Рішення № 140088007, 23.09.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1169/26

Провадження № 2/536/1445/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Коваль В.А., розглянувши в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер- Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21754135 від 30 листопада 2024 року в розмірі 20 242,76 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн., а також витрат на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.11.2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №21754135, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти у розмірі 4 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Договір про надання кредиту укладений шляхом його підписання відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою не був би укладений. ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов договору, натомість відповідачка зі свого боку свої зобов`язання належним чином не виконала, унаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 20 242,76 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками 13 642,76 грн, прострочена заборгованість за комісією 600,00 грн та прострочена заборгованість за штрафами 2 000 грн. Оскільки відповідачка ОСОБА_1 усупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення (претензію) про необхідність погашення кредитної заборгованості, свої зобов`язання належним чином не виконала, заборгованість не погасила, тому представник позивача звернувся до суду за захистом майнових прав та інтересів ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс».

27 квітня 2026 року суддею Кременчуцького районного суду Полтавської області постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідачки, де остання просить відмовити у задоволенні позову та зменшити витрати на правову допомогу до 2 500,00 грн. посилаючись на наступне. Так, вважає, що позивач не мав права нараховувати їй неустойку (штраф) за порушення грошового зобов`язання, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім цього, вважає недоведеною правильність нарахування суми заборгованості та відсотків, які у декілька разів перевищують тіло кредиту, посилається на відсутність доказів видачі їй кредитних коштів за спірним кредитним договором та неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи.

Щодо стягнення комісії, відповідачка зазначила наступне. Так, відповідно до чинних норм Закону України «Про споживче кредитування» комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Однак, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, який визначено в кредитному договорі встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. Так, як на думку відповідачки, нікчемними є положення договору про комісію з врахуванням того, що позичальнику встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватись безкоштовно.

29 травня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача на відзив, де він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що кредитний договір укладений сторонами містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.Позивач перерахував грошові кошти на зазначений відповідачкою у договорі, банківський рахунок. Факт перерахування коштів підтверджується належними доказами, натомість відповідачкою не надано суду документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або ж доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Вважають, що зазначені Позивачем витрати на правову допомогу є документально підтвердженими та доведеними.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Тайгер-Фінанс» у судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилась.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною першою та другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Судом встановлено, що 30.11.2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №21754135, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти у розмірі 4 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Згідно п.1.3 договору, кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 30.11.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 13.06.2025.

Відповідно до п.1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 14 281,19 гривень в грошовому виразі та 3476.63 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 18 281,19 гривень. Денна процентна ставка становить 0.99 %. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів. Відповідно до п.1.5.1. Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0.75 відсотків в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього Договору.

Відповідно до п.1.5.2. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 600,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього договору.

Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором і вказане також підтверджується наданою позивачем довідкою про ідентифікацію.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачці кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.02.2026 за Вих.№143397-1518871828-16022026, що 30.11.2024 на картку НОМЕР_1 зараховані 4 000 грн, № транзакції 1518871828.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Кредитний договір № 21754135 від 30.11.2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 підписаний сторонами, є оспорюваним правочином, однак під час розгляду справи презумпція його правомірності відповідачкою не спростована, відповідачка протягом тривалого часу не скористалася своїм правом оскаржити вказаний договір.

Також відповідачкою ОСОБА_1 не надано доказів на спростування інформації щодо зарахування коштів в сумі 4 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , зокрема щодо неналежності відповідачці вказаної картки.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог у частині щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та процентами в сумі 17 642,76 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», ст. 11 якого викладена в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банківської установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, яка може включати плату за надання інформації про стан кредиту, що споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Протилежна умова договору є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.

Виходячи з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

У кредитному договорі встановлена комісія за наданням кредиту у розмірі 600,00 грн, що є разовою, розмір якої є незмінним та підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 2 000 грн суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідного до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи, що кредитний договір укладено 30.11.2024 в період дії воєнного стану, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за штрафом в сумі 2 000 грн, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2423,00 грн.

З урахуванням того, що позовні вимоги суд задовольняє частково, в загальній сумі 18 242,76 грн., що становить 90 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 399,35 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» надав суду наступні докази: Договір про надання правової допомоги від 02.07.2025 року №0207, укладений між адвокатом Усенко М.І. та позивачем; Акт № 928 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026 року, детальний опис наданих послуг до Акту №928 та ордер про надання правничої допомоги, виданий на адвоката Усенко М.І.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду докази (квитанцію, платіжну інструкцію тощо), що ним сплачено адвокату Усенку М.І. суму 8 000,00 грн за правову допомогу що стосується цього позову, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача, а тому суд ставиться до неї критично.

За наведених обставин, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 21754135 від 30 листопада 2024 року у розмірі 18 242,76 грн., з яких: тіло кредиту 4 000 грн, відсотки 13 642,76 грн, комісія 600,00 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 399,35 (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн. 35 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська