Рішення № 140087447, 24.09.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/453/26

Провадження №2/377/474/26

24 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретарів судового засідання Кононової Н.О., Приліпко К.М.,

представника позивача Старовойтової Ю.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені,-

У С Т А Н О В И В :

До суду надійшла позовна заява, у якій позивач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог від 11.08.2026 , посилаючись на статті 5, 7, 9, 10, 12-14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189- VIII від 09.11.2017, статті 11, 16, 205, 319, 322, 509, 526, 530, 625, 629, 634, 641-642, 901, 903 ЦК України, статті 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» просить стягнути:

- солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення за період з 30.08.2018 по 13.05.2024 в розмірі 46 918,76 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 14.05.2024 по березень 2026 року в розмірі 9 641,17 гривень;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь інфляційні втрати в розмірі 20 368, 83 гривень;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь три проценти річних в розмірі 5 952,44 гривень;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь пеню в розмірі 3516,51 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь інфляційні втрати в розмірі 470,17 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь три проценти річних в розмірі 100,93 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь пеню в розмірі 165,04 гривень;

- стягнути з відповідачів на його користь додаткові витрати за надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 80 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 328 гривень.

Позов обґрунтовується тим, що КП «УЖКГ» з 01.11.2014 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води. Крім цього, в період часу з 01.11.2014 по 31.07.2017 КП «УЖКГ» було виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 471899753 від 08.04.2026, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 133, виданого 15.01.1998 приватним нотаріусом Славутицького нотаріального округу Київської області Степаненком В.Д., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36293208 від 25.07.2017. З інформації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 10.04.1998 по 14.05.2024, знятий з реєстрації за заявою власника житла. Отже, в період з моменту виникнення заборгованості з 30.03.2018 до 14.05.2024 відповідачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення, а з 14.05.2024 споживачем вказаних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .. Квартира АДРЕСА_2 забезпечена технічною можливістю фактично отримувати/споживати комунальні послуги, оскільки вказаний будинок підключений до загальноміських систем централізованого опалення, водопостачання та водовідведення. Такі послуги вказаній квартирі надавалися постійно за тарифами, які встановлені уповноваженими органами. Відповідачі від надання зазначених послуг не відмовлялися, будь-яких актів-претензій щодо неналежної якості послуг або відсутності послуг не надсилали. Відповідачі споживали надані позивачем послуги, частково здійснювали оплату наданих послуг, тим самим здійснюючи дії, які відповідно до частини другої статті 642 ЦК України є прийняттям запропонованого договору. Таким чином, шляхом фактичного споживання послуг і часткової сплати за надані послуги відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приєдналися до умов договору, який діяв на дату виникнення спірних правовідносин і до 01.11.2021. З 01 листопада 2021 року відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ набули чинності публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води, розміщені КП «УЖКГ», як виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, на офіційному веб-сайті підприємства https://www.ugkg-slavutich.org.ua/publichni-dogovori-priєdnannya/. З аналізу платежів за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за вказаною адресою за абонентським номером № НОМЕР_1 за період з 30 березня 2018 року по 31 березня 2026 року вбачається, що станом на 01 квітня 2026 року наявна несплачена заборгованість, яка становить 56 559,93 гривень, що свідчить про неналежне виконання відповідачами прийнятих на себе зобов`язань. На підставі частини другої статті 625 ЦК України та у зв`язку з несплатою протягом тривалого періоду суми заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідачами позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені. В зв`язку з тим, що відповідачами зобов`язання порушуються, то у позивача виникло право вимоги і право на судовий захист у вигляді звернення до суду з позовною заявою про примусове стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені (том 1 а. с. 3-15, 167-171).

Ухвалою судді від 10 червня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 серпня 2026 року (том 1 а. с. 122-124).

01 липня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник адвокат Ракітов О.В., подано відзив на позовну заяву, в якому він просив: застосувати загальний та скорочений строк позовної давності до спору та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивач дізнався про порушення свого права ще в листопаді 2014 року, відтак в листопаді 2017 року сплила позовна давність за основною та додатковою вимогою. Крім цього, за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2007 року (Справа № 2-395/2006, 2-18/2007), тому 50% своїх витрат щодо сплати заборгованості повинен нести саме ОСОБА_2 , як співвласник житла. Як вбачається з інформації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, яка надійшла на адресу суду 08 червня 2026 року, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.04.1998 по 14.05.2024. Весь цей час ОСОБА_2 проживав у квартирі та споживав відповідні послуги. У ОСОБА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) є заборгованість по сплаті послуг, у відповідача ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_3 ) немає заборгованості (том 1 а. с. 140-142).

06 липня 2026 року від виконавчого директора Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» Позняка А. надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтований тим, що до введення в дію публічних договорів приєднання, а саме до листопада 2021 року, взаємовідносини сторін регулювалися Правилами, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 та умовами договору, передбаченого даними правилами. Так пунктом 18 Правил встановлено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Умови договору містили такі ж умови. Тобто, споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем фактичного споживання послуг, а саме: за листопад 2017 року не пізніше 20 грудня 2017 року. Відтак, порушення прав позивача щодо отримання плати за послуги, спожиті у березні 2017 року, відбувається в разі відсутності оплати з 21 квітня 2017 року. Щодо стягнення основного боргу за спожиті послуги, то за даними вимогами застосовується загальний строк позовної давності 3 роки. Тому позивач мав би право звернутися до суду з вимогою про стягнення такої заборгованості до 21.04.2020. Але, як зазначено в позові, з початком карантину з 02.04.2020 перебіг позовної давності зупинено, а саме згідно пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. Відповідно до Закону України № 4434-ІХ від 14.05.2025 перебіг позовної давності з 04.09.2025 відновлено. Позовну заяву подано до суду 28.04.2026, відтак на момент звернення до суду не минули строки давності щодо стягнення заборгованості за послуги, спожиті з листопада 2017 року, але відповідачем здійснювалась оплата послуг протягом всього періоду. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. З аналізу платежів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по січень 2026 року постійно здійснювала часткову або повну оплату послуг. Також зазначаємо, що в грудні 2017 року заборгованість за спожиті послуги за адресою: АДРЕСА_1 сплачено в повному обсязі. Тому заборгованість виникла з січня 2018 року, але частково також сплачувалась. Отже, вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги та додаткові вимоги заявлено позивачем в межах строків позовної давності. Стосовно позовних вимог до ОСОБА_2 , то представник іншого відповідача не має правових підстав заявляти клопотання та надавати відзив в частині вимоги до ОСОБА_2 .. За весь період перебування в договірних відносинах відповідач ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг не повідомляла виконавця послуг про право власності та зміни, що відбувалися у праві власності. Згідно актуальної інформації про речове право встановлено, що з 20.07.2017 квартира АДРЕСА_2 , на праві власності належить ОСОБА_1 . Отже, з 20.07.2017 фактичним власником та споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою є ОСОБА_1 . Як зазначено вище, в грудні 2017 року відповідач в повному обсязі сплатила заборгованість (том 1 а. с. 156-159).

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 вересня 2026 року (том 1 а. с. 236-237).

07 вересня 2026 року від виконавчого директора Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» Позняка А.В. надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що за весь період перебування в договірних відносинах відповідачі в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг не повідомляли виконавця послуг про право власності на квартиру та зміни, що відбувалися у праві власності. Також до червня 2019 року ведення обліку споживачів, ведення їх особових рахунків, нарахування вартості послуг, формування та направлення квитанцій за всіма видами комунальних послуг в місті Славутичі здійснювалось єдиним розрахунковим центром Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр». З липня 2019 року КП «ЖКЦ» припинило виконання функцій, як єдиний розрахунковий центр, тому кожне з комунальних підприємств (теплопостачання, водопостачання та водовідведення, обслуговування будинків) окремо почали здійснювати облік споживачів та нарахування послуг самостійно, на підставі бази даних, сформованої єдиним розрахунковим центром. Так, відповідно до даних по обліку споживача за адресою: АДРЕСА_1 , особові рахунки були розподілені, в примітках було зазначено рішення від 2007 року по справі № 2-395/2006,2-12/2007. В ході розгляду справи № 377/453/26 позивачу стало відомо, що рішення Славутицького міського суду Київської області від 12.02.2007 по справі № 2-395/2006,2-12/2007 скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 29.05.2008, а позов залишено без розгляду ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 09.09.2008. Відповідно до актуальної інформації про речове право 20.07.2017 за ОСОБА_1 було зареєстровано повне право власності на дану квартиру на підставі договору купівлі-продажу № 133 від 15.01.1998, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького нотаріального округу Київської області Степаненком В.Д.. Отже, підстави для розподілу рахунків були відсутні, але відповідач не повідомив про це виконавця послуг. В зв`язку з відсутністю підстав для розподілу, позивачем було об`єднано рахунок за адресою: АДРЕСА_1 та змінено підстави позову. Крім того, як вбачається з інформації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, яка надійшла на адресу суду 08 червня 2026 року, відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.04.1998 по 14.05.2024, знятий з реєстрації за заявою власника житла. Відтак заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 31.03.2018 до 13.05.2024 підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів, а з 14.05.2024 з відповідача ОСОБА_1 (том 1 а. с. 246-248).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 .. До травня 2024 року за вказаною адресою був також зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , тому до травня 2024 року відповідачі повинні нести солідарний обов`язок з оплати за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення. З травня 2024 року обов`язок з оплати за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення повинна нести тільки відповідач ОСОБА_1 , як єдиний власник квартири. Правових підстав для розділення рахунків між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було, тому рахунки відповідачів були об`єднані.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 до суду не подав, причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 14 вересня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення і проголошення рішення відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України до 24 вересня 2026 року (том 1 а. с. 221-235).

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 15 січня 1998 року приватним нотаріусом Славутицького нотаріального округу Київської області Степановим В.Д., та зареєстрованого в реєстрі за № 133, ОСОБА_1 придбала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 26).

Відповідач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в шлюбі, зареєстрованому 17 жовтня 1986 року в Палаці одружень міста Кременчука, який був розірваний 10 жовтня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , видане 17 жовтня 1986 року, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , видане 13 березня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, копії яких долучені до матеріалів справи (том 2 а. с. 1-2).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2017 року у цивільній справі № 2-395/2006, 2-18/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, позов задоволено повністю, визнано за ОСОБА_2 право власності на одну другу частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 133-135).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2008 року, що набрала законної сили, рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 лютого 2007 року скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду для розгляду в іншому складі суду (том 1 а. с. 136-137).

Згідно з ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 09 вересня 2008 року у цивільній справі № 2-375/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя залишено без розгляду (том 1 а. с. 138).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 471899753 від 08.04.2026, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 133, посвідченого 15.01.1998 приватним нотаріусом Славутицького нотаріального округу Київської області Степаненком В.Д., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36293208 від 25.07.2017 (том 1 а. с. 25).

Відповідно до пункту 10 частини 1 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 у Київській області утворено Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 рішення № 628-13-VIII Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 25.07.2022, перейменовано об`єкти топоніміки міста Славутича, зокрема, Невський квартал перейменовано на Деснянський квартал.

Виходячи з викладеного, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.04.1998 по теперішній час, що підтверджено інформацією Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 15-08/876 від 05.05.2026 року (том 1 а. с. 120).

Згідно з інформації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 15-08/877 від 05.05.2026, яка надійшла на адресу суду 08 червня 2026 року, відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.04.1998 по 14.05.2024, знятий з реєстрації за заявою власника житла (том 1 а. с. 119).

Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_3 підключений до загальноміських систем постачання теплової енергії та постачання гарячої води (том 1 а. с. 44).

Не дивлячись на те, що вищевказана квартира не перебувала у власності відповідача ОСОБА_2 , але реєстрація місця проживання в ній відповідача за період з 10 квітня 1998 року по 14 травня 2024 року підтверджує факт користування та володіння ним вказаною квартирою.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 , як власник квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , та яка зареєстрована за вказаною адресою, є споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення з особовим рахунком № НОМЕР_6 .

Відповідач ОСОБА_2 , який був зареєстрований за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , з 10.04.1998 по 14.05.2024, був споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення з особовим рахунком № НОМЕР_6 , з 10 квітня 1998 року по 13 травня 2024 року включно.

За положеннями статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону України № 1198-VII від 10.04.2014, та рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 1574-49-VІ від 03.10.2014, як теплопостачальна організація, з 1 листопада 2014 року було виконавцем послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням втутрішньобудинкових систем) (том 1 а. с. 84).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 430 від 28.07.2017 єдиним постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території м. Славутича з 01.08.2017 є Комунальне підприємство «Славутич-Водоканал» (том 1 а. с. 108).

Пунктом 2.1 Статуту КП «УЖКГ» в редакції, затвердженій рішенням Славутицької міської ради 03.03.2023 № 783-17-VІІІ, передбачено, що підприємство створюється з метою надання послуг зі здійснення діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам та надання послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, у порядку, встановленому законодавством (том 1 а. с. 72-77).

Постачання теплової енергії позивачем здійснювалося на підставі ліцензії серії АГ № 500119, виданої 01.12.2010 Національною комісією регулювання електроенергетики України, яка відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.11.2015 № 2700, переоформлена на безстрокову, а також ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які видані на постачання теплової енергії та транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виробництва теплової енергії розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 342 від 26 червня 2017 року (том 1 а. с. 66-71).

Виходячи з наведеного, КП «УЖКГ», позивач у справі, як суб`єкт господарювання, в період з 01.11.2014 по 31.07.2017 було виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а також послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення, а з 01.08.2017 і по теперішній час є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введений в дію з 01 травня 2019 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІV (далі Закон № 1875-ІV), чинного на час виникнення спірних відносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як зазначено у частині сьомій статті 26 вказаного Закону, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до частин першої і другої статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, за змістом даних норм відповідь особи про прийняття пропозиції укласти договір - акцепт повинна бути повною і беззастережною. В такому випадку особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Згідно із статтею 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Закон № 1875-ІV покладав на споживача обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункти 1 і 5 частини третьої статті 20 Закону).

Наведені приписи закону свідчать про обов`язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17, де скасовуючи судові рішення про відмову у стягненні боргу за надані комунальні послуги та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, Верховний Суд зазначив, що надавач послуг опублікував в газеті у якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив свою письмову відмову укласти договір, то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача про укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як зазначено у пункті 18 вказаних Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Типовий договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 933), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Договір про надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який є договором приєднання та розроблений на підставі типового договору і був розміщений на офіційному сайті КП «УЖКГ» (том 1 а. с. 27-30).

Протягом місяця з дня розміщення позивачем на офіційному сайті КП «УЖКГ» http://www.ugkh-slavutich.org.ua/about/dogovir-priednannya-oferta/ договору приєднання (оферта) про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як споживачі вказаних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , свою відмову укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у письмовому вигляді не направили, а тому вважаються такими, що прийняли пропозицію позивача щодо укладення договору.

Виходячи із змісту пункту 7 статті 26 Закону № 1875-ІV, вказаний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживачів до умов цього договору.

01 травня 2019 року набув чинності та був ведений в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон № 2189-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VІІІ до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2189-VІІІ , ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Як зазначено у частині першій статті 12 Закону № 2189-VІІІ, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом частини другої вказаної статті, договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Частиною першою статті 13 Закону № 2189-VІІІ передбачено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини третьої цієї статті договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону № 2189-VІІІ, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

Як вбачається з частини п`ятої зазначеної статті, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 2189-VІІІ, за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

За змістом частини сьомої вказаної статті, до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону з урахуванням певних особливостей.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2189-VІІІ договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, шляхом фактичного споживання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також часткової сплати за надані послуги споживачі вказаних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 приєдналися до умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який діяв на дату виникнення спірних правовідносин і до 01.11.2021, та був розміщений на офіційному сайті КП «УЖКГ», за яким КП «УЖКГ» зобов`язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а вони зобов`язалися своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

01 жовтня 2021 року КП «УЖКГ», як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на офіційному веб-сайті підприємства https://www.ugkg-slavutich.org.ua/publichni-dogovori-priєdnannya/ було проінформовано споживачів про можливість обрання моделей договірних відносин та опубліковано публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії та публічний договір приєднання про надання послуги з постачання гарячої води. 23 листопада 2021 року КП «УЖКГ», як виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, на офіційному веб-сайті підприємства https://www.ugkg-slavutich.org.ua/publichni-dogovori-priєdnannya/ було опубліковано Додаткову угоду № 1 про внесення змін до типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2021, та Додаткову угоду № 1 про внесення змін до типового індивідуального договору про надання послуг з постачання гарячої води від 01.11.2021, які набрали чинності 23 грудня 2021 року. 01 січня 2024 року було опубліковано КП «УЖКГ», як виконавцем послуг з постачання гарячої води, на офіційному веб-сайті підприємства https://www.ugkg-slavutich.org.ua/publichni-dogovori-priєdnannya/ (том 1 а. с. 31-43).

Відповідно до пункту 4 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі Правила № 830), послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

Положеннями пункту 13 Правил № 830 визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України Про електронну комерцію (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Відповідно до пункту 4 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (далі Правила № 1182) послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про житлово-комунальні послуги (далі - договір), та вимогами цих Правил.

Відповідний договір може бути укладений в електронній формі з використанням цифрової інтегрованої інформаційно-аналітичної системи Єдина платформа житлово-комунальних послуг (далі - Єдина платформа) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Згідно з пунктом 12 Правил № 1182, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України Про електронну комерцію (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

З урахуванням наведених положень Закону № 2189-VІІІ, Правил № 830, Правил № 1182, суд дійшов висновку, що: з 1 листопада 2021 року вважаються укладеними індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води між виконавцем послуг КП «УЖКГ» та споживачем ОСОБА_1 , який діє і на даний час, а з 1 листопада 2021 року по 14 травня 2024 року вважаються укладеними індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води між виконавцем послуг КП «УЖКГ» та споживачем ОСОБА_2 , які розміщені на офіційному веб-сайті КП «УЖКГ», оскільки протягом 30 днів з дня опублікування тексту договорів на офіційному веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку, в якому проживають споживачі, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до пункту 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», розміщеного на офіційному веб-сайті https://www.ugkg-slavutich.org.ua, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

В пункті 2 Типового індивідуального договору зазначено, що даний договір набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті КП «УЖКГ» https://www.ugkg-slavutich.org.ua.

Згідно з пунктом 4 Типового індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 5 Типового індивідуального договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 32 Типового індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Як вбачається з пункту 34 Типового індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води Комунального підприємства «Управління житлово-комунальним господарством», розміщеного на офіційному веб-сайті https://www.ugkg-slavutich.org.ua, цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

В пункті 2 Типового індивідуального договору зазначено, що даний договір вважається укладеним через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті КП «УЖКГ» https://www.ugkg-slavutich.org.ua.

Згідно з пунктом 4 Типового індивідуального договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 5 Типового індивідуального договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 32 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування та плата за послугу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Як вбачається з пункту 34 Типового індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Фактом приєднання споживачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії та договору про надання послуги з постачання гарячої води (акцептування договору) є вчинення споживачами дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги, що підтверджено витягом технологічної схеми приєднання будинку АДРЕСА_3 , до системи постачання теплової енергії та постачання гарячої води, встановленням лічильника в будинку АДРЕСА_5 листопада 2015 року SHARKY 775, зав. № 53147621, DN 32 (18.08.2023 лічильник пройшов періодичну повірку), встановленням квартирних вузлів обліку ХВП, ГВП, які пройшли повторну періодичну повірку та фактичним споживанням теплової енергії згідно з показниками приладів обліку багатоповерховим будинком за вказаною адресою і зазначенням вартості спожитої теплової енергії та гарячої води в довідці про заборгованість, часткової оплати за надані послуги (том 1 а. с. 44-50, 172-177).

Згідно з довідкою про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, холодної та гарячої води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, холодної та гарячої води і водовідведення за період з 30 березня 2018 року по 31 березня 2026 року становить 56 559 гривень 93 копійки (том 1 а. с. 172-174).

Відповідно до довідки про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, холодної та гарячої води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, холодної та гарячої води і водовідведення за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року становить 46 918 гривень 76 копійок (том 1 а. с. 175-176).

Як вбачається з довідки про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, холодної та гарячої води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, холодної та гарячої води і водовідведення за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 становить 9 641 гривня 17 копійок (том 1 а. с. 177).

Тарифи на послуги з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що надаються населенню суб`єктом господарювання, який є виконавцем цих послуг, встановлені постановами НКРЕКП № 146 від 17.10.2014, № 1171 від 31.03.2015, № 1101 від 09.06.2016, а також рішеннями виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 428 від 10.10.2014, № 168 від 22.04.2015, № 401 від 22.09.2016, № 632 від 20.10.2017, № 739 від 08.12.2017, № 438 від 12.10.2021, № 352 від 24.10.2022, № 403 від 05.10.2023, № 1733 від 11.10.2024, № 484 від 08.10.2025 (том 1 а. с. 85-106, 109-113).

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, покладено на споживача і пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VІІІ.

Абзацом 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Як зазначено у частині третій статті 9 Закону № 2189-VІІІ, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з правомірністю нарахованої заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за період з 30 березня 2018 року по 31 березня 2026 року в розмірі 56 559 гривень 93 копійки, яка підлягає стягненню з відповідачів в наступному порядку: заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року в розмірі 46 918 гривень 76 копійок підлягає стягненню солідарно з відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 в розмірі 9 641 гривня 17 копійок підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , як єдиного власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 7 Закону № 2189-VІІІ, індивідуальний споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 2189-VІІІ у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Як вбачається з пункту 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 року, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 01 листопада 2021 року передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Закріплені в пункті 10 частини другої статті 7 Закону № 2189-VІІІ правові норми щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Так, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції, яким передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням ( у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Отже, з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року скасовано заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, крім тих, які нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням за умов, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року).

Суд, перевіривши розрахунок наданий позивачем, дійшов висновку, що розмір трьох процентів річних на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року, нарахованих за період з 21 березня 2018 року по 23 лютого 2022 року, з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2026 року складає 5 952,44 гривень; інфляційних втрат за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з березня 2018 року по 13 травня 2024 року, нарахованих за період з травня 2018 року по 23 лютого 2022 року, з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2026 року складає 20 368,83 гривень, розмір пені за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року, нарахованої за період з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2026 року складає 3 516,51 гривень; розмір трьох процентів річних на заборгованість послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року, нарахованих за період з 01 липня 2024 року по 23 квітня 2026 року складає 100,93 гривень; інфляційних втрат за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року, нарахованих за період з липня 2024 року по 23 квітня 2026 року складає 470,17 гривень, розмір пені за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року, нарахованої за період з 01 липня 2024 року по 23 квітня 2026 року складає 165,04 гривень.

Вказані розрахунки відповідачами не спростовані.

В даному випадку факт порушення відповідачами зобов`язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» підтверджена матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача про необхідність задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, а також інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Таким чином, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача солідарно підлягає стягненню заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення за період з 30.03.2018 по 13.05.2024 в розмірі 46 918,76 гривень; три проценти річних на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року, нараховані за період з 21 березня 2018 року по 23 лютого 2022 року, з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2026 року в розмірі 5 952,44 гривень; інфляційні втрати за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з березня 2018 року по 13 травня 2024 року, нараховані за період з березня 2018 року по 23 лютого 2022 року, з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2026 року в розмірі 20 368,83 гривень, пеня за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року, нарахована за період з 01 січня 2024 року по 23 квітня 2026 року в розмірі 3 516,51 гривень, всього на загальну суму 76 756,54 гривень; з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 14.05.2024 по 31.03.2026 в розмірі 9 641,17 гривень; три проценти річних на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року, нараховані за період з 01 липня 2024 року по 23 квітня 2026 року в розмірі 100,93 гривень; інфляційні втрати за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року, нараховані за період з липня 2024 року по 23 квітня 2026 року в розмірі 470,17 гривень, пеня за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року, нарахована за період з 01 липня 2024 року по 23 квітня 2026 року в розмірі 165,04 гривень, всього на загальну суму 10 377,31 гривень.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що нарахування за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , повинні нараховуватися порівну на неї та відповідача ОСОБА_2 суд до уваги не приймає, оскільки судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 15 січня 1998 року приватним нотаріусом Славутицького нотаріального округу Київської області Степановим В.Д., та зареєстрованого в реєстрі за № 133, єдиним власником вказаної квартири є ОСОБА_1 . Зазначені обставини також підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 471899753 від 08.04.2026. Відповідач ОСОБА_2 не є співвласником вказаної квартири, в період з 10.04.1998 по 14.05.2024 він був зареєстрований за вказаною адресою, відтак за правилом частини третьої статті 9 Закону України № 2189-VIII він є споживачем послуг з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за вказаною адресою, і за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року ніс солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг разом із ОСОБА_1 . За період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 , як єдиний власник вказаної квартири, та яка зареєстрована за вказаною адресою, несе відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство можев изначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Отже, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності, згідно з яким пункт 19 розділу виключено. Набрання чинності Законом фактично скасувало призупинення строків, повернувши застосування загального та спеціальних строків позовної давності, встановлених ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 28 квітня 2026 року, заборгованість позивач просить стягнути з відповідачів за період з 30 березня 2018 року по 31 березня 2026 року. Таким чином, станом на 28 квітня 2026 року не спливла позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведеннявнаслідок продовження строку позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану до 04.09.2025 за період з 30 березня 2018 року по 31 березня 2026 року.

Крім того, з довідки про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого постачання холодної води та водовідведення згідно з а/н 2150050470 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що відповідачами вносились кошти на оплату вказаних послуг в розмірі, більшому, ніж здійснене було нарахування за місяць, зокрема, у червні 2018 року, жовтні 2019 року, травні 2020 року, червні 2020 року, травні 2022 року, вересні 2022 року, листопаді 2022 року, грудні 2022 року, березні 2023 року, квітні 2023 року, червні 2023 року, серпні 2023 року, вересні 2023 року, жовтні 2023 року, вересні 2024 року, жовтні 2024 року, жовтні 2025 року, грудні 2025 року (том 1 а. с. 172-174), що свідчить про визнання відповідачами існуючої заборгованості, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривався та за правилом частини третьої статті 264 ЦК України починався заново.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» понесло витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, пов`язані з витребуванням доказів, а саме отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.04.2026 за № 471899753 в розмірі 80 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 317 від 19.03.2026, яка долучена до позовної заяви (том 1 а. с. 16).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За таких обставин, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 80 гривень, порівну з кожного по 40 гривень.

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення № 275 від 10 березня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 328 гривень (том 1 а. с. 2). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (том 1 а. с. 1).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 328 гривень, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3 328 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, по 1 664 гривні з кожного з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за період з 30 березня 2018 року по 13 травня 2024 року в розмірі в розмірі 46 918,76 гривень; три проценти річних в розмірі 5 952,44 гривень; інфляційні втрати в розмірі 20 368,83 гривень, пеню в розмірі 3 516,51 гривень, всього на загальну суму 76 756,54 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 14 травня 2024 року по 31 березня 2026 року в розмірі 9 641,17 гривень; три проценти річних в розмірі 100,93 гривень; інфляційні втрати в розмірі 470,17 гривень, пеню в розмірі 165,04 гривень, всього на загальну суму 10 377,31 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 664 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 664 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 40 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства», код ЄДРПОУ 31476318, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, вулиця Військових будівельників, будинок 8.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька