Рішення № 140093523, 25.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5380/24 2/760/8309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Мазур В. С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5», про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс», в якому просили розірвати договір про передання суміжних прав від 01 січня 2010 року № 01-01-10, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс».

Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони є учасниками гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» (музикантами), і разом з ОСОБА_5 є первинними суб`єктами суміжних прав на виконання виконавцями музичних творів із текстом (пісень), автором яких є ОСОБА_5 (творчий псевдонім « ОСОБА_5 ») - колишній лідер гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2», який трагічно загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 січня 2010 року вони уклали з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мун Рекордс» договір про передання суміжних прав № 01-01-10, за яким вони передали ТОВ «Мун Рекордс» права на використання запису виконань і фонограм виконань творів, перелічених у додатках до договору, на весь строк дії суміжних прав, передбачених чинним законодавством України, а ТОВ «Мун Рекордс» зобов`язалося виплачувати позивачам винагороду, вказану у договорі.

Разом з тим, 16 лютого 2020 року вони звернулися до відповідача з вимогами про розірвання договору про передачу суміжних прав від 01 січня 2010 року № 01-01-10 шляхом підписання відповідної додаткової угоди від 16 лютого 2020 року. Однак ТОВ «Мун Рекордс» проігнорувало вказаний лист і пропозицію щодо розірвання договору за взаємною згодою сторін. Пізніше вони повторно звернулися до відповідача з листом від 11 серпня 2021 року з вимогою про розірвання договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди, що додавалася до листа, попередивши відповідача про наміри звертатися до суду у разі непідписання додаткової угоди про розірвання договору за взаємною згодою. Зазначений лист також залишено відповідачем без відповіді та реагування, у зв`язку з чим, вони і звернулися до суду з цим позовом.

Позивачі зазначають, що підставами для розірвання договору є те, що: 1) відповідач істотно порушував умови договору, чим завдав їм шкоди; 2) істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Так, відповідачем були порушені умови сплати винагороди. Позивачі посилаються на те, що пунктом 1 Додатку № 1 від 01 січня 2010 року до договору правовласник передав видавцю права на використання кожної фонограми/виконання без обмеження тиражу і кількості екземплярів/цифрових копій, а пунктом 2 цього Додатку визначено винагороду в розмірі 200 грн кожному правовласнику, яка підлягала сплаті у 90-денний строк з моменту підписання Додатку. Позивачі зазначають, що така винагорода могла стосуватися лише виконань 182 пісень, які існували на дату підписання Додатку № 1 та права на які передавалися за Додатками № 2-5, тоді як розмір і порядок сплати винагороди за передання прав на використання виконань ще 244 пісень, не записаних і не переданих станом на дату укладення Додатку № 1 (Додатки № 6-40), сторонами взагалі узгоджений не був. Посилаючись на частини 3 та 5 статті 1109 ЦК України, позивачі вважають, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на об`єкт, які на момент укладення договору не були чинними, а поширення встановленої Додатком № 1 винагороди на всі виконання, зазначені в усіх, у тому числі, майбутніх додатках до договору, порушує їхнє право на отримання належної винагороди та порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, угодою від 23 лютого 2015 року до договору сторони визначили, що за використання виконань, фонограм у якості мобільного контенту, а також способами публічного виконання, показу, передання в ефір видавець виплачує правовласнику винагороду в розмірі 50 відсотків від доходів, отриманих видавцем за відповідними договорами з третіми особами, з обов`язком надання щоквартального звіту на письмову вимогу правовласника. Попри це, за період з 01 січня 2020 року по дату подання позову відповідач сплатив винагороду лише один раз і лише трьом із чотирьох правовласників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (по 10 988,25 грн кожному), тоді як ОСОБА_3 будь-яка винагорода за вказаний період не виплачувалася взагалі, попри рівне право кожного з правовласників на отримання частини винагороди.

З огляду на це позивачі вважають, що відповідач не виконав передбачених договором зобов`язань щодо виплати винагороди.

Також, на переконання позивачів, відповідачем було порушено зобов`язання діяти, виходячи із фінансових інтересів правовласника. Зокрема, посилаються на пункт 4.1 договору, згідно з яким видавець з метою найбільш повного і вигідного комерційного використання прав має право видавати ліцензії третім особам, відмовляючи в їх наданні лише особам, щодо добросовісності яких видавець не впевнений, і повинен перш за все виходити з фінансових інтересів правовласника. Проте, здійснення виплати винагороди лише один раз за чотири роки дії договору свідчить про недотримання відповідачем як мети найбільш повного і вигідного використання прав, так і фінансових інтересів позивачів.

Позивачі зазначають, що з огляду на популярність пісень гурту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема значну кількість переглядів на YouTube, задекларований відповідачем дохід (орієнтовно вдвічі більший за суму, сплачену позивачам) видається їм недостовірним, та не співвідноситься із популярністю відповідних пісень гурту та рівнем винагороди, який правовласники обґрунтовано очікували отримати від реалізації своїх прав через відповідача. При цьому, якщо їх використання дійсно мало місце в більшому обсязі, це свідчить про невиплату позивачам належної винагороди у повному розмірі.

Окрім того, відповідач порушив зобов`язання щодо запобігання неправомірному використанню виконань позивачів. Посилаючись на пункт 4.4 договору, за яким видавець зобов`язаний забороняти третім особам неправомірне використання фонограм у межах переданих прав та вживати розумних заходів для запобігання таким порушенням, позивачі зазначають, що дізналися про розміщення треків та альбомів гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» на платформі YouTube та інших цифрових сервісах (Spotify, Apple Music, Deezer) особою, позначеною як «ІНФОРМАЦІЯ_3», відомості про яку та про надання їй відповідних дозволів у позивачів відсутні. При цьому, загальна кількість переглядів 38 таких треків станом на момент подання позову становила 34 210 692.

Позивачі вказують, що раніше, станом на 26 квітня 2023 року, у описі одного з треків завантажувачем зазначалася особа «ІНФОРМАЦІЯ_4», яку, за загальновідомими відомостями, ідентифікують як ТОВ «Национальный цифровой агрегатор» (Російська Федерація), а ISRC-коди окремих завантажених треків (зокрема НОМЕР_1) мають російське походження. Із посиланням на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03 березня 2022 року позивачі зазначають, що відповідач як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, не мав законних підстав надавати особі, пов`язаній з державою-агресором, права на використання виконань позивачів, а тому вважають таке використання незаконним і таким, що триває понад півтора року без вжиття відповідачем будь-яких заходів на виконання пункту 4.4 договору.

Також, позивачі наголосили, що використання їхніх виконань юридичною особою - резидентом держави-агресора під час повномасштабного вторгнення, за бездіяльності відповідача, принижує їхню честь, гідність та ділову репутацію як музикантів, чим завдає їм моральної шкоди.

Окрім того, посилаючись на статтю 652 ЦК України позивачі зазначають, що істотно змінилися обставини, якими вони керувалися при укладенні договору.

Указують, що зазначають, що, окрім них, виключні суміжні права на виконання пісень гурту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » належать також ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» (у частині виконань ОСОБА_7 ), яке отримало ці права від вдови і спадкоємиці ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , та яке мало відповідний договір з відповідачем, строк дії якого сплив з 01 січня 2020 року і не був поновлений. Внаслідок цього, з 01 січня 2020 року Відповідач не володіє повним обсягом прав на виконання пісень гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» (зокрема не має суміжних прав на виконання ОСОБА_8 ), а тому не може законно розміщувати відповідні музичні треки на цифрових платформах, що позбавляє позивачів можливості отримувати винагороду, на яку вони розраховували при укладенні договору, та завдає їм шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Беручи до уваги викладене вище, позивачі вважають, що в даному випадку наявні одночасно всі чотири умови, передбачені частиною 2 статті 652 ЦК України для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а саме: при укладенні договору вони виходили з того, що припинення співпраці відповідача з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» не настане; вони не могли передбачити чи усунути таку зміну обставин при належній турботливості й обачності; подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки відповідач може продовжувати одержувати дохід від використання виконань позивачів без виплати їм належної винагороди; а із суті договору чи звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик такої зміни обставин покладається на позивачів.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивачів, допущені відповідачем порушення умов договору щодо виплати винагороди, дотримання фінансових інтересів правовласників та запобігання неправомірному використанню виконань, у їх сукупності, є істотними в розумінні статті 651 ЦК України, а обставини, пов`язані з втратою відповідачем повного обсягу прав на виконання пісень гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2», є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 ЦК України, що в сукупності є підставами для розірвання договору, у зв`язку з чим позивачі звернулися до суду з указаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.

У серпні 2024 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому представник заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що він є безпідставним та викладені у ньому обставини не доведені належними доказами.

Мотивуючи свою позицію, представник відповідача зазначив, що відповідач заперечує твердження позивачів про те, що 16 лютого 2020 року та 11 серпня 2021 року вони звертались до відповідача з вимогами про розірвання договору про передачу суміжних прав від 01 січня 2010 року № 01-01-10 шляхом підписання додаткових угод, а відповідач залишив ці звернення без відповіді. Указує, що жодних таких вимог та доданих до них проєктів додаткових угод він не отримував ні в паперовому, ні в електронному вигляді, а позивачі вводять суд в оману, стверджуючи про їх надсилання. Також посилається на пункт 12.9 договору, за яким повідомлення за договором вважаються зробленими належним чином лише у разі, якщо вони виконані письмово та надіслані телеграмою або рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою відповідача, зазначеною в реквізитах договору (м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, буд. 9/9), і зазначає, що доказів направлення на цю адресу спірних вимог, а також повідомлень на офіційні електронні адреси відповідача позивачами не надано.

При цьому, жодна з вимог від 16 лютого 2020 року та від 11 серпня 2021 року, як і додані до них проєкти додаткових угод, не підписані позивачем ОСОБА_3 , що, на думку відповідача, спростовує наявність з його боку будь-яких претензій до відповідача та ставить під сумнів належність цих документів як доказів.

Крім того, сторона відповідача вказує на візуально помітні ознаки накладення факсимільних або виконаних засобами комп`ютерного редагування підписів інших позивачів на вимозі від 11 серпня 2021 року та доданому до неї проєкті додаткової угоди, а також на недотримання позивачами вимог пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України щодо зазначення відомостей про особу, у якої зберігаються оригінали цих документів. На цій підставі відповідач висловлює припущення, що зазначені вимоги фактично підготовлені не позивачами, а посадовими особами ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» чи іншими особами за їх дорученням, у більш пізню дату, ніж зазначено в самих документах, з метою ініціювання цього позову.

Щодо змісту вимоги від 16 лютого 2020 року, то сторона відповідач заперечує, що вона містить будь-які конкретні посилання на порушення відповідачем умов договору, вказуючи, що вона ґрунтується виключно на неконкретизованій інформації про нібито припинення 31 грудня 2019 року дії договору від 01 січня 2017 року № 01-01-17 між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» та відповідачем, стороною якого позивачі не були, без надання доказів на підтвердження факту такого припинення, факту видалення творів з інтернет-ресурсів чи належності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» 100 % суміжних прав на відповідні фонограми. Також заперечує викладені у цій вимозі твердження про нібито необґрунтовану відмову в наданні ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» доступу до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_6 та про можливе заниження сум виплат на користь цього товариства, зазначаючи, що ці твердження не підтверджені жодними доказами і не свідчать про порушення відповідачем саме договору, укладеного з позивачами.

Щодо вимоги від 11 серпня 2021 року відповідач заперечує, що позбавлення позивачів можливості використання їхньої інтелектуальної власності на інтернет-ресурсах може вважатися обставиною, яку позивачі спроможні були передбачити чи не передбачити при укладенні договору у 2010 році, оскільки вона обумовлена договірними відносинами відповідача з третьою особою, які виникли лише у 2017 році. Відповідач також зазначає, що викладена у цій вимозі інформація про конфлікт між відповідачем і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» та про подання останнім заяви до Національної поліції не підтверджена жодними доказами, а факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090002413 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, стосується заяви, поданої самим відповідачем щодо можливих протиправних дій посадових осіб ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» та його засновника ОСОБА_9 , а не навпаки.

Також, сторона відповідача заперечує проти доводів позивачів про непогодження розміру та порядку виплати винагороди за виконання пісень, зазначених у додатках № 6-40 до договору, посилаючись на принцип свободи договору та на пункт 12.2 договору, за яким договір втілює повне порозуміння сторін і жодних інших домовленостей щодо його предмета не існує. Позивачі протягом усього часу дії договору не висловлювали жодних вимог щодо несправедливості розміру винагороди чи необхідності його перегляду, а відповідні доводи заявлені ними вперше лише на стадії судового розгляду.

Не відповідають дійсності твердження позивачів про здійснення виплати винагороди лише один раз за період з 01 січня 2020 року, на підтвердження чого сторона відповідача надала підписані сторонами акти про нарахування та виплату винагороди на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за період з 2015 по 2022 рік (зокрема акти від 16 квітня 2021 року, від 08 жовтня 2021 року та від 10 червня 2022 року), а також акт від 25 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 .

