Ухвала суду № 140092368, 26.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13235/26

Номер провадження 1-кс/205/5145/26

Єдиний унікальний номер № 205/13235/26

Провадження № 1-кс/205/5145/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши матеріали клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погодженого із прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12026042120001279 від 24.09.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, має середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшло зазначене клопотання, в якому слідчий просила обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , 17.02.1982 року, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У своєму клопотанні слідчий посилається на те, що 24.09.2026 року близько 15 години 10 хвилин ОСОБА_5 вийшов з під`їзду № 2 будинку № 12 по вулиці Коржева в місті Дніпрі, де поблизу побачив малознайомого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розмовляв по мобільному телефону. В цей час у ОСОБА_5 раптово виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону синього кольору марки «Apple» моделі «IPhone 13», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану.

24.09.2026 року близько 15 години 11 хвилин, знаходячись поблизу під`їзду № 2 будинку № 12 по вулиці Коржева в місті Дніпрі, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, розуміючи, що його дії є відкритими для потерпілого, ОСОБА_5 наблизився до ОСОБА_8 , та, проходячи повз нього, вихопив з його руки належний йому мобільний телефон синього кольору марки «Apple» моделі «IPhone 13», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 . Після чого, утримуючи при собі викраде майно, ОСОБА_5 втік з місця злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_8 у розмірі 26 499,00 грн.

24.09.2026 року о 19:30 год. ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та поміщено до ІТТ № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

25.09.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Заслухавши думку прокурора та слідчого, які підтримали клопотання і просили його задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію наявними у вказаному кримінальному провадженні ризиками, зазначеними у клопотанні, заслухавши пояснення підозрюваного та його захисника, які просили обрати відносно підозрюваного більш м?який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у мінімальних розмірах, яку можливо зможе внести мати підозрюваного, яка має на це кошти, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити за наступних підстав.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Згідно із положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1 Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжкого кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України встановлені наступні ризики відносно підозрюваного ОСОБА_5 :

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується репутацією самого підозрюваного, якому на підставі достатніх вагомих доказів повідомлено про підозру у скоєнні умисного, тяжкого злочину проти власності, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, у зв`язку з тим, що останній, розуміючи тяжкість вчиненого ним злочину, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_5 має мотив та можливість вплинути на потерпілого та свідків, оскільки ОСОБА_5 знайомий з останніми та вони мешкають поряд, у зв`язку з чим підозрюваному відоме місце мешкання, як потерпілого, так і свідків. Тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може шляхом залякування та погроз схилити їх до зміни наданих показів, або відмови від них під час судового розгляду. При цьому, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_5 не має офіційного місця роботи та, відповідно, постійного джерела доходу, тож необхідність у забезпеченні своєї життєдіяльності та покритті базових фізіологічних потреб може спонукати його до вчинення нових, зокрема, корисливих кримінальних правопорушень на замісній підтримувальній терапії.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 року зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Слідчий суддя зазначає, що ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Вирішуючи питання про обрання відносно ОСОБА_5 міри запобіжного заходу, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно із ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке законом передбачене покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, а також непрацездатних осіб не має, та, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та представника потерпілого у кримінальних провадженнях або може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Таким чином, усі зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати недоцільним застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки це не зможе забезпечити недопущення ризиків для даного кримінального провадження, передбачених ст. 177 КПК України та належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати саме суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При цьому, частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя вважає, що 66 560,00 грн. (3 328,00 грн. х 20 = 66 560,00 грн.), тобто 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є достатнім та адекватним розміром застави, яка може бути внесена в якості забезпечення виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177-178, 183-184, 193-194, 196, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене із прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12026042120001279 від 24.09.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» з 24 вересня 2026 року до 22 листопада 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків у розмірі 20-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 66 560,00 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

У разі внесення застави у визначеному розмірі, вважати, що до ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді застави із встановленням наступних обов`язків:

- прибувати до слідчого та/або прокурора за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Повідомити ОСОБА_5 , що невиконання обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою слідчого судді є підставою для заміни вказаного запобіжного заходу на більш жорсткий.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя ОСОБА_1