Рішення № 140092794, 25.09.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.2026 Справа № 905/42/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (ідентифікаційний код 03337119) до відповідача Фізичної особи-підприємця Остришко Михайла Миколайовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 159019,36грн, що складається з заборгованості за теплову енергію у розмірі 124018,73грн, заборгованості за абонентське обслуговування у сумі 1349,68 грн, інфляційних втрат в розмірі 26121,78 грн, 3% річних в розмірі 7529,17 грн

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

27.01.2026 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Остришко Михайла Миколайовича (далі - ФОП Остришко М.М.) про стягнення 159019,36грн, що складається з заборгованості за теплову енергію у розмірі 124018,73грн, заборгованості за абонентське обслуговування у сумі 1349,68 грн, інфляційних втрат в розмірі 26121,78 грн, 3% річних в розмірі 7529,17 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 03.11.2021, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за теплову енергію у розмірі 124018,73грн за період з 01.11.2021 по 31.10.2025, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 по 31.10.2025 у сумі 1349,68 грн, на які нараховані інфляційні втрати та 3% річних. Відповідні суми позивач просить стягнути у судовому порядку та відшкодувати витрати з оплати судового збору у розмірі 2662,40 грн за рахунок відповідача.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 02.02.2026 Господарський суд Донецької області позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою від 09.02.2026 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі №905/42/26, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 09.02.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що сформована у програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

За довідкою з підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи станом на 03.02.2026 у ФОП Остришко М.М. відсутній зареєстрований електронний кабінет.

За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь №2301915 від 03.02.2026) зареєстрована адреса місцезнаходження відповідача: 84107, Донецька обл., місто Слов`янськ, пр. Багартиона, буд. 16.

Згідно п.3 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду від 09.02.2026 направлялась органами поштового зв`язку на вказану адресу відповідача, вручено адресату 13.02.2026. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Суд також мав намір повідомити відповідача телефонограмою від 10.02.2026 за відомим номером телефону, однак зв`язок встановлено не було.

05.02.2025 позивач шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" направив до суду клопотання про витребування доказів для встановлення характеру використання спірного приміщення, в якому останній просить витребувати у Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області інформацію щодо перебування особи Остришко Михайла Миколайовича у статусі Фізичної особи - підприємця у спірний період з 01.11.2021 по 31.10.2025; інформацію чи була адреса: АДРЕСА_1 , вбудоване нежитлове приміщення магазину та кафетерію, площею 93,4 кв. м місцем провадження господарської діяльності Фізичної особи - підприємця Остришко Михайла Миколайовича у зазначений період.

Ухвалою від 10.02.2026 суд клопотання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про витребування доказів задовольнив частково, витребував у Головного управління ДПС у Донецькій області інформацію чи була адреса: Донецька область, м. Слов`янськ, АДРЕСА_1, вбудоване нежитлове приміщення магазину та кафетерію, площею 93,4 кв. м місцем провадження господарської діяльності ФОП Остришко М.М. у період з 01.11.2021 по 31.10.2025. В іншій частині клопотання відмовив.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відповідь №502/5/05-99-12-01-09 від 17.02.2026.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України, Пискал проти України, Майстер проти України, Субот проти України, Крюков проти України, Крат проти України, Сокор проти України, Кобченко проти України, Шульга проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ «ФПК ГРОСС» проти України, Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4928-IX від 14.07.2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зазначило, що воно як обласне теплопостачальне підприємство, виробляє теплову енергію для забезпечення споживачів послугами з постачання теплової енергії. Здійснюючи господарську діяльність у період з 01.11.2022 по 31.10.2025 безперервно забезпечувало постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1 м. Слов`янська, в якому встановлений загальний вузол комерційного обліку тепла, а також надавало послуги з абонентського обслуговування. У житловому будинку розташоване вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 93,4 кв.м., яке підключене до системи централізованого теплового постачання та обладнане індивідуальним засобом обліку теплової енергії. Власником цього приміщення є ФОП Остришко М.М.

Текст публічного типового договору про надання послуг з постачання теплової енергії, оприлюднено на офіційному сайти ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Факт приєднання відповідача до умов цього договору підтверджується діями відповідача, які свідчать про акцептування договору: відсутністю з його сторони заперечень проти договору, неповерненням актів і рахунків. Заяву про укладення іншого письмового договору відповідач не подавав. Факт відсутності письмового договору, на переконання позивача, не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично отриманих житлово-комунальних послуг. Таким чином, позивач вказує, що між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ФОП Остришко М.М. встановились договірні відносини, тому відповідно до положень статей 19, 19-1 Закону України «Про теплопостачання» відповідач як Споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію у строки, встановлені договором або законом.

Надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії підтверджується розпорядженнями начальника Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації у спірний період, актами підключення житлового будинку до системи опалення. Нарахування вартості поставленої теплової енергії здійснювалось згідно показників приладів обліку та опалювальної площі, що підтверджується актами-рахунками. Відповідачем не заявлялись претензії щодо кількості чи якості наданої послуги.

Плата за абонентське обслуговування нарахована за розмірами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами». Претензія позивача про сплату заборгованості відповідачем проігнорована. Станом на дату звернення Підприємства з позовом до суду заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становить 124 018,73 грн, за абонентське обслуговування - 1 349,68 грн, яка не погашена.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст. 4, 12, 20, 91,161, 162, 163,164,171, 172 ГПК України, ст.ст. 16,525-527,529, 599,612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закони України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

У письмових поясненнях від 09.03.2026 позивач акцентував, що відповідач у спірний період перебував у статусі ФОП, належний йому об`єкт є не житловим, а вбудованим нежитловим приміщенням продовольчого магазину та кафетерію, види економічної діяльності відповідача пов`язані з роздрібною торгівлею та використанням нерухомого майна у підприємницькій діяльності, відсутні будь-які докази використання спірного приміщення для особистих, житлових чи побутових потреб. Отже спірні правовідносини пов`язані саме зі здійсненням відповідачем господарської діяльності, а тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2026 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали. Останній попереджений судом, що у разі відсутності відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач під час розгляду справи відзиву суду не надав, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив.

Враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та достатність часу, наданого учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті спору та подання доказів на підтвердження власних аргументів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, основним видом господарської ліцензійної діяльності якої є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД:35.30).

Згідно із Статутом ОКП «Донецьктеплокомуненерго», затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації №30 від 18.01.2001 (в редакції розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 28.08.2020 №941/5-20), позивач є юридичною особою публічного права (п. 2.1 Статуту); метою діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством (п.4.1 Статуту).

Управління Підприємством на період дії Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" здійснює облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація. Підприємство є юридичною особою та являється самостійним господарським суб`єктом, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в судових органах, укладати угоди (п.п. 1.2, 2.1 Статуту).

До складу підприємства у вигляді відокремлених підрозділів входить 16 теплопостачальних відокремлених підрозділів-виробничих одиниць, що не мають статусу юридичної особи та діють згідно з Положенням, затвердженим ОКП «Донецьктеплокомуненерго», зокрема, виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов`янськтепломережа», а також структурний підрозділ ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Єдиний розрахунковий центр», «Центр продажу послуг та клієнтського обслуговування» (п.3.1 Статуту).

Згідно відповіді №2301915 від 03.02.2026 Остришко М. М. зареєстрований як Фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.02.1995. Види економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний). Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20); Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10); Обслуговування напоями (56.30).

З інформаційної довідки № 387462051 від 19.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вбудоване нежитлове приміщення продовольчого магазину та кафетерію, розташоване на першому поверсі житлового будинку № 6 по вулиці Чубаря у м. Слов`янськ Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9315433), загальною площею 93,4 кв.м. належить на праві приватної власності Остришко Михайлу Миколайовичу. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 22.07.2005. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 19.07.2005 № 2433.

На підставі розпорядження міського голови №53р від 19.02.2016 «Про перейменування вулиць, провулків, виїздів та хутору м.Словянськ» АДРЕСА_1 перейменована у АДРЕСА_1

Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано у листі №502/5/05-99-12-01-09 від 17.02.2026 повідомлено, що у період з 01.11.2021 по 31.10.2025 до ГУ ДПС Заява про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП про об`єкт оподаткування за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, АДРЕСА_1 ФОП Остришко М.М. не подавалась. У заяві про застосування спрощеної системи оподаткування № 52227/10 від 13.12.2018 ФОП Остришко М.М. інформація щодо здійснення підприємницької діяльності за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, АДРЕСА_1 не зазначена.

Договірні відносини між ОКП «Донецьктеплокомуненерго», як Виконавцем, та ФОП Остришко М.М., як Споживачем, врегульовані індивідуальним договором, який в силу законодавства є публічним договором приєднання, згідно п.1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Індивідуальний договір згідно з пунктом 2 договору набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.kpdtke.com.ua.

Розміщення тексту договору на офіційному сайті Виконавця здійснено 04.10.2021.

Інформація про те, що з 03.11.2021 вважаються укладеними типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання (які розміщені на сайті 04.10.2021) опублікована на офіційному сайті Виконавця 11.11.2021.

Як встановлено у пункті 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуг.

У позовній заяві з цього приводу вказано, що факт приєднання відповідача до публічного договору підтверджується його поведінкою. Зокрема, прийняттям наданої послуги, використанням теплової енергії, відсутністю заяв про незгоду або про обрання іншої моделі, а також оплатою за отримані послуги, отриманням рахунків та актів без їх оскарження або повернення. Відповідач не подавав заяву про укладення іншого письмового д оговору.

Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

-та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п.5 договору).

При цьому, у пункті 8 договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Порядок визначення обсягу спожитої у будинку послуги визначається за правилами пункту 11 договору, а саме, як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

У пункті 12 договору визначено, що у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Згідно з п.22 договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює виконавець.

В пункті 30 договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua.

У пункті 31 договору в визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця www.kpdtke.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п.32 договору).

Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі, за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Як визначено п. 51 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Пунктом 52 договору передбачено, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до пункту 55 договору припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.

Матеріали справи не містять доказів припинення дії вказаного договору, отже, суд дійшов висновку, що термін дії договору продовжувався кожен наступний період, тому зобов`язання сторін за ним були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно розпорядження Керівника Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації №91 від 05.10.2021 «Про початок опалювального періоду 2021-2022рр» встановлено почати опалювальний період 2021/2022 років з 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб не перевищує 8 °С.

Відповідно до акту б/н від 26.10.2021 проведено підключення житлового будинку до центральної системи опалення за адресою: м.Слов`янськ, АДРЕСА_1. Початок опалювального сезону: 2021/2022рр. Акт підписано та скріплено печатками з боку позивача та представника житлової організації ТОВ "Синергiя-БТ" .

Згідно розпорядження Керівника Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації №412 від 30.03.2022 «Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років» встановлено закінчити опалювальний період з 1 квітня 2022року.

Згідно розпорядження Керівника Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації № 184 від 19.10.2022 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років» встановлено почати опалювальний період 2022-2023 років з 01 листопада 2022 року.

Відповідно до акту від 07.11.2022 проведено підключення житлового будинку до мережі (системи) теплопостачання за адресою: м.Слов`янськ, АДРЕСА_1. Початок опалювального сезону: 2022-2023р.р. Акт підписано та скріплено печатками з боку позивача та представника виконавця послуги з управління багатоквартирним будинком ТОВ "Синергiя-БТ".

Згідно розпорядження Начальника Слов`янської міської військової адміністрації №218 від 10.03.2023 «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років в Слов`янській міській територіальній громаді» встановлено закінчити опалювальний період з 01 квітня 2023 року.

Згідно розпорядження Начальника Слов`янської міської військової адміністрації №1845 від 19.10.2023 «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років в Слов`янській міській територіальній громаді» встановлено почати опалювальний період 2023-2024 років з 01 листопада 2023 року.

Відповідно до акту від 01.11.2023 проведено підключення житлового будинку/будівлі до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) за адресою: м.Слов`янськ, АДРЕСА_1. Акт підписано та скріплено печатками з боку позивача та представника виконавця послуги з управління багатоквартирним будинком ТОВ "Синергiя-БТ".

Згідно розпорядження начальника Слов`янської міської військової адміністрації №580 від 21.03.2024 «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років» встановлено закінчити опалювальний період 2023-2024 років з 31.03.2024.

Згідно розпорядження начальника Слов`янської міської військової адміністрації №1596 від 02.09.2024 «Про початок опалювального періоду 2024-2025 років в Слов`янській міській територіальній громаді» встановлено почати опалювальний період 2024-2025 років з 01.11.2024 року.

Відповідно до акту від 01.11.2024 проведено підключення житлового будинку/будівлі до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) за адресою: м.Слов`янськ, АДРЕСА_1. Акт підписано та скріплено печатками з боку позивача та представника виконавця послуги з управління багатоквартирним будинком ТОВ "Синергiя-БТ".

Згідно розпорядження начальника Слов`янської міської військової адміністрації №393 від 25.03.2025 «Про закінчення опалювального періоду 2024-2025 років» встановлено закінчити опалювальний період 2024-2025 років з 27.03.2025.

Згідно розпорядження начальника Слов`янської міської військової адміністрації №1960 від 19.10.2025 «Про початок опалювального періоду 2025-2026 років в Слов`янській міській територіальній громаді» (у редакції розпорядження начальника Слов`янської міської військової адміністрації №2233 від 28.10.2026) встановлено почати опалювальний період 2024-2025 років з 28.10.2025 року.

Відповідно до акту від 29.10.2025 проведено підключення житлового будинку/будівлі до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) за адресою: м.Слов`янськ, АДРЕСА_1. Акт підписано та скріплено печатками з боку позивача та представника виконавця послуги з управління багатоквартирним будинком ТОВ "Синергiя-БТ".

Нежитлове приміщення магазину, належне на праві приватної власності фізичній особі Остришко М.М., розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 м. Слов`янськ, оснащене приладом обліку теплової енергії - Теплолічильник ULRAHEAT2WR6054 №66030769 (Акт прийняття теплового вузла обліку теплової енергії від 25.11.2009 року).

Сукупні обсяги споживання теплової енергії помісячно у період по березень 2024 включно зафіксовані у актах зняття показників вузлів комерційного обліку теплової енергії, які надані до матеріалів справи.

В актах зняття показань вузла комерційного обліку від 31.10.2024 року, 30.11.2024 року, 31.12.2024 року представники ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зафіксували факт ненадання доступу до вузла обліку.

Листом-повідомленням від 24.02.2025 № 50, надісланому в електронному форматі Остришко М.М., ОКП «Донецьктеплокомуненерго» попередив відповідача про необхідність надання ним у відповідності до вимог нормативно-законодавчих актів показників вузла розподільного обліку щомісяця в останній робочий день або додатково на іншу дату за вимогою виконавця комунальної послуги для подальшого здійснення розподілу обсягу послуги з постачання теплової енергії. Споживача попереджено, що у разі недопущення представника виконавця для зняття показань або в разі ненадання споживачем показань приладів - розподілювачів теплової енергії протягом трьох місяців приймається споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за середнім споживанням попереднього опалювального періоду. У подальшому при відсутності інформації або недопущення виконавця для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску розрахунки з таким споживачем здійснюються як із споживачем, приміщення якого не оснащені вузлами розподільного обліку.

Як наслідок, позивач визначив, що починаючи з січня 2025 року нарахування обсягу споживання теплової енергії здійснювалось як для споживача, приміщення якого не оснащене вузлом розподільного обліку, із застосуванням показників вузла комерційного обліку. Станом на дату звернення з позовом доступ до вузла обліку споживачем не надано.

Позивачем у період листопад 2021 - жовтень 2025 здійснено постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: м.Слов`янськ, АДРЕСА_1, що підтверджено актами приймання-передачі послуги з постачання теплової енергії: №1121_331 за листопад 2021 на суму 3631,12 грн; №1221_331 за грудень 2021 на суму 4 211,42 грн; №122_331 за січень 2022 на суму 5 789,59 грн; №222_331 за лютий 2022 на суму 2 648,10 грн; №322_331 за березень 2022 на суму 3 290,34 грн; №1122_331 за листопад 2022 на суму 4 865,56 грн; №1222_331 за грудень 2022 на суму 5 112,00 грн; №123_331 за січень 2023 на суму 8 046,90 грн; №223_331 за лютий 2023 на суму 6 709,42 грн; №323_331 за березень 2023 на суму 5 196,58 грн; №1123_331 за листопад 2023 на суму 4 400,45 грн; №123_331 за грудень 2023 на суму 6 830,18 грн; №124_331 за січень 2024 на суму 5 779,67 грн; №224_331 за лютий 2024 на суму 5 636,35 грн; №324_331 за березень 2024 на суму 4 840,25 грн; №1124_331 за листопад 2024 на суму 5 084,71 грн; №1224_331 за грудень 2024 на суму 6 066,37 грн; №125_331 за січень 2025 на суму 16 554,77 грн; №225_331 за лютий 2025 на суму 12 442,01 грн; №325_331 за березень 2025 на суму 6 848,12 грн; №1025_331 за жовтень 2025 на суму 103,30 грн.

Акти приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії підписані представником теплопостачальної організації та скріплені відтиском печатки позивача. Споживачем акти не підписані.

На підставі перелічених судом вище актів позивач виставив відповідні рахунки, які містять аналогічну інформацію щодо обсягів споживання та вартості послуг. Сукупно у спірний період послуги надані на суму 124 087,21 грн.

Акти та рахунки направлені відповідачу на його адресу реєстрації, на підтвердження чого до позовної заяви додані накладна АТ «Укрпошта» №5220400156970 від 22.12.2025, фіскальний чек та опис вкладення у вказаний цінний лист.

Мотивованої відмови від підписання актів, заперечень стосовно обсягу поставленої теплової енергії, здійснених нарахувань матеріали справи не містять.

Згідно розрахунку заявлених позовних вимог у листопаді 2021 за відповідачем обраховувалась переплата в сумі 68,48грн. Інші докази оплати заборгованості відсутні, сума заборгованості складає 124018,73грн.

Також позивач стверджує, що у період з 01.12.2021 по 31.10.2025 надавав послуги з абонентського обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Слов`янськ, АДРЕСА_1, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі: № А_1121А_331 за грудень 2021 в сумі по 33,74 грн; за 2022 рік: А_122А_331 за січень, А_222А_331 за лютий, А_322А_331 за березень, А_422А_331 за квітень, А_522А_331 за травень, А_622А_331 за червень, А_722А_331 за липень, А_822А_331 за серпень, А_922А_331 за вересень 2022 року - щомісячно в сумі по 33,74 грн; А_1022А__331 за жовтень, А_1222А_331 за грудень - щомісячно в сумі по 29,15 грн. У листопаді 2022 року згідно рахунку А_1122А_331 здійснено перерахунок на суму - 1,52 грн; 2023 рік: А_123А_331 за січень, А_223А_331, А_323А_331 за березень, А_423А_331 за квітень, А_523А_331 за травень, А_623А_331 за червень, А_723А_331 за липень, А_823А_331 за серпень, А_923А_331 за вересень - щомісячно в сумі по 29,15 грн; А_1023А_331 за жовтень, А_1123А_331 за листопад - щомісячно в сумі по 38,02 грн. У лютому та грудні 2023 року здійснено перерахунок відповідно: за рахунком А_223А_331 на суму: - 126,77 грн, А_1223А_331 на суму: - 54,72 грн. 2024 рік: А_124А_331 за січень, А_224А_331, А_324А_331 за березень, А_424А_331 за квітень, А_524А_331 за травень, А_624А_331 за червень, А_724А_331 за липень, А_824А_331 за серпень, А_924А_331 за вересень - щомісячно в сумі по 38,02 грн; А_1024А_331 за жовтень, А_1124А_331 за листопад - щомісячно в сумі по 42,89 грн. У грудні 2024 року здійснено перерахунок за рахунком А_1224А_331 на суму: - 29,11 грн. 2025 рік: А_125А_331 за січень, А_225А_331, А_325А_331 за березень, А_425А_331 за квітень, А_525А_331 за травень, А_625А_331 за червень, А_725А_331 за липень, А_825А_331 за серпень, А_925А_331 за вересень, А_925А_331 за жовтень - щомісячно в сумі по 42,89 грн. Сукупно у спірний період послуги надані на суму 1349,68грн.

На підставі перелічених судом вище актів позивач виставив відповідні рахунки, які містять аналогічну інформацію щодо вартості послуг.

У відповідності до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України у редакції від 3 квітня 2019 року № 291, наказами Генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Щодо плати за абонентське обслуговування» згідно до розробленої Калькуляції (Додаток 1) затверджено розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента в місяць: - для послуг з постачання теплової енергії, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг з урахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку та без урахування витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку: наказ від 30.09.2021 № 443 відповідно: 33,74 грн з ПДВ та 23,04 з ПДВ; наказ від 14.09.2022 № 215 відповідно: 29,15 грн з ПДВ та 21,36 грн з ПДВ; наказ від 04.09.2023 № 243 відповідно: 38,02 грн з ПДВ та 28,07 грн з ПДВ; наказ від 05.09.2024 відповідно: 42,89 грн з ПДВ та 29,78 грн з ПДВ; наказ від 29.09.2025 № 158 відповідно: 42,89 грн з ПДВ та 31,03 грн з ПДВ.

Інформація щодо встановлених ОКП «Донецьктеплокомуненерго» тарифів плати за абонентське обслуговування та відповідна калькуляція з розрахунку розміщені на офіційному сайті підприємства, який зазначений у вказаному договорі (https://kpdtke.com.ua/2021/04/01/abonentske-obslugovuvannya/).

Акти та рахунки направлені на адресу реєстрації ФОП Остришко М.М. АТ «Укрпошта» (квитанція про відправлення №5220400156970).

Акти приймання-передачі послуг підписані представником теплопостачальної організації та скріплені відтиском печатки позивача. Споживачем акти не підписані.

Мотивованої відмови від підписання актів матеріали справи не містять.

Згідно розрахунку заявлених позовних вимог у листопаді 2021 за відповідачем обраховувалась переплата в сумі 15,28грн. Докази оплати заборгованості в сумі 1334,40грн відсутні.

У листах-повідомленнях № 142 від 03.07.2024 та № 243/89 від 28.05.2025, надісланих відповідачу в електронному форматі, ОКП «ДТКЕ» звернув увагу ФОП Остришко М.М. на наявність у нього заборгованості за діючим між ним та виконавцем послуги індивідуальним типовим договором про надання послуг з постачання теплової енергії, та просив її сплатити.

Позивач надає скріншоти переписки у застосунку Viber, з яких вбачається використання відповідачем номера телефону НОМЕР_2 , який ним надано для здійснення зв`язку з позивачем, а також ведення листування щодо заборгованості та рахунків, та який використаний позивачем для направлення цих листів.

29.08.2024 за № 569 та 22.12.2025 № 460 позивачем ФОП Остришко М.М. надіслані претензії про сплату заборгованості, в яких зазначено, що відповідачем не здійснена оплата фактично вже наданої послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість, зокрема, станом на 01.11.2025 в розмірі 124 018,73 грн за послугу з постачання теплової енергії, 1 334,40 грн за абонентське обслуговування.

Оскільки заборгованість не є сплаченою, це стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом її стягнення у судовому порядку.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, поданих поясненнях, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

У розумінні наведених положень закону, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

При цьому, господарський суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, коли у спірних правовідносинах відповідач Остришко М.М. виступає як фізична особа (власник нерухомого майна), одночасно будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, суд вважає необхідним первісно вирішити питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися справа.

У частинах першій та другій статті 50 ЦК України передбачене право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною дев`ятою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору, його предмет та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №904/844/24 викладена правова позиція, що вирішення питання щодо юрисдикції спору залежить від того, чи виступає фізична особа у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання, а також від характеру таких правовідносин та їх визначення як господарських. Верховний Суд також зазначив, що сама по собі обставина реєстрації права власності на нерухоме майно за фізичною особою не виключає використання такого майна у підприємницькій діяльності, оскільки чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності, як фізична особа - підприємець, а нерухоме майно підлягає державній реєстрації саме за фізичною особою. Верховний Суд наголосив на необхідності оцінки: статусу особи як ФОП у спірний період, виду та технічного опису майна, нежитлового характеру приміщення, видів економічної діяльності за КВЕД, а також того, чи передбачають такі види діяльності використання відповідного приміщення у підприємницьких цілях.

З наявних у матеріалах справи інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Остришко М.М. 15.02.1995 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відомостей про припинення його підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.

Видами його господарської діяльності є: Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; обслуговування напоями.

Матеріалами справи встановлено, що Остришко М.М. з 22.07.2005 є власником нежитлового приміщення продовольчого магазину та кафетерію, розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку, а у спірний період (з 01.01.2022 по 31.10.2025) заборгованості з постачання теплової енергії за даним об`єктом нерухомості перебував у статусі суб`єкта господарювання (ФОП).

Зі змісту Акта прийняття теплового вузла обліку представник енергопостачальної організації в присутності споживача Остришко М.М., відповідального за експлуатацію систем теплоспоживання, прийняв вузол обліку за адресою: АДРЕСА_2 , магазин, 25.11.2009 року. Вузол обліку теплової енергії змонтовано відповідно проєкту. Теплолічильник ULRAHEAT2WR6054 №66030769.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до пункті 3.24., 5.37. ДБН В 2.2-15:2019 нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. У цокольному, першому, другому, третьому і вище поверхах житлових будинків допускається розміщувати вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд виходить з того, що теплова енергія подається в житловий будинок АДРЕСА_1 через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини, надавши правову оцінку предмету і характеру спірних правовідносин між Сторонами, відомостям про об`єкт нерухомого майна: його типу, статусу як нежитлового ізольованого приміщення, яке є невід`ємною частиною багатоквартирного житлового будинку, який оснащений спільною інженерною мережею з централізованого опалення, враховуючи, що роздрібна торгівля в магазині з метою отримання прибутку є одним із видів підприємницької діяльності відповідача, суд дійшов висновку, що Остришко М.М. набув у власність зазначене нерухоме майно з подальшим використанням, пов`язаним з його господарською діяльністю, тому спір у цій справі за суб`єктивним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарському суді.

Наведені ж у відповіді податкового органу відомості щодо відсутності даного об`єкту у заяві за формою № 20-ОПП та у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, які подавались відповідачем, не свідчать про відсутність використання спірного приміщення у підприємницькій діяльності відповідача та не спростовують господарського характеру спірних правовідносин.

Господарський суд також приймає до уваги, що ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області провадження у справі №243/6099/25 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до фізичної особи - Остришко Михайла Миколайовича про стягнення заборгованості за теплову енергію, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та заборгованості за абонентське обслуговування закрито, у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України), оскільки позов ініційовано у зв`язку з існуванням спору між постачальником послуг із забезпечення споживачів тепловою енергією, та споживачем як фізичною особою підприємцем щодо користування такими послугами в межах здійснення відповідачем своєї господарської діяльності у нежитловому приміщенні за адресою: Донецька обл., м.Слов`янськ, АДРЕСА_1, в яке позивач надає відповідні послуги, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Ухвала набрала законної сили.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості поставленої теплової енергії та абонентського обслуговування, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує таку послугу, також регулюються нормами Законів України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року (далі Закон № 2633-IV), «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та умовами договору.

Основні терміни у статті першій Закону України «Про теплопостачання»(далі Закон № 2633-IV) вживаються в такому значенні: теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Внаслідок введення в дію з 01.05.2019 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно ст. 14 якого встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг: укладення індивідуальних договорів кожним співвласником; укладення колективного договору через управителя або уповноважену особу; або укладення договору об`єднанням співвласників як колективним споживачем. У разі якщо протягом встановленого строку співвласники не визначилися з моделлю договірних відносин, індивідуальні договори вважаються укладеними автоматично з кожним співвласником за фактом отримання послуг, згідно з пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (у редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021). Згідно з цими Правилами, індивідуальний договір набуває чинності через 30 днів з моменту його публікації на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування або виконавця послуг, якщо співвласники не прийняли рішення про іншу модель договірних відносин. Фактом приєднання до такого договору є вчинення споживачем дій, які свідчать про його волю укласти договір, зокрема отримання послуги.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність до моменту укладення договорів за новими правилами. У разі бездіяльності співвласників щодо визначення моделі договірних відносин, законодавець передбачив обов`язок виконавця ініціювати укладення індивідуальних договорів напряму з кожним співвласником.

Розміщення позивачем на своєму офіційному вебсайті тексту типового договору та форми заяви-приєднання відповідає вимогам законодавства і є офертою, яка підлягає акцептування споживачем.

Докази прийняття співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в м. Слов`янську рішення про вибір моделі договірних відносин та укладання з виконавцем послуги відповідного договору в матеріалах справи відсутні. ФОП Остришко М.М. висловив мовчазну згоду - не повідомив позивача про свою відмову від укладання такого договору та відмову від отримання послуги з постачання теплової енергії, тому відповідно до вимог закону індивідуальний типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії між позивачем та ФОП Остришко М.М. вважається укладеним 03.11.2021.

Відсутність волевиявлення співвласників не звільняє їх від обов`язку оплачувати отримані комунальні послуги за умовами публічного договору приєднання.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами регулюються умовами публічного договору приєднання на надання послуг з постачання теплової енергії.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 цього Закону).

Пунктом 1 частини першої статті 20 цього Закону передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тим самим, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов`язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України).

Господарський суд акцентує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Господарський суд зауважує, що у відповідності до положень статей 12, 247, 250, 252, 252 ГПК України розгляд справи № 905/42/26 здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Суд досліджує докази, доводи і міркування сторін по суті справи надані у письмовому вигляді.

З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2021 по жовтень 2025 відповідач спожив теплову енергію на суму 124 087,21 грн, що підтверджується наданими суду доказами, зокрема, розпорядженнями щодо здійснення опалювального сезону в м.Слов`янськ, підписаними актами підключення до системи централізованого опалення за вказані опалювальні сезони, даними будинкових вузлів комерційного обліку теплової енергії, прийнятих на абонентський облік позивача, актами приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії та рахунками за відповідні періоди.

Акти та рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування за теплову енергію в спірний опалювальний період.

У частині четвертій статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).

У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Як вбачається уз матеріалів справи, такий порядок розрахунку обсягу спожитої теплової енергії відповідачем було правомірно використано позивачем починаючи з січня 2025, оскільки за інформацією, що зафіксована в актах зняття показань вузла комерційного обліку від 31.10.2024 року, 30.11.2024 року, 31.12.2024 року з боку відповідача мало місце ненадання доступу до вузла обліку.

Щодо порядку розподілу будинкового обсягу теплової енергії (у т.ч. на загальнобудинкові потреби) між споживачами суд зазначає наступне.

З огляду на приписи п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення є ізольованим об`єктом у складі багатоквартирного будинку, не належить до житлового фонду та становить самостійний об`єкт нерухомості.

За змістом ст.12 зазначеного Закону до витрат на управління багатоквартирним будинком належать, зокрема, витрати на утримання й ремонти спільного майна, технічне переоснащення, оплата комунальних послуг, що споживаються щодо цього майна, винагорода управителю (за його залучення), а також інші витрати, визначені рішенням співвласників або законом. Такі витрати розподіляються між співвласниками пропорційно їхнім часткам (площам), якщо інший порядок не встановлено, а факт невикористання окремого приміщення чи відмова від користування спільним майном не звільняє власника від участі у вказаних витратах.

Порядок розподілу між споживачами обсягів комунальних послуг, спожитих у будівлі, визначено Методикою, затвердженою наказом Мінрегіону від 28.12.2018 №315,в якій починаючи з лютого 2022 року (наказ Мінрегіону від 28.12.2021 №358) застосовується узагальнений показник «загальнобудинкові потреби опалення», який обчислюється за п.8 розд. IV Методики в редакції 2022 року.

Багатоквартирний будинок у цілому є об`єктом теплопостачання: теплова енергія подається на будинок як єдину систему і поширюється через її елементи у всі приміщення як житлові, так і нежитлові незалежно від наявності в конкретному приміщенні окремих приладів опалення.

Звідси випливає обов`язок кожного власника брати участь у розподілі будинкового обсягу теплової енергії, у тому числі тієї, що витрачається на місця загального користування та допоміжні приміщення, і здійснювати оплату наданої послуги своєчасно та в повному обсязі.

Розподіл між споживачами здійснюється за показаннями вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів, а за їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) відповідно до Методики розподілу. Обсяг, визначений вузлом комерційного обліку (або розрахунковим/середнім способом у передбачених законом випадках), охоплює опалення житлових і нежитлових приміщень, місць загального користування, а також теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем (і гаряче водопостачання за наявності такого обліку) та підлягає подальшому розподілу за правилами Закону про комерційний облік.

Згідно з п.2 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» будинковий вузол (вузли) комерційного обліку фіксує загальний обсяг теплової енергії, що охоплює опалення житлових і нежитлових приміщень, місць загального користування, а також теплову енергію, витрачену на забезпечення роботи внутрішньобудинкових систем (і, за наявності відповідного обліку, гарячого водопостачання). Визначений таким чином обсяг підлягає розподілу між споживачами за правилами Методики: частка, віднесена на опалення МЗК та допоміжних приміщень, розподіляється пропорційно площі (об`єму) кожного приміщення.

Відтак на відповідача покладається обов`язок сплачувати пропорційну частку теплової енергії, віднесеної на загальнобудинкові потреби, та частку, що припадає на опалення приміщень, визначених за Методикою, пропорційно площі його об`єкта.

Вартість поставленої теплової енергії позивач визначив з виходячи з встановлених тарифів на послуги з постачання теплової енергії, що постачається ОКП «Донецьктеплокомуненерго» згідно розпоряджень Голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, начальника обласної військово-цивільної адміністрації від 27.10.2021 №1083/5-21, від 23.12.2021 №1309/5-21, №477/5-23 від 02.10.2023, №85/5-24 від 19.02.2024, №599/5-24 від 09.09.2024 ,№117/5-25 від 17.02.2025, №828/5-24 від 12.12.2024.

Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів, які йому направлені, зумовлює висновок суду про прийняття послуг. Суд приймає до уваги, що відповідачем не спростований факт споживання теплової енергії за спірний період в обсягах, які визначені позивачем, як і не надано доказів оскарження вказаних у актах та рахунках обсягів спожитої теплової енергії чи доказів звернення до позивача щодо отримання роз`яснень стосовно актів приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії, рахунків та зазначених в них обсягів поставленої теплової енергії в спірний період. Заперечень щодо здійснених позивачем розрахунків вартості поставленої теплової енергії відповідачем також не надано.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності та взаємозв`язку суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами постачання теплової енергії у період з листопада 2021 по жовтень 2025 для опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, АДРЕСА_1.

Приписами статей 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 32, 34, 35, 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 34 індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Враховуючи положення чинного законодавства та умови договору, підтвердження надсилання органами поштового зв`язку актів та рахунків поштою, строк оплати за спожиту теплову енергію за спірний період є таким, що настав.

Суд акцентує, що строк оплати поставленої теплової енергії згідно умов договору не залежить від підписання відповідачем відповідних актів та рахунків, зобов`язання обумовлено виключно фактом споживання послуги.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Оскільки відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а саме, докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію у період з листопада 2021 по жовтень 2025, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 124018,73грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення плати за абонентське обслуговування, то суд зазначає наступне.

Плата за абонентське обслуговування встановлена в Законі України № 2189-VІІ від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги» і відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 цього Закону визначена як платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Перебачений нормою Закону перелік витрат, які можуть включатися до складу плати за абонентське обслуговування, виходить із особливостей діяльності виконавця комунальної послуги та специфіки обслуговування ним споживачів, наявності/відсутності вузлів комерційного обліку у будівлі, виконання робіт (послуг), пов`язаних з їх обслуговуванням тощо. Перелік витрат, що включаються до складу плати за абонентське обслуговування та їх обсяг, визначаються виконавцем комунальної послуги.

Витрати, що включаються до складу плати за абонентське обслуговування, є постійними витратами виконавця, які розраховуються на плановий період (12 місяців) у розрахунку на одного абонента та оформляються наказом по підприємству. Нарахування здійснюється щомісяця протягом року у фіксованому розмірі.

Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами», прийнятої на виконання вимог пункту 6 частини першої статті 4 Закону.

Цією постановою встановлюється граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - граничний розмір плати за абонентське обслуговування), який визначається за такою формулою: РПгрн = Пмін ? СДсер ? Кд ? Кжкп ? К, де: РПгрн - граничний розмір плати за абонентське обслуговування, гривень на місяць на одного абонента; Пмін - законодавчо встановлений на відповідну дату розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, гривень; СДсер - середній кількісний склад домогосподарства, що становить 2,58 особи; Кд - коефіцієнт дохідності домогосподарства для розрахунку плати за абонентське обслуговування, що становить два прожиткових мінімуми на одну особу в розрахунку на місяць; Кжкп - коефіцієнт середнього по Україні розміру витрат домогосподарств на оплату житлово-комунальних послуг, що становить 0,15; К - коефіцієнт відшкодування домогосподарством витрат, здійснених виконавцем комунальних послуг під час їх надання за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та віднесених до плати за абонентське обслуговування

Плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови (пункт 2 Постанови).

Плата за абонентське обслуговування визначається виконавцем відповідної комунальної послуги (затверджується внутрішнім наказом підприємства) за планованими витратами на абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента (на місяць) і в рахунку на оплату послуг значиться окремим платежем або складається окремий рахунок, який направляється у встановленому порядку споживачу послуги.

Як визначено в пункті 30 публічного договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається, у тому числі й з плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua.

Відповідно до пункту 32 договору, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пункт 41 договору).

Позивачем у відповідності до наведених вище приписів щомісяця у період з 01.12.2021 по 31.10.2025 здійснювались нарахування плати за абонентське обслуговування у фіксованому розмірі. Згідно наявних в матеріалах справи актів та рахунків, відповідачу за абонентське обслуговування нараховано плату, яка з урахуванням проведеного перерахунку, становить 1349,68 грн, докази оплати вказаної суми відповідачем не надані.

Дослідивши встановлені обставини у справі, враховуючи положення наведених правових норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості щодо плати за абонентське обслуговування в сумі 1349,68 грн підтверджена належними і допустимими доказами, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним 3% річних в розмірі 7529,17 грн та інфляційних втрат в розмірі 26121,78 грн у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань з оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов?язання настає на підставі вимог закону, а саме, норми статті 625 ЦК України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

При цьому, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

Отже, суд зазначає, що норми Постанови не розповсюджуються на ФОП, які споживають комунальні послуги для здійснення своєї комерційної (підприємницької) діяльності. Дія цієї постанови поширюється виключно на населення (побутових споживачів). У даному випадку ФОП має договір на постачання теплової енергії до нежитлового об`єкта, тому вважаєтеся непобутовим (комерційним) споживачем.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов?язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку, який наданий в якості додатку до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сукупному розмірі 7529,17грн. Нарахування позивачем здійснюється на сукупну суму заборгованості за поставлену в певному періоді теплову енергію та плати за абонентське обслуговування. Контрозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на заборгованість за визначений період, за допомогою програми "Калькулятор підрахунку штрафів" Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН судом встановлено, що він здійснений арифметично вірно, за належні періоди, на наявну в ці періоди заборгованість, однак має певні неточності. Зокрема, в п.п.25-26, 37-38 помилково визначена дата початку періоду нарахування (наприклад, на заборгованість за листопад 2023 початковою датою нарахування визначена 01.01.2023, замість вірної 01.01.2024, у інших - аналогічно). Судом встановлено, що при цьому, фактично при визначенні кількості днів у періоді нарахування позивач використовував вірну дату, тому розрахунок 3% річних є вірним, сукупна сума складає 7529,17грн, тому в цій частині позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань").

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

При цьому, як визначено в п. 38.2 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 26121,78 грн. Контррозрахунок відсутній.

Сукупний розмір інфляційних втрат, що розрахований судом за допомогою програми "Калькулятор підрахунку штрафів" Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН за визначені позивачем періоди становить 27771,86грн. Одночасно, згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в цій частині підлягають задоволенню в сумі 26121,78 грн.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи характер і специфіку спірних правовідносин, наведені положення цивільного і господарського законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З врахуванням викладеного, оскільки ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ФОП Остришко М.М. через підсистему Електронний суд, то за розгляд позовної заяви належить до сплати судовий збір у розмірі 2 662,40грн.

Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 662,40грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Обласного Комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до відповідача Фізичної особи-підприємця Остришко Михайла Миколайовича про стягнення 159019,36грн, що складається з заборгованості за теплову енергію у розмірі 124018,73грн, заборгованості за абонентське обслуговування у сумі 1349,68 грн, інфляційних втрат в розмірі 26121,78 грн, 3% річних в розмірі 7529,17 грн задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Остришко Михайла Миколайовича (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, м. Дружківка, вулиця Космонавтів, б.39, ідентифікаційний код 03337119) заборгованість за теплову енергію у розмірі 124018,73грн, заборгованість за абонентське обслуговування у сумі 1349,68 грн, інфляційні втрати в розмірі 26121,78 грн, 3% річних в розмірі 7529,17 грн, у судовий збір в сумі 2 662,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду підписано 25.09.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова