворення або заборону в`їзду щодо позивача не приймалося, останні 8 років за межі України він не виїжджав. Поряд з цим під час оформлення документів щодо інкримінованого адміністративного правопорушення не був присутній перекладач ОСОБА_6 , а особистий підпис у протоколі позивач поставив під впливом погроз депортації. Відомості про те, що вказана особа має статус перекладача представнику позивача встановити не вдалося, імовірно він проживає у Волинській області та не міг бути присутній у місті Києві у вказану дату з огляду на участь в іншому судовому засіданні.

З огляду на викладене позовні вимоги просив задовольнити.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституцій України та статтею 6 КАС України.

До матеріалів справи долучено копію паспорту громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_1 , виданого 26 листопада 2020 року, що належить ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наявна відмітка про видачу посвідки про тимчасове проживання від 24 вересня 2015 року відмітки про продовження терміну перебування до 14 вересня 2016 року, 12 вересня 2017 року, 10 вересня

2018 року та про анулювання посвідки.

Також до матеріалів справи долучено копію посвідки серії НОМЕР_2 , виданої 06 жовтня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком дії до 24 вересня 2015 року.

Також наявна відмітки про продовження строку дії посвідки до 14 вересня 2016 року, до 12 вересня 2017 року та до 10 вересня 2018 року.

Також наявна відмітка від 10 вересня 2018 року про анулювання посвідки.

30 липня 2025 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Мардановим Р.Я. огли відносно громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення згідно якого 30 липня 2025 року о 11:00 год. за адресою: просп. Берестейський, 103, м. Київ, виявлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення:

АДРЕСА_1 . За що передбачена відповідальність відповідно до частини 2 статті 203 КУпАП.

У протоколі зазначено, що до протоколу додаються: документ перекладача, витяг з Аркан, паспорт, пояснення, розписка, копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження дитини.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив, що йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України.

Також ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбудеться 30 липня 2025 року о 12-30 год., без його участі, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив факт отримання копії протоколу.

У протоколі зазначено, що переклад протоколу зроблено усно за участі перекладача ОСОБА_10 , про що перекладач проставив особистий підпис.

У своїх письмових поясненнях від 30 липня 2025 року, наданих головному спеціалісту відділу протидії нелегальній міграції, забезпечення видворення та реадмісії управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Паньків М., громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , зазначив, що в Україну прибув у 2011 році через ПП «Могилів-Подільський» з приватною метою. Протягом перебування на території України в нього та громадянки України, з якою він у 2014 році одружився, народилась дитина (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 ). В подальшому отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 терміном дії від 06 жовтня 2014 року до 24 вересня 2015 року на підставі шлюбу з громадянкою України (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5 ). Після закінчення законного терміну перебування, територію України не покинув. На території України «офіційно» трудову діяльність не здійснює. З питань оформлення посвідки на тимчасове проживання не звертався. З питань продовження терміну перебування в Україні, та дозволу на імміграцію в Україну, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів - не звертався.

Письмові пояснення від 30 липня 2025 року містять особистий підпис ОСОБА_1 , перекладача ОСОБА_10 та головного спеціаліста ОСОБА_11 .

Постановою заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Тимощук О.В. від 30 липня 2025 року серії ПН МКМ № 017314 про накладення адміністративного стягнення на громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення про порушення статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МКМ № 017384. Встановлено, що 30 липня 2025 року по просп. Берестейському, 103 в місті Києві був виявлений громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . Зазначено, що обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, відсутні. Встановлено, що вказане є порушенням статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 203 КУпАП.

Постановлено, відповідно до частини другої статті 203 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 1000,00 грн.

30 липня 2025 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, забезпечення видворення та реадмісії управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області Паньків М., ухвалено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджан, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що 30 липня 2025 року працівниками Святошинського УП ГУНП м. Києва виявлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , який порушив законодавство України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. У ході опитування, зі слів іноземця, стало відомо, що він у 2011 році, прибув в Україну через ПП «Могилів-Подільський». На території України в громадянина Азербайджану ОСОБА_1 та громадянки України народилась дитина (свідоцтво про народження Серія

НОМЕР_3 ). В подальшому громадянин Азербайджану ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_4 терміном дії від 06 жовтня 2014 року до 24 вересня 2015 року на підставі шлюбу з громадянкою України (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5 ). Після закінчення законного терміну перебування, територію України не покинув, усвідомлюючи, що цим самим порушує міграційне законодавство України. На території України «офіційно» трудову діяльність не здійсню. З питань оформлення посвідки на тимчасове проживання не звертався. З питань продовження терміну перебування в Україні, та дозволу на імміграцію в Україну, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів - не звертався. За порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за частиною другою статті 203 КУпАП (ПР МКМ 017384 від 30 липня

2025 року). За таких обставин громадянин Азербайджану ОСОБА_1 , порушив вимоги статей 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_1 підтвердив, що прийнято рішення про його примусове повернення. Також підтвердив, що зобов`язується залишити територію України до

19 серпня 2025 року, а також що ознайомлений з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У рішенні зазначено, що під час розгляду справи та прийняття рішення був присутній перекладач Ібрагімов Буніят, про що останній проставив особистий підпис.

Судом встановлено, що 06 серпня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції у Вінницькій області зареєстровано шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 06 серпня 2014 року складено відповідний актовий запис № 54 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 .

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23 жовтня 2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , про що 23 жовтня 2013 року складено відповідний актовий запис № 4086. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

До матеріалів справи також долучено заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , справжність підпису на яких 06 вересня 2024 року посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., зареєстровано в реєстрі за № 2221 та № 2222, у яких остання надала згоду на тимчасові поїздки за кордон до Республіки Азербайджан в період з 14 вересня 2024 року по 14 вересня 2025 року її малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також згоду на надання батькові дитини на вибір способів пересування, маршруту і місця перебування чи проживання доньки, вирішувати будь-які питання стосовно доньки під час перебування за кордоном, тощо.

У листі Головного слідчого управління Національної поліції України від 06 серпня 2025 року

№ 116414-2025, у відповідь на адвокатський запит від 01 серпня 2025 року, повідомлено, що в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» відомості про реєстрацію кримінальних проваджень щодо особи ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 06 серпня 2025 року

№ 19/63564-25-Вих, встановлено, що Державна прикордонна служба України станом на 10-45 год. 06 серпня 2025 року доручень уповноважених державних органів щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконує. Інформація про випадки застосування заборони в`їзду в Україну відсутня. Рішення про примусове видворення щодо такої особи не приймалося. Відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією вказаною особою в період з 08 листопада 2017 року по 04 серпня 2025 року в Базі даних не виявлено.

Відповідно до листа ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області від 06 серпня 2025 року,

вих. № 8010.6.2-37609/80.4-25, у відповідь на адвокатський запит адвоката Лебедєва В. від 01 серпня

2025 року № 37/08-25-02, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з питань оформлення, обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні, отримання дозволу на імміграцію в Україну, продовження строку перебування на території України до ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області не звертався.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні правосуддя може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до реєстру.

Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VІ).

За змістом приписів частин першої-третьої статті 3 Закону України від 22 вересня 2011 року

№ 3773-VІ, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до пункту 7 частини першої Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

З матеріалів справи встановлено, що станом на 30 липня 2025 року стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідки на тимчасове проживання в Україні чи дозволу на імміграцію в Україну не мав, посвідку анульовано 10 вересня 2018 року.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Частиною першою статті 23 Закону № 3773-VІ встановлено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених норм дає підстави дійти висновку, що рішення про притягнення іноземців та осіб без громадянства до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП є законним, зокрема, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Таким чином, у межах наведеної статті підлягають з`ясуванню обставини наявності та чинності документів ОСОБА_1 , що посвідчують законність його проживання на території України.

Відповідно до норм частини першої, третьої статті 9 Закону України від 22 вересня 2011 року

№ 3773-VІ іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до положень частини шістнадцятої статті 4 Закону України від 22 вересня 2011 року

№ 3773-VІ, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Законом України від 07 червня 2001 року № 2491-III «Про імміграцію» (далі - Закон України від

07 червня 2001 року № 2491-III) визначено умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Так положеннями статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2491-III встановлено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2491-III Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України від 07 червня 2001 року № 2491-III передбачено, що особа, яка перебуває на законних підставах в Україні та отримала дозвіл на імміграцію, повинна не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку тимчасового перебування/проживання особисто або через законного представника звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою-анкетою про оформлення їй посвідки на постійне проживання. До заяви-анкети додаються оригінал (після пред`явлення повертається) та копія паспортного документа заявника, копія документа, що підтверджує строк тимчасового перебування/проживання, копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Частиною четвертою статті 11 Закону України від 07 червня 2001 року № 2491-III встановлено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Відповідно до положень статті 5 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ іноземці та особи без громадянства, зазначені у частині першій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Підставою для оформлення посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства є дозвіл на імміграцію в Україну.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій - двадцятій і двадцять четвертій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Згідно пункту 18 статті 1 Закону №3773 - посвідка на тимчасове проживання це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 5 Закону № 3773 - підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Приписами статті 5-1 Закону № 3773 передбачено, що строк дії посвідки на тимчасове проживання становить для категорії запитувачів, як позивачка, - один рік. Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено без обмеження в кількості звернень та за наявності підстав, передбачених законодавством.

Регулювання порядку оформлення і видачі зазначеної вище посвідки здійснюється на правилами Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (надалі - Постанова № 322).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 322, - посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно пункту 7 Постанови № 322 - обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки.

Відповідно до пункту 19 Постанови № 322 - у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж протягом останнього дня строку її дії. Якщо до закінчення строку дії посвідки лишилося менш як 15 робочих днів, подання документів для її обміну здійснюється лише до територіального органу / територіального підрозділу ДМС. При цьому територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС здійснюється в установленому законодавством порядку продовження строку тимчасового проживання іноземця або особи без громадянства на період, необхідний для розгляду такої заяви. Посвідка, що підлягає обміну, після приймання документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Згідно з частиною третьою пункту 21 Постанови № 322 - іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.

Відповідно пунктів 53-58 Постанови № 322 - видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб`єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну. У разі отримання посвідки законним представником він подає документ, що посвідчує його особу. Для отримання нової посвідки іноземець або особа без громадянства здають посвідку, що подавалася для обміну у випадку, зазначеному в пункті 19 цього Порядку. Під час видачі посвідки проводиться процедура верифікації. Іноземець або особа без громадянства візуально перевіряють персональні дані, внесені до посвідки. До заяви-анкети вносяться: 1) відомості про те, що іноземець або особа без громадянства здала посвідку, із зазначенням реквізитів посвідки (крім випадку, зазначеного в пункті 6 цього Порядку);

2) підпис іноземця або особи без громадянства із зазначенням дати отримання посвідки. Якщо іноземець або особа без громадянства через фізичні вади не може підтвердити власним підписом факт отримання посвідки, працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про її отримання, зазначає дату видачі посвідки та засвідчує факт видачі власним підписом; 3) прізвище та ініціали, підпис (із зазначенням дати) працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, на якого згідно з його службовими обов`язками покладено функції з видачі посвідки. У разі коли видача посвідки здійснюється уповноваженим суб`єктом, заява-анкета та додані до неї документи не пізніше наступного робочого дня після дня видачі посвідки передаються територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який її оформив.

Пунктом 67 Постанови № 322, передбачено, що після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Відповідно підпункту 7 пункту 71 Постанови № 322, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін посвідки до закінчення строку її дії.

Повноваження відповідача щодо спірних правовідносин регулюються Положенням про Державну міграційну службу в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня

2014 року № 360 (далі Положення № 360).

Відповідно до частини 1-3 Положення № 360, - Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої Положення № 360 - ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії посвідка на тимчасове проживання в Україні підлягає обміну, для чого іноземцю необхідно подати до територіального органу ДМС відповідну заяву та документи у строк не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку дії посвідки, або після закінчення строку дії посвідки в семиденний строк знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України, здавши посвідку до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Як встановлено з матеріалів справи посвідка на тимчасове проживання серії НОМЕР_6 , видана, громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дійсною до 10 вересня 2018 року, після чого анульована, про що проставлено відповідну відмітку.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до органів ДМС після 10 вересня 2018 року з приводу повторного отримання посвідки на тимчасове проживання на території України, матеріали справи протилежних відомостей не містять, позивачем не підтверджено.

Водночас, 21 жовтня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» (надалі - Постанова

№ 1202).

Вказана постанова прийнята на виконання статей 12-1 та 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України.

Встановлено, що посвідки на постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після

24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Водночас, посвідка на тимчасове проживання в Україні, що була видана на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була анульована задовго до введення на території України воєнного стану. Як уже зазначалося раніше, ОСОБА_1 до органів ДМС після 10 вересня 2018 року з приводу повторного отримання посвідки на тимчасове проживання на території України не звертався. Таким чином, станом на дату введення на території України воєнного стану ОСОБА_1 не мав діючої посвідки на тимчасове проживання на території України.

Суд також враховує, що про обставини, які унеможливлювали звернення до органів ДМС щодо повторного отримання посвідки після 10 вересня 2018 року позивач не зазначає.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається із доданих до позову письмових пояснень ОСОБА_1 від 30 липня 2025 року, наданих головному спеціалісту протидії нелегальній міграції, забезпечення видворення та реадмісії ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області, ОСОБА_1 зазначив, що після закінчення терміну законного перебування, територію України він не покинув, чим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». З питань оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання, дозволу на імміграцію в Україну, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Відповідно до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі

5 100,00 грн відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи інші доводи позову, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, відповідно до статті 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, дійшов висновку про те, що постанова від 30 липня 2025 року серії ПН МКМ № 017314 за справою про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 203 КУпАП відповідає вимогам закону, а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законом України «Про імміграцію», статтями 2, 5, 6-11, 13-15, 90, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42552598, адреса місцезнаходження: вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова