Ухвала суду № 140092616, 25.09.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/953/26

Номер провадження: 1-кс/365/4/26

У Х В А Л А

іменем України

25 вересня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі засідань суду № 3 клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025240020003010, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Згурівського районного суду Київської області, під головуванням судді ОСОБА_1 , перебуває кримінальне провадження№62025240020003010 від 17.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.

25 вересня 2026 року до суду разом з обвинувальним актом надійшло клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що 06.07.2026, приблизно о 00 годині 30 хвилин, у ОСОБА_4 , який будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду курсанта навчального взводу навчального батальйону, який відповідно до наказу № 309 від 28.10.2024 без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна для власного збагачення з господарського приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 перелізши через паркан проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає проник до господарського приміщення, де здійснив викрадення мотокоси марки Solo by Al Ko 130 D вартістю відповідно до висновку експерта 6 749 гривень 50 копійок.

Після вказаних протиправних дій ОСОБА_4 , з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 6 749 грн. 50 коп.

Крім того, ОСОБА_4 , в період, коли судимість не знято і не погашено у встановленому законом порядку, вчинив новий злочин за наступних обставин.

Вимогами ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України визначають, що захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення і на теперішній час.

19.10.2024 ОСОБА_4 призвано ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та направлено для подальшого проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 19.10.2024 солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 299 від 19.10.2024, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 28.10.2024 у солдата ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з метою незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_4 у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 28.10.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год. 00 хв., самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що на постійному місці дислокації у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за місцем несення служби військової частини НОМЕР_1 , до моменту його затримання в порядку статті 191 КПК України у кримінальному провадженні № 12026111080000318 від 07.07.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Красне Згурівського району Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не одружений, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, останній раз 16.02.2022 Згурівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки, на підставі ухвали Білоцерківського міського суду Київської області від 18.09.2024 звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 8 місяців 19 днів.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Підставою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, санкція за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, за ч. 5 ст. 407 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а відтак розуміючи, що у разі визнання його винним у вчиненні вказаних злочинів йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі та не маючи стійких соціальних зв`язків може переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності та затягування процесуальних строків. Окрім цього, ОСОБА_4 , матиме можливість неприбуття за викликами до суду, без належних причин та обґрунтувань. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися, зокрема це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом в контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перебуваючи на волі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки останній в період, коли судимість не знято і не погашено у встановленому законом порядку, вчинив нові злочини.

Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.

Неможливе і застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки з моменту повідомлення йому про підозру та до моменту звернення до суду з даним клопотанням не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно обвинуваченого саме такого запобіжного заходу.

Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на його особу він не зможе самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладеним на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає над принципом поваги до особистої свободи обвинуваченого, так як наявні ризики дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, обвинувачений не забезпечить належного виконання ним його процесуальних обов`язків та унеможливить реалізацію ним його процесуальних обов`язків. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає належної оцінки порушень цінностей суспільства.

У підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив задовольнити та продовжити обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_4 після умовно-дострокового звільнення вчинив тяжкі злочин під час воєнного стану, санкції ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України, за якими обвинувачується ОСОБА_4 передбачають покарання у виді позбавлення волі понад 5 років та, зважаючи на обставини, у виді реального позбавлення волі. ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, які б утримували його від протиправних дій та уникнення від виконання призначеного покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 своїх заперечень проти заявленого клопотання не висловив, пояснень не надав.

Потерпілий ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи у його відсутність, щодо задоволення клопотання відносно ОСОБА_4 не заперечує.

Суд заслухав сторони, дослідив клопотання та матеріали справи, а саме: копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; копію ухвали слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2026 року у справі № 355/1883/26, провадження № 1-кс/355/249/26; копію протоколу затримання особи в порядку статті 191 КПК України від 31 липня 2026 року; вимогу УІАП ГУНП в Київської області стосовно ОСОБА_6 про судимості; довідку ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_7 про мобілізацію ОСОБА_4 на військову службу до 199 Навчального центру; копії довідок № 101 від 10.07.2026 та № 95 від 10.07.2026, які видані КНП «Зугірвська лікарня Згурівської селищної ради» стосовно ОСОБА_4 з яких вбачається, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; копію довідки-характеристики від 09 липня 2026 року № 17 відносно ОСОБА_4 за місцем проживання, виданою Згурівською селищною радою; копію довідки Згурівської селищної ради про те, що ОСОБА_4 депутатом Згурівської селищної ради VIII скликання не обирався; копію довідки АРМОР стосовно ОСОБА_6 , копію протоколу слідчого експерименту.

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2026 року у справі № 355/1883/26, провадження № 1-кс/355/249/26, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб до 28 вересня 2026 року, та ухвалено утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Одночасно ОСОБА_4 визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків визначених КПК України. Розмір застави визначено у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Баришівського районного суду Київської області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ: 26268119, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661).

У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки: прибувати до органу слідства, суду, не відлучатись з селища Згурівка Броварського району Київської області на період судового засідання, повідомляти орган слідства, суд про місце свого проживання на території селища Згурівка Броварського району Київської області, з`являтись до суду по виклику.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання у підготовчому судовому засіданні про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги серед іншого положення ч. 1 ст. 194 КПК України та формулювання обвинувачення, що викладене у обвинувальному акті.

З приводу наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими вищезазначеного кримінального правопорушення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд, оцінуючи заявлене клопотання прокурора, бере до уваги лише той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом слідчим суддею Баришівського районного суду Київської області надано відповідні висновки про наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд при цьому враховує, що понять ризиків, як і видів доказів, якими вони можуть підтверджуватися, національне законодавство України не містить. Однак, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливість існування певних підозр щодо таких ризиків, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є.

Згідно з положеннями ст. ст. 177, 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, органом досудового розслідування раніше неодноразово судимий ОСОБА_8 , який має не зняту та непогашену судимість, обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, за які передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, відповідно, на строк від п`яти до десяти та від п`яти до восьми років.

З реєстру матеріалів кримінального провадження вбачається наявність письмових доказів, на які посилається прокурор при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_8 .

З цих підстав, на думку суду, існує беззаперечна наявність наведених у клопотанні прокурором ризиків, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та затягування процесуальних строків, перебуваючи на волі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що не відпали підстави, за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченому саме такий вид запобіжного заходу на стадії досудового розслідування.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_4 , одного із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, пов`язаними із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження та вчиненням нових злочинів.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На думку суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу й особам обвинувачених, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної їх процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.

За таких обставин, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим.

Розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначений у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Суд вбачає за необхідне визначений ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2026 року розмір застави та обов`язки, які покладаються на обвинуваченого, у разі внесення застави, залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193-194, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. Утримувати обвинуваченого в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначений ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2026 року у справі № 355/1883/26, провадження № 1-кс/355/249/26, розмір застави та обов`язки, які покладаються на обвинуваченого, у разі внесення застави, залишити без змін.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Згурівського районного суду Київської області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119, Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661).

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1