Ухвала суду № 140092117, 23.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/14576/25

Провадження № 2-п/522/129/26

УХВАЛА

23 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2026 року позовні вимоги, були задоволені.

До Приморського районного суду міста Одеси 18.05.2026 року звернулась представник ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач не отримував жодних процесуальних документів та не був присутній в судових засіданнях, оскільки проживає з 2022 року за межами України, що унеможливлювало отримання судової кореспонденції, а тому він не міг вважатись належно повідомленим про засідання та винесення заочного рішення.

11 червня 2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просили відмовити в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, з підстав викладених у поясненнях.

23 вересня 2026 року представник відповідача подала до суду заяву, в якій просила слухати справу за відсутності представника відповідача, наполягаючи на задоволенні заяви про перегляд і скасуванні заочного рішення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату та час судового засідання належним чином.

Дослідивши матеріали вищезазначеної цивільної справи, та докази, надані сторонами, суд вважає, що дана заява задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси 04 лютого 2026 року було ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 958530529 від 09.08.2022 у розмірі 63 666,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., та 7000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

18 травня 2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Жодного доказу на підтвердження поважності причин нез`явлення в судові засідання та неподання заперечень на позов заявником не надано.

Водночас, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (а.с. 99), яке повернулось до суду з відміткою про вручення 08.09.2025 року.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24.07.2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03.04.2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, спростовується позиція відповідача щодо необізнаності особи про відкриття провадження у справі № 522/14576/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з засад цивільного судочинства, згідно п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неподання суду доказів поважності неявки в судові засідання, що могло б свідчити про необхідність скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2026 року, унеможливлює встановлення їх наявності та істотності значення для вирішення даного спору.

Крім того, представником відповідача у своїй заяві не наведено достатніх підстав на обґрунтування своїх заперечень проти вимог позивача, як і не надано відповідних доказів щодо цього.

При цьому, посилання заявника зазначені в заяві, не можуть слугувати переконливою підставою для скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

З урахуванням наведеного вище суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, у зв`язку із чим заява підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись: ст.ст. 4,12,13,76,258-261,287, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Роз`яснити учасникам судового процесу, що у відповідності до ч.4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: