Рішення № 140090557, 17.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46293/24

Провадження № 2/761/1482/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря: Яцишина А.О.,

відповідачки: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно з якою позивач просив суд: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» 12 788,10 грн. за утримання житла та комунальних послуг.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , зазначений будинок перебуває на утриманні позивача, мешканцям якого ним надаються житлово-комунальні послуги.

У позивача вказано, що відповідно до довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем по сплаті внесків склала 5 432,84 грн.

Посилаючись на викладене, та те, що відповідачкою не сплачено заборгованість за надані житлово-комунальні послуги надані позивачем, у зв`язку з чим, останній вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути вказані суми із відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Ухвалою судді Шевченківського районного суд м. Києва Юзькової О.Л. від 16 січня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, призначено розгляд вказаної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 04.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду вказану цивільну справу та призначено розгляд справи в порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24.12.2024 до суду надійшли заперечення від відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інвестбудгаличина» та не стягувати з неї судові витрати. У запереченнях зазначено, що позивач в позовній заяві не надав обґрунтованих документів на нарахування послуг консьєржів в розмірі 155 грн. на місяць. Окрім того, вказано, що нарахована позивачем заборгованість в сумі 5432,84 грн. були відповідачкою оплачена в повному обсязі, а згідно довідки від 19.12.24 за квартирою АДРЕСА_1 .

07.09.2026 до суду надійшов відзив, який був направлений відповідачкою до суду 26.02.2025. У поданому відзиві відповідачка просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач в повному обсязі здійснювала оплату внесків на утримання Будинку, а також інших послуг Позивача у розмірах визначених Договором № 196/ОП від 24 грудня 2014 року про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та Договором № 196/ДП від 24 грудня 2014 року про надання додаткових послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що були укладені з Товариством. В той же час, Товариство в порушення умов вказаних договорів, а також норм законодавства, самостійно в односторонньому порядку вирішило змінити вартість послуг (згідно наказу № 17 від 01.03.18) та намагається стягнути з відповідача заборгованість розраховану виходячи з такого незаконно зміненого тарифу, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Крім того, позивач у позивних вимогах посилається на договір №23-10/14-1 від 23.10.24 року про передачу на баланс багатоквартирного житлового будинку, в якому не йде мова про тарифи

У відзиві вказано, що позивач не мав жодних правових підстав для зміни розміру плати в односторонньому порядку, а тому вимоги про стягнення заборгованості розрахованої виходячи з розміру плати не передбаченої Договором на додаткові послуги є незаконними та безпідставно, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Окрім того, вказано, що нарахована позивачем заборгованість в сумі 5432,84 грн. були відповідачкою оплачена в повному обсязі 18.12.2024, що підтверджено копією квитанцією.

Позивач, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, 16.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі, у якій він просив провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами за відсутності позивача.

Відповідачка в судовому засідання заперечувала щодо задоволення позову у повному обсязі, оскільки нею була сплачена заборгованість, яка визначена у справі, а також з підстави викладених у відзиві.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 108,60 кв.м., що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 404622919 від 20.11.2024.

На утриманні у позивача з 23 жовтня 2014 року знаходиться вищевказаний будинок АДРЕСА_2 , для мешканців якого ним надаються житлово-комунальні послуги, що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви копією договору про передачу на баланс багатоквартирного житлового будинку № 23-10/14-1 від 23.10.2014.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» відповідно до наказу про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння в отриманні комунальних послуг № 17 від 01.03.2018 затверджено тариф у розмірі 7,0 грн. за 1 квадратний метр у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, 6-Г).

За період з 01.11.2021 по 15.11.2024 позивачем було нараховано відповідачу внесків на утримання житла та комунальних послуг на загальну суму 12 788,10 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви копією довідки.

У відповідності до ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу УPCP, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 зі змінами та доповненнями, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиронаймачі квартир багатоквартирних будинків зобов`язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 19 закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (надалі - закону) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. У нашому випадку: позивач - це виконавець послуг, а відповідач - споживач.

На момент розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуг (постанова Верховного Суду від 18.03.2019 р. у справі №210/5796/16-ц)

Відповідно до ч.4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність укладеного договору між сторонами не є підставою для звільнення відповідача від сплати за житлово-комунальні послуги, що неодноразово було наголошено у висновках Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем згідно з розрахунком наданим позивачем за період з листопада 2021 року по листопад 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 5432,84 грн., як власника квартири АДРЕСА_1 .

Разом з тим, до матеріалів справи, відповідачкою долучено копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки 19 від 18.12.2024 про сплату розміру заборгованості, яка визначена у даній цивільній справі у розмірі 5432,90 грн. (а.с. 79) Окрім того, згідно довідки ОСОБА_1 за квартирою АДРЕСА_1 про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за період з 01.01.2023-19.12.2024, заборгованість складає: - 0,06 грн. (ас. 80)

Разом з тим, позивачкою не надано доказів щодо неправильності нарахованої заборгованості та скасування встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до приписів цивільного процесуального закону докази у процесі мають відповідати певним критеріям. Зокрема докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК), допустимими, тобто такими, що підтверджують певні обставини справи, які за законом не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.79 ЦПК), достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК) та достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК).

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачкою повністю сплачений розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, який визначений у даній справі, тому відповідач виконав свій обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг як власник квартири у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладені на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 319, 322, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 22.09.2026.

Суддя: