Рішення № 140092648, 25.09.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1688/26

Провадження № 2/559/1562/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції.

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вимоги мотивує тим, що 03.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №.02.08.2025-100002852, за умовами якого позичальниці надано кредит у розмірі 10000 грн. строком на 152 дні. Процентна ставка в розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 20%, тобто 2000 грн. і за ст.625 ЦК України за кожен день прострочення. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі. В свою чергу відповідачка зобов`язання за Договором не виконує належним чином, здійснила лише чотири проплати: 400 грн. 26.11.2025, по 1000 грн 08.12.2025 та 26.12.2025, 1500 грн 12.03.2026, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 27856 грн., яку і просив стягнути з відповідачки, а також сплачений судовий збір і поштові витрати.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.05.2026 відкрито провадження в справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачка ухвалу про відкриття провадження отримала 15.08.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Правом на подання відзиву не скористалася, заперечень, заяв і клопотань до суду не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 02.08.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №.02.08.2025-100002852, за умовами якого позичальниці надано кредит у розмірі 10000 грн. строком на 152 дні. Процентна ставка в розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 20%, тобто 2000 грн., згідно ст. 625 ЦК України - 130 грн. за кожен день прострочення. Дата повернення кредиту 01.01.2026. Визначено графік платежів. Наявний Паспорт споживчого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (а.с.18-30).

ОСОБА_1 03.08.2025 отримала від ТОВ «Споживчий Центр» грошові кошти в сумі 10000 грн. за кредитом №.02.08.2025-100002852, що підтверджується квитанціє до платіжної інструкції (а.с.17, 22).

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, погашення боргу в належному розмірі не здійснювала, сплативши чотири рази: 400 грн. 26.11.2025, по 1000 грн 08.12.2025 та 26.12.2025, 1500 грн 12.03.2026, внаслідок чого утворилась заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, загальна сума боргу - 27856 грн, що складається з: тіла боргу - 6100 грн., залишок відсотків - 14756 грн., комісії ( пов`язаної з наданням кредиту) - 2000 грн, залишок відсотків за ст.625 ЦК України - 5000 грн. (а.с.28-30).

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно з ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо відсотків за боргом і ст. 625 ЦК України.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» (доповнено згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набув чинності 24.12.2023) установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 на території України введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Відповідно ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що 02.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 виникли договірні відносини в зв`язку з укладенням Договору про надання кредиту. ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Цей договір був укладений у електронній формі в порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію», що підтверджується матеріалами справи. Крім того, факт укладення кредитного договору та отримання коштів не заперечується відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти й у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та в строки, зазначеними в кредитному договорі. Фактично отримані та використані позичальницею грошові кошти в добровільному порядку не повернуті та позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок із повернення коштів. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення суми заборгованості за відсотками, то суд погоджується з доводами сторони позивача, оскільки нараховані відсотки відповідають умовам договору та чинному законодавству щодо захисту прав споживачів. Тому, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення і відсотків.

Щодо відсотків за ст.625 ЦК України, то в період дії правового режиму воєнного стану вони не стягується, інакше це суперечитиме п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. При цьому, твердження представника позивача, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми ЗУ «Про споживче кредитування» як спеціального закону, а не положення ЦК України, судом відхиляються, бо якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи саме ЦК України.

В підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2083,3 грн. (20856 грн. х (2662,40 грн. судового збору+120,18 поштових витрат/ 27856 грн.).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №.02.08.2025-100002852 від 03.08.2025 в розмірі 20856 (двадцять тисячі вісімсот п`ятдесят шість) гривень.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2083 (дві тисячі двісті вісімдесят три) гривні 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, електронна пошта sud@sgroshi.com, info@sgroshi.com.

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.Ю. Жуковська