Рішення № 140087791, 22.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/2984/26

Провадження №2/552/2337/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал»,

представник позивача Тищенко Анатолій Олександрович,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши цивільну справу за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач КП «Полтававодоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач був споживачем послуг водопостачання та водовідведення, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 .

Правовідносини між сторонами було врегульовано публічним договором приєднання.

Відповідач неналежним чином не виконував зобов`язання за договором щодо централізованого водопостачання та водовідведення. Отримав послуги, але в повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних становить 174856,60 грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за отримані послуги у вказаному розмірі та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2026 року відкрито провадження в справі, яку визнано малозначною та вирішено розглядати з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відзиву на позов не надав.

Інші заяви та клопотання сторонами суду також не подавалися.

В судовому засіданні представник позивача Тищенко А.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. При цьому посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, а саме в частині основного боргу. В частині стягнення індексу інфляції та 3% річних в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла м. Полтави 25.05.1993 року ОСОБА_1 був власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16 січня 2026 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Пусан Т.В., ОСОБА_1 зазначену квартиру продав.

Відповідно, в період перебування квартири у його власності, з 1993 року до 16 січня 2026 року відповідач, як власник житла, був споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, що надавалися позивачем за вказаною адресою.

За п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» о житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до Типового договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення виконавцем є Комунальне підприємство «Полтававодоканал» п.1. - Цей Договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633,634,641,642 ЦК України.

Згідно п.5 Договору факт приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-повідомлення, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до п. 14 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. А фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідач послуги, які надає КП ПОР «Полтававодоканал», отримав, від їх отримання не відмовлявся, та частково оплатив.

Таким чином ОСОБА_1 як споживач приєднання до Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідач взяв на себе зобов`язання щодо оплати відповідної послуги, якою він користувався тривалий час, та щодо дотримання інших умов договору, як і прямо чи опосередковано впливають на правовідносини між споживачем та виконавцем, однак споживач своїх зобов`язань не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги за централізоване водопостачання та водовідведення вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 рахується заборгованість за період з 01.01.2000 року по 15.01.2026 року включно в загальному розмірі 102856 грн. 72 коп.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вирішуючи питання щодо стягнення вказаної заборгованості, суд бере до уваги, що в період з 01.01.2000 до 31.12.2003 правовідносини, що виникли між сторонами, крім інших актів чинного законодавства, регулювалися Цивільним кодексом Української РСР 1963 року, відповідно до ч. 1 ст. 79 якого загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. 75 ЦК УРСР 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст. 79 цього Кодексу перебіг строку позовної давності переривається пред`явленням позову в установленому порядку.

По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов`язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.

Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується.

Після виникнення заборгованості за спірний період, відповідачем у серпні 2004 року здійснено платіж у сумі, що перевищте щомісячний платіж, що суд розцінює як визнання боргу та обставину, що перериває перебіг строку позовної давності.

Тому з врахуванням проведеного платежу, пози межами строку позовної давності перебуває період з січня 2000 року по липень 2001 року включно.

Відповідно, у стягненні заборгованості за вказаний період, яка становить 650,51 грн, слід відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, яка згідно ст. 75 ЦК УРСР 1963 року застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заяви про застосування давності при розгляді справи відповідач не заявляв.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги підлягає до часткового задоволення, а саме в сумі 102206,21 грн за період з серпня 2021 року (102856,72 грн - 650,51 грн = 102206,21 грн).

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2000 року по липень 2001 року в сумі 650,51 грн слід відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності за цей період.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма закону діє з 01 січня 2004 року, але позивач обраховує 3% річних та інфляційні втрати за період з 01 січня 2000 року, коли зазначена норма не діяла.

Позивач обраховує інфляційні втрати підприємства у зв`язку з порушенням строків оплати послуг за період з 01 січня 2000 року по 15 січня 2026 року в сумі 55784 грн 71 коп., 3% річних 16215 грн 18 коп.

Крім того, в розрахунок включено заборгованість за період, який перебуває поза межами строку позовної давності з 01 січня 2000 року по 31 липня 2001 року.

До розрахунку позивачем також взято суму заборгованості з врахуванням тієї, що виникла за межами строку позовної давності.

З наведених підстав суд відхиляє долучені позивачем до матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних.

Зобов`язання, що виникло між сторонами, є грошовим, оскільки передбачає обов`язок боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору. Тому на вимогу позивача відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Але розмір інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення підлягає доказуванню під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 судом у ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивач належними доказами розмір інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення відповідачем свого зобов`язання не доказав, в задоволенні позовних вимог про їх стягнення відмовити за їх недоведеністю.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складають витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позов судом задоволено частково (на 59%), з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1544,19 грн на відшкодування судових витрат на сплату судового збору (2662,40 грн х 59%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 279-287 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 102206,21 грн. (сто дві тисячі двісті шість гривень двадцять одна копійка) на особовий рахунок в КП ПОР «Полтававодоканал» №1070-857800-70).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» 1544,19 грн (одна тисяча п`ятсот сорок чотири гривні дев`ятнадцять копійок) на відшкодування судових витрат на сплату судового збору на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ Банк м. Чорноморськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 03361661.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40А, код ЄДРПОУ 03361661,

відповідач ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 25.09.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова