Рішення № 140090518, 25.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4149/26

Справа №760/23518/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Кронік В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ", в інтересах якого діє представниця - Кириченко Ольга Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ціна позову 28 160,34 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ", в інтересах якого діє представниця - Кириченко Ольга Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2004973964 від 31.07.2013 (із датою активації карткового продукту CARD від 12.03.2014).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.2013 між Акціонерним товариством "ОТП БАНК" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2004973964. Вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договорів про надання кредиту на придбання товару та про видачу і обслуговування міжнародної платіжної картки (продукт CARD). На виконання умов розділу 2 договору первинний кредитор відкрив відповідачці картковий рахунок № НОМЕР_1 , який було активовано в обліковій системі банку 12.03.2014, та надав відповідачці кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії із встановленням відповідного кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом. Первинний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці можливість користування кредитними коштами та перерахував суму кредиту.

24.03.2023 між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" укладено Договір факторингу № 24/03/23, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за реєстровим № 265, відповідно до умов якого та Актів приймання-передачі реєстру боржників до позивачки перейшло право вимоги за Кредитним договором № 2004973964 від 31.07.2013 (картковий продукт CARD, дата активації 12.03.2014), укладеним із відповідачкою.

Відповідачка зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28 160,34 грн., яка складається з наступного: 19 578,60 грн. - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 8 581,74 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позивач просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість у розмірі 28 160,34 грн., а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Застрожніковій К.С..

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Учасники справи повідомлені про розгляд справи у встановленому законом порядку.

Представниця позивачки у позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачки - адвокат Підодвірний Т.І. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що позивачкою у прохальній частині позовної заяви вказано про стягнення заборгованості за договором від 12.03.2014, тоді як до позову долучено копію договору від 31.07.2013, що, на думку відповідачки, свідчить про відсутність у матеріалах справи спірного договору. Також відповідачка зазначає про неналежність та недопустимість поданої виписки по рахунку через недотримання вимог ДСТУ 4163-2020 при засвідченні її копії, відсутність доказів надання та отримання кредитних коштів, а також відсутність належних доказів відступлення права вимоги саме щодо відповідачки та відсутність письмового повідомлення про таке відступлення. Окрім того, відповідачка у відзиві заявила про застосування позовної давності, стверджуючи, що строк дії договору від 31.07.2013 становив 12 місяців і закінчився 31.07.2014, а отже позовна давність спливла 31.07.2017. Також відповідачка заперечувала проти співмірності заявлених позивачкою витрат на правничу допомогу.

Представниця позивача подала відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких зазначила, що Договір № 2004973964 від 31.07.2013 є змішаним договором, яким передбачено відкриття кредитної лінії з видачею картки (продукт CARD), а дата 12.03.2014 є датою активації кредитної картки та відкриття карткового рахунку за даним договором в системі банку. Позивачка зауважила, що правила ДСТУ 4163 не поширюються на процесуальний порядок подання доказів до суду, а виписка з особового рахунку є належним первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує здійснення відповідачкою видаткових операцій та часткових платежів на погашення боргу. Позивачка підкреслила, що останні платежі на погашення заборгованості здійснено відповідачкою 18.09.2019 та 26.09.2019, що перервало перебіг позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України, а подальший перебіг позовної давності був продовжений в силу закону на період дії карантину та воєнного стану на підставі пунктів 12 та 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

З огляду на вказане, на підставі частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31.07.2013 між АТ "ОТП БАНК" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2004973964 у письмовій формі, підписаний сторонами особисто.

За своєю правовою природою вказаний правочин є змішаним договором, який поєднує умови надання кредиту на придбання товару та умови розділу 2 "Видача та обслуговування кредитної картки Позичальника" (продукт CARD). Підписавши договір, відповідачка підтвердила факт приєднання до Публічного договору про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток, ознайомлення з Угодою, Правилами та Тарифами банку, а також підтвердила отримання оригінального примірника договору та інформації про умови кредитування.

Згідно з випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 за Договором № 2004973964, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , датою активації кредитної картки та початку обліку операцій за кредитною лінією за продуктом CARD є 12.03.2014. Зазначення у позовній заяві та у витягу з додатку до договору факторингу дати 12.03.2014 обумовлене датою активації кредитної картки та відкриття відповідного карткового рахунку в банківській обліковій системі.

Аналізуючи доводи відзиву про відсутність у матеріалах справи спірного кредитного договору, суд зазначає, що Договір про надання споживчого кредиту № 2004973964 від 31.07.2013 та виписка по картковому рахунку № НОМЕР_1 за цим же номером договору містять ідентичні реквізити сторони позичальниці ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 ), номер договору № 2004973964 та підтверджують виникнення між сторонами єдиних кредитних правовідносин за кредитною карткою.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Укладення кредитного договору у письмовій формі узгоджується з нормами статей 6, 627 ЦК України та Закону України "Про споживче кредитування". Підписавши Договір про надання споживчого кредиту № 2004973964 від 31.07.2013, відповідачка відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на визначені в ньому умови кредитування та взяла на себе відповідні договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Первинний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановив відповідачці кредитний ліміт та надав можливість користування кредитними коштами. Відповідачка активно використовувала кредитні кошти для проведення розрахункових операцій у закладах торгівлі та зняття готівки в банкоматах, що підтверджується первинними документами банківського обліку - випискою з рахунка приватного клієнта № 262060182467 за період з 12.03.2014 по 24.03.2023.

Відхиляючи доводи відповідачки щодо недопустимості виписки по рахунку через відсутність відмітки про засвідчення за ДСТУ 4163-2020, суд керується усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (від 19.06.2024 у справі № 205/10000/23), згідно з якою Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені в пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.

Крім того, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка по особовому рахунку є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт надання кредиту, рух коштів та розмір заборгованості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц).

24.03.2023 між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" укладено Договір факторингу № 24/03/23, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В. за реєстровим № 265.

Відповідно до Реєстру боржників (Додаток № 1) та Акта приймання-передачі реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 до ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2004973964 (продукт CARD) у загальному розмірі 28 160,34 грн.

Оплата ціни відступленого права вимоги здійснена позивачкою в повному обсязі згідно з платіжною інструкцією № 46 від 24.03.2023 на суму 7 155 000,00 грн.

Щодо права позивача вимагати сплати боргу відповідачки, суд виходить з того, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, однак таке неповідомлення не звільняє боржника від виконання зобов`язання та не тягне за собою недійсність правочину з відступлення права вимоги.

Зазначений Договір факторингу у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а отже в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Досліджені судом докази є належними та достатніми підтвердженнями переходу до позивачки права вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розглядаючи заяву відповідачки про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи та банківської виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 убачається, що відповідачка здійснювала регулярне користування кредитом та внесення коштів на картковий рахунок на погашення заборгованості, внаслідок чого останні платежі проведено відповідачкою 18.09.2019 та 26.09.2019 (зокрема 26.09.2019 зараховано 600,00 грн. на погашення простроченого кредиту та процентів). Вчинення відповідачкою зазначених дій з часткового погашення боргу перервало перебіг позовної давності, у зв`язку з чим відлік нового 3-річного строку позовної давності розпочався з 27.09.2019.

Крім того, відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки загальної та спеціальної позовної давності, передбачені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину (карантин діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023). Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи, що строк позовної давності від 27.09.2019 не закінчився станом на день введення карантину (12.03.2020), його перебіг був продовжений безпосередньо в силу закону на весь період дії карантину та воєнного стану (постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21, від 13.07.2023 у справі № 910/14550/17, від 29.05.2024 у справі № 523/19380/21). Таким чином, позивачка звернулася до суду в межах встановленого законом строку позовної давності, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за частиною четвертою статті 267 ЦК України відсутні.

Аналізуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 578,60 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 8 581,74 грн., суд зазначає наступне.

Суд перевірив математичний розрахунок заборгованості, наданий позивачкою та підтверджений первинною випискою за рахунком № НОМЕР_1 , встановивши, що нарахування процентів здійснювалося первинним кредитором за узгодженими в підписаному відповідачкою Договорі № 2004973964 від 31.07.2013 тарифами на фактично використаний залишок кредитного ліміту у межах строку користування кредитною лінією. Після відступлення права вимоги за Договором факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 додаткових нарахувань процентів чи штрафних санкцій не здійснювалося.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 578,60 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 8 581,74 грн. є підтвердженими первинними розрахунковими документами, банківською випискою, розрахунком заборгованості та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості перевірений судом і визнаний обґрунтованим.

Відповідачка наданих позивачем розрахунків не спростувала.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі на загальну суму 28 160,34 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі) підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки в повному обсязі.

Щодо вимог позивачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне. За приписами частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано копію Договору про надання правничої (правової) допомоги, Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 24.03.2023, докази сплати витрат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом; 3) обсягом наданих послуг; 4) ціною позову. Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши заперечення відповідачки щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає їх частково обґрунтованими. Суд враховує, що дана справа є малозначною, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за типовою позовною заявою факторингової компанії. Ціна позову становить 28 160,34 грн.. З урахуванням заперечень відповідачки, керуючись принципами співмірності, розумності та пропорційності судових витрат (статті 11, 137, 141 ЦПК України, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивачки про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідачки на користь позивача 3 000,00 грн., що є співмірним та справедливим у цій справі, а у задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. - відмовити.

Керуючись статтями 4, 10, 11, 12, 13, 76-81, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 204, 205, 207, 257, 264, 267, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1080, пунктами 12, 18, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, Законом України "Про споживче кредитування", Законом України "Про електронну комерцію", суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" (місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9, код ЄДРПОУ 43115064) заборгованість за Кредитним договором № 2004973964 від 31.07.2013 (активованим за картковим продуктом CARD 12.03.2014) у загальному розмірі 28 160,34 грн. (двадцять вісім тисяч сто шістдесят гривень 34 копійки), яка складається з:

- 19 578,60 грн. - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту);

- 8 581,74 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" (місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9, код ЄДРПОУ 43115064) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 25.09.2026

Суддя К.С. Застрожнікова