Рішення № 140094814, 28.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Cправа № 335/6999/25

Пр. 2-о/336/49/2026

28.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., присяжних: Босак Т.П., Денисова Д.В., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку окремого провадження цивільну справу №335/6999/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою, подану в порядку окремого провадження, -

за участі представника заявниці адвоката Піскарьова А.О., -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2025 представниця заявниці адвокат Волошина Є.В. за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя з зазначеною заявою, відповідно до якої просить оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , військовослужбовця ЗСУ, - загиблим (померлим) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання військового обов?язку по захисту держави України в російсько-українській війні біля населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області.

За змістом заяви з 17.08.2024 військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано зниклим безвісті під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини поблизу н.п. Нововодяне Сватівського району Луганської області. За фактом смерті військовослужбовця триває досудове розслідування кримінального провадження, місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, зокрема, в полоні він не перебуває. Інших рідних у ОСОБА_2 немає, відповідно, з врахуванням тих обставин, за яких ОСОБА_2 зник безвісти, що встановлено за даними службового розслідування, заявниця, як спадкоємиця за заповітом, з метою захисту своїх спадкових прав просить задовольнити заяву, позаяк реєстрація смерті особи в органах державної реєстрації актів цивільного стану неможлива за відсутності встановлення відповідного факту в судовому порядку. У заяві наголошено, що вказана особа пропала безвісти у зв?язку із участю у бойових діях, тому, оскільки шестимісячний строк, передбачений ч.2 ст.46 ЦК України, належить рахувати саме з моменту настання події, а долучені докази не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , заява підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, із посиланням на приписи ст.46,1218, 1222, 1261 ЦК України, представниця заявниці просить задовольнити заяву.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.07.2025 постановлено матеріали цивільної справи передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Справа 19.08.2025 надійшла до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя та на підставі протокола автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.08.2025 передана в провадження визначеного головуючого судді.

Ухвалою суду від 25.08.2025 постановлено прийняти заяву до свого провадження та відкрити провадження у справі, визначено дату, час і місце проведення судового засідання, розгляд справи проводити у складі одного судді і двох присяжних - Петрова С.В. та Лавриненко О.А., які змінені під час розгляду справи у зв?язку із закінченням строку, на який їх обрано. Крім того, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

03.12.2025 до матеріалів справи від заявниці ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 09.01.2026 постановлено в порядку витребування доказів зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до суду належним чином засвідчені: копію актового запису про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ; копію актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копію актового запису про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; копію актового запису про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копії актових записів про смерть батьків (мати та батько) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інформацію (відомості) про наявність родичів другого ступеня спорідненості ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі наявності таких осіб постановлено зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати копію актового запису про їх смерть.

В порядку витребування доказів також зобов`язано виконавчий комітет Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області надати до суду інформацію про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 у період з 2011 року по 17.08.2024 включно.

Згідно з ч.1 ст.307 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Так, 14.04.2026 судом відповідно до постановленої ухвали зобов?язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у разі наявності, надати до суду з Державного реєстру актів цивільного стану громадян засвідчену копію актового запису про шлюб, де чоловіком зазначений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та засвідчену копію актового запису про народження дитини/дітей, де батьком зазначений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

01.05.2026 судом отримано відомості на виконання ухвали суду за підписом начальника вказаного відділу РАЦС, згідно з якими за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відносно запитуваної особи актових записів про шлюб, про народження дітей не виявлено.

З урахуванням обставин справи судом не встановлено підстав для витребування інших відомостей. Вчинення інших процесуальних дій відповідно до ч.1 ст.307 ЦПК України судом не визнається за необхідне, враховуючи наявні докази, зібрані та подані стороною заявника.

04.03.2026 під час участі справи за участі представника заявниці судом визнано проводити розгляд за відсутності заінтересованих осіб, розпочато з?ясування обставин справи та перевірку їх доказами, досліджено письмові докази, прийнято відмову сторони заявника від допиту свідків, а також оголошено перерву для надання додаткових доказів. Заінтересовані особи протягом провадження справи в суді заяв та клопотань не скеровували, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про наявність спору про право не повідомляли, що враховується судом.

В судовому засіданні 21.09.2026 представник заявниці адвокат Піскарьов А.О. підтримав вимоги заяви, просив її задовольнити, наголосив, що стороною заявника надані всі наявні у розпорядженні докази стосовно предмету розгляду, зокрема, отримані на адвокатський запит.

Заяв по суті справи після відкриття провадження від учасників справи не надходило. Враховуючи наведене, наявні докази, відсутність підстав для відкладення судового розгляду або оголошення перерви в ньому, суд вважає за можливе розглядати справу у призначений час за відсутності заінтересованих осіб та їх представників, що не протирічить ч.1 ст.223 ЦПК України.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню у зв`язку із таким.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як передбачено ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Так, на час розгляду справи наявності спору про право судом не встановлено.

Як врегульовано п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На даний час воєнний стан не скасований та не припинений в порядку, визначеному Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Судом встановлено, що за даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 21.04.1999, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с.Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області, був зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 . За даними довідки (картки фізичної особи - платника податків), РНОКПП ОСОБА_2 - НОМЕР_2 .

Заявниця стверджує, що ОСОБА_2 перебував у фактичних шлюбних відносинах із сестрою заявниці ОСОБА_1 , - ОСОБА_6 , у офіційному шлюбі на час зникнення безвісти не перебував, дітей не мав. Відповідні офіційні дані (щодо шлюбу та дітей) витребувані судом, доводи заявниці підтверджені (вище по тексту рішення).

Батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також сестра ОСОБА_6 померли. Дані родинні зв?язки заявниці із ОСОБА_6 підтверджені копіями актових записів, витребуваних судом, що отримані на виконання ухвали суду, а саме: актовими записами про народження ОСОБА_1 та її сестри ОСОБА_6 , в яких батьками вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; про укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 31.08.1993, після якого прізвище ОСОБА_6 змінено на « ОСОБА_6 », даний шлюб розірваний 24.06.1990. Згідно з актовим записом про смерть, доданим до відповіді на виконання ухвали суду, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області, свідоцтво про смерть видано ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 . Відповідно до актових записів про народження та смерть, надісланих до суду, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно. Тобто, інших заінтересованих осіб, які мали бути залучені до справи, у даній справі судом не встановлено, інших актових записів на виконання ухвали суду не виявлено.

Згідно з даними довідки виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 07.05.2024 за підписом старости ради М. Третякової № 105 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з квітня 2004 року. Інших зареєстрованих чи проживаючих осіб за вищевказаною адресою немає. До відповіді наданий витяг №104 від 07.05.2024 із тотожними відомостями.

Крім того, Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області надала до матеріалів справи інформацію від 08.04.2026 (на виконання ухвали суду), згідно з якою вказані вище дані щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , є актуальними. Дані про інших зареєстрованих осіб у паперових носіях картотеки відсутні (за період з 2011 року по 17.08.2024).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №223 солдата ОСОБА_2 , який прибув із військової частини НОМЕР_4 , з 12.07.2024 зараховано до списку особового складу та поставлено на всі види забезпечення, відповідно, він вважається таким, що з 12.07.2024 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

За даними довідки від 20.08.2024 №28149 солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 16.08.2024 по 17.08.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Харківській області, Ізюмського районі, Борівській селищній територіальній громаді.

Наказом, витяг з його досліджено судом, винесеним командиром військової частини НОМЕР_1 № 265 від 17.08.2024, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зниклим безвісті під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини та знято його з усіх видів забезпечення (підстава: позатермінові бойові донесення від 17.08.2024).

Відповідно до сповіщення від 18.08.2024 року вогнеметник відділення вогневої підтримки 3 штурмового взводу розгородження штурмової роти розгородження військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 28.05.2024, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісті 17 серпня 2024 року біля н.п. Нововодяне Сватівського району Луганської області. Сповіщення скероване начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 із проханням сповістити родичів, засвідчено підписами командира військової частини та начальника штабу. Так, 19.08.2024 відповідне сповіщення надіслано начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 на адресу ОСОБА_1 та на її ім?я, позаяк дані про ОСОБА_1 як подругу зазначені у картці соціально-демографічного вивчення військовослужбовця, копія якої долучена до справи. Інші особи, з якими є родинні зв?язки у військовослужбовця, у даній картці відсутні.

Відповідно до акта службового розслідування (витяг з наказу №1758 від 09.10.2024 «Про результати службового розслідування») встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Нововодяне Сватівського району Луганської області зник безвісти військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , а саме внаслідок мінометного обстрілу та атаки БПЛА типу «FPV» під час десантування зі сторони збройних сил рф, - під час виконання останнім обов?язків військової служби, зумовлених веденням бойових дій, пов?язаних із захистом Батьківщини, в ході відсічі збройній агресії рф. Зникнення солдата не пов?язано із вчиненням правопорушень, не є наслідок вчинення ним дій в стані сп?яніння.

Судом також встановлено, що 17.05.2024 від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 складено заповіт, р.№2-07, посвідчений старостою Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, копія якого долучена стороною заявника.

Також, під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що слідчим управлінням ГУНП в Луганській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024082210000605 від 09.09.2024 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Як видно з відповіді Луганської обласної прокуратури від 17.06.2025 на адвокатський запит адвокатки Волошиної Є., у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілою. Органом досудового розслідування призначено судову молекулярно - генетичну експертизу з метою встановлення генетичних ознак (ДНК-профілю) ОСОБА_2 із біологічних зразків, що містяться на наданих засобах індивідуальної гігієни та шапці, проведення якої доручено експертам Запорізького науково - дослідного експертного криміналістичного центру МВС України. Також органом досудового розслідування направлено запити до Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України щодо надання інформації про підтвердження країною-агресором знаходження військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 у полоні. Відповідно до листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок збройної агресії російської федерації від 04.12.2024, в Об`єднаному центрі наявні відомості про факт зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , однак інформація про місцезнаходження ОСОБА_2 відсутня. Згідно з інформацією Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» від 24.12.2024, яке виконує функції Національного інформаційного бюро, відсутні відомості про ОСОБА_2 в обліках Національного інформаційного бюро. Відповідно до інформації Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими 24.02.2025, відомості про перебування у полоні військовослужбовця ОСОБА_2 відсутні. Крім того, до Координаційного штабу не надходила інформація від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або державних органів російської федерації про перебування ОСОБА_2 у полоні держави-агресора та місце його утримання.

23.03.2026 до суду також надійшла відповідь на адвокатський запит адвоката Піскарьова А.О щодо результатів досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження. Так, з відповіді СУ ГУНП в Луганській області від 12.03.2026 встановлено, що станом на дату відповіді інформації щодо збігів з невпізнаними трупами доставленими з місць проведення бойових дій та в порядку репатріації не надходило, інформація про перебування в полоні не отримана, хоча запити оновлювались. Досудове розслідування триває. До відповіді долучений витяг з ЄРДР, датований 12.03.2026.

Судом досліджено матеріали службового розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_2 , надані на адвокатський запит адвоката Піскарьова А.О., долучені до справи 14.04.2026 (військової частини НОМЕР_5 ЗСУ). Так, у акті службового розслідування відображено (крім наведених вище обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 ), що з пояснень стрільця-помічника гранатометника відділення вогневої підтримки 3 штурмового взводу розгородження штурмової роти розгородження військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_12 стало відомо, що 17.08.2024 близько 04-30 години він разом з ОСОБА_2 та сапером ОСОБА_13 , виконуючи бойове завдання, здійснили десантування в лісосмузі «Дельфін» поблизу н.п. Нововодяне Сватівського району Луганської області. Під час десантування ворог розпочав щільний мінометний обстріл, внаслідок чого декілька ворожих мін та БПЛА типу «FPV» влучили в район місця перебування солдата ОСОБА_2 , після чого він перестав виходити на радіозв?язок, на голосовий контакт не відгукувався, візуальний контакт з ним встановити не вдалось. Коли інтенсивність обстрілів знизилась, солдат ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_12 розпочали пошуки солдата ОСОБА_2 , проте вони результатів не дали. Встановити місцезнаходження військовослужбовця не вдалось. З пояснень сапера ОСОБА_13 встановлено тотожні обставини. У акті близьким родичем вказана сестра покійної дружини ОСОБА_1 . До акта доданий рапорт командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким пошуки власними силами зниклого безвісти результатів не дали, на зв?язок не виходить. Також судом дослідження письмові пояснення вказаних вище двох військовослужбовців.

При розгляді заяви суд виходить з наступним норм чинного законодавства.

Згідно до положень ч.2 ст.49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч.1 ст.18 вказаного закону про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.

Згідно з положеннями ч.1,6 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010 державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Оцінюючи досліджені докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, заявницею доведено неможливість реєстрації актового запису про смерть особи ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку за відсутності відповідних документів. Наявність родичів ОСОБА_2 та можливості реєстрації смерті на підставі заяви інших осіб з наведеного вище кола на території України також не встановлено, позаяк фізична особа перебуває в статусі безвісно відсутньої, факт смерті військовослужбовця не встановлений, померлою до розгляду даної справи особа не оголошена.

Ч.4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Смерть - це повне і незворотне припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Відповідно до ч.2,3 ст.46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному, достатньо обґрунтованому припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 05.12.2022, справа N 490/6057/19-ц, встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

В даному випадку заявниця не є членом сім?ї військовослужбовця, проте є спадкоємицею за заповітом, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, тобто, за відсутності інших родинних зв?язків, дійсно має право на спадкування за заповітом. Так, наявності у ОСОБА_2 родичів першого та другого ступеня спорідненості під час провадження даної справи судом не встановлено.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Таким чином, для встановлення факту смерті військовослужбовця є важливість доведення обставин, які беззаперечно свідчать про його смерть.

Вочевидь вказаний вище перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Суд також наголошує, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Статтею 46 ЦК України чітко передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно, у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою саме згідно з положеннями ч.2 ст.46 ЦК України (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України використовує категорії «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у ч.2 ст.46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Так, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

У справах цієї категорії слід також враховувати, що за змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»:

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові наголосила на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».

Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Так, згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) м.Оріхів Пологівського району Запорізької області с.Нововодяне Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області з 24.02.2022 є територією активних бойових дій.

Суд наголошує, що статус даної території (населеного пункту), на якій зник безвісти ОСОБА_2 з 17.08.2024 не змінився.

Відповідно, можливість отримання доказів за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , здійснення пошукових заходів унеможливлено. Достеменних даних про отримання ним поранень внаслідок мінометного обстрілу, що несумісні з життям, або про перебування в полоні, матеріали справи не містять, в результаті службового розслідування, як і досудового розслідування кримінального провадження не отримано. Від допиту свідків сторона заявника відмовилась, проте у матеріалах службового розслідування наявні бланки отримання пояснень військовослужбовців, які були самовидцями обстрілу.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Так, враховуючи досліджені судом докази, доводи заявника про необхідність відраховувати такий строк з дати ймовірної смерті фізичної особи суперечать висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, яка звернула увагу на те, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події.

При цьому, висновки, що здійснені Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2026 року у справі №615/129/25, пр. 61-1513св26, не є релевантними у даній справі, адже стосуються застосування ст.46 ЦК України в разі подальшої окупації території, на якій проводились активні бойові дії на час зникнення військовослужбовця безвісти.

Тому, враховуючи, що активні бойові дії на місці (на території) ймовірної загибелі солдата ОСОБА_2 а саме в с.Нововодяне Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області не завершені, тобто, воєнні дії тривають, - відлік як шестимісячного, так і дворічного строку, що встановлені частиною другою статті 46 ЦК України не може бути розпочатий, що зумовлює наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою. Відповідно до висновків суду оголошення ОСОБА_2 померлим наразі є передчасним, адже наявні численні фактори, які заважають встановленню фактичного (дійсного) місця перебування вказаної фізичної особи.

Суд відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні «Україна та Нідерланди проти Росії» (об`єднані заяви № 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22) від 09 липня 2025 року, у якому суд констатував системні порушення прав людини, пов`язані, зокрема, з незаконним утриманням або відсутністю інформації про їх долю у контексті збройного конфлікту на території України. У зазначеному рішенні ЄСПЛ звернув увагу на численні випадки позбавлення волі та утримання осіб без зв`язку із зовнішнім світом, що об`єктивно ускладнює встановлення їх місцезнаходження.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з вимогами ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши встановлені в цій справі обставини, надавши належну оцінку наявним доказам, судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-81, 89, 95, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 293-294, 305-309 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою, поданої в порядку окремого провадження, - відмовити.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , інші дані невідомі.

Вознесенівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 04053944, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.173.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 28.09.2026.

Суддя Л.А. Вайнраух

Присяжні Т.П. Босак

Д.В. Денисов