Рішення № 140090045, 25.09.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 705/3067/26

2/706/914/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Драчевської Л.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.05.2026 через систему «Електронний суд» звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз», в якій просить стягнути із відповідача моральну шкоду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 в адміністративній справі №580/9768/25 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Уманьгаз». Визнано протиправною бездіяльність ПрАТ «Уманьгаз» під час розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 08.08.2025. Зобов`язано ПрАТ «Уманьгаз» повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.08.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач зауважує, що під час розгляду адміністративної справи №580/9768/25 судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, якою позивачу завдано моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягають у відсутності належного та своєчасного реагування відповідача на запит, необхідності звертатись до суду із заявами, внаслідок чого змінено плин життя позивача, що змушує значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів, як перед відповідачем, так і перед судом, протиправні дії відповідача в частині неналежного розгляду звернення позивача, викликають психічне напруження у зв`язку з очікуванням відповіді, розчарування в діяльності надавача комунальної послуги, тривалому погіршенні самопочуття викликане тривогою, занепокоєнням, стресом, відчуттям несправедливості, внаслідок протиправних дій відповідача.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, являється особою похилого віку, а тому дії відповідача, які спонукали звертатись за захистом до суду завдали значної моральної шкоди, яка полягає у зниженні та нестійкому настрої, нервозності, дратівливості, порушенні сну, побоюванні про майбутній стан здоров`я. Відповідач умисно та свідомо не виконує рішення суду до даного часу, що підтверджено проведенням виконавчих дій у ВП № 79596585.

Крім того, тривала протиправна поведінка відповідача викликає у позивача постійний психологічний дискомфорт, душевні хвилювання, які викликані порушенням прав, що негативно вплинуло на повсякденний спосіб життя і спілкування з оточуючими, та спричинило моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює в 5 000 гривень.

У зв`язку із задоволенням самовідводів суддів та неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи, на підставі розпорядження в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 15 від 26.05.2026 цивільна справа №705/3067/26 в порядку ч. 4 ст. 31 ЦПК України передана до Христинівського районного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного суду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін.

16.06.2026 відповідачем ПрАТ «Уманьгаз» через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому представник товариства зазначає про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Відповідач не оспорюючи фактів встановлених рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №580/9768/25, стверджує, що ПрАТ «Уманьгаз» вживало заходів до виконання судового рішення та надання ОСОБА_1 запитуваної у інформаційному запиті від 08.08.2025 інформації, представники відповідача з`являлися за вимогою до виконавця, брали участь у виконавчих діях, сплатили накладений постановою державного виконавця штраф у розмірі 5 100 грн за невиконання судового рішення.

ПрАТ «Уманьгаз» за результатами додаткового вивчення рішення суду по справі №580/9768/25, 11.12.2025 листом №3570 надало ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит та на підставі ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Водночас головним державним виконавцем ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливодою О.П. 18.12.2025 винесено постанову про накладення штрафу на відповідача за невиконання без поважних причин рішення суду у розмірі 10 200 грн, а 22.12.2025 - надіслано до ПрАТ «Уманьгаз» вимогу №132660/7 про надання повної інформації ОСОБА_1 на інформаційний запит від 08.08.2025.

Постанова про накладення штрафу від 18.12.2025 оскаржена відповідачем в судовому порядку, проте у задоволенні позовних вимог судом першої та апеляційної інстанції відмовлено. У зв`язку з цим, 28.04.2026, 15.05.2026 ОСОБА_1 надано додаткові відповіді з інформацією, яка навіть не вимагалася рішенням по справі №580/9768/25 та сплачено штраф у розмірі 10 200 грн.

Неможливість закінчення виконавчого провадження представник відповідача пов`язує із діями позивача, яка штучно створює перешкоди для цього, вимагаючи інформацію, що не передбачена рішенням суду.

Представник відповідача також зазначає, що відповідачем не допущено порушення прав споживача, а позивач, у свою чергу, не надала доказів спричинення їй моральної шкоди. Оскільки відсутня протиправність поведінки відповідача, яка завдала моральної шкоди позивачу, відсутній причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і її результатом - моральною шкодою, та вина відповідача, тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач ОСОБА_1 17.06.2026 через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив. У даній заяві по суті справи позивач зазначає, що відповідач не спростував її доводів, адже предметом доказування у поданому суду позові є завдання моральної шкоди позивачу протиправною бездіяльністю відповідача, обставини про що встановлено судовим рішенням від 01 жовтня 2025 року в адміністративній справі №580/9768/25.

Факт протиправної бездіяльності відповідача є преюдиціальним для справи №705/3067/26 і не підлягає доказуванню. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року набрало законної сили. Відповідачем вказане рішення суду у апеляційному порядку не оскаржувалось, що є доказом визнання висновків суду. А тому, аргументи відповідача, які стосуються руху ВП №79596585 та намагання дати оцінку діям державного виконавця не стосуються даного позову, проте підтверджують обґрунтованість доводів позивача.

Позивач наполягає, що надала суду належні та допустимі докази протиправної поведінки відповідача, яка встановлена у судовому рішенні від 01.10.2025 у справі №580/9768/25. Вказана обставина є доказом причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою, якою було порушено право позивача, та завданням моральної шкоди, що є підставою для стягнення компенсації.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Зазначила, що у серпні 2025 року вона звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ПрАТ «Уманьгаз» у зв`язку із ненаданням відповідачем інформації на запит як споживача послуг з газопостачання. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 позов задоволено частково та визнано бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації. Станом на 16 вересня 2026 року судове рішення не виконане. Державною виконавчою службою за невиконання рішення суду на відповідача накладено штрафи, законність яких підтверджена в судовому порядку. Виконавче провадження наразі не закінчено, а судове рішення не виконане. Позивач є людиною похилого віку та особою з інвалідністю другої групи. Через протиправну поведінку та знущальне ставлення відповідача вона змушена роками ходити по судах, витрачати час та зусилля на вивчення судової практики, складання позовних заяв, відзивів та відповідей. Постійне очікування, хвилювання та відчуття безпорадності перед демонстративним невиконанням обов`язкового судового рішення завдають їй суттєвих моральних страждань. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 5 000 грн. Такий розмір компенсації, на думку позивача, є цілком співмірним із тривалими стражданнями, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Представник відповідача Драчевська Л.М. проти позовних вимог заперечувала та вказала, що 28.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити дії. 01.10.2025 Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 580/9768/25 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит ОСОБА_2 від 08.08.2025 та зобов`язано ПрАТ «Уманьгаз» повторно розглянути вказаний інформаційний запит з урахуванням правової оцінки суду. 14.11.2025 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Умань винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27.11.2025 отримано вимогу виконавця щодо особистої присутності сторін. У зв`язку з констатацією невиконання рішення, 28.11.2025 стягувач звернулася із заявою про накладення штрафу, після чого винесено постанову про накладення на ПрАТ «Уманьгаз» штрафу в розмірі 5 100 грн. Опрацювавши додатково висновки суду, ПрАТ «Уманьгаз» підготувало й направило письмову відповідь ОСОБА_1 (лист № 3570 від 11.12.2025). У листі № 3570 від 11.12.2025 відповідачем було викладено роз`яснення з усіх питань запиту. ПрАТ «Уманьгаз» повністю сплатило штраф у розмірі 5 100 грн, виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження, після чого подало до виконавчої служби заяву про закінчення виконавчого провадження із супровідним листом. Незважаючи на надання запитуваної інформації, стягувач стверджувала про невиконання рішення суду та почала вимагати надання нормативно-правових актів щодо створення програмного забезпечення «Газоліна» - інформації, якої не було ні в рішенні суду, ні в початковому запиті. Після накладення подвоєного штрафу ПрАТ «Уманьгаз» оскаржило постанову в судовому порядку, проте судом прийняте виконавцем рішення залишено без змін. Тоді відповідач додатково направив позивачу ще дві відповіді - 28.04.2026 та 15.05.2026. Загалом відповідач вже надав позивачу три відповіді.

Заперечуючи проти стягнення моральної шкоди, представник відповідача вказала, що позивач обґрунтовує моральну шкоду наявністю інвалідності, похилим віком, перебуванням у дратівливому стані, порушенням сну та хвилюванням про стан здоров`я. Проте жодним належним та допустимим доказом зазначений стан здоров`я та наявність моральної шкоди не підтверджено. Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Вина ПрАТ «Уманьгаз» відсутня та не доведена: підприємство повністю виконувало рішення суду, сплатило всі нараховані штрафи і з`являлося на кожен виклик державного виконавця.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної шкоди.

За загальним правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (пункт 64, заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Згідно з ч. 2 статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Як слідує із матеріалів даної справи, відповідач Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» є розпорядником публічної інформації.

Позивач ОСОБА_1 08 серпня 2025 року звернулась до відповідача з інформаційний запитом, в якому просила надати точну та повну інформацію щодо того, ким, коли, яким чином внесено коригування площі за особовим рахунком № НОМЕР_1 з 29,7 м.кв на 150,5 м.кв.

Відповідь на інформаційний запит відповідач надав листом від 18.09.2025 за № 47103/25.

Вважаючи дії ПрАТ «Уманьгаз» щодо надання неточної та неповної інформації на інформаційний запит від 08 серпня 2025 року протиправними, ОСОБА_1 звернулася із позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 01.10.2025 у справі №580/9768/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ПрАТ «Уманьгаз» під час розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 08.08.2025, зобов`язано ПрАТ «Уманьгаз» повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.08.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судове рішення звернуто до примусового виконання та його виконання здійснюється у межах виконавчого провадження №79596585.

За невиконання рішення суду постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.11.2025 на боржника ПрАТ «Уманьгаз» накладено штраф у розмірі 5 100 гривень, а постановою головного державного виконавця від 18.12.2025 за невиконання судового рішення та ненадання стягувачу запитуваної інформації піддано штрафу на користь держави у розмірі 10 200 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №580/14396/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026, у задоволенні позову ПрАТ «Уманьгаз» про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця від 18.12.2025 про накладення на відповідача штрафу у розмірі 10 200 грн, визнання протиправною та скасування вимоги головного державного виконавця та зобов`язання державного виконавця вчинити дії шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, відмовлено. Залишаючи позов без задоволення, суди виходили із встановленого факту невиконання боржником в повному обсязі судового рішення та ненадання відповідачем повної і точної інформації на інформаційний запит від 08.08.2025.

На час розгляду справи судом рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 в адміністративній справі №580/9768/25 не виконане, повна і точна інформація на інформаційний запит ОСОБА_1 не надана, постанова про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не прийнята.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Факт порушення прав позивача на публічну інформації підтверджено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі №580/9768/25, висновки якого мають преюдиційне значення у даній справі з огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, за приписами якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21).

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки підставою виникнення обов`язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи. Моральна шкода, як правило, супроводжує будь-яке порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у подібних категоріях справ визначена презумпція моральної шкоди: у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчувати страждання (моральну шкоду). Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Наявність моральної шкоди позивач мотивує тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що вона була змушена захищати своє порушене право у судовому порядку, витрачати додатковий час та докладати зусилля на оскарження дій відповідача, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Протиправні дії відповідача щодо ненадання інформації викликають у позивача психічне напруження у зв`язку із очікуванням відповіді, розчарування в діяльності розпорядника публічної інформації, тривалого погіршення самопочуття, що викликане тривогою, занепокоєнням, стресом, відчуттям несправедливості, що в сукупності призводить до зниження настрою, дратівливості, порушення сну. Тривале невиконання відповідачем судового рішення викликає у позивача дискомфорт, душевні хвилювання, що негативно вплинуло на повсякденний спосіб життя та спілкування із оточуючими.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Проаналізувавши встановлені обставини цієї справи, що стосуються порушених життєвих зв`язків ОСОБА_1 , з урахуванням зусиль, яких вона змушена була докласти для захисту своїх прав, а також негативних емоцій, яких позивач відчувала у зв`язку з протиправними діями відповідача, суд вважає доведеними обставини наявності душевних страждань та завдання їй моральної шкоди.

При цьому, суд відхиляє як безпідставні доводи представника ПрАТ «Уманьгаз» про відсутність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачеві. ОСОБА_1 факт спричинення моральної шкоди пов`язує як із ненаданням їй, як споживачу інформації на інформаційний запит, так і з невиконанням відповідачем судового рішення, яким розпорядника інформації зобов`язано її надати. Ненадання інформації на інформаційний запит підтверджено судовим рішенням, яке перебуває на виконанні відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, у зв`язку із його невиконанням боржником постановами головного державного виконавця від 28.11.2025 та 18.12.2025 на відповідача накладено штраф.

У відповідності до частини третьої, п`ятої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

У частині третій статті 12, частині першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зважаючи на глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач внаслідок протиправних дій ПрАТ «Уманьгаз», що знайшло своє підтвердження у рішенні окружного адміністративного суду, тривалості моральних страждань у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для відновлення свого права на звернення, доведення своїх вимог в суді та оскарження неправомірних дій відповідача, зважаючи на статус позивача, яка є особою похилого віку, має інвалідність ІІ групи, суд дійшов висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 2 000 грн.

Виходячи із презумпції того, що порушення прав людини прямо суперечить головним конституційним нормам і завжди викликає у людини негативні емоції, суд, в контексті установлених обставин справи та виходячи із засад виваженості та справедливості, вважає, що такий розмір моральної шкоди є розумним та пропорційним глибині душевних страждань ОСОБА_1 .

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), відповідно до якого визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із таких положень чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом звільнена на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Розмір судового збору у даній справі становить: 1331,20 грн*0,8 = 1 064,96 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі: 425,98 грн (1064,96 грн*40%), іншу частину судового збору - компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351 -352 354 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень 98 копійок. Іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення суду складений та проголошений 25 вересня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Уманьгаз», ЄДРПОУ 03361419, місцезнаходження: вул. Дерев`янка, 19, м. Умань, Черкаська область, 20310.

Суддя Альона ШКОЛЬНА