Ухвала суду № 140088279, 23.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.09.2026Справа № 643/16207/19 Провадження № 1-кп/554/564/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст. 189, ч.4 ст.190, ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.190 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст. 189, ч.4 ст.190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, а саме за злочини, які їм інкриміновані за ч.4 ст.187 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому останній може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєні злочини. Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, анкетні дані яких йому відомі, з метою зміни ними показів на його користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження. В обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв?язки, офіційно останній не працевлаштований, обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що воно необґрунтоване, ризики, зазначені в ньому відсутні. Прокурор протягом всього часу розгляду кримінального провадження, а це вже майже 7 років, нових ризиків не наводить, одні й ті ж самі ризики переписуються кожен раз. Вказане клопотання є незаконним, жодного доказу того, що там написано, немає. Ухилятись від суду він не збирається, впливати ні на потерпілих, ні на свідків намірів немає. В нього є постійне місце проживання, мати похилого віку, а прокурор всі це ігнорує.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_10 заперечував проти продовження тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м?який, не пов?язаний із триманням під вартою. Вважає клопотання прокурора необґрунтованим, ризики нічим не підтверджені.Клопотання складено лише на підстав суб?єктивної думки прокурора. У ОСОБА_7 є родичі, він підтримує з ними зв?язки, що свідчить про наявність міцних соціальних зв?язків. Ризик впливу на потерпілих та свідків не доведений.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України).

З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.

Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. ч. 1-5, 7 ст. 194 КПК України).

З вимог ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому раніше застосованого до нього запобіжного заходу, суд враховує, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом?якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Відносно останнього на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави, обвинувачений ОСОБА_7 з 02.09.2019 утримуються під вартою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 29.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

За вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п?ятнадцяти років з конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 КК України).

Тому, суд вважає, що прокурором доведений ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки, перебуваючи на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може ухилятися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєні злочини. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків, анкетні дані яких йому відомі, з метою зміни ними показів на його користь, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження. Так, судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочався, потерпілі та свідки не допитувались, а тому вказаний ризик є таким, що може справдитись. Такі обставини вказують на те, що ризик впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні досить високий та такий вплив є реальним і може зашкодити судовому розгляду кримінального провадження. Тому такий ризик досі виправдовує застосування запобіжного заходу.

Наявний ризик і того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки останній неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, вчинив інкриміновані йому злочини, перебуваючи на іспитовому строці за вироком Московського районного суду м. Харкова від 19.12.2017 р.

Таким чином, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні і суд погоджується з доводами прокурора щодо їх наявності, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Щодо наявності інших ризиків, передбачених п.п. 2,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то прокурором дійсно такі ризики необґрунтовані, адже на сьогодні досудове розслідування завершено більше 6 років тому, всі докази, речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення зібрані, більш того, вони знаходяться в суді в матеріалах кримінального провадження. З клопотання прокурора не зрозуміло, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що обвинувачені можуть знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Сторона обвинувачення не наводить доказів і на підтвердження того, що обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній може вдатися до відповідних дій.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особи обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушень, яке інкримінується обвинуваченому, що свідчить про його небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та потерпілих.

Крім того, слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому ОСОБА_7 вчинити спроби ухилення від суду.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 315 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, обставинам вчинення ним вказаного злочину, вагомості наявних доказів по кримінальному провадженню, тяжкості покарання, що загрожує, у разі визнання його винуватими у кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м?яких запобіжних заходів, не пов?язаних із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраних обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вимогами ч.4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Разом з тим, враховуючи значну тривалість судового провадження (більше 6 років), викликаного його складністю, багатоепізодністю, кількістю учасників кримінального провадження, зміною підсудності в 2022 році, через що розгляд кримінального провадження розпочався спочатку, новим розглядом кримінального в суді першої інстанції через скасування вироку суду апеляційною інстанцією, фактичними обставинами кримінального провадження тощо і часу, який минув з моменту прийняття рішення про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою (більше 6 років), суд вважає можливим визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч.5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, тобто був достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечучи будь-яким яким чином не перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Сума шкоди у кримінальному провадженні може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями, як то серйозність вчиненого злочину, ризик втечі тощо.

Суд звертає увагу, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 складає 3 328 грн.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , в тому числі і розміром завданої майнової шкоди, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про особу обвинуваченого, ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, вимог п.3 ч.5 ст. 183 КПК України, яка встановлює, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутності виключних випадків при яких застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, покладених на неї обов`язків, а отже відсутності підстав для визначення застави у розмірі, який перевищує розмір, визначений в п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, враховуючи стадію судового провадження та її тривалість через об?єктивні причини, суд приходить до висновку, що у даному випадку розмір застави раніше визначений судом у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 складає 3 328 грн.) на сьогодні становить 266 240 грн. який, на думку суду, буде цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов?язків по кримінальному провадженню, і перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення обвинуваченим встановлених обов?язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду, впливати на потерпілих та/або свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.

Даних щодо неспівмірності такого розміру застави обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого матеріали кримінального провадження не містять.

Саме такий розмір застави, на думку суду, з одного боку, є такими, який утримує обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов?язки, тобто буде достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу чи будь-яким яким іншим чином не перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, а з іншого не буде таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Крім того, в порядку частини п?ятої статті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов?язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 314-316, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 21 листопада 2026 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов?язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 23 листопада 2026 року.

Визначити строк дії ухвалив частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 листопада 2026 року, включно.

Копію ухвали надіслати ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», до виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_11

Судді: ОСОБА_12

ОСОБА_13