Рішення № 140090245, 25.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:211/7923/25

Провадження №: 2/755/12050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Єрусалімцевій О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Асвіо Банк» (далі - АТ «Асвіо Банк») звернулося до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року

№ 1444/3 в загальному розмірі 11 999,72 грн, з яких: прострочена комісія - 4 999,72 грн, аварійне відкриття сейфа - 7 000,00 грн, та судові витрати, що складаються із витрат на сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 листопада 2018 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи) № 1444/3, відповідно до умов якого банк надає, а клієнт приймає в тимчасове платне користування у відповідності з умовами договору індивідуальний сейф № 140, що знаходиться в сховищі для індивідуальних сейфів банку, та комплект ключів до нього на строк з 14 листопада 2018 року по 18 травня 2019 року, для зберігання клієнтом документів, грошових коштів та інших цінностей. Строк дії договору неодноразово продовжувався.

АТ «Асвіо Банк» виконало свої зобов`язання згідно договору шляхом надання відповідачу індивідуального сейфа, однак належного зустрічного виконання зобов`язань за договором, в частині оплати наданих послуг та повернення ключів від сейфа, позивач не отримав, та вимушено здійснив примусове відкриття індивідуального банківського сейфа № 140, у зв`язку із чим заборгованість ОСОБА_1 за договором про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року

№ 1444/3 становить 11 999,72 грн, з яких: прострочена комісія - 4 999,72 грн, аварійне відкриття сейфа - 7 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 11 999,72 гривень та судові витрати.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 вересня 2025 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

У позовній заяві позивач просить розгляд справи проводити без участі його представника, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та позовною заявою з додаткмаи, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «Адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Асвіо Банк» із заявою про надання їй у тимчасове користування індивідуального сейфа розміром 50*300*425, для зберігання цінностей і документів на період з 14 листопада 2018 року по 18 травня 2019 року, з умовами користування індивідуальним сейфом та тарифами банку відповідач ознайомлена. Також міститься відмітка банку, про те, що 14 листопада 2018 року з ОСОБА_1 укладено договір № 1444/3, надано в користування індивідуальний сейф № 140 та два комплекти ключів від сейфа.

Відповідно до умов договору про користування індивідуальним сейфом (для фізичної особи) від

14 листопада 2018 року № 1444/3 (далі - договір), банк надає, а клієнт приймає в тимчасове платне користування у відповідності з умовами договору індивідуальний сейф № 140, що знаходиться в сховищі для індивідуальних сейфів банку, та комплект ключів до нього на строк з 16 лютого 2023 року по

17 лютого 2023 року, для зберігання клієнтом документів, грошових коштів та інших цінностей. Сейф, що надається в користування клієнту згідно договору, розташований в Київському відділенні № 1 АТ «Асвіо банк», яка знаходиться за адресою: бульвар Дружби народів, буд. 19, м. Київ.

Відповідно до пункту 3.2.3 Договору, Клієнт зобов`язаний внести плату за весь строк користування сейфом згідно розділу 7 цього Договору.

Згідно із пунктом 3.2.11 Договору, Клієнт зобов`язаний здати ключ і звільнити сейф не пізніше останнього строку користування сейфом, визначеного в пункті 1.1 цього договору (якщо строк користування сейфом не продовжено), або ж не пізніше дня підписання заяви про розірвання договору (якщо сторони узгодили достроково припинити дію договору).

Відповідно до підпункту «а» пункту 3.3.3 Договору, банк має право відкрити сейф без присутності Клієнта у наступних випадках якщо протягом двох місяців з дати закінчення терміну дії даного договору (за умови попереднього повідомлення клієнта або банку про припинення договору, або з дати підписання сторонами угоди про дострокове розірвання договору), клієнт не з`явився для одержання майна та не повертає ключі від наданого йому сейфа.

Відповідно до абзацу другого пункту 7.2. Договору, за користування сейфом після закінчення строку користування сейфом, визначеного в пункті 1.1. Договору, клієнт вносить плату за кожен день користування сейфом згідно тарифів банку та додатково пеню 2 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до пункту 7.4 договору, клієнт вносить плату за весь строк користування сейфом, визначений пункті 1.1 цього Договору в сумі 1 156,25 грн, крім того ПДВ 231,25 грн, всього складає 1 387,50 грн. Також клієнт вносить заставу у сумі 1 200 грн., яка в разі настання умов передбачених цим договором спрямовується на відшкодування витрат банку, пов`язаних з відкриттям індивідуального сейфу. Клієнт зобов`язаний, відповідно до встановленого Банком рахунку додатково відшкодувати Банку витрати, пов`язані з заміною замка, а саме вартістю нового замка, ключів від нього і роботи з його заміни, визначену Банком на момент такого відшкодування.

Відповідно до пункту 10.1 Договору про користування індивідуальним сейфом, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань та проведення всіх розрахунків щодо заборгованості.

В Додатку № 1 до договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3 міститься таблиця з тарифами за користування індивідуальними сейфами.

22 травня 2019 року ОСОБА_1 подано до АТ «Асвіо Банк» заяву про продовження строку дії договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3. Відповідно до укладеної 22 травня 2019 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 додаткової угоди до договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3, сторони погодили продовжити строк користування індивідуальним сейфом № 140 до 19 листопада 2019 року.

Водночас, 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 подано до АТ «Асвіо Банк» заяву про продовження строку дії договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року

№ 1444/3. Відповідно до укладеної 25 листопада 2019 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 додаткової угоди до договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року

№ 1444/3, сторони погодили продовжити строк користування індивідуальним сейфом № 140 до 25 травня 2020 року.

Також, 27 травня 2020 року ОСОБА_1 подано до АТ «Асвіо Банк» заяву про продовження строку дії договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3. Відповідно до укладеної 27 травня 2020 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 додаткової угоди до договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3, сторони погодили продовжити строк користування індивідуальним сейфом № 140 до 04 грудня 2020 року.

Крім того, 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 подано до АТ «Асвіо Банк» заяву про продовження строку дії договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року

№ 1444/3. Відповідно до укладеної 08 грудня 2020 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_2 додаткової угоди до договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3, сторони погодили продовжити строк користування індивідуальним сейфом № 140 до 12 червня 2021 року.

10 червня 2021 року ОСОБА_1 подано до АТ «Асвіо Банк» заяву про продовження строку дії договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3. Відповідно до укладеної 10 червня 2021 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 додаткової угоди до договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3, сторони погодили продовжити строк користування індивідуальним сейфом № 140 до 11 грудня 2021 року.

Також 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 подано до АТ «Асвіо Банк» заяву про продовження строку дії договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3. Відповідно до укладеної 06 грудня 2021 року між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 додаткової угоди до договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3, сторони погодили продовжити строк користування індивідуальним сейфом № 140 до 11 червня 2022 року.

06 березня 2023 року (вих. № 546) АТ «Асвіо Банк» надіслало на адресу ОСОБА_1 повідомлення про припинення надання послуг за договором про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3, з вимогою негайно сплати наявну заборгованість, яка становить

2 389,72 грн. З наданої позивачем копії конверта вбачається, що поштове відправлення, що відправлялось на ім`я ОСОБА_1 повернулось відправнику неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

19 грудня 2023 року АТ «Асвіо Банк» складено акт про перевищення ОСОБА_1 строку користування індивідуальним сейфом № 140 більше двох місяців, що відповідно до умов договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3 є підставою для: 1) відкриття індивідуального сейфу, наданого клієнту в тимчасове платне користування за договором, без його присутності; 2) вилучення цінностей, що містяться в сейфі, зі складанням опису цінностей та їх передачі на зберігання в грошове сховище банку строком на 8 (вісім) років; 3) звернення стягнення на предмет застави, а саме: майнові права на грошові кошти клієнта, яка передані банку в порядку встановленому розділом

4 договору.

Також 19 грудня 2023 року АТ «Асвіо Банк» складено акт про відкриття індивідуального сейфа

№ 140 та вилучення майна не в присутності клієнта - ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до акту виконаних робіт від 19 грудня 2023 року з аварійного відкриття депозитних комірок рамках виконання Договору №13/04-1 ТОВ «Сейлсервісолюшнс» вартість наданих робіт з аварійного відкриття індивідуального сейфу № 140 складає - 1 800,00 грн. Вартість заміненого замка індивідуального сейфу № 140 складає - 6 400,00 грн. Отже, загальна вартість виконаних робіт ТОВ «Сейлсервісолюшнс» по аварійному відкриттю індивідуального сейфу №140 та вартість заміненого замка складає - 8 200,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про користування індивідуальним сейфом від

14 листопада 2018 року № 1444/3, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 07 липня

2025 року становить 11 999,72 грн, з яких: прострочена комісія - 4 999,72 грн, аварійне відкриття сейфа - 7 000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З дослідженого судом договору про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада

2018 року № 1444/3 встановлено, що між АТ «Асвіо Банк» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі.

Статтею526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Глава 66 ЦК України регулює правовідносини у сфері зберігання речей, а спеціальні види зберігання регламентовано §3 вказаної Глави ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Згідно зі статтею 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 ЦК України).

За змістом статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідач у встановлений в договорі про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року № 1444/3 строк, сейф не звільнила, ключ не повернула, а тому у відповідача виникла заборгованість по платі за користування сейфом.

При цьому, відповідачем розрахунку заборгованості не спростовано, власного розрахунку не надано, відповідним правом остання не скористалася.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частинами першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Лисенком В.М., до матеріалів справи долучено: довіреність від

27 січня 2025 року № 38 на представництво АТ «Асвіо Банк», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08 жовтня 2019 року серії КС № 82224/10, договір про надання правової допомоги від 27 січня 2025 року № 38, укладений між АТ «Асвіо Банк» та адвокатом Лисенком В.М., Додаткову угоду від 03 липня 2025 року № 72 до договору про надання правової допомоги від 27 січня 2025 року № 38, Акт приймання-передачі від 08 липня 2025 року на суму 10 000,00 грн.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, а також обсягу додатків до неї та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 10 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 4 000,00 грн.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 08 липня 2025 року № TR. 4142 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

4 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 202, 207,526, 599, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 759, 762, 971 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» заборгованість за договором про користування індивідуальним сейфом від 14 листопада 2018 року

№ 1444/3, що складається із простроченої комісії - 4 999,72 грн, аварійного відкриття сейфа - 7 000,00 грн, що разом становить - 11 999,72 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 72 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Асвіо Банк» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Акціонерне товариство «Асвіо Банк», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 09809192, адреса місцезнаходження: вул. Преображенська, буд. 2, м. Чернігів, 14000.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 25 вересня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова