Рішення № 140089558, 24.09.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/433/25

провадження № 2-о/631/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Тиндика А. О.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діяв адвокат Максимов Микола Ігорович, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ та ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ХАРКІВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ,- «Про встановлення факту батьківства»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діяв адвокат Максимов М. І., із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: ПРОСЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ та ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ,- звернулась в суд із заявою в порядку окремого провадження «Про встановлення факту батьківства» (а. с. 1 - 7).

Зі змісту заяви вбачається, що заявник, від імені та в інтересах якого діє адвокат, просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Володимирівка Кустанайської області Республіки Казахстан, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести зміни до актового запису про його народження, а також щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та внести зміни до актового запису про його народження (а. с. 7).

На обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 з 2013 року проживала однією сім`єю разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без реєстрації шлюбу, оскільки у офіційній реєстрації шлюбних відносин не було потреби. Проживали останні за адресою: АДРЕСА_1 ,- що підтверджується актом, виданим Нововодолазькою селищною радою Харківського району Харківської області. 19 квітня 2023 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу до Збройних Сил України, а 14 червня 2023 року солдат ОСОБА_5 при захисті Батьківщини під час виконання бойового завдання, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України по захисту територіальної цілісності та суверенітету України отримав травму та поранення, несумісні з життям, і загинув в районі села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області, що підтверджується сповіщенням сім`ї загиблого № 712 від 16 червня 2023 року. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 02.10.2024 року по справі № 635/8640/23 встановлений факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , не менше десяти років до часу відкриття спадщини, а саме: з квітня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 . За час проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у них народилися діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР було проведено молекулярно-генетичну експертизу по встановленню факту батьківства загиблого громадянина ОСОБА_6 у відношенні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , народжених громадянкою ОСОБА_1 , згідно з висновком якої № 2342-МГ загиблий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , із вірогідністю не менше 99,9999%. Також загиблий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , із вірогідністю не менше 99,9999%. Оскільки з батьком дітей заявниця у зареєстрованому шлюбі не перебувала, відомості про батька в актових записах про народження дітей внесені відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері. Встановлення факту батьківства необхідне для захисту майнових та немайнових прав дітей, а саме: для призначення та виплати пенсії по втраті годувальника, вступу в спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 2356/25-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/433/25 (провадження № 2-о/631/21/25) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 1, 43).

Положеннями частини 1 статті 316 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання, тому у відповідності до приписів частини 6 статті 187 вказаного кодифікованого закону України в день отримання матеріалів заяви суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) заявника ОСОБА_1 , відповідь на які отримав лише 29.08.2025 року за вхідними № 5180/25-вх та № 5183/25-вх (а. с. 45, 46, 50, 52).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 03.09.2025 року, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та розпочато підготовчий розгляд (а. с. 53 58).

22.09.2025 року за вхідним № ЕП-1249/25-вх надійшла заява від селищного голови Нововодолазької селищної ради Єсіна О. про заміну сторони у справі № 631/433/25 за заявою ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: ПРОСЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ та ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІ, в якій просили замінити відповідача по справі (а. с. 64).

04.05.2026 року за вхідним № 3157/26-вх заінтересована особа - ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, від імені та в інтересах якої в порядку самопредставництва діє начальник Курчина О., надіслала інформацію, в якій зазначила, що їх відділ не є належною заінтересованою особою у справі (а. с. 138 139).

Також, 29.05.2026 року за вхідним № 3816/26-вх НОВОВДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА, від імені та в інтересах якої в порядку самопредставництва діє секретар Степаненко Н., надала заяву, в якій зауважила на те, що заінтересовану особу - ПРОСЯНСЬКУ СІЛЬСЬКУ РАДУ ліквідовано, а її правонаступником з 25.11.2020 року визнано НОВОВДОЛАЗЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ (а. с. 163).

Зважаючи на таке, 01.06.2026 року за вхідним номером № 3859/26-вх представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Калмикова Л. К., яка діє за ордером (серії АХ № 1339810), виданим 07.04.2026 року на підставі договору про надання правничої допомоги № 8 від 07.04.2026 року, укладеного між АБ «КУЗМІНА ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 , а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ХВ № 002598), виданого 21.05.2021 року на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 21, в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась в суд із заявою про встановлення факту батьківства (в порядку уточнення), в якій залучила до участі у справі в якості заінтересованих осіб: НОВОВОДОЛАЗЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ та ХАРКІВСЬКІЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ХАРКІВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (а. с. 122, 123, 189 - 192).

Ухвалою, постановленою Нововодолазьким районним судом Харківської області 05.06.2026 року, заяву в порядку уточнення, подану представником заявника за ордером Калмиковою Л. К. в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та зареєстровану за вхідним номером № 3859/26-вх від 01.06.2026 року, прийнято до розгляду, залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб: НОВОВОДОЛАЗЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ та ХАРКІВСЬКІЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ХАРКІВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ,- замість раніше залучених, через щоу підготовчому судовому засіданні оголошено перерву (а. с. 203 - 211).

01.07.2026 року за вхідним № 4464/26-вх в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи керівник ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ХАРКІВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ - начальник відділу Локойда Я. В. - надіслала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, шо відповідно до статті 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього кодексу. Згідно зі статтею 134 кодексу на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства та заява про визнання батьківства. Пунктами 2.16.4. та 2.16.16 зазначених Правил визначено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться повязані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. При цьому, встановлення юридичного факту батьківства не передбачає за собою внесення змін до актового запису про народження відділами державної реєстрації актів цивільного стану (а. с. 223 - 224).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 06.07.2026 року, закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті вимог (а. с. 230 - 238).

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце його проведення повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 4016/26-вх від 05.06.2026 року, з проханням проводити розгляд за її відсутності, зауваживши, що вимоги заяви підтримує повністю (а. с. 246, 201).

Представник заявника за ордером Калмикова Л. К. у судове засідання також не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, проте в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи надала клопотання, зареєстроване за вхідним № 4940/26-вх від 20.07.2026 року, з проханням провести судовий розгляд справи за їх із заявницею відсутності, зазначивши, що заяву підтримують повністю та просять її задовольнити (а. с. 246, 248).

Представники заявника ОСОБА_1 адвокати Максимов М. І., який діє за ордером (серії АН № 1002060), виданим 18.04.2025 року на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.04.2025 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серії ДН № 5194), виданого 26.09.2018 року на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області № 12, та адвокат Клімов О. М., який діє за ордером (серії АХ № 1224855), виданим 25.03.2026 року на підставі договору про надання правничої допомоги № 67 від 25.03.2026 року, укладеним між ним та ОСОБА_1 , а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1381, виданого 20.06.2006 року на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 3 від 14.06.2006 року, у судове засідання теж не з`явились, про дату, час і місце засідання повідомлялися належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістили, натомість в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи надали кожний окремо відповідні заяви, зареєстровані за вхідним № 3975/26-вх та № 3981/26-вх від 04.06.2026 року, в яких зазначили про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 246, 249, 40, 41, 113, 114, 195, 198).

Представник заінтересованої особи - НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ - у судове засідання теж не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, однак її представник в порядку самопредставництва секретар ради Степаненко Н. надала заяву, зареєстровану за вхідним № 3817/26-вх від 29.05.2026 року, щодо розгляду справи за їх відсутності (а. с. 246, 247).

Представник заінтересованої особи - ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ХАРКІВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ - у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, натомість начальника відділу Локойда Я. В., діючи в порядку самопредставництва, в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи надіслала додаткові пояснення у справі, зареєстровані за вхідним № 5654/26-вх від 21.08.2026 року, в яких просила розгляд справи провести за їх відсутності з урахуванням цих пояснень, зміст яких повністю відповідає тим, що надіслані 01.07.2026 року за вхідним № 4464/26-вх (а. с. 246, 250, 251 253).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Також, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у заявника, його представників за ордером та представників заінтересованих осіб свідчить відповідна заяви, долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Доходячи до такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 цивільного процесуального кодифікованого акта України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Натомість змістом частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Правилом частин 8 11 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України унормований прядок, за яким особи вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Зокрема, у відповідності до пункту 1 та 2 частини 8 наведеної вище статті днем вручення судової повістки про виклик вважається день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, а за правилом частини 5 статті 130 Цивільного процесуального кодексу України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Зважаючи на це, суд не знаходить підстав для визнання неявки належно повідомлених учасників справи поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою у закінченні розгляду справи за суттю вимог заяви.

Отже, здійснюючи правосуддя на засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного та повноважного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Нормою, викладеною у частині 2 статті 129 Основного Закону нашої Держави, визначено основні засади судочинства, однією з яких згідно з її пунктом 3 є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 ), виданого Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 02.10.2014 року, ОСОБА_3 народився в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_10 , про що 02.10.2014 року складено відповідний актовий запис № 13, та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 11).

Згідно зі Свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_2 ), виданим Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 25.10.2016 року, ОСОБА_4 народився в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що 25.10.2016 року складено відповідний актовий запис № 15, та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 12).

Рішенням судді Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновської Т. М., ухваленим 02.10.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 635/8640/23 (провадження № 2-о/631/3/24) за заявою ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості заінтересованої особи: Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області,- «Про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу» встановлений факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , не менше десяти років до часу відкриття спадщини, а саме з квітня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 15 26).

З висновку експерта № 2342-МГ, складеного КЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» ДОР Маланчуком О. І., попередженим про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 3825 Кримінального кодексу України під особистий короткий підпису відповідній графі висновку, засвідчений відбитком круглої печатки цієї медичної установи, вбачається, що у період часу з 13 по 21 листопада 2023 року у приміщенні відділення судово-біологічних експертиз та досліджень проведено судово медичну експертизу зразків крові загиблого громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , за результатами якої виявлено, що наявний збіг алелів зумовлений кровним спорідненням між заявленим батьком та дітьми. Отже відповідно до законів успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що у двох дітей серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька. Тому загиблий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,- народжених громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . Зазначене не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зав`язків, так як вірогідність за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999% (а. с. 28 35).

Відповідно до Сповіщенні про смерть (загибель), складеного 16.06.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_8 і зареєстрованого того ж дня за вихідним № 712, солдат ОСОБА_5 , 1973 року народження, навідник 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при здійсненні заходів із забезпечення оборони України по захисту територіальної цілісності та суверенітету України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти, поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області (а. с. 38).

Згідно зі Свідоцтвом про смерть (серії НОМЕР_4 ), виданого Нововодолазькою селищною радою 23.06.2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Володимирівка Кустанайського району Кустанайської області Республіки Казахстан, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 49 років в селі Діброва Сєвєродонецького району Донецької області, про що 23.06.2023 року складено відповідний актовий запис № 72 (а. с. 35).

З копії паспорта громадянина України (ІD-картка з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_5 , виданого 02.10.2017 року органом 6340) вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_15 в селі Володимирівка Кустанайського району Кустанайської області Республіки Казахстан та має ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_6 (а. с. 36).

Витягом з Реєстру територіальної громади, сформованого 17.04.2025 року за № 2025/004999807, підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , з 10.05.1992 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України обумовлено, що добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Аналогічна правова позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 17.07.2019 року у справі № 626/2621/18 (провадження № 61 10128св19) та від 18.09.2019 року у справі № 626/2490/18 (провадження № 61 12625св19), який зазначив на необхідність застосування докритрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Отже, наведені письмові докази не містять явних суперечностей та очевидних ознак підробки, відповідають критеріям належності, достовірності, допустимості, достатності та взаємозв`язку у їх сукупності, враховуються судом у їх повному обсязі та доводять, що:

1)дійсно малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є малолітніми дітьми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , а відомості про їх батька в актових записах про народження внесені на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України й зазначені як « ОСОБА_7 »;

2)на момент їх народження матір дітей - ОСОБА_1 - мешкала однією сім`ю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3) на час звернення із цією заявою до суду ОСОБА_5 , 1973 року народження, помер, та між ним та дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлений генетичний родинний зв`язок із вірогідністю 99,9999%.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) і Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями).

Так, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).

Також частиною 1 статті 15 і частиною 1 статті 16 цього ж кодексу унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окрім того, у відповідності до припису статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Також, з огляду на приписи пункту 5 частини 2 статті 293 та частини 1 статі 315 Цивільного процесуального кодексу України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється судом в порядку окремого провадження.

При цьому, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду як найвищий суд у системі судоустрою України, з метою забезпечення однакового застосування норм права (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанові, прийнятій 20.06.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18), зробив висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У свою чергу положення частини 1 статті 293 вказаного кодексу передбачають, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Приписи частини 1 статті 315 цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини цієї статті суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Між тим, і зміст частини 2 наведеної вище статті обумовлює, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як убачається з положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами та доповненнями), наведений у нормах Цивільного процесуального кодексу України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Крім того, цим же пунктом Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові, прийнятій 10.04.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначила, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів».

Відтак, з огляду на чинну судову практику, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діяв адвокат Максимов М. І., вбачається, що встановлення юридичного факту батьківства загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким вона мешкала однією сім`ю без реєстрації шлюбу у період часу з квітня 2013 року по 14 червня 2023 року, відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідний їй для призначення та виплати пенсії по втраті годувальника й вступу в спадщину, що відкрилася після його смерті тощо.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 зазначеного кодифікованого закону України).

У відповідності до положень частин 2 і 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційним Судом України у абзаці 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення № 5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») констатовано, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і тому подібне.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного кодексу України.

Нормою права, що викладена у частинах 1 і 2 статті 21 зазначеного останнім кодифікованого закону, визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Крім того, у частині 1 статті 121 Сімейного кодексу України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Приписами статті 141 цього ж кодексу визначена рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150 і 151 Сімейного кодексу України.

За змістом частини 2 вищенаведеної статті 150 батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Також як визначено у статті 180 сімейного кодифікованого закону України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із статтею 15 Сімейного кодексу України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Натомість, приписом статті 46 Основного Закону нашої Держави визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів (смерті годувальника), що підтверджуються відповідними актами, громадяни України мають право на соціальний захист від держави.

Крім цього, правове регулювання спадкових правовідносин здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року.

Приписами статей 1216 та 1217 вказаного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового акту спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, як зазначено у частині 1 статті 1222 вказаного кодексу, спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України).

Положення статті 1258 Цивільного кодексу України роз`яснюють, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до приписів статті 1261 зазначеного кодексу, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як убачається з положень частини 1 статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відтак, встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, породжує правовий наслідок, оскільки цей факт безпосередньо впливає на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника та прийняття і оформлення спадщини померлого, так як від нього залежить виникнення особистих та майнових прав малолітніх синів ОСОБА_1 .

Крім того, за змістом статті 125 Сімейного кодексу України вбачається, що, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, а також за рішенням суду.

У свою чергу приписи частини 1 статті 126 вказаного вище кодексу передбачають, що визначення походження дитини від батька, у разі, якщо жінка та чоловік не перебувають у шлюбі між собою здійснюється за заявою жінки та чоловіка, яка може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 вказаного вище кодифікованого закону України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду, зокрема, за позовом матері дитини (частина 1 і 3 статті 128 Сімейного кодексу України).

Одночасно із цим, частиною 1 статті 130 зазначеного вище кодифікованого акта України унормовано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто: при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Також частиною 2 цієї ж статті Сімейного кодексу України визначено, що заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині 3 статті 128 цього кодексу, тобто матір`ю дитини.

Одночасно із цим, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подалі в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрації їх як батьків, суд може вирішувати, зокрема, за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.

Аналізуючи зміст свідоцтв про народження (серії НОМЕР_1 і серії НОМЕР_2 ), виданих Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 02.10.2014 року і 25.10.2016 року відповідно, суд вбачає, що діти ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_11 , проте відомості про їх батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Також суд ураховує й дані свідоцтва про (серії НОМЕР_4 ), виданого 23.06.2023 року Нововодолазькою селищною радою, щодо зафіксованої у процесуальний спосіб смерті особи, факт батьківства якої встановлюється під час судового розгляду справи.

Крім того, вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує також й приписи частини 2 статті 128 Сімейного кодексу України, з огляду на які, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, у тому числі й ДНК-тест, визнання обставин справи сторонами та іншими особами, які беруть участь у неї.

Аналогічним за своїм правовим навантаження є й правозастосовна практика, викладена Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанова Верховного Суду, прийнята 21.03.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), 29.08.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), 21.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18).

Тотожні наведеним роз`яснення також надані й у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, відповідно до яких рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Отже, наявні відомості проведеної у період часу з 13 по 21 листопада 2023 року судово-біологічних експертиз (висновок експерта № 2342-МГ) свідчать про 99,9999% ймовірності батьківства померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі відібраних генетичних зразків крові загиблого громадянина, дітей та їх матері.

Одночасно із цим, розв`язуючи позовні вимоги за суттю, суд зауважує, що припис абзацу 8 пункту 20 глави І розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 року (із змінами та доповненнями) визначає, що при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Такий порядок встановлений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року (із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до підпункту 2.13.1 пункту 2.13 розділу ІІ вказаних вище Правил, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Аналогічна правова позиція зафіксована у й постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року, прийнятій в межах справи з єдиним унікальним № 319/1358/16-ц (провадження № 61-3971св19).

При цьому, як визначено у підпунктах 2.16.4 та 2.16.5 пункту 2.16 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду. Відомості про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним, позбавлення та поновлення батьківських прав вносяться до паперового носія актового запису цивільного стану та Державного реєстру актів цивільного стану в день надходження копії відповідного рішення суду до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день її пред`явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану й після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається або надсилається для вручення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його проживання свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану (пункти 2.18 та 2.22 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання).

Аналогічне за своїм змістом правило визначене й кодифікованим нормативно-правовим актом України - статтею 134 Сімейного кодексу України, відповідно до якого на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Таким чином, рішення суду про встановлення факту батьківства, яке набрало законної сили, є підставою для здійснення відповідних реєстраційних дій.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1025 від 10.11.2010 року (із змінами та доповненнями) «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» унормовано, що у розділі «Відомості про батька» зазначаються:

-пункт 11. Прізвище;

-пункт 12. Ім`я;

-пункт 13. По батькові;

-пункт 14. Дата народження (повна);

-пункт 15. Громадянство;

-пункт 16. Місце проживання (держава, область, район, місто, селище (село), вулиця, будинок, квартира)

Проте, у своїй заяві ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діяв адвокат Максимов М. І., просить внести зміни до актового запису про народження дітей, зазначивши місце народження батька, які не є частиною такого запису, а доказів зареєстрованого у законний спосіб місця проживання загиблого не надають, та у заяві його не зазначають.

За таких підстав, ретельно перевіривши матеріали справи в контексті визначених доказів та їх оцінки як достатніх, разом із змістом усталеної судової практики, в сукупності з встановленими та доведеними у судовому засіданні обставинами, покладаючись на письмові докази у справі, ураховуючи, що факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Володимирівка Кустанайської області Республіки Казахстан, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має для заявниці юридичне значення, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діяв адвокат Максимов М. І., задовольнити частково.

Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог заявниці та можливість задоволення її заяви шляхом встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Володимирівка Кустанайської області Республіки Казахстан, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , й внесення змін до актового запису про народження № 13 від 02.10.2014 року, складеного Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області щодо реєстрації народження ОСОБА_3 , і до актового запису про народження № 15 від 25.10.2016 року, складеного Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області щодо реєстрації народження ОСОБА_4 , де у графі «Відомості про батька» вказати: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України»,- інші відомості актових записів залишити без змін.

Ухвалюючи рішення, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

У відповідності із приписами частини 7 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; статтями 9, 17, 46, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); Рішеннями Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) і від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04); статтями 3, 21, 121, 122, 125 - 126, 128, 129, 134 135 Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями); статтями 3, 11, 15 і 16 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтями 17, 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); розділом ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 року (із змінами та доповненнями); розділом ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року (із змінами та доповненнями); пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї»); Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, Постановою Великої Палати Верховного Суду, прийнятою 10.04.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18); Постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, прийнятою 20.06.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18); Листом Верховний Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а також статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 19, 23, 31, 42, 43, 58, 60, 62, 65, 67, 76 81, 83, 89, 128 131, 133, 187, 211, 214, 223, 227, 230, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 і пунктом 5 частини 2 статті 293, статтею 294, частиною 2 статті 315, статтею 319, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діяв адвокат Максимов Микола Ігорович, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ та ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ХАРКІВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ,- «Про встановлення факту батьківства» задовольнити частково.

Встановити юридичний факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Володимирівка Кустанайської області Республіки Казахстан, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області.

Встановити юридичний факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Володимирівка Кустанайської області Республіки Казахстан, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в селі Лихове Нововодолазького району Харківської області.

Внести зміни до актового запису про народження № 13 від 02.10.2014 року, складеного Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області щодо реєстрації народження ОСОБА_3 , де у графі «Відомості про батька» вказати: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України»,- інші відомості актового запису залишити без змін.

Внести зміни до актового запису про народження № 15 від 25.10.2016 року, складеного Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області щодо реєстрації народження ОСОБА_4 , де у графі «Відомості про батька» вказати: « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України»,- інші відомості актового запису залишити без змін.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діяв адвокат Максимов Микола Ігорович, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт громадянина України (ID паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_8 , виданий 08.04.2021 року органом 6347);

Заінтересована особа: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА, місцезнаходження (вулиця Донця Григорія, будинок № 14, селище Нова Водолага Харківського району Харківської області), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04397997);

Заінтересована особа: ХАРКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ХАРКІВСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, місцезнаходження (вулиця Культури, будинок № 2б, місто Мерефа Харківського району Харківської області, 62472), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (41404009).

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко