Рішення № 140094812, 28.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1087/26

Провадження №: 2/336/1862/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» адвоката Золотарьової Марії Карлівни, ОСОБА_1 та його представника адвоката Марини Віктора Георгійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення умов договору та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» про визнання недійсним пункту 3.6 договору,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року ТОВ «СТІЛ ВОРК» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути зі ОСОБА_1 800 000 грн штрафу за порушення пункту 3.6 договору про зобов`язання у сфері захисту конфіденційної інформації, комерційної таємниці та матеріальної відповідальності за їх розголошення від 28 травня 2025 року, а також понесені судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що наказом № 254-к-1140 від 28 травня 2025 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера-технолога. Того самого дня сторони підписали вказаний договір.

За пунктом 3.6 договору працівникові без згоди керівництва товариства протягом п`яти років після припинення трудових відносин заборонено працювати на підставі трудового або цивільно-правового договору на підприємствах і в організаціях із видами діяльності, профілем, аналогічним ТОВ «СТІЛ ВОРК», мати будь-які інші взаємовідносини з такими підприємствами або підприємствами-клієнтами товариства, а також використовувати конфіденційну інформацію чи комерційну таємницю в особистих цілях.

Відповідно до пункту 4.4 договору за кожен факт порушення пункту 3.6 працівник на вимогу товариства сплачує штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, установлених станом на 01 січня календарного року, в якому допущено порушення.

18 вересня 2025 року трудові відносини між сторонами припинено за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, що оформлено наказом № 492-к-1140.

Із 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 працює технологом у ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ». На думку первісного позивача, ТОВ «СТІЛ ВОРК» і ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ» мають аналогічний профіль діяльності, пов`язаний із військовими транспортними засобами, тому працевлаштування відповідача є порушенням пункту 3.6 договору.

ОСОБА_1 первісний позов не визнав. У відзиві, запереченнях і письмових поясненнях зазначив, що позивач не довів аналогічності фактичної діяльності товариств. За відомостями Єдиного державного реєстру основним видом діяльності ТОВ «СТІЛ ВОРК» є КВЕД 25.99, тоді як основним видом діяльності ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ» - КВЕД 30.40. Також відповідач послався на надмірність п`ятирічної безоплатної заборони працевлаштування та її невідповідність статтям 43, 64 Конституції України, статті 9 КЗпП України і статтям 203, 215, 627 ЦК України.

ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання недійсним пункту 3.6 договору. Зустрічний позов мотивовано тим, що спірна умова фактично встановлює після трудове обмеження конкуренції, не передбачає винагороди працівникові, не визначає території, вичерпного кола конкурентів і конкретних видів забороненої діяльності, діє п`ять років та охоплює невизначене коло «будь-яких інших взаємовідносин».

ТОВ «СТІЛ ВОРК» зустрічний позов не визнало, посилаючись на цивільно-правову природу договору, добровільність його підписання та обов`язковість договору відповідно до статей 627629 ЦК України. Товариство також указало, що Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» не регулює спірні відносини, оскільки ТОВ «СТІЛ ВОРК» не є резидентом Дія Сіті.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 05 березня 2026 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Ухвалою від 02 квітня 2026 року клопотання представника ТОВ «СТІЛ ВОРК» про витребування доказів залишено без розгляду у зв`язку з відмовою від нього, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судових дебатах представник ТОВ «СТІЛ ВОРК» первісний позов підтримала та просила відмовити в задоволенні зустрічного позову. ОСОБА_1 і його представник проти первісного позову заперечували, зустрічний позов підтримали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Свобода договору, закріплена статтями 3, 6 і 627 ЦК України, не є необмеженою. За частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства та його моральним засадам. Недодержання цієї вимоги в момент вчинення правочину є підставою його недійсності відповідно до статті 215 ЦК України.

Суд не погоджується з доводом ТОВ «СТІЛ ВОРК» про неможливість застосування трудових гарантій лише тому, що спірну умову оформлено окремим договором. Договір укладено між роботодавцем і працівником у день прийняття останнього на роботу; передбачені ним обов`язки виникли саме у зв`язку з виконанням трудової функції та припиненням трудових відносин. Тому під час оцінки пункту 3.6 підлягають урахуванню не лише загальні положення цивільного законодавства про свободу договору, а й гарантії права на працю та положення статті 9 КЗпП України, за якою умови договорів про працю, що погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Пункт 3.6 договору протягом п`яти років після звільнення забороняє ОСОБА_1 без згоди колишнього роботодавця працювати або укладати цивільно-правові договори з будь-якими підприємствами аналогічного профілю, мати будь-які інші взаємовідносини з такими підприємствами чи клієнтами ТОВ «СТІЛ ВОРК». Умова не визначає території її дії, вичерпного кола конкурентів, конкретних посад або видів діяльності, не пов`язує обмеження з реальною можливістю використання певної охоронюваної інформації, не встановлює зрозумілої процедури отримання згоди та не передбачає працівникові компенсації за утримання від професійної діяльності.

Таке обмеження є невизначеним за змістом, надмірним за строком та обсягом і покладає на колишнього працівника непропорційний односторонній тягар. Інтерес роботодавця у збереженні комерційної таємниці може бути захищений обов`язком не розголошувати та не використовувати конкретну інформацію з обмеженим доступом, однак цей інтерес сам собою не виправдовує загальної п`ятирічної заборони працювати або вступати в будь-які відносини з невизначеним колом суб`єктів.

Стаття 27 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» безпосередньо не застосовується до спірних правовідносин, оскільки ТОВ «СТІЛ ВОРК» не має статусу резидента Дія Сіті. Отже, положення цього Закону не є самостійною підставою недійсності пункту 3.6 та не можуть застосовуватися до сторін за аналогією. Водночас посилання сторін на цей Закон не усуває обов`язку суду перевірити спірну умову на відповідність Конституції України, КЗпП України та загальним вимогам ЦК України щодо чинності правочину.

Водночас пункт 3.6 договору містить окремий обов`язок не використовувати конфіденційну інформацію або комерційну таємницю в особистих цілях. Ця частина умови не забороняє працевлаштування, спрямована на захист інформації та може діяти незалежно від післятрудового обмеження конкуренції. Зустрічний позивач не навів самостійних підстав для визнання недійсним саме цього обов`язку.

Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Умова про невикористання конфіденційної інформації є змістовно відокремленою від заборони працевлаштування, тому може зберігати чинність самостійно.

За таких обставин зустрічний позов підлягає частковому задоволенню: пункт 3.6 договору від 28.05.2025 належить визнати недійсним у частині п`ятирічної заборони працювати, укладати цивільно-правові договори або мати інші взаємовідносини з підприємствами аналогічного профілю чи клієнтами ТОВ «СТІЛ ВОРК».

Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України недійсний правочин або його частина є недійсними з моменту вчинення.

Листом ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ» № 99/1 від 20 лютого 2026 року підтверджено, що ОСОБА_1 із 19 вересня 2025 року перебуває у трудових відносинах із цим товариством та обіймає посаду технолога. Отже, факт працевлаштування після припинення трудових відносин із ТОВ «СТІЛ ВОРК» сторонами не оспорюється.

Однак відповідно до змісту пункту 3.6 договору для виникнення передбаченої пунктом 4.4 договору відповідальності позивач повинен був довести, що ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ» є підприємством із видом діяльності або профілем, аналогічним ТОВ «СТІЛ ВОРК». Поняття «аналогічний профіль» у договорі не визначено, а прив`язки до конкретних кодів КВЕД умова не містить.

З наданих сторонами відомостей Єдиного державного реєстру вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ» є КВЕД 30.40 «Виробництво військових транспортних засобів», тоді як основним видом діяльності ТОВ «СТІЛ ВОРК» є КВЕД 25.99 «Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.». КВЕД 30.40 у поданих суду реєстраційних відомостях щодо ТОВ «СТІЛ ВОРК» не зазначено. Самі собою реєстраційні коди не є безумовним доказом фактичної діяльності суб`єкта, однак наведені відомості не підтверджують твердження позивача про збіг основних видів діяльності.

Суд ураховує звіт ТОВ «СТІЛ ВОРК» про економічні показники за вересень 2025 року за формою № 1-ПЕ, однак у сукупності з іншими доказами цей документ не дає можливості встановити зміст технологічних і виробничих процесів товариства та порівняти їх із фактичною діяльністю ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ». Надання ТОВ «СТІЛ ВОРК» статусу підприємства, важливого для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, підтверджує значення підприємства для відповідної сфери, проте не доводить аналогічності профілю двох юридичних осіб у розумінні пункту 3.6 договору.

У судовому засіданні представник ТОВ «СТІЛ ВОРК» пояснила, що товариство здійснює ремонт і технічне обслуговування військових транспортних засобів. Разом із тим договорів, технічних завдань, актів виконаних робіт, відомостей про номенклатуру продукції або інших доказів, які давали б змогу встановити та порівняти фактичний профіль діяльності підприємств, суду не подано. Посилання на обмежений доступ до оборонних контрактів не звільняє сторону від тягаря доказування, оскільки ЦПК України допускає дослідження інформації з обмеженим доступом у закритому судовому засіданні та застосування процесуальних заходів для її захисту.

Натомість у листі ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ» № 99/1 указано, що це товариство не здійснює діяльності, пов`язаної з ремонтом чи випробуванням перелічених у запиті бронетранспортерів; робота в 1С та дефектація виробів не передбачені посадовими обов`язками ОСОБА_1 ; він не розробляє документації на ремонт чи випробування таких транспортних засобів. Зміст листа не спростовано належними доказами.

Отже, позивач не довів передбаченої договором обставини - аналогічності виду діяльності або профілю ТОВ «СТІЛ ВОРК» і ТОВ «КЕЙ ДІ АЙ». Висновок про таку аналогічність лише через належність обох підприємств до оборонно-промислової сфери ґрунтувався б на припущенні, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Первісний позов обґрунтовано порушенням пункту 3.6 договору саме внаслідок працевлаштування відповідача. Самостійної зміни підстав позову на розголошення чи використання комерційної таємниці в порядку та строки, визначені статтею 49 ЦПК України, матеріали справи не містять. У будь-якому разі згадування в адвокатському запиті окремих моделей транспортних засобів не доводить, що ці відомості мали режим комерційної таємниці, були отримані представником саме від ОСОБА_1 або були ним розголошені чи використані.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 752/5775/16-ц зазначено, що сам факт входження працівника до корпоративної системи без належних і допустимих доказів неправомірного використання конкретної комерційної таємниці не доводить її розголошення. Цей висновок застосовується судом лише до оцінки доводів про можливе використання інформації, оскільки фактичні обставини зазначеної справи не є тотожними обставинам спору, що розглядається.

Доводи ОСОБА_1 про затримку виплати заробітної плати не входять до предмета доказування за первісним або зустрічним позовом і не впливають на вирішення заявлених вимог.

Відсутність доведених збитків сама собою не виключає стягнення належно погодженої неустойки. Проте у цій справі вимога про штраф ґрунтується на частині пункту 3.6, яка не відповідає вимогам закону, а факт працевлаштування в підприємстві аналогічного профілю позивачем не доведено. Тому підстави для стягнення 800 000 грн відсутні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в первісному позові сплачений ТОВ «СТІЛ ВОРК» судовий збір покладається на позивача. За подання зустрічного позову немайнового характеру ОСОБА_1 сплатив 1 331,20 грн судового збору. Хоча зустрічний позов задовольняється частково, його основна мета - усунення післятрудової заборони працевлаштування, на порушенні якої ґрунтується первісний позов, досягнута. З огляду на немайновий характер вимоги та неможливість її арифметичного поділу сплачений судовий збір підлягає стягненню з ТОВ «СТІЛ ВОРК» у повному розмірі.

У процесуальних документах представник ОСОБА_1 навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, однак докази їх фактичного розміру до закінчення судових дебатів не подав. Тому підстав для розподілу таких витрат у цьому рішенні немає. У разі подання доказів у строк та за умов, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, питання може бути вирішено шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 12, 13, 49, 7681, 89, 141, 263265, 273, 354, 355 ЦПК України, статтями 3, 6, 203, 215, 217, 236, 627629 ЦК України, статтями 9, 21 КЗпП України, статтями 43, 64 Конституції України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» до ОСОБА_1 про стягнення 800 000 грн штрафу за порушення умов договору - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» про визнання недійсним пункту 3.6 договору - задовольнити частково.

Визнати недійсним із моменту укладення пункт 3.6 договору про зобов`язання у сфері захисту конфіденційної інформації, комерційної таємниці та матеріальної відповідальності за їх розголошення від 28 травня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» та ОСОБА_1 , у частині, якою без згоди керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» працівникові протягом п`яти років після припинення трудових відносин заборонено працювати на підставі трудового або цивільно-правового договору на підприємствах і організаціях із видами діяльності, профілем, аналогічним Товариству з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК», а також мати будь-які інші взаємовідносини з такими підприємствами або підприємствами-клієнтами Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК».

У задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним передбаченого пунктом 3.6 договору обов`язку не використовувати конфіденційну інформацію або комерційну таємницю в особистих цілях - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.Л. Коваленко

28.09.26