Рішення № 140094461, 24.09.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/741/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Гречанівської В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Літин за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 16 вересня 2025 р. між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103480646. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

24 лютого 2026 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №103480646.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №103480646 в розмірі 25 761,11 грн., з яких 6 900,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням;4 644,71 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 621,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4 595,40 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 9 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Тому змушені звернутися до суду з вказаним позовом і просять стягнути відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму заборгованості в розмірі 25 761,11 грн., а також судові витрати із суми сплаченого судового збору при подачі позову до суду у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 22.05.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. 12.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зубань О.О., якому зазначає, що вважають позов не обгрунтований та не підлягає до повного задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Зазначає, що відповідач визнає позов частково, лише в частині стягнення з нього тіла кредиту в сумі 6900,00 грн., та відсотків в сумі 1168,13 грн., а в решті позовних вимог просить відмовити. Позивач подаючи даний позов «забув» повідомити суд про те, що відповідач здійснював оплати на погашення кредиту, зокрема відповідач внесла 1.10.2025 року 0 10:26 оплату в сумі 3476,58 грн.

Позивач просить стягнути відсотки в сумі 4644,71 грн., проте, якщо відняти від розміру нарахованих відсотків сплачену Відповідачем суму (3476,58 грн.), то залишок відсотків становить 1168,13 грн.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті комісії за видачу тіла кредиту в сумі 621,00 грн. та комісії за обслуговування кредиту в сумі 4595,40 грн., проте такої послуги відповідач не отримувала і нею не користувалася, а тому відсутні підстави стягувати плату за послугу, яка по факту не була надана. Більше того, встановлення комісії суперечить нижчезазначеним нормам чинного законодавства, а тому пункт договору, яким встановлено право на стягнення комісії - є нікчемним. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (редакція від 20.12.2012, яка була чинна на момент укладання кредитного договору) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Також зазначає про відсутність правових підстав для стягнення неустойки (штрафів). Позивачем нараховано відповідачу неустойку (штрафи) за прострочення виконання грошових зобов`язань в сумі 9000,00 грн. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування"(Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.06.2026 6 несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нарахування неустойки та комісії в розмірі , який перевищує 70% тіла кредиту є несправедливою умовою і порушення вищевказаної ст.18 Закону.

Тому просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6900,00 грн. та проценти в сумі 1168,13 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, в матеріалах позову міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зубань О.О. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність ат відсутність відповідача. Просить врахувати поданий раніше відзив та обставини викладені у ньому, а також врахувати їх при винесенні судового рішення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 16 вересня 2025 р. між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103480646 (а.с.8-19) відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6900,00 грн., строком на 360 днів Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується платіжним доруечнням №109381756 від 16.09.2025 листом ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с.20).

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 25 761,11 грн., з яких 6 900,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням;4 644,71 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 621,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 4 595,40 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 9 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), що підтверджується відомостями про щодення нарахування та погашення (а.с.21).

24 лютого 2026 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 24022026 (а.с.23…) , у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №103480646, що підтверджується Реєстром боржників (а.с.26).

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що було укладено кредитний договір в електронному вигляді, яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника.

Отже, підписавши угоду одноразовим електронним ідентифікатором ОСОБА_1 добровільно погодилася у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст.625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинам (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Так, судом враховано поданий відповідачем відзив і встановлено, що вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) в розмірі 9 000,00 грн. до задоволенню не підлягають оскільки відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022 р.) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо стягнення суми заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 621,00 грн., сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4595,40 грн., щодо яких відповідач заперечує, суд зазначає, що вказана комісія не підлягає до стягнення, з огляду на те, що за змістом частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а також статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлення кредитодавцем у договорі споживчого кредиту обов`язку сплатити комісію за послуги, які супроводжують видачу кредиту (зокрема за розгляд заяви, виплату коштів чи укладення договору), є незаконним та несправедливим, оскільки такі дії кредитор вчиняє на власну користь і вони не є окремими додатковими чи супутніми послугами, що надаються споживачу. З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та Постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у кредитному договорі відсутній перелік реальних додаткових або супутніх послуг, узгоджених із позичальником, за які встановлено зазначену комісію. Тому, умова договору щодо обов`язку відповідача сплатити комісію за надання кредиту в сумі 621,00 грн. та суму заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4595,40 грн., є нікчемною відповідно до закону, а позовні вимоги у цій частині - безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідач визнає позов частково, лише в частині стягнення з неї тіла кредиту в сумі 6900,00 грн., та процентів за користування кредитом в сумі 1168,13 грн., а в решті позовних вимог просить відмовити.

Так, судом встановлено, що відповідач здійснювала оплату на погашення кредиту, зокрема відповідач внесла 01.10.2025 року 0 10:26 оплату в сумі 3476,58 грн., що підтверджується скріншотом переказу (а.с.38), тому вказана сума внесена на рахунок погашення процентів за користування кредитом і до стягнення з відповідача підлягають проценти в розмірі 1168,13 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 6900,00 грн., та процентів за користування кредитом в розмірі 1168,13 грн., всього 8068,13 грн. заборгованості через неналежне виконання своїх зобов`язань.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2662,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 8068,13 грн. * 100% : 25761,11 грн. ціни позову = 31,32 %), тобто 33,32 % від суми сплаченого судового збору 33,32 *% * 2662,40 грн:/100% = 833,86 грн), що складає 833,86 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247,258-259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № 103480646 в розмірі 8068,13 грн., з яких 6900,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 1168,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, Місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») 833,86 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.