Рішення № 140092102, 25.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16935/26-Е

Провадження №2/522/11588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

25 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді - Косіциної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором., -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 141 350,00 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовом до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Задоволено клопотання про витребування доказів.

Копію ухвали суду від 03 вересня 2026 року було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, та згідно відомостей з сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення повернуто відправнику із зазначенням причини: закінчення встановленого терміну зберігання.

21 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси на виконання ухвали суду від 03.09.2026 року надійшло дві заяви від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

25 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 4500383, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмір 9 500,00 гривень строком на 360 днів, проценти за користування кредитом 2,5% за день. Встановлено розділом 6 кредитного договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді штрафу, що складає 25% від суми неналежного або невиконаного виконання зобов`язання на 7-ий день кожного факту такого неналежного або невиконаного виконання зобов`язання.

28 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Договору №4500383 від 25.03.2024, за яким суму кредиту збільшено на 4 000 гривень.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Факт виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту від 25 березня 2024 № 4500383 перед ОСОБА_1 в частині надання коштів підтверджується відповіддю фінансової установи, за допомогою послуг якої, здійснюються перерахування коштів, наданих у кредит від 14.11.2024 року N' 20241114-1502, відповідно до якого, 25.03.2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано грошову суму у розмірі 9 500,00 гривень. Виконання зобов`язання за додатковою угодою підтверджується відповіддю від 14.11.2024 №-1411, із змісту якої вбачається, що 28.03.2024 року було перераховано грошові кошти у розмірі 4 000 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Факт виконання зобов`язання підтверджується також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», що надійшла до суду 21.09.2026 року на виконання ухвали про витребування доказів. Із відповіді вбачається, що зазначений рахунок дійсно належить ОСОБА_1 і 25.03.2024 року на даний рахунок було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 9 500 грн, а 28.03.3034 року у розмірі 4 000 грн.

14 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу № 14/11/2024, відповідно до якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами та за яким було відступлене право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №4500383 від 25.03.2024, що підтверджується копією витягу із реєстру боржників до договору факторингу.

Відповідно до пункту 6.2.3 Договору, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, та іншими платежами, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №4500383 від 25.03.2024, розмір заборгованості відповідача становить 141 350,00 гривень, з яких:

- 13 500,00 гривень заборгованості по тілу кредиту;

- 121 100,00 гривень заборгованість за процентами;

- 6 750,00 гривень заборгованості за штрафом.

Суд не погоджується із зазначеним розрахунком з огляду на наступне.

Щодо відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, умовами кредитного договору визначено, що строк кредитування становить 360 днів, протягом якого застосовується знижена процентна ставка у розмірі 0,25% в день, що застосовується у разі сплати коштів у розмірі не менше першого платежу, визначеного графіком платежів, або часткового дострокового повернення кредиту; стандартна процентна ставка 2,5% в день.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Дійсно, кредитний договір було укладено 25 березня 2024 року, тобто, в період, коли встановлена законом процентна ставка не могла перевищувати 2,5%.

Проте, починаючи з 22 квітня 2024 року законом було обмежено максимальний розмір відсотків, який підлягав нарахуванню за кредитним договором, та встановив, що розмір процентної ставки не повинен перевищувати 1,5% за день.

Оскільки, дія кредитного договору продовжилася після 22 квітня 2024 року, кредитор під нарахування відсотків повинен був обмежитися максимально допустимим розміром процентної ставки, тобто, на рівні 1,5%.

Поряд з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитор в період з 24.04.2024 по 19.03.2025 року здійснював нарахування відсотків у розмірі 2,5 % в день,

Проте, таке нарахування не відповідає умовам п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки, з 22 квітня 2024 року максимально допустимий розмір процентної ставки, що підлягав застосуванню до зазначеного кредитного договору не повинен був перевищувати 1,5%.

Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор є фінансовою компанією, що здійснює надання грошових коштів в кредит (позику), а тому, в силу цього повинен був бути обізнаний із п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», які на момент укладання договору уже встановлювали граничний розмір відсотків з урахуванням перехідного періоду до 20 серпня 2024 року.

