Ухвала суду № 140095270, 22.09.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/796/26

1-кп/458/105/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження

сторона обвинувачення:

прокурор відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 не прибув,

прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_6 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області клопотання прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 09.09.2026 року, яке надійшло в суд 10.09.2026 року, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 № 12026140000000392 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тишиця Кам`янка-Бузького району Львівської області громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає тимчасово без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою-спеціальною освітою, пенсіонер, особа з інвалідністю 3 групи, учасник бойових дій, розлучений, який не є депутатом, раніше не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2026 від прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 на електронну адресу Турківського районного суду Львівської області в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису (без подання матеріалів в паперовій формі) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 № 12026140000000392 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно вимог ст.ст.127,129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.

Згідно ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст.35 КПК України.

У відповідності до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.07.2026 справу було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду 23.07.2026 року призначено підготовче судове засідання.

Підготовчі судові засідання призначалися на 27.07.2026 14:45, 29.07.2026 15:00, 09.09.2026 14:15.

29.07.2026 року від прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання від 24.07.2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 .

Ухвалою суду 29.07.2026 року клопотання прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 24.07.2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 № 12026140000000392 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 строком на 60 днів задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави до 26.09.2026 року включно.

Ухвалою суду 09.09.2026 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні, визначено дати судових засідань.

Судові засідання призначалося 22.09.2026 року.

10.09.2026 року від прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання від 09.10.2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 .

В судовому засіданні 09.09.2026 року клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави не було розглянуте у зв`зку з відсутністю підтверджуючих документів вручення клопотання стороні захисту та обвинуваченому.

За клопотання сторони обвинуваечення в підготовчому судовому засіданні 09.09.2026 року було оголошено перерву для долучення підтверджуючих документів вручення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні 22.09.2026 року прокурор ОСОБА_4 надав підтверджуючі документи вручення клопотання від 09.10.2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав подане прокурором ОСОБА_3 клопотання з підстав, які наведені в клопотанні, просив таке клопотання задовольнити, звернув увагу на те, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, вчинив тяжкий злочин, який передбачає покарання у виді позбавлення волі позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі, для уникнення відповідальності обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

В судовому засіданні 22.09.2026 року потерпілий ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора, просив продовжити запобіжний захід обвинуваченому.

В судовому засіданні 22.09.2026 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 повністю заперечив щодо вказаного клопотання, підтримав подане запепесення на клопотання прокурора, додатково пояснив, що умислу нанесення службовій особі тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 не було, ОСОБА_6 допомагав з будівництвом альтанки, ризики не обґрунтовуються жодним доказом, вплив на свідків неможливий, оскільки усі свідки є працівниками правоохоронних органів, вважає підозру необґрунтованою, просив застосувати нічний арешт, особисте зобов`язання, або будь-який інший бульш м`який запобіжний захід, оскільки його підзахисний є особою з інавалідінстю III групи, хворіє на стійкі захворювання, потребує систематичного дікування, про що підтверджують долучені медичні документи про лікування. Звернув увагу на те, що клопотання ідентивне до першого клопотання про продовдення строку, жодні додатки до клопотання не долучені і не вручені.

В судовому засіданні 22.09.2026 року обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти поданого клопотання, підтвердив, що додатки до клопотання йому не вручені і не додані, просив обрати більш м`який запобіжний захід, застосувати застваву, оскільки від є учасником бойових дій, має стабільних дохід для внесення застави, перед затриманням проходив курс лікування в медичних установах. В судовому засіданні 22.09.2026 року обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав свого захисника.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, та матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою виходячи з наступних підстав.

Суд звертає увагу на те, що до клопотання від 09.10.2026 року, яке надійшло в суд 10.09.2026 року не додано жодної документу, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, окрім примірника клопотання, в якому наявні підписи обвинуваченого і адвоката про отримання такого клопотання, і яке прокурором було долучено в судовому засіданні 22.09.2026 року.

Окрім цього, в клопотанні від 09.10.2026 року, яке надійшло в суд 10.09.2026 року вказаний як додаток витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, проте такий не долучений до клопотання та не вручений іншим учасникам провадження.

Водночас при розгляді клопотання судом враховано те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. Згідно зі ст. 18, 23 вказаного Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, професійно виконувати свої службові обов`язки, а поліція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну діяльність та вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий та уповноважені службові особи органів Національної поліції під час досудового розслідування є самостійними у і своїй процесуальній діяльності та зобов`язані діяти виключно на підставі, в І межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Так, 29.04.2026, приблизно о 09 год оперуповноважений УСР у Львівській області ДСР НП України старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , перебуваючи на подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за географічними координатами 48.950793, 23.072041, будучи одягненим у однострій Національної поліції України виконував свої службові обов`язки під час проведення обшуку в порядку ст. 234 КПК України, та діяв у межах наданих йому повноважень.

У цей час ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу, який виконує службові обов`язки під час проведення слідчої (розшукової) дії, діючи умисно, всупереч вимогам ст. 68 Конституції України (обов`язок неухильно додержуватися законів України), з метою перешкоджання законній діяльності працівника поліції, а також спричинення йому тілесних ушкоджень, підійшов до останнього та, реалізуючи свій злочинний умисел обома руками штовхнув його, внаслідок чого ОСОБА_5 впав на землю та отримав тілесні ушкодження у вигляді забою колінного та голіноступневого суглобів.

Крім цього, у невстановлений у ході досудового розслідування день, час та місці ОСОБА_6 незаконно придбав бойові припаси, а саме: 30 патронів з маркуванням «270 83», корпус гранати РГД-5 з маркуванням «165- 74Т», корпус гранати «Ф-1» з маркуванням «254 47-Г», підривач типу УЗРГМ-2 із маркуванням «222 386-31-80-79 УЗРГМ-2 232П» та підривач типу УЗРГМ-2 з маркуванням «83-86 УЗРГМ-2583», без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час перемістив вищевказані бойові припаси та почав їх незаконно зберігати за місцем проживання що, за адресою: координати АДРЕСА_3 , де в ході проведення санкціонованого обшуку, вони були виявлені та вилучені працівниками Національної поліції України.

29.04.2026 року o 11 год 38 хв ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

30.04.2026 року відповідно до вимог ст. ст. 42, 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України. 01.05.2026 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова, щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, з подальшим утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», строком на 60 днів, тобто до 27.06.2026 включно.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.06.2026 року строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 20.08.2026 включно.

Ухвалою суду 29.07.2026 року клопотання прокурора ОСОБА_3 від 24.07.2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави до 26.09.2026 року включно.

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 09.09.2026 року вручено обвинуваченому ОСОБА_6 з дотриманням строку, передбаченого ч.2 ст.184 КПК України.

Сторони кримінального провадження в судовому засіданні висловили свою позицію стосовно клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, згідно поданого клопотання, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Такі докази в клопотанні перераховані, проте не долучені до клопотання. Також до клопотання не долучено ухвалу слудчого судді про обгрунтованість висунутого як обвинувачення, так і підозри, і какі докази були підставою дослідження при обранні та при продовженні запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, судом враховно, що зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали. А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.

При цьому, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд виходить не з точки зору доведеності вини підозрюваного, а з точки зору допустимості прийти до висновку, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення за викладених обставин.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, згідно поданого клопотання, підтверджується: протоколом обшуку від 29.04.2026 проведеного за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 (географічні координати 48.950793, 23.072041); показаннями потерпілого ОСОБА_5 від 29.04.2026; показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 29.04.2026;показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 05.05.2026; висновком експерта № 333 від 30.04.2026 судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , згідно якої встановлено, що у ОСОБА_5 виявлено садно і синець на зовнішній поверхні лівої гомілки, які утворились від дії тупого предмета, або від контакту з таким, могли виникнути одночасно внаслідок падіння ОСОБА_5 на площину землі і відносяться до легкого ступеня тяжкості; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 185, № 186, № 187, № 188 від 29.04.2026; висновком експерта № СЕ-19/114-26/10782-БЛ від 08.05.2026, згідно тридцять патронів калібру 5,45x39мм до автоматів системи Калашникова і, його модифікацій АКС-74, АКС-74У, та ручних кулеметів РПК-74, які вилучені 29.04.2026 в ході проведення обшуку по АДРЕСА_2 , є бойовими боєприпасами до військової вогнепальної нарізної зброї. Патрони промислового виготовлення. Дані патрони до стрільби придатні; висновком експерта № 31/2026-мк від 29.05.2026 судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики куртки ОСОБА_5 , згідно якої встановлено, що на лівій полі один наскрізний розрив, який утворився внаслідок прикладання розтягуючи-розривного зусилля, без застосування сторонніх тупих предметів. Тобто даний розрив утворився від дії рук, найімовірніше в момент зачепу пальцями руки переднього краю замка кишені в нижній частині з наступним перерозтягом тканини куртки в сторони; комплексними молекулярно-генетичними, вибухово-технічними експертизами.

В той же час, суд не оцінює надані докази з точки зору допустимості, належності та достатності в своєму взаємозв`язку для доведення наявності в діях підрзрюваного складу злочину, оскільки досудове розслідування кримінального провадження ще триває, проводяться слідчі та процесуальні дії, направлені на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаних кримінальнихо правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Вирішуючи питання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Отримані під час досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого, в разі визнання судом останнього винуватим, йому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені під час досудового розслідування та при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, є актуальними та не відпали. Зокрема це:

1) п. 1 - неможливість запобігання у межах кримінального провадження і ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_6 до втечі.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

2) п. З - неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб підтверджується насильницьким характером злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 .

Про неможливість запобігти такому ризику також свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

На переконання суду ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом, а тому вважажє ризик доведеним.

3) п. 4, 5 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи насильницький характер та обставини кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який немає міцних соціальних зв`язків є всі підстави вважати що він у випадку зміни на запобіжного заходу на більш м`який може вчинити інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню, в тому числі шляхом здійснення впливу на потерпілого.

Водночас судом, при вирішенні даного клопотання враховано те, що посилання прокурора що вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі і останній немає міцних соціальних зв`язків є бездоказовими, оскільки до клопотання не долучено таких доказів, а також не долучено прокурором будь-яких відомостей щодо постійного місця проживання, місця реєсрації, будь-яких характеризуючих даних, водночас стороною захисту додучено такі докази, в тому числі щодо хронічних захворювань, що вказує на міцні соціальні зв`язки, що дає підстави для висновку щодо необхідності і достатності продовження застосуваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави з метою забезпечення можливого виконання покарання у випадку набрання чинності обвинувальним вироком.

Також, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи наведе ризик вчинення іншого кримінального правопорушення на думку сторони обвинувачення повністю підтверджений.

Під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Ст.17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».

Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Заявлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого і це може спонукати обвинуваченого до втечі.

Обираючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину.

При розгляді питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" § 58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин ("Сельчук проти Туреччини", "Мацнеттер проти Австрії").

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно вимог ст. 12 КК України є тяжким, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років.

Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").

Фактичні обставини кримінального провадження, питання наявності чи відсутності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення вирішуються на іншій стадії кримінального процесу - у судовому провадженні під час розгляду справи по суті.

З огляду на наявні матеріали суддя доходить висновку, що застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід наразі достатньою мірою нівелює наявні ризики. Тобто в даному випадку тривалість та ступінь обмеження прав обвинуваченого постійно перевіряється, а також з урахуванням часу їх застосування та обставин змінюється запобіжний захід, який би міг забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваного та недопущення реалізації ним ризиків.

Так як судом встановлено наявність, наданими прокурором доказами, обставини, які свідчать про наявність всіх трьох обставин, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , необхідність накладення яких встановлена з наведеного обґрунтування клопотання.

Відповідно до положень п. 3 ч 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не можу бути застосовано, окірм як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу , буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалалсь від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або ій повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, однак якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України (інших відомостей, в тому числі про наявність вироку чи ухвали суду, слідчому судді не надано), пенсіонер, особа з інвалідністю 3 групи, учасник бойових дій, розлучений, має постійне місце реєстрації, на момент розгляду даного клопотання непрацевлаштований оскільки є пенсіонером, характер та обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підозри у вчиненні іншого злочину, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку та зможе запобігти ризикам, інсування яких в повній мірі доведено в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд, на момент розгляду даного клопотання вважає за можливе визначити розмір застави.

Застосування застави за ч.2 ст.345 КК України можливе, оскільки цей злочин не належить до категорій, де застава прямо заборонена законом, оскільки ч.2 ст.345 КК України передбачає обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Також застава за ч. 1 ст. 263 КК України (носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу) може бути призначена судом як самостійний запобіжний захід або як альтернатива при обранні тримання під вартою, оскільки ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, цей злочин класифікується як тяжкий.

Виходячи з правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , який згідно висунутого обвинувачення присвоїв 30 патронів вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими, або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та корпус гранати РГД-5, корпус гранати «Ф-1», підривач типу УЗРГМ-2 та підривач типу УЗРГМ-2 і незаконно зберігав за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 , де в ході проведення санкціонованого обшуку, вони були виявлені та вилучені працівниками Національної поліції України, судом враховано тип та кількість бойових припасів - зберігання присвоєних набоїв, а також те, що виявлено бойові приписати (витратні матеріали до зброї), а не зброя, як пристрій для ураження.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність доказів про майновий стан ОСОБА_6 та/або наявність у його власності цінного рухомого чи нерухомого майна та банківських рахунків, проте враховуючи те, що ОСОБА_6 є пенсіонером, особою з інвалідністю 3 групи, учасник бойових дій, суд доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, суд вважає, що такий розмір застави не є непомірним для обвинуваченого, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Виключних випадків за яких суд міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цій справі не установлено.

З огляду на викладене, суд при визначенні розміру застави, бере до уваги характер та обставини кримінального правопорушення, його класифікацію, особу ОСОБА_6 , його матеріальний стан, та вважає необхідним відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працезданих осіб, що з урахуванням положень Закону Украни «Про Державний бюджет України на 2026 рік" в перерахунку становить 50 х 3328 грн.00 коп.= 166 400, 00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПКУкраїни, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відтак, на виконання вимог ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення обвинуваченою особою застави, з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання суду слушним є покладення на ОСОБА_6 обов`язки, визначені даною нормою закону, а саме: утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_5 ; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; прибувати за кожною вимогою прокурора та суду, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження; не відлучатися з населеного пункту АДРЕСА_1 , в якому він зареєстрований, без дозволу прокурора та суду, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Позаяк, саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченої особи, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та будуть здані уникнути настання у провадженні обставин визначених ст. 177 цього ж Кодексу.

Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена особа може не виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, є триваючими, а інші альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави суд виходить з тих міркувань, що підозра висунута підставно і така підозра є обґрунтованою, продовжують існувати вагомі підстави, що у разі звільнення ОСОБА_6 , останній втече, втручатиметься у відправлення правосуддя, зважаючи на тяжкість правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.23,110,331,369-372,376,392 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні за участю дитини та пов`язаному з домашнім насильством управління захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 09.09.2026, яке надійшло в суд 10.09.2026, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026 № 12026140000000392 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого особи ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів та починається з моменту його продовження, тобто з дня постановлення ухвали та до 20.11.2026 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 рахувати з 29.04.2026 року 11 год 38 хв з моменту фактичного затримання.

Строк дії ухвали судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою починається з моменту застосування, тобто з дня постановлення ухвали.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тишиця Кам`янка-Бузького району Львівської області громадянин України, заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400, 00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок UA918201720355299001500000757, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання після внесення застави обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_5 ;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;

- прибувати за кожною вимогою прокурора та суду, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;

- не відлучатися з населеного пункту АДРЕСА_1 , в якому він зареєстрований, без дозволу прокурора та суду, в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали в частині покладених обов`язків - два місяці з дня внесення застави та до 21.11.2026 року включно.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Виконання ухвали доручити батальйону конвойної служби ГУ НП у Львівській області.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за конвоюванням, доставкою та прибуттям обвинуваченого ОСОБА_6 на визначені судом дати покласти на прокурорів Львівської обласної прокуратури, які приймають участь в судових засіданнях та входять в склад призначеної групи прокурорів.

Контроль за виконанням ухвали судді здійснює прокурор Львівської обласної прокуратури, який приймає участь в судових засіданнях та входить в склад призначеної групи прокурорів.

Копію даної ухвали скерувати Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», батальйону конвойної служби ГУ НП у Львівській області для відома та виконання етапування ОСОБА_6 до Турківського районного суду Львівської області.

Копію даної ухвали скерувати на електронну адресу Львівської обласної прокуратури, а також вручити в дозволений законом порядок обвинуваченому ОСОБА_6 , його захиснику адвокату ОСОБА_7 для відома.

Інформацію щодо справи, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua; https://tk.lv.court.gov.ua/.

Ухвала, в частині продовження строку тримання під вартою, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Порядок оскарження ухвали визначено ст.ст.309,392,395 КПК України.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення

Повний текст ухвали складено 24.09.2026 року.

Суддя ОСОБА_1