Щодо відсутності подальших виплат ОСОБА_3 сторона відповідача пояснила це тим, що після переїзду цього позивача до США він не виходив на зв`язок з відповідачем та не надав інформації, необхідної для здійснення йому виплат. Також зазначила, що позивачі, діючи, на переконання відповідача, за ініціативи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», після отримання останньої виплати самі припинили контакти з відповідачем, не реагували на звернення та відмовлялися підписувати акти й отримувати належну їм винагороду, про що стало відомо під час спілкування на початку 2024 року.

Крім того, сторона відповідача посилається на додаткову угоду від 05 вересня 2017 року № 1 до договору, якою дію договору було призупинено з 01 жовтня 2017 року та відновлено з 01 січня 2020 року, у зв`язку з чим протягом четвертого кварталу 2017 року та впродовж 2018-2019 років права на використання виконань не перебували в користуванні відповідача, а тому обов`язку здійснювати виплати позивачам за цей період у відповідача не було. Відповідач висловлює припущення, що в цей період відповідні права використовувались позивачами через ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Окрім того, сторона відповідача заперечує обґрунтованість тверджень позивачів про отримання ним доходу, вдвічі більшого за суму виплаченої винагороди, зазначаючи, що з формулювання позовної заяви незрозуміло, на чому ґрунтується цей розрахунок. Зазначає про недоведеність «популярності» відповідних пісень як обставини, що впливає на розмір доходу, вважаючи її оціночним судженням, не підтвердженим доказами. Щодо посилань позивачів на кількість переглядів треків на платформі YouTube відповідач пояснив, що сама по собі кількість переглядів не є підставою для нарахування відеохостингом доходу власнику каналу, оскільки монетизація на YouTube залежить від тематики й аудиторії каналу, якості та тривалості відео, кількості й типу рекламних показів, а не від кількості переглядів як таких.

Також, сторона відповідача заперечує свою причетність до розміщення треків гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» на платформі YouTube особою, позначеною позивачами як «ІНФОРМАЦІЯ_3», зазначаючи, що не надавав жодних прав на використання виконань ані цій особі, ані ТОВ «Национальный цифровой агрегатор», та не володіє інформацією про них. При цьому, за наданими самими позивачами посиланнями на YouTube, Spotify та Deezer фактичним правовласником зазначено не «ІНФОРМАЦІЯ_3», а «ОСОБА_5», яким, на переконання відповідача, з високою ймовірністю є третя особа - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», а не відповідач. Додані позивачами до позову друковані версії відповідних вебсторінок містять ознаки фотомонтажу та не відповідають дійсному змісту цих сторінок. Позивачами не надано доказів обізнаності відповідача про розміщення творів гурту резидентами держави-агресора, і таке розміщення, за твердженнями самих позивачів, відбулося вже після повномасштабного вторгнення, коли відповідач як українська юридична особа об`єктивно позбавлений можливості пред`явити будь-які претензії чи позови до таких резидентів.

Безпідставними є доводи позивачів про неможливість реалізації суміжних прав через відсутність у відповідача 100 % прав на виконання пісень гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» унаслідок спливу строку дії договору з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», оскільки відповідно до статті 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та статті 428 ЦК України право інтелектуальної власності, яке належить декільком особам спільно, за відсутності договору між ними здійснюється спільно, а тому відсутність у однієї особи 100 % прав на об`єкт не є перешкодою для його спільного використання з іншими правовласниками.

Крім того, надане позивачами свідоцтво про право на спадщину та договір від 14 липня 2016 року не містять конкретний перелік музичних творів, права на які перейшли до ОСОБА_9 чи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», оскільки їхній перелік не встановлено жодним документом відповідно до чинного законодавства. Сторона відповідача звертає увагу, що 100 % прав на твори гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» не могли належати ні ОСОБА_10 , ні його спадкоємцям, оскільки сам ОСОБА_11 був одним із співавторів.

На підставі вищевикладеного сторона відповідача заперечує наявність усіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України щодо істотної зміни обставин, зокрема вказує: відсутність у конкретної особи 100% права власності на об`єкти інтелектуальної власності не може бути перешкодою у їх спільному використані з іншими правовласниками; непередбачуваність для позивачів у 2010 році таких подій, як загибель ОСОБА_7 , укладення та подальше припинення у 2017-2019 роках договору між відповідачем і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5»; відсутність факту порушення співвідношення майнових інтересів сторін, з огляду на наведені вище докази здійснення виплат позивачам; недоведеність позивачами факту недобросовісного використання відповідачем їх прав інтелектуальної власності. Крім того, відповідно до пункту 12.5 договору використання творів, виконань, фонограм іншим способом є правом, а не обов`язком видавця, тому відповідач не несе відповідальності перед правовласником за невикористання відповідних об`єктів.

Враховуючи наведене вище, сторона відповідача вважає, що наведені ним заперечення та надані докази свідчать про повну безпідставність і недоведеність позовних вимог, а тому просить суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

У січні 2025 року до суду надійшли пояснення третьої особи в особі директора Зубрій Л. В., яка підтримала позицію позивачів та просила задовольнити позов.

Крім того, додатково зазначила, що позивачами надано належні та достатні докази незаконного розміщення на відеохостингу YouTube, а також на платформах Spotify, Apple Music, Deezer, пісень гурту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (включно з виконанням пісень позивачів та ОСОБА_7 ) особою під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_3. Такі дії порушують авторські та суміжні права самого ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», якому належать авторські права на твори та суміжні права на фонограми і виконання ОСОБА_7 .

Наголосила, що встановлено послідовну зміну зазначення особи, яка завантажувала треки гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2», в описах відео на YouTube: спочатку - National Digital Aggregator LLC, потім - ІНФОРМАЦІЯ_4, потім - ІНФОРМАЦІЯ_3, а після подання позову у цій справі - ОСОБА_5. Це підтверджується звітом від 27 серпня 2024 року № 251/2024-ЗВ, наданим Центром компетенції адресного простору мережі Інтернет за результатами фіксації веб-сторінок на більш ранні дати, а також даними з архівних версій сторінок (web.archive.org). ІНФОРМАЦІЯ_4 є позначенням ООО «Национальный цифровой агрегатор» (НЦА, рф), що підтверджується відкритими джерелами. На переконання третьої особи, послідовна зміна зазначення особи, яка розміщувала треки, ймовірно мала на меті приховати зв`язок порушника з РФ, а після подання позову - необґрунтовано пов`язати розміщення треків із самою третьою особою для введення суду в оману.

Категорично заперечила будь-яку свою причетність до розміщення спірних треків на цифрових платформах і зазначає, що вказівка «ОСОБА_5» в описах відео не є доказом того, що саме вона здійснювала таке розміщення.

Зазначила, що нею направлялися запити електронною поштою до директора з маркетингу та розвитку ОСОБА_12 щодо використання треків гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» у РФ, у відповідь на які отримано листи про наявність у НЦА договорів з MOON RECORDS GmbH (Німеччина) та ООО «Мун Рекордс» (РФ) - причому такі відповіді надходили вже після 24 лютого 2022 року. Згідно з витягами з ЄДР України, ЕГРЮЛ РФ та реєстрового порталу Німеччини, засновником українського ТОВ «Мун Рекордс» (відповідача) і російського ООО «Мун Рекордс» є одна й та сама фізична особа - громадянин України ОСОБА_13 , а засновником ОСОБА_14 є пов`язана з ним особа - ОСОБА_15 . При цьому, жодного дозволу (ліцензії) на використання пісень, фонограм та виконань ані ТОВ «Мун Рекордс», ані MOON RECORDS GmbH, ані ООО «Мун Рекордс», ані НЦА (ІНФОРМАЦІЯ_4) третя особа не надавала.

Додатковим підтвердженням зв`язку з РФ вважає встановлені позивачами ISRC-коди треків гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2», завантажених особою «ІНФОРМАЦІЯ_3», зокрема, російський код НОМЕР_1 щодо треку «ІНФОРМАЦІЯ_7», які відповідачем не спростовані.

На переконання третьої особи, є підстави вважати, що ОСОБА_13 через пов`язану російську компанію ООО «Мун Рекордс», приховуючи її дійсне найменування на платформах, незаконно використовує треки та альбоми гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» за договором з російським агрегатором ІНФОРМАЦІЯ_4 (НЦА), отримуючи від цього дохід, при цьому сплачуючи податки до бюджету РФ. У зв`язку з цим 14 березня 2023 року за фактом порушення розпочато кримінальне провадження № 42023000000000429 щодо незаконного розповсюдження творів засновником та службовими особами ООО «Мун Рекордс» на території РФ.

Вказує, що внаслідок незаконного використання виконань пісень, проти якого відповідач не вжив жодних заходів (попри його здійснення афілійованими з ним німецькою та російською особами), ані позивачі, ані сама третя особа не отримали належного їм доходу. Для орієнтовного розрахунку такого доходу третьою особою надано аналітику з адміністративної панелі YouTube Studio власного каналу «ІНФОРМАЦІЯ_5» щодо 7 відео з піснями ОСОБА_7 , за якою середній дохід на один перегляд становить 0,000934561 доларів США. Помножений на загальну кількість переглядів 38 відео, наведених у позовній заяві (34 210 692 перегляди за період з 02 квітня 2022 року по 05 грудня 2023 року), цей показник дає орієнтовну суму доходу від незаконного використання в розмірі 31 971,98 доларів США, отриманого, на думку третьої особи, НЦА (РФ) за договорами з MOON RECORDS GmbH та ООО «Мун Рекордс» лише на платформі YouTube.

У березні 2025 року позивачами подано до суду пояснення, в яких вони наголошували, що неотримання відповідачем листів-вимог про розірвання договору не позбавляє їх права звернутися до суду з відповідним позовом. Стаття 651 ЦК України передбачає судовий порядок розірвання договору як самостійну (третю) підставу поряд із розірванням за згодою сторін та односторонньою відмовою від договору, і застосування одного із цих способів не вимагає додаткового використання інших. Право на звернення до суду не залежить від дотримання позасудової процедури врегулювання спору чи поінформованості іншої сторони про намір розірвання договору. Обставина, з якого джерела позивачам стало відомо про припинення договору між ТОВ «Мун Рекордс» і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», не має правового значення - юридично значущим є сам факт такого припинення, який відповідач не спростовує. Відсутність підпису ОСОБА_3 на вимогах про розірвання договору пояснюється його перебуванням у США на момент направлення документів і не свідчить про відсутність у нього наміру розірвати договір, що підтверджується його участю в цьому позові.

Зазначили, що вони передали відповідачу за спірним договором лише належні їм суміжні права виконавців. Авторські права на твори гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також суміжні права на фонограми та на виконання ОСОБА_7 належали останньому, а після його смерті перейшли у спадщину дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_16 , яка передала їх ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5». Сам факт наявності лише частини необхідних прав визнавався відповідачем, оскільки саме для отримання повного комплексу прав він у 2017 році уклав договір із ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», який діяв до 31 грудня 2019 року. Із припиненням цього договору відповідач втратив можливість на законних підставах реалізовувати суміжні права позивачів у повному обсязі, оскільки цифрова дистрибуція музики вимагає наявності 100% прав на твір.

Крім того, припинення договору між відповідачем і ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» є істотною зміною обставин, за якої позивачі не уклали б договір із відповідачем, оскільки відповідач без дії цього договору не може в повній мірі реалізувати суміжні права позивачів, що є підставою для розірвання договору. Також, у 2010 році, укладаючи договір, позивачі розраховували на реалізацію своїх суміжних прав відповідачем задля отримання доходів. Однак з 01 січня 2020 року відповідач не може реалізувати права інтелектуальної власності на виконання пісень гурту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на Інтернет-ресурсах в законний спосіб, оскільки не має 100% таких прав, а саме, йому не належать суміжні права на фонограми та виконання ОСОБА_7 , а також авторські права на відповідні твори. При цьому, для застосування статті 652 ЦК України (розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин) порушення прав сторони не є обов`язковою умовою.

Щодо розміру та порядку виплати винагороди позивачі вказували, що одноразова винагорода в розмірі 200 грн кожному позивачу за передання прав на 182 пісні (згідно з Додатком № 1) не відповідає критерію справедливості з огляду на строк дії договору (весь строк дії суміжних прав) і потенційний дохід відповідача. Окрім того, ця сума не поширюється на права щодо 244 пісень, зазначених у Додатках № 6-40, розмір і порядок виплати винагороди за які взагалі не узгоджувалися. Надані відповідачем акти за 2015-2019 роки не стосуються предмета спору (порушення з 2020 року) і, крім того, не є належними доказами сплати коштів, яка повинна підтверджуватися платіжними документами (банківськими виписками чи видатковими касовими ордерами, яких відповідач не надав). Зокрема, що стосується вказаних у відзиві актів від 16 квітня 2021 року № 1/20 про нібито сплату позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 винагороди (роялті) в сумі 7 500 грн кожному та актів від 08 жовтня 2021 року № 1/21 про сплату винагороди (роялті) в сумі 9 100 грн кожному, то виписки з банківських рахунків позивачів, що додавалися до позову, не підтверджують виплати їм вказаних грошових коштів. Долучені до позовної заяви виписки з банківських рахунків позивачів в АТ КБ «ПриватБанк» охоплюють період з 01 січня 2020 року по 2023 рік і не містять інформації про здійснення ТОВ «Мун Рекордс» інших виплат, окрім виплати від 10 червня 2022 року по 10 988,25 грн трьом із позивачів. Якщо ж винагорода (роялті) у 2021 році виплачувалася позивачам з каси підприємства готівковими коштами, то це має бути підтверджено видатковими касовими ордерами. Враховуючи, що відповідачем не надано видаткові касові ордери на підтвердження вказаних виплат, то такі виплати готівковими коштами не проводилися.

Відповідач жодного разу не надав позивачам звіт, що містить інформацію про результати продажів і доходів від субліцензій і суми нарахованої винагороди, тому, відповідно до угоди від 23 лютого 2015 року до спірного договору, розрахунок загальної суми доходу відповідача від користування суміжними правами музикантів залишається порахувати шляхом подвоєння сум винагороди, що була сплачена позивачам. Однак такі суми доходу відповідача суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах справи, що підтверджують рівень доходу, який нараховується за використання треків, зокрема, в музичних відео на YouTube.

Так, порівняльний розрахунок доходу, здійснений на підставі даних YouTube Analytics (орієнтовно 31 971,98 дол. США за 34 210 692 перегляди 38 відео), свідчить про суттєву невідповідність між реальним потенційним доходом відповідача та фактично сплаченою позивачам винагородою. Відповідач, у свою чергу, не надав жодних звітів про доходи від використання виконань, хоча відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України саме він мав довести обґрунтованість сплачених сум.

Крім того, позивачі посилалися на відомості з відкритих джерел і на кримінальне провадження, в межах якого обвинувальний акт перебуває на розгляді у Солом`янському районному суді міста Києва, щодо підозри директорці ТОВ «Мун Рекордс» у шахрайстві, пов`язаному із заниженням кількості прослуховувань і виплат на користь ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», що додатково свідчить про недобросовісність відповідача як контрагента та обґрунтовує небажання позивачів продовжувати договірні відносини з ним.

Також, позивачі зауважили про істотне порушення відповідачем його зобов`язань за пунктом 4.4 договору - забороняти неправомірне використання фонограм/виконань та вживати заходів для запобігання порушенням. Треки гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» неправомірно розповсюджувалися, зокрема на території рф, особами, пов`язаними з відповідачем (спільний кінцевий бенефіціар українського ТОВ «Мун Рекордс», російського ООО «Мун Рекордс» та MOON RECORDS GmbH), без належних прав. Відповідач не вживав жодних заходів для припинення такого використання, хоча наявність загальнодоступних інструментів для подання скарг на YouTube та інших платформах є звичайною практикою в музичній індустрії, а бездіяльність відповідача не може виправдовуватися нібито необізнаністю про порушення.

Щодо спадкування прав інтелектуальної власності ОСОБА_7 його дружиною ОСОБА_17 та їх передання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», то авторські та суміжні права на пісні гурту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », їх фонограми та частина суміжних прав на зафіксовані на них виконання належали його лідеру - ОСОБА_5 (творчий псевдонім - « ОСОБА_5 », « ОСОБА_5 »). Після його загибелі усі його майнові авторські та суміжні права на пісні, фонограми та зафіксовані у них виконання успадковані вдовою ОСОБА_7 - ОСОБА_17 та передані у користування ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 лютого 2016 року і договором від 14 липня 2016 року.

Крім того, ТОВ «Мун Рекордс» у 2021 році намагалося довести у судовому порядку, що саме воно володіє частиною майнових авторських прав на ряд творів гурту « ОСОБА_5 », однак рішенням Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2022 року у справі № 910/20884/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мун Рекордс» до ТОВ «Видавництво Фоліо» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» про стягнення 87 500 грн компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Враховуючи вищевикладене, позивачі вважають доведеними як істотну зміну обставин, так і істотне порушення відповідачем умов договору, кожне з яких є самостійною підставою для розірвання спірного договору в судовому порядку, а заперечення відповідача - необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Згідно з даними зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не викликались, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами статті 420 ЦК України визначено, що до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування напівпровідникових виробів; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі статтею 449 ЦК України об`єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об`єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

У відповідності до положень пунктів 8, 62 статті 1 Закону України «Про авторське та суміжні права» виконання - результат індивідуальної чи колективної діяльності з артистичного представлення музичних, драматичних, літературних, хореографічних або подібних творів, фольклору чи інших художніх образів; фонограма - вироблений (кінцевий) звукозапис виконання або інших звуків, або відображень звуків, крім звукозапису, що використовується у складі аудіовізуального твору.

Судом установлено, що 01 січня 2010 року між ТОВ «Мун Рекордс» (видавець) та ОСОБА_20 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правовласник) укладено договір про передачу суміжних прав № 01-01-10.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 договору правовласник передає виконавцю виключне право: стягувати винагороду за суміжні права, передані видавцю за цим договором, за фонограми, які є предметом цього договору, з контент-провайдерів, операторів мобільного зв`язку, інтернет-компаній, що платно розповсюджують твори, фонограми у форматі MP3, WAV та інших через мережу Інтернет; отримувати винагороду за публічне виконання та публічне сповіщення виконань, фонограм та зафіксованих у них виконань, перелічених у додатках до цього договору, а також винагороду за вільне відтворення фонограм в особистих цілях; отримувати винагороду за публічне виконання, сповіщення в ефір і по кабелю опублікованих у комерційних цілях фонограм, перелічених у додатках до цього договору, та виконань, зафіксованих у фонограмах, що належить виконавцям та виробникам фонограм, відповідно до законодавства на території; правовласник також передає видавцю виключне право здійснювати збір винагороди за використання виконань, фонограм способами, обумовленими в цьому пункті, у тому числі за допомогою організацій з управління правами на колективній основі, що діють на території, за період, що передує даті укладення цього договору.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору правовласник: на строк передає видавцю права на використання запису виконання та фонограми виконання творів, перерахованих у додатках до цього договору; доручає видавцю виконання визначених юридичних та фактичних дій, зазначених у цьому договорі; зобов`язується виконувати інші зобов`язання, покладені на нього цим договором. Видавець приймає зазначені права, зобов`язується виплачувати правовласнику винагороду, зазначену у договорі, а також виконувати інші зобов`язання, покладені на нього цим договором.

Підпунктом 4.1 пункту 4 договору встановлено, що з метою найбільш повного та вигідного комерційного використання прав видавець має право видавати ліцензії (передавати права) на використання виконань, фонограм третім особам. Видавець має право відмовити в наданні ліцензії на виконання, фонограми лише тим особам, щодо яких він не впевнений, що ці особи будуть добросовісно використовувати права та виплачувати винагороду. У відносинах з рештою осіб видавець повинен, перш за все, виходити з фінансових інтересів правовласника.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 договору видавець має право самостійно встановлювати для користувачів при укладенні ліцензійних угод ставки винагороди за використання виконань, фонограм.

Правовласник передає видавцю право захищати фонограми від недобросовісного використання третіми особами, порушувати відповідні справи в будь-яких судових органах України та іноземних держав, домагатися досудового або позасудового врегулювання та отримувати з порушників прав будь-які дозволені законом суми, забороняти реалізацію контрафактних примірників носіїв та конфісковувати такі носії, якщо це дозволено законом у кожному конкретному випадку. Видавець повинен виплачувати правовласнику частину стягнутих з порушників сум відповідно до пункту 5 договору (підпункт 4.3 пункту 4 договору).

Згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 договору видавець зобов`язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання фонограм (у межах переданих прав), а також вживати розумних заходів щодо припинення таких порушень, як тільки про них стане відомо видавцю.

Підпунктом 5.1 пункту 5 договору визначено, що видавець зобов`язується оплатити передані йому за цим договором права у порядку та на умовах, передбачених додатками до цього договору. Розмір належної правовласнику винагороди і тираж відтворених видавцем носіїв сторони погоджують у додатку № 1.

Беручи до уваги, що правовласник передає видавцю права на декілька способів використання виконань, фонограм, сторони встановлюють, що винагорода, визначена цим договором є винагородою за всі способи використання виконань, фонограм, передбачених договором (підпункт 5.2 пункту 5 договору).

Винагорода за передачу суміжних прав включає в себе винагороду за використання прав як на виконання, так і на фонограми (підпункт 5.3 пункту 5 договору).

У випадку стягнення видавцем у судовому порядку або в порядку позасудового врегулювання будь-яких сум за незаконне використання фонограм, видавець буде виплачувати правовласнику 50% від стягнутих сум, окрім вирахуваних витрат видавця, пов`язаних із стягненням цих сум (підпункт 5.4 пункту 5 договору).

Згідно з підпунктом 9.1 пункту 9 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом строку.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору строк означає строк дії прав, що передаються за цим договором, який починається з дати передачі прав на виконання, фонограми правовласником і триває протягом строку дії (охорони) суміжних прав, передбаченого чинним законодавством України.

Підпунктом 9.2 пункту 9 договору всі права за цим договором вважаються переданими з моменту підпису сторонами відповідних додатків.

Правовласник може відмовитися від подальшого виконання договору лише у разі істотного порушення видавцем умов договору. Істотним порушенням вважається порушення, яке спричиняє для правовласника таку шкоду, що правовласник значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору (підпункт 9.5 пункту 9 договору).

Відповідно до підпункту 12.9 пункту 12 договору усі повідомлення за цим договором вважаються здійсненими належним чином, якщо вони виконані в письмовому вигляді та надіслані телеграмою або рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в кінці тексту договору для кожної зі сторін.

Зі змісту вищевказаних положень договору, враховуючи, що визначальним для кваліфікації правочину є не його назва, а зміст закріплених у ньому прав та обов`язків сторін, суд дійшов висновку, що незважаючи на назву «договір про передачу суміжних прав», за своїм змістом цей правочин відповідає ознакам ліцензійного договору, а не договору про передання (відчуження) виключних майнових прав інтелектуальної власності. Зокрема, за указаним договором передано видавцю права на використання запису виконання та фонограми виконання творів, а не права власності на самі суміжні права чи повного правонаступництва щодо них; передбачено право видавця видавати ліцензії (передавати права) на використання виконань, фонограм третім особам; передбачено право правовласника відмовитися від подальшого виконання договору в разі істотного порушення його умов видавцем, що є характерним для триваючого зобов`язального (ліцензійного) правовідношення, в якому право використання об`єкта, надане ліцензіату, залежить від належного виконання ним договірних зобов`язань, і не є типовим для договорів про повне відчуження майнових прав.

Згідно з додатком від 01 січня 2010 року № 1 до договору про передачу суміжних прав від 01 січня 2010 року № 01-01-10 цим додатком правовласник передає видавцю права на використання кожної/кожного фонограми/виконання без обмеження тиражу та кількості примірників/цифрових копій. Видавець зобов`язується виплатити правовласнику винагороду (роялті) за надані права на використання виконання у розмірі 200 гривень кожному. Дана виплата має бути здійснена видавцем у 90-денний строк з моменту підписання цього додатка сторонами. Видавець утримує з винагороди правовласника всі податки, передбачені чинним законодавством України.

Додатками № 1 - № 5 визначено перелік фонограм та виконань, на які правовласники передали право використання суміжних прав видавцю.

23 лютого 2015 року між ТОВ «Мун Рекордс» (видавець) та ОСОБА_20 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (правовласник) укладено угоду до договору про передачу суміжних прав № 01-01-10 від 01 січня 2010 року, відповідно до якої за використання виконань, фонограм, перелічених у додатках до договору про передачу прав № 01-01-10 від 01 січня 2010 року, як мобільного контенту (рингтон, реалтон, рингбектон та інші), а також способами публічного виконання, показу, передачі в ефір для загального відома, видавець виплачує правовласнику отриману видавцем винагороду у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від загальної суми доходів за відповідними договорами, укладеними з третіми особами (пункт 1 угоди).

Використання виконань, фонограм, перелічених у додатках до договору від 01 січня 2010 року № 01-01-10, у складі збірників здійснюється видавцем без додаткових виплат на користь правовласника (пункт 2 угоди).

Згідно з пунктом 3 угоди сторони особливо обумовили, що всі виплати роялті, передбачені цією угодою, виплачуються видавцем правовласнику починаючи з 01 квітня 2014 року.

Відповідно до пункту 4 угоди видавець зобов`язується на письмову вимогу правовласника щоквартально (не пізніше 50-го дня кварталу, наступного за звітним) надавати правовласнику звіт, що містить інформацію про результати продажів і доходи від субліцензій за минулий квартал та суми нарахованої винагороди. При цьому правовласник зобов`язаний надати письмову вимогу не менш ніж за два тижні до дати надання звіту.

Пунктом 7 угоди визначено, що суми винагороди за використання виконань, фонограм видавцем та третіми особами підлягають нарахуванню та виплаті правовласнику лише після (і щоразу після) того, як видавцем будуть отримані кошти від цих третіх осіб за передані їм права.

16 лютого 2020 року та 11 серпня 2021 року позивачі направили на адресу відповідача вимоги про розірвання договору за згодою сторін у зв`язку з істотним порушенням умов договору про передачу суміжних прав від 01 січня 2010 року № 01-01-10, зазначивши, що вони значною мірою позбавляються того, на що мали право розраховувати при укладенні договору, а саме - розміщувати на інтернет-ресурсах музичні твори у їхньому виконанні, а також отримувати за це винагороду в розмірі, який буде реальним, не заниженим і таким, що відповідає усталеній практиці, протягом тривалого часу. Крім того, зауважили, що у разі відмови відповідача від підписання додаткового угоди про розірвання договору, вони буду вимушені звертатися до суду.

Враховуючи, що відповідач жодним чином не відреагував на вимоги позивачів, вони звернулися до суду з цим позовом.

Крім того, судом установлено, що між ТОВ «Мун Рекордс» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» діяв договір від 01 січня 2017 року № 01-01-17 щодо передання прав, пов`язаних із творчістю ОСОБА_7 , дія якого закінчилась 31 грудня 2019 року і не була поновлена.

Майнові авторські права на твори гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» та суміжні права на фонограми і зафіксовані на них виконання ОСОБА_7 після його смерті успадковані його дружиною ОСОБА_17 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н. В. за реєстровим № 203, та передані нею ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» на підставі договору від 14 липня 2016 року.

Зазначені обставини також установлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12 вересня 2022 року у справі № 910/20884/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 березня 2023 року, у відкритті касаційного провадження за яким відмовлено ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 травня 2023 року, і в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребують повторного доказування в цій справі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1109 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення спірного договору) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19.

Підпунктом 9.5 пункту 9 договору сторони самостійно визначили аналогічний за змістом критерій істотного порушення, надавши правовласнику право відмовитися від подальшого виконання договору в разі, якщо порушення видавцем його умов спричиняє правовласнику таку шкоду, що він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.

Суд зазначає, що право сторони договору на звернення до суду з вимогою про його розірвання в порядку частини другої статті 651 ЦК України є самостійною правовою підставою, не залежною від дотримання позасудової процедури врегулювання спору та поінформованості іншої сторони про намір першої розірвати договір.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 559/2850/20.

З огляду на це, заперечення відповідача щодо неотримання ним листів-вимог від 16 лютого 2020 року та від 11 серпня 2021 року, а також посилання на підпункт 12.9 пункту 12 договору щодо порядку повідомлень, судом відхиляються, оскільки не спростовують права позивачів на судовий захист. Відсутність підпису позивача ОСОБА_3 на зазначених документах пояснюється його перебуванням за межами України на час їх направлення і не спростовує наявності у нього наміру розірвати договір, що підтверджується його безпосередньою участю в цьому позові.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, судом вже встановлено, що пунктом 2 додатку від 01 січня 2010 року № 1 до договору № 01-01-10 визначено обов`язок відповідача виплачувати одноразову винагороду в розмірі 200 грн кожному правовласнику за передання прав на використання виконань.

З долучених до матеріалів справи додатків № 2 - № 40 вбачається, що 01 січня 2010 року були підписані лише додатки № 2 - № 5, в яких було визначено перелік творів, суміжні права на використання яких передаються відповідачу.

Додатки № 6 - № 40 були підписані у період з березня 2010 року по січень 2015 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 1109 ЦК України предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Таким чином, на момент підписання додатку № 1 розмір і порядок виплати винагороди був визначений лише щодо творів, визначених у додатках № 2- № 5, а розмір і порядок виплати винагороди за передання прав на використання творів, зазначених у додатках № 6 - № 40, які на момент укладення додатку № 1 не існували і не передавалися видавцю, сторонами взагалі узгоджений не був.

Крім того, угодою від 23 лютого 2015 року до договору сторони визначили обов`язок відповідача виплачувати позивачам винагороду в розмірі 50 % від доходів, отриманих за використання виконань і фонограм третіми особами, надаючи за запитом правовласника, звіт, що містить інформацію про результати продажів та доходи від субліцензій за попередній квартал, та сумах нарахованої винагороди.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів систематичного виконання вищевказаного обов`язку. Зокрема, надані відповідачем акти про нарахування винагороди за 2015-2019 роки не стосуються періоду, за який позивачі заявляють про порушення (з 2020 року), а щодо актів від 16 квітня 2021 року № 1/20 та від 08 жовтня 2021 року № 1/21 суд зазначає, що акт сам по собі не є належним доказом фактичної сплати грошових коштів - таким доказом мають бути платіжні документи (банківські виписки, видаткові касові ордери). Банківські виписки з рахунків позивачів, долучені до матеріалів справи, охоплюють період з 01 січня 2020 року по 11 квітня 2023 року та підтверджують лише одну виплату - 10 988,25 грн кожному з трьох позивачів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) у червні 2022 року, жодних інших надходжень від відповідача, зокрема сум, зазначених у вказаних актах, ці виписки не відображають. Видаткових касових ордерів на підтвердження готівкових виплат, про які стверджує відповідач, суду не надано, хоча відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148, видача готівки з каси підприємства оформлюється саме видатковими касовими ордерами.

Позивачу ОСОБА_3 будь-яка винагорода за період з 2020 року не виплачувалася взагалі, що відповідачем не спростовано. Доводи відповідача про об`єктивну неможливість здійснення виплат позивачу ОСОБА_3 є недоведеними, оскільки належних доказів на підтвердження факту вжиття ним конкретних дій для зв`язку з позивачем ОСОБА_3 (надсилання листів, повідомлень електронною поштою, здійснення банківського переказу на наявні реквізити, звернення до нотаріуса для депонування коштів) та факту того, що саме поведінка позивача унеможливила здійснення виплати, суду не надано.

Також, відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження систематичного виконання ним обов`язку з виплати винагороди, передбаченого угодою від 23 лютого 2015 року, а саме - звітів про результати продажів і доходи від субліцензій.

Банківські виписки з рахунку клієнта є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному рахунку та фактично здійснені операції (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц).

Враховуючи викладене, оскільки надані відповідачем акти не підтверджені відповідними банківськими виписками чи видатковими касовими ордерами, суд відхиляє їх як доказ фактичного здійснення виплат, окрім єдиної виплати, підтвердженої виписками АТ КБ «ПриватБанк» від червня 2022 року.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на додаткову угоду від 05 вересня 2017 року № 1 про призупинення дії договору з 01 жовтня 2017 року по 01 січня 2020 року як на підставу звільнення від обов`язку виплати винагороди за цей період, оскільки предметом спору є період з 2020 року, коли дія договору, за твердженням самого відповідача, була відновлена.

Також, судом установлено, що впродовж 2022-2023 років на відеохостингу YouTube та інших цифрових платформах: Spotify, Apple Music, Deezer здійснювалося розміщення музичних треків гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2», включно з виконаннями позивачів, особою, зазначення якої в описі відео послідовно змінювалося: National Digital Aggregator LLC - ІНФОРМАЦІЯ_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5, що підтверджується звітом Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет від 27 серпня 2024 року № 251/2024-ЗВ та архівними версіями відповідних вебсторінок (web.archive.org).

Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4» ідентифікує ТОВ «Национальный цифровой агрегатор» (Російська Федерація), а окремі завантажені треки мають ISRC-коди російського походження (зокрема НОМЕР_1 щодо треку «ІНФОРМАЦІЯ_7»), що відповідачем не спростовано.

При цьому, судом встановлено, що засновником відповідача - ТОВ «Мун Рекордс» (Україна, код ЄДРПОУ 36883133) та ООО «Мун Рекордс» (Російська Федерація, реєстраційний номер 5147746189674) є одна й та сама фізична особа - ОСОБА_13 , а засновником MOON RECORDS GmbH (Німеччина) - пов`язана з ним особа ОСОБА_15 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ЕГРЮЛ Російської Федерації та реєстрового порталу федеральних земель Німеччини (Handelsregister).

Доказів надання дозволу з боку самих позивачів чи третьої особи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5» на розміщення творів вищевказаними афілійованими особами, в тому числі, резидентом держави-агресора матеріали справи не містять, що свідчить про неправомірність такого використання, оскільки будь-яке використання об`єктів суміжних прав без згоди їх суб`єктів є порушенням майнових прав інтелектуальної власності відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України (використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом).

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 договору відповідач зобов`язався забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання фонограм у межах переданих прав та вживати розумних заходів щодо припинення таких порушень, як тільки про них стане відомо видавцю.

Разом з тим, у порушення вищевказаного пункту, будь-яких доказів вжиття відповідачем заходів для припинення такого використання матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про його непричетність до розміщення спірних треків та про ймовірну причетність до цього третьої особи суд відхиляє, оскільки саме зазначення «ОСОБА_5» у описах відео, на яке посилається відповідач, з`явилося вперше лише після подання позову в цій справі, тоді як більш ранні фіксації підтверджують послідовний зв`язок із афілійованими з відповідачем особами.

Посилання відповідача на необізнаність про ці порушення суд оцінює критично, оскільки інформація про наявність спірних треків на загальнодоступних платформах підлягала виявленню відповідачем при виконанні ним обов`язку розумної дбайливості за договором, а подання скарг адміністраціям цифрових платформ є загальнодоступним і загальновживаним інструментом захисту прав у сфері музичної дистрибуції.

Також судом встановлено, що за наведеними в позові 38 відео з музичними треками гурту «ІНФОРМАЦІЯ_2» кількість переглядів на платформі YouTube за період з 02 квітня 2022 року по 05 грудня 2023 року становила 34 210 692, а орієнтовний дохід від їх використання, розрахований на підставі середнього показника доходу за один перегляд (0,000934561 доларів США), встановленого за даними аналітики YouTube Studio каналу «ІНФОРМАЦІЯ_5», який належить третій особі, становить 31 971,98 доларів США.

Викладене свідчить про невідповідність між доведеним потенційним рівнем доходу від використання виконань позивачів і фактично сплаченою їм одноразовою винагородою 10 988,25 грн за чотири роки, тобто, позбавлення останніх того, на що вони розраховували при укладенні договору, а саме - справедливої, пропорційної обсягу використання винагороди за використання належних їм суміжних прав.

Заперечення відповідача про свободу договору, погодження сторонами умов договору в 2010 році та відсутність претензій позивачів протягом дії договору суд відхиляє, оскільки предметом спору є не оспорення умов договору, а невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що допущені відповідачем порушення: nистематична невиплата (недоведеність виплати) винагороди одному з чотирьох позивачів упродовж усього періоду 2020-2024 років, відсутність доведеної виплати належного розміру винагороди іншим трьом позивачам при встановленій істотній невідповідності між потенційним доходом від використання виконань і фактично підтвердженою сумою виплат, а також бездіяльність відповідача щодо запобігання тривалому неправомірному використанню виконань позивачів особами, пов`язаними з державою-агресором, є істотним порушенням договору в розумінні частини другої статті 651 ЦК України та підпункту 9.5 пункту 9 договору, оскільки внаслідок цих порушень позивачі значною мірою позбавлені того, на що розраховували при укладенні договору 01 січня 2010 року, а саме - стабільної та пропорційної обсягу використання винагороди від законної комерціалізації належних їм суміжних прав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що допущене відповідачем істотне порушення умов договору про передачу суміжних прав від 01 січня 2010 року № 01-01-10 є достатньою та доведеною підставою для його розірвання в судовому порядку відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що зазначена позивачами альтернативна правова підстава позову - істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України), застосовується лише за умови суворого, буквального та одночасного доведення всіх чотирьох умов, передбачених частиною другою цієї статті, а недоведеність хоча б однієї з них виключає задоволення позову з цієї підстави.

Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Оцінюючи першу з таких умов, а саме те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, суд враховує, що обставина, на яку посилаються позивачі як на істотну зміну (припинення 31 грудня 2019 року договору між відповідачем і третьою особою ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5»), виникла не в момент укладення спірного договору (01 січня 2010 року), а через сім років після цього, внаслідок подій, що перебували передусім у договірній сфері самого відповідача та його контрагента, а не у площині обставин, які позивачі могли усвідомлювати чи оцінювати станом на дату укладення договору.

Крім того, відповідно до статті 428 ЦК України відсутність у відповідача 100 % прав на об`єкт інтелектуальної власності сама по собі не є безумовною перешкодою для спільного здійснення такого права за відсутності договору між співправовласниками, а тому обставина, на яку посилаються позивачі, не мала абсолютного і невідворотного характеру, притаманного істотній зміні обставин у розумінні статті 652 ЦК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведена позивачами підстава про істотну зміну обставин не знайшла свого повного та беззастережного підтвердження в частині доведеності сукупності всіх чотирьох умов частини другої статті 652 ЦК України.

Разом з тим, зважаючи на встановлений судом факт істотного порушення відповідачем умов договору, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог відповідно до частини другої статті 651 ЦК України та задоволення відповідних вимог позивачів, суд вважає, що зазначене у повному обсязі забезпечує захист порушеного права позивачів.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачами, що включають судовий збір у розмірі 1 211,20 грн з кожного, підлягають стягненню з відповідача на користь кожного позивача.

Керуючись статтею Законом України «Про авторське право та суміжні права», статтями 420, 426, 428, 449, 526, 610-611, 628, 629, 651, 652, 1109 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір про передання суміжних прав від 01 січня 2010 року № 01-01-10, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Мун Рекордс» на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Мун Рекордс» на користь ОСОБА_2 1 211,20 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Мун Рекордс» на користь ОСОБА_3 1 211,20 грн судовго збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Мун Рекордс» на користь ОСОБА_4 1 211,20 грн судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований а адресою: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс», код ЄДРПОУ 36883133, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Джохара Дудаєва/Міцкевича, 9/9;

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_5», код ЄДРПОУ НОМЕР_6, місцезнахлдження: АДРЕСА_5.

Суддя Л. М. Ішуніна