У зв`язку з чим, у період з 24.04.2024 по 19.08.2024 підлягали нарахуванню відсотки, обмежені розміром 1,5% в день, а в період 20.08.2024 19.03.2025 року 1 % в день.

Тому, розмір відсотків за період з 24.04.2024 по 19.08.2024 року, розрахованих за встановленою чинним законодавством процентною ставкою (1,5% в день) повинен становити 23 895 гривень (13 500*1,5%*118).

Розмір відсотків, нарахований у період з 20.08.2024 року по 19.03.2025 року за встановленою чинним законодавством процентною ставкою (1% в день) повинен становити 28 620 гривень (13 500*1%*212).

За період із 25.03.2024 року по 23.04.2024 року проценти нараховувалися кредитором за ставкою 0,25% в день користування і склали сукупно за цей період 927, 50 гривень, з чим суд погоджується у повному обсязі.

Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитом становить 53 487,50 гривень (972,50 + 23 895 +28 620 гривень ).

Щодо штрафу, суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 6.4. Договору, передбачено стягнення за невиконання або неналежне виконання умов договору штрафу, що складає 25% від суми неналежного або невиконаного виконання зобов`язання на 7-ий день кожного факту такого неналежного або невиконаного виконання зобов`язання.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тому, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, нарахована сума у розмірі 6 750,00 гривень не підлягає включенню до розрахунку заборгованості та відповідно стягненню з відповідача.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а розрахунок заборгованості на думку суду повинен виглядати наступним чином:

- заборгованості за тілом кредиту 13 500,00 гривень;

- заборгованості за процентами 53 487,50 гривень;

- всього 66 987,50 гривень.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №4500383 від 25.03.2024 у розмірі 66 987,50 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно платіжної інструкції від 18.08.2026 року №53483 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПАТІЛ» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 2 662,40 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 141 350,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 66 987,50 гривень.

Питома вага 0,47 (66 987,50 / 141 350,00)

Розмір судового збору 1 251,33 гривня (2 662,40 * 0,47).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 251,33 гривня.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «АПОЛОГЕТ» було укладено договір про надання правової допомоги №0107, за яким клієнт замовляє, приймати та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту представництва інтересів клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також відносинах із юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів клієнта.

Відповідно до п.2.2. Договору, прави в роботу виконавця передаються на підставі замовлення, сформованого клієнтом.

У п.2.3. Договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000,00 гривень.

Згідно п.2.4. Договору, детальна інформація про справу, обсягу послуг, ціну послуг вказуються в акті наданих послуг.

До матеріалів справи долучено акт наданих послуг №1383, підписаний між АО «АПОЛОГЕТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» 07.08.2026 року, з якого вбачається, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання АО та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової допомоги від 01.07.2025 року №0107.

У п.2 акту зазначено, що виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послугу згідно договору від 01.07.2025 року №0107 щодо боржника ОСОБА_1 .

У п.3 акту вказано, що вартість послуг склала 8 000,00 гривень.

Згідно детального опису наданих послуг, виконавцем були на дані наступні види послуг:

- усна консультація;

- ознайомлення з матеріалами кредитної справи;

- погодження правової позиції клієнта у справі;

- складання позовної заяви та її подання.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних з ознайомленням з матеріалами кредитної справи то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами та документами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.

Щодо витрат на надання консультації та витрат на погодження правової позиції, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях не брав, власну позицію щодо справи не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійно не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу відсутні.

Щодо витрат, пов`язаних зі складання та подання позову, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 141 350,00 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 66 987,50 гривень.

Питома вага 0,47 (66 987,50 / 141 350,00)

Витрати на професійну правничу допомогу 1 410,00 гривень (3 000*0,47).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 410,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від №4500383 від 25.03.2024 у розмірі 66 987 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 251 (одна тисяча двісті п`ятдесят одна) гривня 33 (тридцять три) копійки.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236, витрати на професійну правничу допомогу 1 410 (одна тисяча чотириста десять) гривень 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 25 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.