Рішення № 140094828, 21.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/12163/25

Провадження №: 2/336/1184/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Столітній М.М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 20.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір № 4487597 у електронній формі відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За умовами кредитного договору сума кредиту складає 2000 грн. (п.1.2). Строк кредиту - 360 днів (п. 1.3). Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці кредит у сумі 2000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, вказану відповідачем № НОМЕР_1 (п.2.1) за допомогою платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Відповідно до п.1.4.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується: у межах строку кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладений договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого до позивача, як нового кредитора перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані йому кошти в повному обсязі в строки, передбачені Кредитним договором, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись з вказаним позовом до суду, в якому окрім кредитної заборгованості у розмірі 21 050 гривень (з яких сума кредиту 2000 грн, сума процентів за користування кредитом первісним кредитором 11 000 грн, нараховані позивачем проценти за 141 календарний день 7050 грн, штрафні санкції 1000 грн), , просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 гривень.

Ухвалою від 19.12.2025 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

Судові засідання двічі відкладалися - через перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні та проходження навчання.

21.09.2026 у судове засідання представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяви викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та вказано про можливість постановлення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, повідомлявся про розгляд справи у передбаченому законом порядку.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.03.2024 ОСОБА_1 з метою отримання кредиту підписав з ТОВ «Лінеура Україна» Договір № 4487597 про надання коштів на умовах споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 39456, згідно з умовами якого отримав кредит у сумі 2000 гривень, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків (стандартних) за користування кредитом у розмірі 2,5 % на день. Як зазначено у пункті 1.4.1 Договору, денна процентна ставка денна процентна ставка складає 2,5% із розрахунку (18 000/2000)/360 х 100% (а.с. 71-86).

20.03.2024 о 16:37 год. ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку на підставі відповідно договору від 13.03.2019, здійснило перерахування грошових коштів в розмірі 2000 грн на платіжну картку, вказану відповідачем № НОМЕР_1 (а.с. 40-42, 99).

Слід зазначити, що позивач просив суд витребувати від АТ КБ «Приватбанк» докази, які б підтверджували факт належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу, та підтвердження надходження на вказаний рахунок грошових коштів в розмірі 2000 гривень через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення»,

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21: «Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності, тому висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованим».

Оскільки правом надання відзиву відповідач не скористався, суд, з урахуванням поданих позивачем доказів, доходить висновку, що такі докази є достатніми на підтвердження укладення Кредитного договору № 4487597 від 20.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, а також отримання останнім кредитних коштів.

25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладений договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого до позивача, як нового кредитора перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Витягом з акту прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджується відступлення прав вимоги за Кредитним договором № 4487597 від 20.03.2024, за яким боржником є ОСОБА_1 тому, позивач, як новий кредитор має право на звернення з означеним позовом та стягнення з відповідача заборгованості (а.с. 97-98).

28.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» проінформувало боржників про перехід права вимоги позивачу (а.с. 87).

Відповідно до наданого позивачем розрахунків сукупний розмір заборгованості становить 21 050 гривень, з яких сума кредиту 2000 грн, сума процентів за користування кредитом первісним кредитором 11 000 грн, нараховані позивачем проценти за 141 календарний день 7050 грн, штрафні санкції 1000 грн.

Окрім цього, проаналізувавши умови кредитного договору та матеріали справи, суд доходить висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме стягнення з відповідача боргу за кредитним договором у виді тіла кредиту та частково процентів за користування.

Так, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5 відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, Законом № 3498-IX від 22.11.2023 уведено перехідний період, умови дії якого визначені п. 17, котрим доповнено Розділом IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023.

Відтак у період перших 120 днів (24.12.2023 - 21.04.2024) розмір денної процентної ставки за кредитними договорами не може перевищувати 2,5 %.

У період наступних 120 днів (22.04.2024 19.08.2024) розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.

Надалі з 20.08.2024 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, як визначено приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як випливає з п. 9 Договору денна процентна ставка складає 1.47%, тобто з 20.08.2024 перевищує визначений законом ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальній розмір денної процентної ставки.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки шляхом заперечення ipso iure. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Отже в даному випадку, суд уважає за потрібне перерахувати заборгованість за кредитом з урахуванням законодавчого обмеження денної процентної ставки:

33 дні (з 20.03.2024 по 21.04.2024) за ставкою 2,5% на день: 2000 грн х 2,5% х 33 дні = 50 грн/день х 33 дні = 1650,00 грн;

120 днів (з 22.04.2024 по 19.08.2024) за ставкою 1,5% на день: 2000 грн х 1,5% х 120 днів = 3600,00 грн;

207 днів (з 20.08.2024 по 15.03.2025) за ставкою 1,0 % на день: 2 000 грн х 1,0% х 207 днів = 4140,00 грн.

Отже сума заборгованість за кредитом становить 11 390 грн, з яких 2000 грн тіло кредиту, та 9 390 (1650,00 + 3600 + 4140) грн. плата за користуванням кредитом.

Щодо стягнення неустойки за кредитним договором (штрафних санкцій) у розмірі 1000 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який неодноразово продовжувався та діяв на момент укладення кредитного договору.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог щодо стягнення неустойки слід відмовити.

За наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині п`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною п`ятої статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин, шостої та сьомої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог статті 141 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини дев`ята статті 139 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Схожі правові висновки з приводу розподілу витрат на правничу допомогу викладені у постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 6000 гривень, саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

За наведеного, у зв`язку із частковим задоволенням позову (54,11%), суд стягує судовий збір у розмірі 1310,76 грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 3246,60 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 264, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за Кредитним договором № 448759 від 20.03.2024 в загальному розмірі 11 390 гривень, судовий збір у розмірі 1310,76 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3246,60 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються такі відомості:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2; ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцять днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.С. Боєв 21.09.26