Рішення № 140088206, 25.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3198/26

Номер провадження 2/541/2222/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

25 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у м. Миргороді в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усенко М.І., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 03.08.2026 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 9433899 від 12.04.2024 в розмірі 67 208,40 грн. та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 12.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 9433899, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Проте відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором

Вказує, що 26.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія «Кредит -Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №112-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9433899 від 12.04.2024 року.

Зазначає, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 67 208,40 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9 000,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 850,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками становить 52 358,40 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання -5 000,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Посилаючись на викладене представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором № № 9433899 від 12.04.2024 року в сумі 67 208,40 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9 000,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 850,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками становить 52 358,40 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання -5000,00 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача у позовній заяві проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.08.2026 справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 79).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.08.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази по справі.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у свойому практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 12.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 9433899, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 461336, що стверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до п. 1.4 Договору, повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 23.03.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 65818.00 грн. Денна процентна ставка складає: (65818.00 грн. / 10000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 1.91%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 96700.04 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 75818.00 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальнарічна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Відповідно до п.п. 1.5.2, 15.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 876,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 64 668,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту становить 1150,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Сума комісії може складати менш ніж 11,50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414949*38. (п.2.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №9433899 від 12.04.2024 року ТОВ «Мілоан» та відповідач погодили графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, за яким здійснюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Наданим позивачем розрахунком заборгованості стверджується про те, що у відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 9433899 від 12.04.2024 року виникла заборгованість у розмірі 67 208,40 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9 000,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 850,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками становить 52 358,40 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання -5 000,00 грн.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

В постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Судом встановлено, що кредитний договір від 12.04.2024 № 9433899, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , є споживчим, оскільки його положеннями передбачено, що сторони у своїх взаємодіях керуються положеннями, зокрема, Закону України «Про споживче кредитування», а позичальник виступає споживачем у відповідних правовідносинах.

Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.

Отже, судом встановлено, що позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором.

Відповідач не спростував вказаний факт перерахування коштів належними та допустимими доказами.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Також встановлено, що 26.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія «Кредит -Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №112-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9433899 від 12.04.2024 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 112-МЛ від 26.11.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» становить 67 208,40 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ані на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Мілоан».

Відповідно до вищезазначеного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №9433899 від 12.04.2024 року, шляхом здійснення платежів, про що зазначено у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а саме:

28.04.2024 2 150,00 грн, з яких: 2 100,00 грн в рахунок погашення процентів за користування кредитом та 50,00 грн комісія;

13.05.2024 3 850,00 грн, з яких: 200,00 грн в рахунок погашення тіла кредиту, 3 600,00 грн процентів за користування кредитом та 50,00 грн комісія;

28.05.2024 3 778,00 грн, з яких: 200,00 грн в рахунок погашення тіла кредиту, 3 528,00 грн процентів та 50,00 грн комісія;

12.06.2024 3 706,00 грн, з яких: 200,00 грн в рахунок погашення тіла кредиту, 3 456,00 грн процентів та 50,00 грн комісія;

03.07.2024 3 634,00 грн, з яких: 200,00 грн в рахунок погашення тіла кредиту, 3 384,00 грн процентів та 50,00 грн комісія;

16.07.2024 3 562,00 грн, з яких: 200,00 грн в рахунок погашення тіла кредиту, 3 312,00 грн процентів та 50,00 грн комісія.

Загальний розмір здійснених відповідачем платежів становить 20 680,00 грн.

За наведеним розрахунком на погашення тіла кредиту зараховано 1 000,00 грн, комісії 300,00 грн, решту на погашення процентів.

В подальшому відповідач умови договору порушив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 67 208,40 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9 000,00 грн; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 850,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками становить 52 358,40 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання -5 000,00 грн.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, у частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення процентів за кредитним договором суд приходить до наступних висновків.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 %, де

ДПС денна процентна ставка;

ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК загальний розмір кредиту;

t строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів 2,5 %;

протягом наступних 120 днів 1,5 % (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживе кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, оскільки Договір про споживчий кредит № 9433899 між сторонами було укладено 12.04.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування відсотків має здійснюватися відповідно до положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Відповідно до умов кредитування, передбачених договором про споживчий кредит № 9433899 від 12.04.2024, загальний розмір кредиту становить 10 000,00 гривень; дата видачі кредиту: 12.04.2024; базовий період 15 календарних днів; строк кредитування 345 календарних; дата повернення кредиту: 23.03.2025.

Таким чином, згідно з Законом України «Про споживче кредитування», розмір відсоткової ставки мав становити: у період з 12.04.2024 року по 22.04.2024 року (11 днів) не більше 2,5 %, з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) більше 1,5 %, з 21.08.2024 року до 23.03.2025 року (215 днів) не більше 1 %.

Відповідно до умов кредитування, передбачених договором про відкриття кредитної лінії від 12.04.2024 року № 9433899, відповідачу встановлені наступні відсоткові ставки: фіксована денна процентна ставка становить 1,91%, а орієнтовна реальна річна процентна ставка 96700,04% річних.

При цьому проценти за користування кредитом нараховуються диференційовано: протягом першого розрахункового періоду за підвищеною ставкою 511,00% річних на фактичну заборгованість; протягом решти строку кредитування (починаючи з другого розрахункового періоду) за стандартною процентною ставкою 876,00% річних від фактичного залишку кредиту. Загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 64668,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 9433899 від 12.04.2024 року, станом на 23.03.2025 року, розмір заборгованості за нарахованими кредитодавцем відсотками складає 52 358,40 грн з урахуванням часткового погашення заборгованості.

Разом з тим, судом було проведено розрахунок заборгованості за процентами по договору про споживчий кредит № 9433899 від 12.04.2024 з урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про споживче кредитування».

Перевіряючи обґрунтованість та правильність нарахування Позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного розрахунку, проведеного з урахуванням умов Договору та вимог закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки:

Нарахування процентів за весь період користування кредитом (345 днів) здійснюється поетапно, виходячи з фактичного залишку основного боргу та встановлених часових меж дії законодавчих обмежень:

?за період з 12.04.2024 р. по 22.04.2024 р. (11 днів): 10 000,00 грн ? 1,9% ? 11 днів = 2 090,00 грн;

?за період з 23.04.2024 р. по 28.04.2024 р. (6 днів): 10 000,00 грн ? 1,5% ? 6 днів = 900,00 грн;

?за період з 29.04.2024 р. по 13.05.2024 р. (15 днів): 10 000,00 грн ? 1,5% ? 15 днів = 2 250,00 грн;

?за період з 14.05.2024 р. по 28.05.2024 р. (15 днів): 9 800,00 грн ? 1,5% ? 15 днів = 2 205,00 грн;

?за період з 29.05.2024 р. по 12.06.2024 р. (15 днів): 9 600,00 грн ? 1,5% ? 15 днів = 2 160,00 грн;

?за період з 13.06.2024 р. по 03.07.2024 р. (21 день): 9 400,00 грн ? 1,5% ? 21 день = 2 961,00 грн;

?за період з 04.07.2024 р. по 16.07.2024 р. (13 днів): 9 200,00 грн ? 1,5% ? 13 днів = 1 794,00 грн;

?за період з 17.07.2024 р. по 20.08.2024 р. (36 днів): 9 000,00 грн ? 1,5% ? 36 днів = 4 860,00 грн;

?за період з 21.08.2024 р. по 23.03.2025 р. (215 днів, з урахуванням обмеження денної ставки до 1% згідно з п. 17 розд. IV ЗУ «Про споживче кредитування») (залишок тіла кредиту 9 000,00 грн): 9 000,00 грн ? 1% ? 215 днів = 19 350,00 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за весь строк дії Договору з урахуванням фактичного зменшення тіла кредиту та законодавчих обмежень денної ставки становить 38 570,00 грн (2 090,00 + 900,00 + 2 250,00 + 2 205,00 + 2 160,00 + 2 961,00 + 1 794,00 + 4 860,00 + 19 350,00)

Разом з тим, з урахуванням сум платежів, які вніс відповідач на погашення заборгованості (з яких загалом 19 380,00 грн було спрямовано саме на погашення процентів), суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача залишку заборгованості за процентами в сумі 19 190,00 грн (38 570,00 грн - 19 380,00 грн).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по неустойці та /або процентів за порушення грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Суд бере до уваги, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який містив прямий мораторій на стягнення неустойки за споживчими кредитами, був виключений Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Проте, виключення норми із спеціального закону не створює колізії норм і не означає, що не підлягає застосуванню чинна норма ЦК України, яка регулює аналогічні правовідносини. Оскільки такий мораторій передбачений діючими нормами ЦК України, його чинність триває.

Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними і обов`язковими.

Разом з тим, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Судом встановлено, що Договір про споживчий кредит № 9433899 укладено 12.04.2024 року, відповідно неустойка, пеня (штрафи) за порушення грошових зобов`язань за договором нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойці та /або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5000,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит від 12.04.2024 року № 9433899 у розмірі 29 040,00 грн, з яких: 9 000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 19 190,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 850,00 грн прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1 150,42 грн. (43,21%) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг №Д/29582 від 15.07.2026 та детальний опис наданих послуг від 15.07.2026.

Згідно з ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з пропорційності предмету спору та необґрунтованості заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, заборгованість за кредитним договором від 12.04.2024 року №9433899 в розмірі 29 040 (двадцять дев`ять тисяч сорок) гривень 00 копійок, з яких: 9 000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 19 190,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 850,00 грн прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614,, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 150 (одна тисяча сто п`ятдесят) гривня 42 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський