Рішення № 140086106, 21.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15181/25

Категорія 35

2/295/468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.

представника позивача Дубравської О.І.

співвідповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 11.03.2026, просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення в сумі 73994,62 грн та судові витрати.

Позов обгрунтований тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/3 частка), ОСОБА_1 (2/3 частки).

У період з 01.11.2018 по 30.09.2025 відповідачі користувались послугами з централізованого опалення, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради. Разом з тим, у повному обсязі не сплачували плату за надані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 73994,62 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Беручи до уваги те, що відповідачі є співвласниками зазначеної квартири, позивач просить стягнути заборгованість з кожного відповідно до розміру частки у праві власності на майно, з ОСОБА_2 24664,87 грн; з ОСОБА_1 49329,75 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Позивач звернувся з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ухвали суду від 17.11.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до співвідповідача ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю до відкриття провадження у справі.

Згідно з ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження у цивільній справі в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 ; задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 та витребувано з Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області витяг зі Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи та за наявності належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання вимог ухвали суду від 17.11.2025 з Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області надійшла Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №83397503 від 26.11.2025, в якій вказано, що спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_5 заведена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О.Л. (а. с. 26).

Відповідно до ухвали суду від 10.12.2025витребувано з Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області витяг зі Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи та за наявності належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, згідно з ухвалою суду від 10.12.2025витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуши О.Л. належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка заведена щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5

23.12.2025 з Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області надійшла відповідь, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 не заводилась (а. с. 40-42).

24.02.2026 на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2025 від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуши О.Л. надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи, заведена щодо майна померлої ОСОБА_5 (а. с. 49-58).

09.03.2026 представник позивача Тичина Г. направила клопотання, в якому просила залучити до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 (а. с. 63), оскільки спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_5 , згідно з матеріалами спадкової справи, є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину.

11.03.2026 представник позивача Тичина Г. подала заяву про зміну предмета позову (а. с. 67-69), в якій вона просить стягнути з відповідачів борг за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, який утворився за період з 01.11.2018 по 01.10.2025 пропорційно до розміру часток кожного зі співвідповідачів у праві власності на квартиру: з ОСОБА_2 - 24664,87 грн; з ОСОБА_1 - 49329,75 грн (а. с. 67-69).

Згідно з ухвалою суду від 16.03.2026 залучено до участі у справі за позовом КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги в якості співвідповідача ОСОБА_1 ; прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, подану представником позивача ОСОБА_4 11.03.2026.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні 16.09.2026 підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням зміни предмета позову, просила їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі. Додатково вказав, що він є власником 2/3 часток у праві власності на квартиру, яку він набув у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , зазначив, що фактично в квартирі не проживає, в ній мешкає ОСОБА_2 , з яким він не спілкується, обов`язок оплачувати за надані послуги не заперечував.

ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з`являвся, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні 16.09.2026 відповідно до положень ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення якого відкладено до 21.09.2026.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Згідно зі статтею 162 Житлового кодексу України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що до житлово-комунальних послуг, зокрема, належить послуга з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Відповідно до положення п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 забезпечується послугами з централізованого опалення, які надає КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради.

Зі змісту розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) вбачається, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 , яка утворилась за період 01.11.2018 по 30.09.2025, становить 73994,62 грн (а. с. 6-7).

Зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2025 вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 по 1/3 частці за кожним, право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 28.04.2006 (а. с. 4).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , спадкова справа після його смерті не заводилась, заповіти ним не складались, що підтверджується змістом відповіді з Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області (а. с. 40-42).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується змістом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 52).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Зі змісту ч. 2 ст. 1223 ЦК України вбачається, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із частинами 1,3,5 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту ч. 2 ст. 1219 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

За правилами ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 була матір`ю ОСОБА_3 , на момент його смерті проживала разом з ним, а відтак на підставі ст. 1268 ЦК України як спадкомиця за законом першої черги, фактично прийняла спадщину після його смерті, хоча і не оформила спадкові права. Судом не встановлена наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які у встановленому порядку і строк прийняли спадщину.

Отже, до ОСОБА_5 у порядку спадкування перейшло право на 1/3 частку у квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , її спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, є ОСОБА_1 (а. с. 50-57).

Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 не отримав.

Разом з тим, за правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, належні на праві власності ОСОБА_5 2/3 частки у квартирі АДРЕСА_1 , після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку спадкування перейшли до ОСОБА_1 .

Приписами ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Виходячи з аналізу ст. 608, 1219 ЦК України, характер спірних зобов`язальних правовідносин, які виникли між сторонами, допускає правонаступництво.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 в справі № 401/710/15-ц зроблений висновок, що прийнявши спадщину відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Отже, незалежно від того чи отримав він свідоцтво про право на спадщину та/чи здійснив реєстрацію прав власника на успадковане нерухоме майно, він має нести тягар утримання майна, що йому належить.

Таким чином, на підставі наведених вище правових норм суд робить висновок, що до ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, в порядку спадкування перейшов обов`язок сплатити заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, яка утворилась за життя спадкодавця, в тому числі, яка є предметом цього позову, та щодо сплати за житлово-комунальні послуги на утримання майна, право на яке він набув в порядку спадкування з моменту смерті спадкодавця, незалежно від того, що не отримав свідоцтво про право на спадщину та не зареєстрував право власності на нерухоме майно в установленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру. Крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 522/7683/13-ц, постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі 6-734цс15, постанова Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 352/2163/13-ц).

На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 належить 1/3 частка у квартирі, ОСОБА_1 - 2/3, тому на підставі наведених вище правових норм та судової практики, суд робить висновок, що відповідачі, зобов`язані нести витрати по утриманню належного їм майна відповідно до розміру належних їм часток у праві власності.

У судовому засіданні співвідповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачі порушили свій обов`язок зі сплати платежів за надані послуги з централізованого опалення та теплопостачання, що призвело до виникнення заборгованості, що є підставою для задоволення позову, зі співвідповідачів підлягає стягненню заборгованість, яка утворилась за період з з 01.11.2018 по 30.09.2025 пропорційно до розміру їх часток у праві власності на квартиру, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 1/3 частина заборгованості у розмірі 24664,87 грн (73994,62 грн х 1/3), а з відповідача ОСОБА_1 49329,75 грн (73994,62 грн х 2/3).

V. Розподіл судових витрат

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 33977 від 30.09.2025 (а. с. 9).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру його частки у заборгованості у сумі 1009,33 грн (3028,00 грн х 1/3).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем допочатку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, що становить 1009,33 грн, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1009,33 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, яка утворилась за період з 01.11.2018 по 30.09.2025 у розмірі 24664,87 грн, а також судовий збір у розмірі 1009,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, яка утворилась за період з 01.11.2018 по 30.09.2025 у розмірі 49329,75 грн, а також судовий збір у розмірі 1009,33 грн.

Повернути Комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з державного бюджету судовий збір у розмірі 1009,33 грн.

Платіжна інструкція № 33977 від 30.09.2025 про сплату Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради судового збору знаходиться в матеріалах цивільної справи №295/15181/25.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 48; код ЄДРПОУ 35343771.

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя О.В. Стрілецька