Рішення № 140093041, 25.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13372/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2026 р. № 050750002966 про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 пенсій згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсію за віком з 03.01.2026 р. 26.03.206 р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою щодо призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, з урахуванням принципу екстериторіальності розглянуто та прийнято рішення про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 пенсій згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач з 01.09.2025 р. працює асистентом вчителя, тобто на день досягнення пенсійного віку відсутній стаж на посадах, які надають право на призначення пенсії за вислугу років. Додатково зазначено, що записи в трудовій книжці від 04.09.1987 р. НОМЕР_1 різняться з записами у довідці від 20.01.2026 р. № 01-09/3, яку видано Великоновосілківською селищною радою за періоди роботи на посаді вчителя. Позивач вважає дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 15.05.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

28.05.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що підставою для відмови стало те, що період роботи позивача на посаді асистента вчителя з 01.09.2025 р. не зараховано до спеціального стажу, оскільки посада асистента вчителя не передбачена Переліком № 909. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач не має необхідних 30 років стажу на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. Також відповідач посилається на наявність розбіжностей між записами трудової книжки та довідкою про періоди роботи на посаді вчителя.

01.06.2026 р. позивача подав до суду відповідь на відзив та зазначила, що посилання відповідача є протиправними та не відповідають письмовим доказам.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсію за віком з 03.01.2026 р.

26.03.206 р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за рішенням якого від 03.04.2026 р. № 050750002966 відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у розмір 10 місячних пенсій.

У рішенні зазначено: "Згідно пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" одноразова грошова допомога у розмірі 10 місячних пенсій виплачується особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах й установах державної або комунальної форми власності на посадах, які надають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є"- "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж на таких посадах 30 років - для жінок, а також якщо вони до цього не отримували будь-якої пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №050750002966 від 03.04.2026 р. про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно Закону, оскільки згідно довідки від 23.01.2026 р. №01-32/10, яку видано Костянтинопільським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради вказано, що з 01.09.2025 р. працюєте асистентом вчителя, тобто на день досягнення пенсійного віку відсутній стаж на посадах, які надають право на призначення пенсії за вислугу років. Додатково повідомляємо, що записи в трудовій книжці від 04.09.1987 НОМЕР_2 різняться з записами у довідці від 20.01.2026 №01-09/3, яку видано Великоновосілківською селищною радою за періоди роботи на посаді вчителя".

Трудова книжка позивача від 04.09.1987 р. НОМЕР_2 містить наступні відомості про спірний період трудової діяльності:

- запис №1-2 від 15.08.1987 р. по 10.01.1988 р. позивач працювала вчителем російської мови та літератури;

- записи №3 від 11.01.1988 р. вчителем російської мови та літератури;

- запис №4 від 04.01.2002 р. призначена на посаду заступника директора з виховної роботи;

- запис №5 від 31.08.2006 р. звільнена із займаної посади;

- запис № 6 від 02.10.2006 р. призначена на посаду секретаря школи;

- запис №7 від 29.08.2008 р. звільнена із займаної посади;

- запис №8 від 01.09.2008 р. призначена на посаду двірника та залишивши години викладання зарубіжної літератури та російської мови;

- запис №9 від 27.07.2009 р. звільнена із займаної посади;

- запис №10 від 01.09.2009 р. призначена на посаду двірника та залишивши години викладання зарубіжної літератури та російської мови;

- запис №11 від 31.08.2011 р. звільнена із займаної посади;

- запис №12 від 01.09.2011 р. призначена на посаду заступника директора з виховної роботи та залишивши години викладання зарубіжної літератури та російської мови;

- запис №13 від 30.11.2012 р. присвоєна кваліфікаційна категорія "Спеціаліст І категорії";

- запис №14 від 06.04.2017 р. присвоєна кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії";

- запис №15 від 01.04.2021 р. Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Великоновосілківської районної ради Донецької області перейменована на Шахтарський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради.

Відповідно до:

- довідки Великоновосілківської селищної ради від 20.01.2026 р. №01-09/4 позивач за період роботи в Шахтарському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради Донецької області (з 11.01.1988 р. до 31.08.2025 р.) правом на відпустку без збереження фонду заробітної плати не користувалася;

- довідки Констянтинопільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради від 23.01.2026 р. №01-32/10 позивач дійсно працює асистентом вчителя з 01 вересня 2025 р. (наказ Костянтинопільського ЗЗСО І-ІІІ ступенів від 29 серпня 2025 р. № 42к/тр) по теперішній час. ОСОБА_2 має навантаження з української мови та літератури в 5 класі у кількості 6 годин на тиждень;

- довідки Великоновосілківської селищної ради від 20.01.2026 р. №01-09/3 позивач була призначена вчителем російської мови та літератури Шахтарської середньої школи за переведенням з Комарської середньої школи Великоновосілківського району Донецької області (наказ районо №14-к від 08.01.1988 р.). 10.04.1996 р. була присвоєна кваліфікаційна категорія "Спеціаліст І категорії" (наказ № 68-к від 10.04.1996 р.). 04.01.2002 р. була призначена на посаду заступника директора з виховної роботи, залишивши за нею години зарубіжної літератури та російської мови (наказ РВО №3-к від 04.01.2002 р.). 31.08.2006 року була звільнена з посади заступника директора з виховної роботи за власним бажанням ст.36 п.1 КЗпП України, залишивши за нею години викладання зарубіжної літератури та російської мови (наказ № 63-к від 31.08.2006 р.). З 02.10.2006 р. до 29.08.2008 р. мала додаткове навантаження секретаря школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду - вчитель зарубіжної літератури та російської мови (накази № 86-к від 02.10.2006 р. та № 82/а-к від 29.08.2008 р.). З 01.09.2008 р. до 27.07.2009 р. мала додаткове навантаження (0,75 ставки) двірника школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду - вчитель зарубіжної літератури та російської мови (накази № 82/б-к від 01.09.2008 р. та № 61-к від 01.07.2009 р.). З 01.09.2009 р. до 31.08.2011 р. мала додаткове навантаження (0,75 ставки) двірника школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду вчитель зарубіжної літератури та російської мови (накази № 73-к від 31.08.2009 р. та № 97-к від 29.08.2011 р.). 01.09.2011 р. була призначена на посаду заступника директора з виховної роботи на 0,5 ставки, залишивши за нею години викладання зарубіжної літератури та російської мови (наказ № 98-к від 29.08.2011 р.). Наказом Управління освіти, молоді та спорту Великоновосілківської райдержадміністрації від 06.04.2017 р. № 132 присвоєна кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії". 05.04.2022 р. кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії" була підтверджена. 31.08.2025 р. була звільнена з посади вчителя зарубіжної літератури за переведенням до Костянтинопільського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України (наказ від 29.08.2025 року № 23-к). За весь період роботи (з 11.01.1988 р. до 31.08.2025 р.) ОСОБА_1 користувалася правом на щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів за основною посадою - вчитель. За весь період роботи (з 11.01.1988 р. до 31.08.2025 р.) відпустка без збереження фонду заробітної плати ОСОБА_1 не надавалась. Педагогічний стаж ОСОБА_1 станом на 31.08.2025 р. на основних посадах - учитель та заступник директора з виховної роботи - становить 38 років 16 днів;

- довідки Великоновосілківської селищної ради Донецької області Шахтарський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів від 20.01.2026 р. №01-09/1 Шахтарський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради був зареєстрований 24.01.1995 р. як Шахтарська середня школа (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 685781). У серпні 1995 р. Шахтарська середня школа була перейменована в Шахтарську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У 1998 р. Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів була перейменована на загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів села Шахтарське. У 2004 році загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів села Шахтарське була перейменована в Шахтарську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Великоновосілківської районної ради Донецької області (наказ МОНУ від 17.02.2004 р. № 120, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2004 року за № 248/8847 "Про назви, печатки, штампи, вивіски загальноосвітніх навчальних закладів"). У 2021 р. Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Великоновосілківської районної ради Донецької області була перейменована в Шахтарський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради рішенням Великоновосілківської селищної ради Донецької області від 04.01.2021 р. №8/4-153;

- наказу від 29.08.2025 р. №23-к позивачку 31.08.2025 р. звільнено за переведенням до Костянтинопольського ЗЗСО І-ІІІ ступенів;

- наказу від 29.08.2025 р. №42к позивачу прийнято на посаду асистента вчителя з 01.09.2025 р.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та не зарахування спірного стажу, позивача звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2019 р. у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 р. у справі №466/5637/17.

Тобто, для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій необхідна наявність одночасно трьох умов:

- наявність в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах (посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення");

- вихід особи на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- відсутність в особи будь-якого іншого виду пенсії на момент її виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За приписами Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 р. № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 р. № 01-3/133-02-2.

14.06.2000 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 963, якою затвердив Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - Перелік № 963).

До посад педагогічних працівників згідно з цим Переліком віднесено: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 р. у справі № 756/9879/16-а викладено висновок стосовно того, що при встановленні права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України "Про освіту" № 1060-XII, Закону України "Про позашкільну освіту" № 1841-III, Переліків № 963, № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.

