Рішення № 140094819, 25.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1139/26

Пр. 2-о/336/136/2026

25.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку окремого провадження, цивільну справу №336/1139/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, подану в порядку окремого провадження, -

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 06.02.2026 звернувся до суду із вказаною заявою, відповідно до якої просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 із рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини.

За змістом заяви батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Матір заявника ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) є рідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_2 не залишив заповіту на випадок своєї смерті, інші спадкоємці за законом після його смерті відсутні. Так, батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а матір - ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_7 . Сторона заявника також вказує, що ОСОБА_2 був одружений, проте його дружина ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Таким чином єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є заявник.

Після смерті ОСОБА_2 , як видно зі змісту заяву, відкрилась спадщина на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник звернувся до приватного нотаріуса ЗМНО Вартанової О.С. із заявою про прийняття спадщини 18.11.2025. Проте, у спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_2 №123/2025, приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з якою ОСОБА_1 своєчасно із заявою про прийняття спадщини не звернувся, крім того, не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тому, оскільки ОСОБА_1 вважається таким, що не прийняв спадщину, видача відповідного свідоцтва унеможливлена.

Разом з цим, ОСОБА_1 стверджує, що його дядько ОСОБА_2 хворів на гостру серцево-судинну недостатність, дрібновогнещевий кардіосклероз, атеросклеротичну хворобу серця, тому потребував допомоги у побуті. До 28.12.2023 догляд за ним здійснювала дружина ОСОБА_7 , яка у вказану дату загинула від вибуху дрону. Дядько заявника залишився на самоті. Тому з січня 2024 року ОСОБА_1 почав з ним спільно мешкати за адресою проживання дядька, тобто по АДРЕСА_1 .

Оскільки, постійно проживаючи з дядьком з вказаного часу, заявник фактично прийняв спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , проте встановлення даного факту постійного проживання із спадкодавцем в позасудовому порядку неможливе, що перешкоджає у реалізації спадкових прав заявника, ОСОБА_1 просить задовольнити заяву.

Ухвалою суду від 19.02.2026 постановлено прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 29.04.2026 постановлено в порядку витребування доказів зобов`язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанову О.С. надати до суду копію спадкової справи №123/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.06.2026 в порядку витребування доказів зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати до суду у разі наявності копії актових записів: 1) про державну реєстрацію/розірвання шлюбу, в якому/яких в графі "чоловік" зазначено - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) про народження, в якому/яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначений у графі «батько».

24.08.2026 сторона заявника, а саме заявник ОСОБА_1 та його представниця адвокат Жидкова Л.І. підтримали заяву, просили її задовольнити, наголосили на викладеному у заяві обґрунтуванні.

Згідно з заявою адвоката Жидкової Л.І., поданої 24.08.2026, вона просить здійснювати розгляд за відсутності сторони заявника, без фіксування судового процесу.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено, заяв та клопотань, письмових пояснень та заперечень заінтересованою особою до справи не подано. Заінтересована особа повідомлена про здійснення провадження у даній справі в системі «Електронний суд».

Підстав для відкладення судового засідання та/або його перенесення, оголошення перерви судом не встановлено, із врахуванням приписів ст.223, 240 ЦПК України. Неявка заінтересованої особи не перешкоджає розгляду справи.

25.09.2026 судом досліджено письмові докази, наявні у справі, постановлено ухвалу про закінчення з?ясування обставин справи та перевірку їх доказами, після чого суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Розглянувши заяву, вислухавши пояснення сторони заявника, дослідивши письмові докази, здійснивши допит свідків, суд встановив фактичні обставини справи та дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, що мають для заявників юридичне значення, які можуть бути встановлені в судовому порядку, визначений у ч.1 ст.315 ЦПК України. Крім того, згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За нормою ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Судом встановлено, що за даними паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 06.07.2006, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 15.02.1988 зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Тотожні відомості отримані судом у відповідь на електронний запит від 19.02.2026 перед розглядом питання про прийняття заяви, поданої в порядку окремого провадження, до розгляду (відповідь №32363267). Крім того, як внутрішньо переміщена особа, ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_4 (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.05.2022). ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пологівському об`єднаному УПФУ в Запорізькій області, отримує пенсію за віком (довідка про доходи №0877808039651872 від 22.01.2024).

Згідно з дослідженими судом доказами батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.11.2025, виданого повторно).

Матір заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим повторно, НОМЕР_3 від 12.11.2025) є неповнорідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Так, за даними витягу №00054711237 від 12.11.2025, наданого на запит заявника Комунарським відділом ДРАЦС у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса), батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Прізвище ОСОБА_4 змінено у зв?язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_3 24.06.1969, що встановлено на підставі витягу №00055758983 від 07.01.2026, наданого на запит ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а матір - ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказані обставини підтверджені копіями свідоцтв про народження ОСОБА_2 НОМЕР_4 від 26.08.1970, про смерть ОСОБА_5 . НОМЕР_5 від 06.01.1978, ОСОБА_6 НОМЕР_6 від 17.09.1986.

Відповідно, враховуючі наведені відомості щодо походження та родинних зв?язків, ОСОБА_2 є рідним дядьком ОСОБА_1 .

Місце зареєстрованого проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено даними паспорта вказаної особи НОМЕР_7 від 21.02.2000, дослідженого судом, а також довідкою виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області від 22.01.2024. Також у спадковій справі міститься відповідь начальника Оріхівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 10.12.2025 на запит приватного нотаріуса, за даними якої на час смерті ОСОБА_2 інші особи разом з ним не зареєстровані.

Згідно з відомостями, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_2 був одружений (витяг №00058882637 від 06.06.2026, наявний у спадковій справі), проте його дружина ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено засвідченою копією свідоцтва про смерть НОМЕР_8 від 29.12.2023. За даними довідки про причини смерті від 29.12.2023, причина смерті - множинні проникаючі уламкові поранення грудної клітки з ушкодженням правої легені.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , як видно за даними засвідченої копії свідоцтва про смерть НОМЕР_9 від 30.03.2024, смерть настала у м.Оріхів Пологівського району Запорізької області. Згідно з довідкою про причину смерті, лікарського свідоцтва про смерть №1891, причина смерті ОСОБА_2 - атеросклеротична хвороба серця. Зазначені документи після їх оформлення, зокрема, свідоцтво про смерть, видані ОСОБА_1 (повний витяг №00054832127, що наявний у спадковій справі).

Також під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.11.2025 приватним нотаріусом ЗМНО Вартановою О.С. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 №123/2025, копія якої отримана судом на виконання ухвали про витребування доказів.

Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Вартанової О.С. від 05.01.2026 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 дядька ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 не подав заяву про прийняття спадщини у строк, визначений ст.1270 ЦК України, крім того, за однією адресою із ОСОБА_2 не проживав, тобто, спадщину не прийняв.

ОСОБА_2 , як встановлено судом, не залишив заповіту на випадок своєї смерті (інформаційна довідка у спадковій справі №83297505 від 18.11.2025), інші спадкоємці за законом після його смерті відсутні. Так, за даними, отриманими на виконання ухвали суду, відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скеровано до суду тільки актові записи у копіях, що стосуються сімейного стану спадкодавця, актові записи про народження дітей не виявлені.

Також, за даними спадкової справи, до складу спадкового майна входять 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; крім того, - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де й проживав спадкодавець.

Свідок ОСОБА_11 показала суду, що є невісткою ОСОБА_7 - дружини ОСОБА_2 , з яким вони прожили 43 роки. Заявник є племінником ОСОБА_2 . Так, у грудні 2023 року ОСОБА_7 загинула у м.Оріхові Пологівського району Запорізької області, отримавши поранення. За життя ОСОБА_2 страждав на хронічні захворювання, відповідно, потребував догляду. Так, саме ОСОБА_1 з моменту смерті дружини ОСОБА_2 проживав з ним по АДРЕСА_1 , піклувався та доглядав за ним. Самостійно ОСОБА_2 не міг себе обслуговувати. Інші особи разом із ними не проживали, спільних дітей у них не було, а батьків немає в живих.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що мешкає у м.Оріхів неподалік від ОСОБА_2 . ОСОБА_1 є знайомим її родини. Він неодноразово на замовлення виконував у свідка вдома ремонтні роботи після обстрілів, а раніше - до повномасштабного вторгнення - у с.Новопавлівка. Свідок показала, що останнім часом ОСОБА_1 мешкав із дядьком ОСОБА_13 . Саме звідти свідок забирала його для проведення робіт з ремонту даху. Свідкові також відомо, що ОСОБА_2 був хворим, виїжджати з будинку в інше місце проживання не бажав. Раніше ОСОБА_2 мешкав із дружиною, поки вона не померла, після цього - з заявником. Більше ніхто в будинку рідного дядька ОСОБА_1 не проживав.

Задовольняючи заяву частково, суд виходить з таких норм чинного цивільного та сімейного законодавства.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ч.9,10 ст.7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За приписами ч.1,2 ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення.

Суд при розгляді справи виходить з того, що згідно з ч.4 ст.3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.2 СК України Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

За змістом ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Суд також враховує, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23).

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21).

В цьому контексті необхідно наголосити, що окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав. Так, встановлення факту, з приводу якого заявник звернувся до суду, не пов`язується на час розгляду справи з наступним вирішенням спору про право й не можливе в позасудовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №308/17634/23, пр.14-40цс25, зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17). Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України. Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Крім того, суд зауважує, що до особистих немайнових прав відноситься, зокрема, право на вільний вибір місця проживання (ст.270 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.310 ЦК України фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до 1,6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Суд наголошує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, під час розгляду справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 постійно мешкав у м.Оріхів Пологівського району Запорізької області. Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) м.Оріхів Пологівського району Запорізької області є територією активних бойових дій. Статус міста наразі (з часу звернення до суду до часу розгляду справи не змінений).

Враховуючи доводи сторони заявника, висловлені у заяві, у прохальній частині якої ОСОБА_1 просить встановити факт постійного проживання із спадкодавцем, суд зауважує, що, обґрунтовуючи вимоги, він зазначає, що такий факт мав місце після смерті дружини ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Беручи до уваги статус м.Оріхова, що є загальновідомою обставиною, сторона заявника вочевидь обмежена у зборі та поданні до суду низки з необхідних за загальним правилом у справах такої категорії доказів щодо спільного побуту, всіх понесених витрат під час спільного проживання ОСОБА_1 із рідним дядьком.

Проте, факт постійного проживання з січня 2024 року по дату настання смерті ОСОБА_2 із заявником, який є його племінником, знайшов своє безпосереднє підтвердження під час розгляду справи.

Заявник безпосередньо отримував документи, необхідні для організації поховання ОСОБА_2 , крім того, зі свідчень свідків, які є логічними, взавємовідповідними, переконливими й послідовними, достеменно встановлено факт спільного проживання спадкоємця (відповідно до ч.1 ст.1263 ЦК України) із спадкодавцем у вказаний судом період.

Зазначений період не свідчить про тривалість спільного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте, з урахуванням приписів ч.3 ст.1268 ЦК України, - доведеність факту, за встановленням якого ОСОБА_1 звернувся до суду, має наслідком і доведеність факту прийняття заявником спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Вказаною вище нормою врегульовано, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. В даному випадку, за підтвердження вказаного факту, звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не потребується (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно, суд вважає доведеним, що факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем дійсно має місце з 01 січня 2024 року, наведені у заяві доводи є обґрунтованими та підтвердженими за результатами розгляду справи. Відповідно, за відсутності спору про право у цій справі, про наявність якого заінтересована особа не заявила, суд встановив підстави для часткового задоволення заяви.

За нормою ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про те, що вимоги заявника підлягають частковому задоволенню, враховуючи наведені висновки суду, у спосіб встановлення факту постійного проживання заявника із спадкодавцем - рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з січня 2024 року до часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). В іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати за загальним правилом не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 49, 76-82, 89, 95, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, подану в порядку окремого провадження,- задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 із рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 01 січня 2024 року до часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , адреса для поштового листування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Виконавчий комітет Оріхівської міської ради, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Пологівський район, м.Оріхів, вул.Шевченка, буд.11, код ЄДРПОУ 0459325, адреса електронних засобів зв?язку: orihivmva@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 25.09.2026.

Суддя Л. А. Вайнраух