Рішення № 140092960, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Київ справа №320/38446/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2), в якому просить суд

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28 липня 2023 року № 104250016356 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 21 липня 2023 року на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, з 21 березня 2022 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 21 липня 2023 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За принципом екстериторіальності, заява разом з доданими до неї документами розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та за наслідками її розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку (50 років).

Також, як вказує позивач, у рішенні зазначено, що страховий стаж роботи позивача становить 29 років 3 місяці 8 днів, а стаж роботи за Списком № 1 складає 13 років 2 місяці 6 днів, у зв`язку з чим у призначенні пенсії відмовлено та роз1яснено право позивача на призначення пенсії після досягнення 50-річного віку.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача 2, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, тому, як вважає позивач, вона мала право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду України досягла 45-річного віку та мала необхідний стаж роботи, у тому числі, за Списком № 1.

З огляду на вказані вище обставини, позивач звернулась до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 21 липня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1.

Згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 29 років 3 місяці 8 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 13 років 2 місяців 9 днів.

Представник відповідача 2 зазначив, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивачка досягла віку 47 років, в той час, як враховуючи пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 становить 50 років.

У зв`язку з недосягненням особою віку передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28 липня 2023 року № 104250016356 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 згідно заяви від 21 липня 2023 року.

На переконання представника відповідача 2, прийняте відповідачем 2 рішення є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просив у їх задоволенні відмовити.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не надав, з невідомих суду причин.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2023 року для розгляду адміністративної справи № 320/38446/23 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року відкрито провадження у справи та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали суду від 29 листопада 2023 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлені на юридичні адреси відповідачів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2024 року для розгляду адміністративної справи № 320/38446/23 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Жука Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року адміністративну справу № 320/38446/23 прийнято до провадження суддю Жуком Р.В. та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали суду від 03 квітня 2024 року доставлено до електронного кабінету відповідачів 05 квітня 2024 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа від 30 квітня 2024 року.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 21 липня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Прийнятим за принципом екстериторіальності рішенням від 28 липня 2023 року № 104250016356 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у призначенні пенсії за Списком № 1 з підстав недосягнення ОСОБА_1 50-річного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

При цьому у рішенні встановлено, що вік позивача на дату подання цієї заяви складає 47 років 1 місяць 10 днів. Страховий стаж особи становить 29 років 3 місяці 8 днів та пільговий 13 років 2 місяці 9 днів.

Вважаючи вказане рішення протиправним і таким, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, остання звернулася до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

У частині першій статті 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).

Відповідно до частин першої, другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною третьою статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

За приписами пункту «а» частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ, у редакції до 02 березня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за - списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Суд зазначає, що станом на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача наявний страховий стаж 29 років 3 місяці 8 днів та додатково пільговий стаж роботи за Списком № 1, що становить 13 років 2 місяці 9 днів.

Верховною Радою України 03 жовтня 2017 року було прийнято Закон України № 2148-VIII, що доповнив Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».

За правилами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Своєю чергою, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ у редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, всупереч доводів відповідача 2 у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XIІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Зважаючи на те, що позивач на час подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45-річного віку та мала необхідний пільговий стаж, то рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28 липня 2023 року № 104250016356 є протиправним, оскільки не враховує чинне регулювання спірних правовідносин з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 21 січня 2020 року № 1-р/2020.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28 липня 2023 року № 104250016356, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане рішення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно рішення органу Пенсійного фонду України до страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди, тобто, відповідачем 2 надано оцінку необхідної кількості страхового та пільгового стажу, позивач досягла 45-річного віку, тобто, отримала право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому суд доходить висновку, що належним і повним способом захисту порушених прав особи у площині встановлених вище обставин є саме зобов`язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі поданої нею заяви від 21 липня 2023 року.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не пред`явлено позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, незважаючи на визначення процесуального статусу останнього, як відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 000,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Чекірди Гната, будинок 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28 липня 2023 року № 104250016356 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшення пенсійного віку за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, починаючи з 21 липня 2023 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені нею судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.