Тобто, при встановленні права на зарахування періоду роботи позивача до спеціального страхового стажу, який дає право у тому числі на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV необхідним є системний аналіз законодавства, з метою встановлення, чи відноситься посада позивача до педагогічних посад.

Водночас, Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 233/4308/17 та від 30.01.2019 р. у справі № 442/456/17, суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 419/794/15, і серед іншого вказав: "Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п."е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909".

У той же час, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 р. затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистента вчителя віднесено до посад педагогічних працівників.

Згідно з листом МОН від 31.08.2020 р. № 1/9-495 "Щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році" на асистента вчителя поширюються норми статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" щодо педагогічного працівника. Відповідно до частини 1 цієї статті, на посади педагогічних працівників приймаються особи, які: мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію; вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства); моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки.

Постанова Кабінету міністрів України від 15.08.2011 р. № 872 "Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" зазначає, що "особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами".

З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. за № 327).

Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р. № 1205.

У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1/9-675 від 25.09.2012 р. "Щодо посадових обов`язків асистента вчителя" зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням, які розроблені у зв`язку з введенням зазначеної посади до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р. за № 1308/8603. Так, в описі посадових обов`язків асистента вчителя зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.

Отже, вимоги щодо посади педагогічного працівника з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963 поширюються на посаду "асистент вчителя".

У постанові від 15.06.2022 р. у справі № 200/854/19-а Верховний Суд вказав на те, що суть грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. Основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", саме в день досягнення пенсійного віку. Зміст норми 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може "відтермінувати" реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 р. у справі № 200/854/19-а зазначив, що норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV, особа повинна дотриматись таких вимог: станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; пенсія має призначатись особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили); станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Пункти 5-7 Порядку № 1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків-35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Зі змісту п.2 Порядку № 1191 вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (п.4 Порядку № 1191).

Так, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача від 04.09.1987 р. НОМЕР_2 містяться, зокрема, наступні записи:

- запис №1-2 від 15.08.1987 р. по 10.01.1988 р. позивач працювала вчителем російської мови та літератури;

- записи №3 від 11.01.1988 р. вчителем російської мови та літератури;

- запис №4 від 04.01.2002 р. призначена на посаду заступника директора з виховної роботи;

- запис №5 від 31.08.2006 р. звільнена із займаної посади;

- запис № 6 від 02.10.2006 р. призначена на посаду секретаря школи;

- запис №7 від 29.08.2008 р. звільнена із займаної посади;

- запис №8 від 01.09.2008 р. призначена на посаду двірника та залишивши години викладання зарубіжної літератури та російської мови;

- запис №9 від 27.07.2009 р. звільнена із займаної посади;

- запис №10 від 01.09.2009 р. призначена на посаду двірника та залишивши години викладання зарубіжної літератури та російської мови;

- запис №11 від 31.08.2011 р. звільнена із займаної посади;

- запис №12 від 01.09.2011 р. призначена на посаду заступника директора з виховної роботи та залишивши години викладання зарубіжної літератури та російської мови;

- запис №13 від 30.11.2012 р. присвоєна кваліфікаційна категорія "Спеціаліст І категорії";

- запис №14 від 06.04.2017 р. присвоєна кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії";

- запис №15 від 01.04.2021 р. Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Великоновосілківської районної ради Донецької області перейменована на Шахтарський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради.

Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці позивача здійснені у хронологічній послідовності.

Окрім того, матеріали справи містять довідку Великоновосілківської селищної ради від 20.01.2026 р. №01-09/3, в якій зазначено, що позивач була призначена вчителем російської мови та літератури Шахтарської середньої школи за переведенням з Комарської середньої школи Великоновосілківського району Донецької області (наказ районо №14-к від 08.01.1988 р.). 10.04.1996 р. була присвоєна кваліфікаційна категорія "Спеціаліст І категорії" (наказ № 68-к від 10.04.1996 р.). 04.01.2002 р. була призначена на посаду заступника директора з виховної роботи, залишивши за нею години зарубіжної літератури та російської мови (наказ РВО №3-к від 04.01.2002 р.). 31.08.2006 року була звільнена з посади заступника директора з виховної роботи за власним бажанням ст.36 п.1 КЗпП України, залишивши за нею години викладання зарубіжної літератури та російської мови (наказ № 63-к від 31.08.2006 р.). З 02.10.2006 р. до 29.08.2008 р. мала додаткове навантаження секретаря школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду - вчитель зарубіжної літератури та російської мови (накази № 86-к від 02.10.2006 р. та № 82/а-к від 29.08.2008 р.). З 01.09.2008 р. до 27.07.2009 р. мала додаткове навантаження (0,75 ставки) двірника школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду - вчитель зарубіжної літератури та російської мови (накази № 82/б-к від 01.09.2008 р. та № 61-к від 01.07.2009 р.). З 01.09.2009 р. до 31.08.2011 р. мала додаткове навантаження (0,75 ставки) двірника школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду вчитель зарубіжної літератури та російської мови (накази № 73-к від 31.08.2009 р. та № 97-к від 29.08.2011 р.). 01.09.2011 р. була призначена на посаду заступника директора з виховної роботи на 0,5 ставки, залишивши за нею години викладання зарубіжної літератури та російської мови (наказ № 98-к від 29.08.2011 р.). Наказом Управління освіти, молоді та спорту Великоновосілківської райдержадміністрації від 06.04.2017 р. № 132 присвоєна кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії". 05.04.2022 р. кваліфікаційна категорія "спеціаліст вищої категорії" була підтверджена. 31.08.2025 р. була звільнена з посади вчителя зарубіжної літератури за переведенням до Костянтинопільського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Великоновосілківської селищної ради, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України (наказ від 29.08.2025 року № 23-к). За весь період роботи (з 11.01.1988 р. до 31.08.2025 р.) ОСОБА_1 користувалася правом на щорічну основну відпустку тривалістю 56 календарних днів за основною посадою - вчитель. За весь період роботи (з 11.01.1988 р. до 31.08.2025 р.) відпустка без збереження фонду заробітної плати ОСОБА_1 не надавалась. Педагогічний стаж ОСОБА_1 станом на 31.08.2025 р. на основних посадах - учитель та заступник директора з виховної роботи - становить 38 років 16 днів.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що позиваx займала різні посади, а саме: "вчителем російської мови та літератури", "заступником директора з виховної роботи", "секретаря школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду - вчитель зарубіжної літератури та російської мови", "мала додаткове навантаження двірника школи за сумісництвом, залишивши за собою основну посаду - вчитель зарубіжної літератури та російської мови", "вчителем зарубіжної літератури", "асистентом вчителя".

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо того, що позивач працює асистентом вчителя, тобто на день досягнення пенсійного віку відсутній стаж на посадах, які надають право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки належними доказами підтверджено періоди роботи позивача на посадах учителя та заступника директора з виховної роботи, які відповідно до Переліку № 909 належать до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Отже, сама по собі обставина зайняття позивачем на день досягнення пенсійного віку посади асистента вчителя не може свідчити про відсутність у неї необхідного спеціального стажу та бути самостійною підставою для відмови у призначенні грошової допомоги, тим більше що безпосередньо перед переведенням позивач тривалий час працювала на посадах, що дають право на відповідне пенсійне забезпечення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі №588/647/17.

Обов`язок щодо внесення достовірних і правильних записів до трудової книжки працівника покладається на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання роботодавцем правил ведення трудових книжок не може мати негативних наслідків для працівника і не може впливати на обсяг його права на соціальний захист.

Крім того, щодо недоліків заповнення трудової книжки суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 р. у справі № 370/541/17, в якій суд звернув увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Отже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки й неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Тому твердження відповідача щодо того, що записи в трудовій книжці позивача та довідки від 20.01.2026 р. різняться є необґрунтованими, оскільки позивач не відповідає за правильність заповнення та неналежний порядок ведення трудової документації, а наявні у справі документи у своїй сукупності підтверджують фактичний характер та періоди її роботи на посадах, що дають право на зарахування відповідного стажу. При цьому встановлені розбіжності не спростовують факту трудової діяльності позивача та не свідчать про відсутність у неї необхідного спеціального стажу, оскільки відомості трудової книжки узгоджуються з даними уточнюючої довідки та наказами про прийняття, переведення і звільнення. За таких обставин покладення на позивача негативних наслідків недоліків у веденні роботодавцем трудової документації суперечило б наведеним вище положенням законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2026 р. № 050750002966 про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вчинено без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.

Належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.03.2026 р. про призначення та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Такий спосіб захисту не підміняє собою дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України щодо обчислення стажу та розміру виплати, водночас забезпечує поновлення права позивача.

Європейський Суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Відтак у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним формулюванням способу захисту порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області(65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) від 03.04.2026 р. № 050750002966 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) у призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Зобов`язати Головноге управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) від 26.03.2026 р. про призначення грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко