Рішення № 140094711, 09.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/11016/25

Провадження №2/333/1335/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 127 170,46 гривень, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.10.2022 року між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22036000591706. Кредитний договір складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на офіційному сайті Банку індивідуальної частини якою є цей Кредитний договір. На виконання умов кредитного договору відповідачу надано кредит у сумі 71 649,87 грн., строком на 60 місяців, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість у розмірі 0,001 % річних, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 2,5 % від суми кредиту. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у останнього виникла заборгованість у загальній сумі 127 170,46 гривень, яка складається з: 71 649,87 гривень прострочена заборгованість за основним боргом, 1,80 гривень прострочена заборгованість за відсотками, 55 518,79 грн. залишок прострочених комісій.

02.06.2025 року між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір Факторингу №28/05/25/1, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором №22036000591706перейшло до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ». Відповідно до Реєстру прав вимоги ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» у розмірі 127 170,46 гривень. На підставі наведеного вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану загальну суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений судом своєчасно і належним чином про час і місце розгляду справи, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, 26.12.2025 року від представника відповідача, адвоката Ємець А.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши що умова щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2,50 від суми є незаконною та безпідставною, оскільки банк не надав відповідачу жодних додаткових послуг за цю комісію, а тому є ознакою несправедливих умов договору. Крім того, зазначив що договір про банківське обслуговування, розміщене на сайті позивача не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а розрахунок поданий позивачем є не актуальним на дату подання позову.

01.01.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому останній наполягав на задоволенні позову, зазначив що комісія за обслуговування кредитної заборгованості є законна, обґрунтована та прямо передбачена умовами кредитного договору, як розрахунково-касове обслуговування. Крім того, відповідач не заперечує факту укладання Кредитного договору, підписавши Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів відповідач підтвердив факт ознайомлення з Правилами, а також висловив свою згоду з ними та прийняв їх умови. Вважає що, відповідач не надав жодного належного доказу, що спростовували вимоги Позивача, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

28.01.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача, адвокатом Ємець А.Ю., було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву, додатково зазначив, що позивачем не надано жодного доказу того, які саме споживчі послуги у вигляді комісії надавалися відповідачу, зазначена комісія встановлена у вигляді відсотків у сумі 2,5% від виданого кредиту, що по суті являє собою приховані відсотки річних, оскільки саме обслуговування кредиту є сталою операцією та не залежить від суми виданих коштів.

13.02.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача було подано додаткові пояснення по справі, в яких останній підтримав позицію викладену у відповіді на відзив, додатково зазначивши що позивачем надано актуальний розрахунок заборгованості, оскільки після переходу права вимоги жодних нарахувань позивачем не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.10.2022 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (далі Позичальник, Відповідач), укладено Кредитний договір № 22036000591706 (далі Договір), який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (УДБО) та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір. Підписанням цього Кредитного договору, Клієнт підтверджує, що: він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» і згоден з усіма умовами УДБО в повному обсязі, зокрема щодо порядку укладання договорів та умов надання всіх послуг, в тому числі, що можуть бути надані йому в майбутньому (з урахуванням змін та доповнень); умови Договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Терміни, що використовуються в цьому Кредитному договорі, вживаються в значеннях, наведених в УДБО. Інші умови, які не визначені в цьому Кредитному договорі, зазначені в УДБО. Цей Кредитний договір є невід`ємною частиною УДБО, та вказані документи разом із Заявою-згодою складають єдиний Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору, банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається на наступних умовах: Сума Кредиту 71 649,87 грн (сімдесят одна тисяча шістсот сорок дев`ять гривень 87 копійок); строк кредитування 60 місяців; Кінцева дата повернення Кредиту: 28 жовтня 2027р.; Цільове призначення: погашення заборгованості за раніше укладеним (и) Кредитним (ми) договором (ами), що зазначений (ні) в п. 5.1. Кредитного договору, та інші споживчі потреби; Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість у розмірі: 0,001% річних; Щомісячна комісія за обслуговування Кредиту: 2.50% від Суми Кредиту.

Згідно п. 1.3. Договору, Кредит надається шляхом зарахування Суми Кредиту на поточний рахунок Клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ 'БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", далі - Рахунок. Датою видачі Кредиту вважається день зарахування Суми Кредиту на Рахунок Клієнта. Якщо Сума Кредиту не зарахована на Рахунок в дату підписання цього Кредитного договору, Договір вважається не укладеним.

Також судом встановлено, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки кредитні кошти були фактично перераховані відповідачу на банківській рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Крім того, відповідачем не надано будь яких доказів щодо спростування факту отримання грошових коштів.

Судом враховано, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредит та проценти не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Крім того, судом встановлено факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, а саме 02.06.2025 року між АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір Факторингу №28/05/25/1, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором №22036000591706 перейшло до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ». Відповідно до Реєстру прав вимоги ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» у розмірі 127 170,46 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" є правонаступником у зобов`язанні, що виникло за договором кредиту №22036000591706 від 28.10.2022 року, укладеним між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 , в обсязі набутих прав.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №22036000591706 від 28.10.2022 року у розмірі 127 170,46 грн., зокрема: 71 649,87 грн. залишок просточеного кредиту; 1,80 грн. сума заборгованості за процентами; 55 518,79 грн. сума заборгованості за комісією.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач підписав кредитний договір № 22036000591706 власноруч, про що поставила свій особистий підпис. Крім того, особистим підписом Відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредит готівкою».

Згідно кредитного договору, відповідач погодився з тим, що він акцептував Універсальний договору банківського обслуговування (УДБО) шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» і згоден з усіма умовами УДБО в повному обсязі, зокрема щодо порядку укладання договорів та умов надання всіх послуг, що можуть бути надані йому в майбутньому (з урахуванням змін та доповнень); умови Договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Відповідач не звертався до банку з непогодженням з Умовами кредитного договору, Універсальниим договором банківського обслуговування та Паспорту споживчого кредиту, а отже погодився з ними.

За таких обставин, позиція представника відповідача, щодо відсутності підтверджень про ознайомлення відповідача з Універсальниим договором банківського обслуговування не заслуговує на увагу.

Позивач виконав зобов`язання за кредитним договором, видав відповідачеві кошти у сумі та на умовах, передбачених договором, натомість відповідач допустив порушення зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у встановлений у договорі строк.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» за кредитним договором від 28.10.2022 № 22036000691706 в сумі 71 649,87 грн. основного боргу та 1,80 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом, що нараховані за період з 28.10.2022 по 28.05.2025.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості наданий позивачем, погоджується з ним, оскільки стороною відповідача не спростовано зазначений розрахунок та не надано інший розрахунок, на підтвердження своїх доводів.

Факт наявності наведеної вище заборгованості по сумі основного боргу в розмірі 71 649,87 грн. та нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 1,80 грн. за наведеним вище договором підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачем по справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 71 649,87 грн. та нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 1,80 грн. за кредитним договором від 28.10.2022 № 22036000591706 є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 55 518,79 грн. комісії, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, пунктами 1.2. кредитного договору сторони визначили, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 2,5% від суми кредиту та визначається у Графіку платежів, який викладено у розділі 4 цього договору, із зазначенням суми щомісячні комісії.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі N 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом в ході розгляду цієї справи, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості), що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умови укладеного 28.10.2022 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 кредитного договору № 22036000591706 щодо сплати комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 55 518,79 грн. заборгованості по комісії на підставі умов кредитного договору № 22036000591706, які є нікчемними. У зв`язку з чим, у задоволенні вимог в цій частині судом відмовляється.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1364, 85 грн. (71 651,67 х 2 422,40 / 127 170,46) судового збору

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.509, 525-526, 530, 611-612, 623, 1049, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (04050, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5 Б, оф. 5, Код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за Кредитним договором № 22036000591706 від 28.10.2022 у розмірі 71 651 (сімдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят одна) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (04050, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5 Б, оф. 5, Код ЄДРПОУ 41904846) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 85 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова