Рішення № 140089015, 25.09.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1851/26

Провадження № 2/548/965/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у приміщенні суду м. Хорола у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Какун Анна Станіславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача 24.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернулася до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 31.10.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 950217668.

На підставі договору факторингу № МВ-ТП/90 від 03.02.2026, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс", до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 950217668 від 31.10.2025.

27.05.2026 між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" був укладений договір факторингу № 27/0526-01, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 950217668 від 31.10.2025.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, заборгованість останнього перед позивачем становить 15874,11 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4899,50 грн; заборгованості за відсотками - 8392,56 грн; заборгованості по комісії за надання кредиту - 132,30 грн, заборгованості за неустойкою - 2449,75 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі разом із судовими витратами.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 позовна заява була передана для розгляду судді Старокожку В.П.

Ухвалою від 27.07.2026 суддя відкрив провадження у цій справі і призначий її до розглядуза правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, необхідно вважати відповідача ОСОБА_1 належно повідомленим про відкриття провадження у справі, оскільки відповідні судові документи, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, надіслані безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 .

Представник позивача у позовній заяві прохала про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні за її відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд з наданих письмових доказів установив, що 31.10.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 у електронній формі був укладений договір кредитної лінії № 950217668, відповідно до умов якого відповідач отримав перший транш у сумі 4900,00 грн шляхом безготівкого перерахунку коштів на вказану у договорі банківську картку позичальника.

За умовами договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії шляхом ініціювання такої операції у особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На моменть укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Договором пердбачені також умови пролонгації дисконтного періоду.

Дата закінчення дисконтного періоду - 30.11.2025, яка є кінцевою датою повернення (виплати) кредиту. Базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становитиме 357,70 % річних. Розмір комісії за видачу 1 траншу кредиту - 132,30 грн.

Строк дії договору - до 30.11.2030.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за дисконтний період кредитування становить 92716,82 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом - 87816,82 грн та суми наданого кредиту 4900,00 грн.

Зазначене підтверджується копією договір кредитної лінії № 950217668, паспорту кредиту, заявки позичальника на отримання грошових коштів у кредит від 31.10.2025.

Перерахування кредитних коштів позичальнику у сумі 4900,00 грн підтверджується довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за підписом директора Сінченка С. та платіжного доручення від 31.10.2025 на вказану суму.

На підставі договору факторингу № МВ-ТП/90 від 03.02.2026, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс", до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 950217668 від 31.10.2025, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу із реєстру боржників до нього від 03.02.2026.

Згідно із вказаним витягом заборгованість ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги становить 10447,85 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4899,00 грн; заборгованості за відсотками - 2966,30 грн; заборгованості по комісії за надання кредиту - 132,30 грн, заборгованості за неустойкою - 2449,75 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, у рахунок оплат за кредитом позичальник вніс кошти на загальну суму 229,00 грн.

27.05.2026 між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" був укладений договір факторингу № 27/0526-01, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 950217668 від 31.10.2025, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу із реєстру боржників до нього від 03.02.2026.

Згідно із вказаним витягом заборгованість ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги становить 15874,11 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4899,50 грн; заборгованості за відсотками - 8392,56 грн; заборгованості по комісії за надання кредиту - 132,30 грн, заборгованості за неустойкою - 2449,75 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ "Таліон плюс", у рахунок оплат за кредитом позичальник оплат не вносив.

Як вбачається із позовної заяви, нарахування подальшої заборгованості позивачем по вказаному кредитному договору після укладення договору факторингу не здійснювалися.

З урахуванням вищевикладеного позивач просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 15874,11 грн та судові витрати.

Відзив на позов від відповідача не надходив.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 12 ЗУ ''Про електронну комерцію'', якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: договору кредитної лінії № 950217668 від 31.10.2025 та договорів факторингу від 03.02.2026 і 27.05.2026, відповідно до яких позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до умов вищевказаного договору, між сторонами було чітко визначено строк їхньої дії та терміни, у який відповідач мав би повернути отримані кошти та сплатити відсотки та інші платежі за користування ним.

Суду ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів погашення заборгованості за цим договором останнім як первісному кредитору, так і наступному та позивачеві.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , виготовлений первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", відповідно до якого позичальник задля продовження дисконтного періоду кредитування 30.11.2025 вніс кошти в рахунок погашення відсотків за кредитом у сумі 73,50 грн. Після цього дисконтний період був продовжений на 30 днів, тобто до 30.12.2025. Однак, у подальшому він не виконав вимоги щодо пролонгації дисконтного періоду і не сплатив відсотки, які були нараховані станом на 30.12.2025, а отже пролонгація дисконтного періоду не відбулася.

Тому на переконання суду, слід вважати, що останньою датою продовження дисконтного строку кредитування на визначені кредитним договором 30 днів є 30.11.2025. Щоденна сума процентів у цей період, що нарахована відповідачу первісним кредитором, становить 39,20 грн, кінцева дата їх сплати - 30.12.2025, загальна сума процентів - 1176,00 грн.

Крім цього, відповідач в рахунок оплат за кредитом вніс кошти в сумі 0,50 грн 30.11.2025 та 155,00 грн - 07.01.2026.

Як вже зазначено, доказів подальшого продовження дисконтного періоду та вчинення відповідачем відповідних дій для цього суду не надано.

Однак, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеним первісним кредитором, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснювало нарахування відсотків за кредитом позичальнику до 27.05.2026 (дати укладення договору факторингу з наступним кредитором), тоді як, як вже вказано вище, погоджений термін дії дисконтного періоду між сторонами закінчується 30.12.2025. Тобто не пізніше цієї дати відповідач мав повернути отримані у кредит кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Як вбачається із вказаного розрахунку заборгованості, станом на 27.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту з урахуванням внесених ним оплат складає 4899,00 грн, за відсотками - 8392,56 грн.

Суд зазначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За погоджених сторонами умовами договору кредитор мав право нараховувати відсотки за договором протягом погодженого сторонами строку кредитування. Оскільки в матеріалах справи немає доказів продовження такого строку, погодженого сторонами, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума, нарахована в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором, тобто до 30.12.2025 включно, в розмірі 6207,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4899,50 грн, за відсотками - 1176,00 грн, за комісією - 132,30 грн.

З урахуванням того, що відповідач вніс у рахунок погашення відсотків за кредитом кошти в сумі 155,00 грн, загальна заборгованість має бути зменшена на цю суму та складає 6052,80 грн.

Всі подальші нарахування відсотків за договором, здійснені як первісним кредитором, так і іншими, суд вважає нарахованими безпідставно.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою суд доходить висновку про таке.

Відповідно до ЗУ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'' від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Ці наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Кредитний договір між сторонами укладений та діяв у період дії в Україні воєнного стану. Норма закону, яка передбачає списання кредитодавцем нарахованих неустойки (штрафу, пені) включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, наразі дії і не скасована. Отже, нарахування позивачем відповідачу неустойки в сумі 2449,75 грн за цим договором є неправомірним, а відтак стягненню із останнього не підлягає.

Отож, з огляду на вищевикладене, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у загальному розмірі 6052,80 грн.

У іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором слід відмовити з вищевикладених підстав.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати в розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 170069 від 21.07.2026 по сплаті судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів та їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1664,00 грн.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 37,15% сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції № 170069 від 21.07.2026, що становить 989,08 грн.

Щодо іншої частини судових витрат, на які вказує позивач в сумі 1664,00 грн, суд констатує, що позивачем не надано доказів на підтвердження їх понесення, тому в стягненні цієї частини судових витрат із відповідача слід відмовити.

Керуючись ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1082 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Какун Анна Станіславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' заборгованість за договором кредитної лінії № 950217668 від 31.10.2025 у загальному розмірі 6052 (шість тисяч п`ятдесят дві) грн 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 08 коп. понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий