Рішення № 140087466, 25.09.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/509/26

Провадження № 2/378/491/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище, цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» до ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТДВ «СК «Гардіан»» з посиланням на те, що 07.10.2023, о 20 год. 00 хв., на 238 км+560 м автодороги Київ-Одеса, сталася ДТП за участю автомобілів Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 , та Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого, автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2023 у справі № 402/848/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан»» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/3029069. Потерпілий звернувся до ТДВ «СК «Гардіан»» із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, розглянувши яку позивачем було визнано пошкодження внаслідок ДТП автомобіля Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 , страховим випадком, в зв`язку з чим виплачено страхове відшкодування в розмірі 47578,29 грн.. Вважають, що оскільки ДТП сталася внаслідок того, що відповідач не стежив за технічним станом транспортного засобу, позивач має право зворотньої вимоги до останнього.

Позивач просить суд стягнути із відповідача на користь ТДВ «СК «Гардіан»» страхове відшкодування в сумі 47578,29 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду від 1 травня 2026 року відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 30).

В судове засіданні представник позивача не прибув, подав до суду клопотання, в якому просить справу розглядати без його участі (а.с. 109-110). Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 97-99), в якій позовні вимоги підтримав, зазначивши, що посилання відповідача на виконання договірних відносин з власником автомобіля Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 , не підтверджені певними способами доказування, а саме відповідачем не наданий трудовий або цивільно-правовий договір на підтвердження доводів зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач в судове засідання не прибув, подав до суду пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позову, у зв`язку з його незаконністю та необґрунтованістю (а.с. 81-84). Зазначив, що він є неналежним відповідачем у вказаній справі, оскільки власником автомобіля Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , який допустив його, як водія, до керування автомобілем. Причиною ДТП є технічна несправність автомобіля, а відповідно до ПДР України, саме власник транспортного засобу зобов`язаний утримувати автомобіль у технічно справному стані та нести ризики, пов`язані із його експлуатацією. Він не брав автомобіль в особистих цілях, а виконував завдання власника - перевозив зерно до порту, тому не є законним володільцем транспортного засобу. Незважаючи на неофіційне працевлаштування та усну домовленість, законним володільцем (суб`єктом відповідальності) залишається власник вантажівки (або фірма-перевізник), а не водій. Вважає, що належним відповідачем є власник автомобіля ОСОБА_2 ..

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.10.2023, о 20 год. 00 хв., на 238 км+560 м автодороги Київ-Одеса, сталася ДТП за участю автомобілів Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2023 у справі № 402/848/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 4).

Відповідно до з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З копії вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_1 07.10.2023, о 20 год. 00 хв., на 238 км+560 м автодороги М-05 Київ-Одеса, керуючи автомобілем Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 , не стежив за технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого стався розрив колеса середньої осі і завдав механічних ушкоджень автомобілю Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив п. 2.3б ПДР України.

У результаті ДТП автомобіль Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження (а.с. 12-13).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 , була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан»» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/3029069 (а.с. 6).

12.10.2023 потерпілий звернувся до ТДВ «СК «Гардіан»» із повідомленням про ДТП та 07.12.2023 із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до копії висновку про вартість від 01.11.2023 (а.с. 14-18), вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП станом на 07.10.2023 складає 170090,55 грн..

Відповідно до копії платіжної інструкції № 195995 від 22.12.2023 на підставі страхового акту № G-30345-1 від 21.12.2023 за договором (полісом) страхування № АР-3029069 від 16.01.2023, позивачем виплачено власнику автомобіля Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 47578,29 грн. (а.с. 19, 20).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

За змістом частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченою відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-IV)).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно із статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія транспортного засобу, причетного до ДТП, як потерпілого, так і страховика.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону № 1961-IVпорядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

Велика Палата Верховного Суду у вказаних постановах і в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Водночас стаття 38 Закону № 1961-IV передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно з підпунктом 38.1.1 («г») пункту 38.1 статті 38 цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Тобто умовою виникнення права на регресний позов на підставі підпункту «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону № 1961-IV, статті 1191 ЦК України визначено настання двох обставин: виплата страховою компанією страхового відшкодування потерпілій особі та визначення ДТП в установленому законом порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР.

Вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання, а також заборони експлуатації транспортних засобів із зазначенням переліку технічних несправностей і невідповідності вимогам, встановлені розділом 31 Правил дорожнього руху.

Зокрема, пунктом ПДР 31.4 встановлена заборона експлуатації транспортних засобів за наявності технічних несправностей і невідповідностей вимогам, які перелічені в пунктах 31.4.1 - 31.4.7 ПДР.

Постановою судді Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення п. 2.3б ПДР України, керуючи автомобілем Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 , не стежив за технічним станом даного автомобіля, в результаті чого, 07.10.2023, о 20 год. 00 хв., на 238 км+560 м автодороги М-05 Київ-Одеса, стався розрив колеса середньої осі автомобіля, внаслідок чого завдано механічних ушкоджень автомобілю Nissan Murano, номерний знак НОМЕР_2 .

Враховуючи вимоги частини третьої статті 12, частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити у справі рішення на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Натомість, визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд має відповідно до статей 89, 264 ЦПК України оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди мають оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів і їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд приходить висновку про наявність порушеного права позивача, що стало підставою для звернення до суду із регресною вимогою до відповідача.

Доказами, на підставі яких суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення виплаченого страхового відшкодування, є постанова судді Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2023 у справі № 402/848/23, якою встановлено факт ДТП і вину відповідача у її вчиненні.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що він не є належним відповідачем у вказаній справі, оскільки не є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, а керував автомобілем за усною домовленістю про перевезення зерна до порту, так як останнім не надано суду доказів цивільно-правових та або трудових відносин з власником автомобіля Renaylt Premium, номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 , а судом даних обставин не встановлено.

За таких обставин, позовні вимоги ТДВ «СК «Гардіан» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою потерпілому в сумі 47578,29 грн. доведені і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3328 грн..

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 22, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 13, 22, 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 10, 12, 76-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 47578 (сорок сім тисяч п`ятсот сімдесят вісім) гривень 29 копійок та судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі тридцять двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»» (місцезнаходження: 01032 м. Київ вул. Саксаганського, 96, код ЄДРПОУ: 35417298);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход