Рішення № 140095511, 18.09.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/108/26

Провадження № 2/483/277/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Матвєєва В.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Афанасьєва С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції з використанням представниками позивача та відповідача власних технічних засобів поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

03 лютого 2026 року адвокат Матвєєв В.В., який є представником позивача ОСОБА_1 звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі ПрАТ «СК «Перша»), предметом якого є стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 36438 грн. 82 коп., стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 21 травня 2025 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ЗАЗ Sens (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль Volkswagen Passat отримав механічні пошкодження. Згідно з актом виконаних робіт від 08 серпня 2025 року, вартість відновлювального ремонту склала 105500 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Перша», яка виплатила страхове відшкодування у розмірі 69061 грн. 18 коп. Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Таким чином, сума недовідшкодованої матеріальної шкоди становить: 105500 грн - 69061 грн. 18 коп. = 36438 грн. 82 коп. Крім того, представник позивача посилається, що протиправними діями відповідача, позивачу було завдано значної моральної шкоди, розмір якої оцінюється у 50000 грн. Обґрунтування розміру шкоди базується на наступних складових: професійний статус та високий рівень відповідальності позивача, який обіймає посаду начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», специфіка його служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби на керівній посаді в установі закритого типу передбачає надвисокий рівень психологічного навантаження, суворе дотримання дисципліни та необхідність цілодобової готовності до оперативного реагування на надзвичайні події в установі, а пошкодження автомобіля Volkswagen Passat, який використовувався позивачем для швидкого доїзду до місця служби (зокрема у нічний час чи позачергово), створило реальну загрозу належному виконанню ним державних функцій та викликало постійне почуття тривоги . Крім того, наявність на утриманні у позивача трьох малолітніх дітей (у тому числі немовля 2024 року народження) та порушення життєвого укладу сім`ї, оскільки автомобіль є невід`ємною частиною забезпечення життєдіяльності багатодітної родини: транспортування дітей до навчальних закладів, медичних установ та задоволення побутових потреб. Раптова втрата можливості користуватися надійним транспортним засобом призвела до значної дезорганізації життя сім`ї, вимушеної зміни звичного розпорядку та поклала на позивача додатковий обов`язок шукати альтернативні (менш ефективні) способи пересування, що в умовах великої родини є вкрай виснажливим. Крім того, внаслідок ДТП позивач пережив сильний емоційний стрес. Подальша бездіяльність відповідача щодо добровільного відшкодування різниці між вартістю ремонту та страховою виплатою (на суму 36 438 грн. 82 коп.) змусила позивача витрачати свій вільний від служби час, який він мав присвячувати вихованню дітей, на ведення тривалих переговорів, підготовку претензій та звернення за правовою допомогою. Необхідність тривалого очікування відновлення майна та непевність у майбутньому спричинили порушення сну, дратівливість та загальне погіршення психологічного самопочуття. Репутаційний аспект для особи, що обіймає високу посаду в правоохоронній системі, перебування у статусі потерпілого, чиї права цинічно ігноруються винуватцем ДТП протягом тривалого часу (з травня 2025 року), завдає додаткового морального дискомфорту та відчуття несправедливості, а тому враховуючи принципи розумності та справедливості, позивач вважає суму відшкодування у розмірі 50000 грн. співмірною із заподіяними йому стражданнями та зусиллями, необхідними для відновлення звичайного ритму життя. Посилаючись на викладене, представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 36438 грн. 82 коп., моральну шкоду в розмірі 50000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та судовий збір у розмірі 2129 грн. 92 коп.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

09 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Афанасьєва С.О. надійшов відзив на позовну заяву у якій представник відповідача зазначив, що заперечує проти позову та вказав, що до позовної заяви позивачем долучено відповідь від 08 жовтня 2025 року ПАТ «СК «Перша», в якій зазначено, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає два альтернативні механізми страхового відшкодування: безпосередня оплата вартості ремонту на СТО, яке має право проводити відновлювальну діяльність та обране потерпілим зі списку, запропонованого страховиком; грошова виплата потерпілій особі, у разі відмови останньої від ремонту через СТО, із розрахунку, проведеного страховиком відповідно до чинної Методики. ОСОБА_1 самостійно обрав другий варіант способу врегулювання страхового випадку а саме, отримання грошової виплати на особистий рахунок, не скориставшись запропонованою страховиком можливістю проведення відновлювального ремонту на одному з сервісних центрів, включених до переліку, опублікованого на офіційному сайті ПрАТ «СК «Перша». З огляду на обраний ОСОБА_1 варіант врегулювання, ПрАТ «СК «Перша» було зобов`язане здійснити розрахунок розміру матеріальної шкоди відповідно до вимог чинного законодавства на підставі даних ліцензованого програмного забезпечення. У даному випадку, розрахунок було виконано із застосуванням міжнародно визнаного програмного комплексу AUDATEX, з дотриманням положень Методики товарознавчої експертизи, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції від 24.07.2009 № 1335/5/1159). За результатами розрахунку встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, з реєстраційним номером НОМЕР_3 у сумі 69061 грн.18 коп., з яких: вартість робіт 20070 грн; вартість матеріалів 21775 грн.18 коп; вартість запчастин 27216 грн. Вказане страхове відшкодування перераховано позивачу на його рахунок. Отже, ПрАТ «СК «Перша» в повному обсязі та належним чином виконала свої зобов`язання перед ОСОБА_1 відповідно до обраного ним способу врегулювання страхового випадку. Позивачем зазначено, що внаслідок ДТП його автомобіль отримав пошкодження, і для його ремонту він поніс витрати в розмірі 105500 грн., однак при цьому ним не надано жодних доказів, які б підтверджували ці витрати, а також позивачем не надано належних доказів щодо визначення розміру матеріального збитку, зокрема не представлені висновки експертів чи оцінки вартості відновлювального ремонту, не надано відомостей про понесені витрати на проведення ремонту автомобіля, про перерахування коштів за проведений ремонт, а також про закупівлю запчастин для проведення ремонту. Тобто позивачем жодних документально підтверджених даних, таких як квитанції, накладні, чеки тощо, щодо проведених робіт і витрат не було надано. У тексті позовної заяви представник позивача посилається на акт виконаних робіт, однак акт виконаних робіт може являтися доказом, що може підтверджувати обставини виконання суб`єктом господарювання ремонтних послуг та наявності підстав для оплати їх позивачем, але ніяк не являється підтвердженням реальності понесених позивачем витрат. Позивач вимагає відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн, стверджуючи, що внаслідок ДТП він зазнав значних моральних страждань, однак ця вимога не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню. Як докази на підтвердження своїх вимог, позивач надав довідку з місця роботи та свідоцтво про народження дітей. Проте ці документи не можуть бути визнані належними доказами для підтвердження наявності моральної шкоди, оскільки вони не доводять зв`язок між подією ДТП та психоемоційними стражданнями позивача. Відсутність медичних довідок, висновків психологів або інших документів, які могли б підтвердити негативний вплив ДТП на психоемоційний стан позивача, ставить під сумнів сам факт завдання моральної шкоди. Моральні страждання є суб`єктивним поняттям, і для того, щоб претендувати на компенсацію, позивач має надати обґрунтовані та достовірні докази того, що його стан погіршився саме через наслідки цієї події. Також позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що внаслідок ДТП його автомобіль був у такому стані, що він не міг використовувати його для пересування на роботу або для транспортування дітей. Більше того, в умовах сучасного міського життя існує широкий доступ до громадського транспорту, таксі та інших альтернативних способів пересування, що дозволяє компенсувати відсутність автівки. Таким чином, навіть якщо автомобіль позивача тимчасово не міг бути використаний через пошкодження, він не зазнав серйозних обмежень у пересуванні, оскільки мав інші способи забезпечити свою мобільність. Враховуючи ці обставини, достатніх підстав стверджувати, що позивач зазнав значних моральних страждань або серйозних труднощів у повсякденному житті через тимчасову непрацездатність автомобіля немає. Крім того, позивач вимагає відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн., однак така сума є явно завищеною і не має належного обґрунтування. Враховуючи, що позов є безпідставним, а суми, на які посилається позивач, є завищеними і не відповідають фактичним обставинам справи, а також з огляду на серйозні захворювання відповідача та його родини, які забирають усі їхні кошти на лікування, вимога щодо стягнення значних сум компенсацій є надмірною. Посилаючись на викладене, представник відповідача просив у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити в повному обсязі.

25 березня 2026 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій представник у зв`язку з виявленням технічних описок у первинному позові щодо зазначення по батькові відповідача просив розглядати позовну заяву у наступній редакції прохальної частини, а саме: стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 36438 грн. 82 коп., стягнути моральну шкоду в сумі 50000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та судовий збір в сумі 2129 грн. 92 коп.

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року у якості співвідповідача у даній цивільній справі залучено ПрАТ «СК «Перша».

08 квітня 2026 року від представника відповідача ПрАТ «СК «Перша» надійшов відзив на позовну заяву у якому представник зазначила наступне. 21 травня 2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ЗАЗ Sens (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228008589, із встановленим лімітом відповідальності у розмірі 250000 грн. згідно з вимогами чинного законодавства України про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 22 травня 2026 року до ПрАТ «СК «Перша» надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Того ж дня, направлена заява про страхову виплату, в якій зазначено в розділі 10 реквізити для перерахунку коштів з позначкою (на особистий рахунок. Відповідно до п. 4. ч. 3. ст. 27. Закону, страховик здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком переліку. Також, відповідно до ч. 5. ст. 27 Закону, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком відшкодування у порядку, визначеному частиною 4 цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика, а у випадку, передбаченому абз. 4 ч. 4. ст. 31 цього Закону, потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком і потерпілою особою. Закон передбачає два альтернативні механізми виплати страхового відшкодування: безпосередня оплата вартості ремонту на СТО, яке має право провадити відповідну діяльність та обране потерпілим зі списку, запропонованого страховиком; грошова виплата потерпілій особі, у разі відмови останньої від ремонту через СТО, із розрахунку, проведеного страховиком відповідно до чинної Методики товарознавчої експертизи, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції від 24.07.2009 № 1335/5/1159). Отже, позивач самостійно обрав другий варіант способу врегулювання страхового випадку а саме, отримання грошової виплати на особистий рахунок, не скориставшись запропонованою страховиком можливістю проведення відновлювального ремонту на одному з сервісних центрів, включених до переліку, опублікованого на офіційному сайті ПрАТ «СК «Перша». З огляду на обраний ОСОБА_1 варіант врегулювання, ПрАТ «СК «Перша» було зобов`язане здійснити розрахунок розміру матеріальної шкоди відповідно до вимог чинного законодавства на підставі даних ліцензованого програмного забезпечення. У даному випадку, розрахунок було виконано із застосуванням міжнародно визнаного програмного комплексу AUDATEX, з дотриманням положень Методики товарознавчої експертизи, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції від 24.07.2009 № 1335/5/1159). За результатами розрахунку встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, з реєстраційним номером НОМЕР_1 у сумі 69061 грн. 18 коп., з яких: вартість робіт 20070 грн; вартість матеріалів 21775 грн. 18 коп.; вартість запчастин 27216 грн., яка 03 липня 2025 року була перерахована на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 . Отже, ПрАТ «СК «Перша» у повному обсязі та належним чином виконує свої зобов`язання перед ОСОБА_1 відповідно до обраного ним способу врегулювання страхового випадку. Виплата за процедурою, обраною ОСОБА_1 , а саме шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок має характер фіксованої компенсації, що розраховується виключно на підставі експертного визначення страховика, здійсненого відповідно до затвердженої методики та нормативів. Така форма врегулювання не передбачає подальшого коригування суми відшкодування, незалежно від фактичних витрат, які страхувальник може понести у майбутньому. Доводи позивача про розмір завданої йому матеріальної шкоди внаслідок ДТП є не підтвердженими, а позовні вимоги про стягнення такої шкоди є необґрунтованими. Без надання належних доказів залишається незрозумілим, яким чином був проведений ремонт автомобіля, чи він дійсно пов`язаний з пошкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, чи це є просто намір провести поточний ремонт за рахунок відповідача. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то позивач не надав жодних доказів, що б підтверджували наявність таких страждань, що є необхідним для визначення моральної шкоди. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то сума 20000 грн. є явно завищеною і не має належного обґрунтування. На підтвердження своїх повноважень та розрахунку правничої допомоги адвокатом не додано: актів наданих послуг з відомостями про витрачений час; витяг з договору про надання правничої допомоги (щодо повноважень або обмежень); доказів оплати; доказів реальності та розумності витрат (наприклад, документів, що підтверджують складність справи). Крім того, у позовній заяві відсутні вимоги до ПрАТ «СК «Перша». Посилаючись на викладене, співвідповідач просив позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Перша» залишити без задоволення.

05 травня 2026 року ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Матвєєв В.В. у судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Афанасьєв С.О. у судовому засіданні просив відмовити в задоволені позовних вимог з врахуванням пояснень викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Перша» надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій крім того зазначила, що просить суд врахувати наведені у відзиві на позовну заяву обставини під час вирішення спору та відмовити в задоволенні будь-яких вимог до ПрАТ «СК «Перша» у повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 21 травня 2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Passat (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ЗАЗ Sens (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228008589, із встановленим лімітом відповідальності у розмірі 250000 грн. Внаслідок ДТП автомобіль Volkswagen Passat, що належить позивачу ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.

21 травня 2025 року дана дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) (а.с. 8).

З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 р. яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дозволено учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Згідно з п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції, у Європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Як вбачається із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 21 травня 2025 року воно заповнене обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб «А» - Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортний засіб «В» - ЗАЗ Sens, державний номерний знак НОМЕР_2 , зазначено у відповідних пунктах дату та місце ДТП, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП, зафіксовано місце зіткнення у схемі ДТП.

Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, Європротокол або Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 21 травня 2025 року, яке складене учасниками дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до норм чинного законодавства і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню, а обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

За змістом Європротоколу встановлено обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду, а саме в графі 17 обставини, зазначено щодо порушення Правил дорожнього руху транспортним засобом «В» - ЗАЗ Sens, державний номерний знак НОМЕР_2 - під час порушення знаку переваги руху або червоного світла, що і стало причиною даної дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу марки ЗАЗ Sens, державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Перша» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228008589, позивач ОСОБА_1 22 травня 2025 року звернувся до ПрАТ «СК «Перша» з заявою про страхову виплату, у якій способом страхового відшкодування обрав «На особистий рахунок» з зазначенням банківського рахунку (а.с. 105-106).

З огляду на обраний ОСОБА_1 варіант врегулювання, ПрАТ «СК «Перша» здійснило розрахунок розміру матеріальної шкоди відповідно до вимог чинного законодавства на підставі даних ліцензованого програмного забезпечення, за результатами якого встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, з реєстраційним номером НОМЕР_1 у сумі 69061 грн. 18 коп., з яких: вартість робіт 20070 грн; вартість матеріалів 21775 грн. 18 коп.; вартість запчастин 27216 грн., яка 03 липня 2025 року була перерахована на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 .

Вказані обставини визнаються сторонами, а тому доказуванню не підлягають.

Разом з тим, позивачем на підтвердження понесених витрат на відновлення автомобіля надано акт виконаних робіт на поточний ремонт автомобілю від 08 серпня 2025 року на суму 105500 грн., складеного ФОП ОСОБА_4 (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 850120 ОСОБА_4 зареєстрований як суб`єкт господарювання з видами господарської діяльності: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (а.с. 6).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) методика застосовується з метою: визначення ринкової вартості КТЗ, їх складників у разі відчуження; визначення стартової ціни КТЗ для їх продажу на аукціоні чи за конкурсом; визначення вартості КТЗ як об`єкта застави; визначення вартості КТЗ у складі майна фізичних осіб для його декларування; визначення вартості КТЗ для страхування фізичними та юридичними особами; визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок; визначення вартості арештованих, конфіскованих або визнаних безхазяйними КТЗ, їх складників у разі вимушеного їх продажу; визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України; визначення вартості відокремленого КТЗ в складі основних засобів юридичних осіб; в інших випадках у разі визначення вартості відокремленого КТЗ для встановлення розміру обов`язкових платежів до бюджету.

Згідно з п. 2.4 Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Згідно з п. 4.3. Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі висновок експерта).

Відповідно до 4.4. Методики, у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати авто-товарознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, а саме ч. 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15- ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у Постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/4790/19, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

У п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

До аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивачем не надано суду належного звіту про оцінку майна або висновок автотоварознавчої експертизи, який би відповідав вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Верховний Суд неодноразово наголошував, що звіт про оцінку майна є неналежним доказом, якщо об`єкт не оглядався експертом.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що наявні пошкодження автомобілю марки Volkswagen Passat (д.н.з. НОМЕР_1 ), пов`язані саме з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 21 травня 2025 року, а також, докази перерахування коштів в сумі 105500 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_4 .

При цьому, суд зазначає, що позивач не звільнений від обов`язку довести розмір шкоди належними засобами доказування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує сторона, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання на рахунки-фактури, наряди-замовлення, акти наданих послуг та платіжні інструкції, без об`єктивного експертного підтвердження обсягу пошкоджень та їх причинно-наслідкового зв`язку з ДТП, є недостатніми доказами.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно саме позивачу, з яких міркувань виходив представник позивача, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, враховуючи викладене, в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн. та судового збору в сумі 2129 грн. 92 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий: