Ухвала суду № 140085992, 24.09.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 170/318/24

Провадження № 1-кп/168/44/26

У Х В А Л А

про продовження строку запобіжного заходу

24 вересня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Стара Вижівка в режимі відеоконференції в ході розгляду кримінального провадження № 62024000000000225, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.03.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , та клопотання захисника ОСОБА_11 про зменшення розміру застави,

в с т а н о в и в:

У провадженні Старовижівського районного суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів з визначенням розміру застави - 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 565760 грн.

На обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Обставини, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 підтверджені зібраними доказами, які досліджуються судом під час розгляду обвинувального акта. Строк тримання під вартою обвинуваченому неодноразово продовжувався. Визначено розмір застави та покладено певні обов`язки у разі внесення застави. Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків є те, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, що суворість покарання є суттєвим елементом оцінювання ризиків переховування. Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, свою участь у незаконному перевезенні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів, особливо небезпечних психотропних речовин, може планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Перебування нашої держави у стані війни з російською федерацією може також сприяти ОСОБА_7 до залишення меж країни, що унеможливить судовий розгляд.

Також прокурор зазначає, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на інших обвинувачених, експертів, інших учасників кримінального провадження, з метою зміни раніше наданих у кримінальному провадженні показань і уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений ознайомлений із матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій відносно невстановлених до цього часу осіб. З урахування вказаної обставини обвинувачений, перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, матиме можливість обговорювати з іншими обвинуваченими та іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини незаконного виготовлення та незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин, та, усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності, а також на експертів, свідків. Зазначені ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились і продовжують існувати, оскільки перебуваючи під вартою ОСОБА_7 не мав можливості контактувати з причетними до вчинених ним злочинів особами, й узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення незаконного впливу на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується. З урахуванням викладених обставин жоден більш м`який запобіжний захід, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження. Крім наявності зазначених ризиків, матеріали провадження дають змогу оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання; вік та стан здоров`я обвинуваченого; майновий стан; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У клопотанні прокурор зазначає, що в випадку засудження ОСОБА_7 за вчинення інкримінованого особливо тяжкого злочину, до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Щодо особи обвинуваченого встановлено, що він є працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

На думку прокурора, ураховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про його особу, є усі законні підстави не застосовувати до нього менш суворий запобіжний захід.

Прокурор в клопотанні зазначає, що судом на даний час досліджуються письмові докази у вказаному кримінальному провадженні, які беззаперечно свідчать про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України у діях обвинувачених. Також на даний час судом не допитано жодного зі свідків сторони обвинувачення, через що, серед іншого, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни їх показань або взагалі відмови від них. Беззаперечно, у випадку обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб ризики, зазначені в клопотанні, будуть реалізовані обвинуваченими, що поставить під загрозу: 1. Забезпечити явку обвинувачених до суду; 2. Допиту свідків у судовому засіданні; 3. Публічну безпеку у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_11 подав клопотання про зменшення розміру застави, визначеної обвинуваченому. На обґрунтування клопотання посилається на те, внести заставу у визначеному раніше судом розмірі - 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, сім`я ОСОБА_7 не може з таких причин. Доходи родичів ОСОБА_7 є невеликими та складаються переважно з пенсійних і соціальних виплат. При цьому сім`я має постійні витрати на забезпечення повсякденних потреб на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , яка має інвалідність та потребує особливого догляду, лікування і відповідного матеріального забезпечення. За таких обставин спрямування коштів у сумі 565 760 грн на внесення застави фактично позбавляє сім`ю можливості забезпечувати належне утримання та догляд за дитиною і є неспівмірним із її реальним фінансовими можливостями.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_11 просить клопотання прокурора задовольнити частково. Підтримав клопотання про зменшення розміру застави з наведених у клопотанні підстав. Просить зменшити розмір застави до суми 250 000 грн., адже саме таку суму коштів спроможна зібрати сім`я обвинуваченого. Окрім того, звертає увагу суду на те, що інші обвинувачені у цій справі не перебувають під вартою і належно виконують процесуальні обов`язки, що доводить те, що ОСОБА_7 також може належно ці обов`язки виконувати.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 просить зменшити розмір застави. Вважає доводи клопотання про вплив на свідків чи можливість спотворення доказів необґрунтованими, оскільки всі докази оцифровані і містяться в матеріалах справи, а свідки в разі необхідності зможуть звернутись до правоохоронних органів. Окрім того, мета запобіжного заходу вже досягнута, запевняє суд, що він буде належно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Прокурор вважає, що немає підстав для задоволення клопотання захисника, просить залишити розмір застави попередньо визначений судом.

Інші учасники провадження підтримали позицію сторони захисту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подані клопотання, суд дійшов таких висновків.

Частинами 1, 2 ст.331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу згідно з ч.1 ст.177 КПК є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 28.07.2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 25.09.2026 року включно, з визначенням розміру застави 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У даний час кримінальне провадження перебуває на розгляді Старовижівського районного суду по суті. Здійснюється стадія дослідження доказів, у справі не допитані свідки та експерти.

Суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід, а наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшились.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про їх високу суспільну небезпечність. Суд також враховує, що на утриманні в ОСОБА_7 є одна неповнолітня дитина.

Разом з тим, приватний інтерес, який виражається в можливості забезпечення обвинуваченими виховання неповнолітніх дітей, не є вищим за публічний інтерес щодо запобігання поширенню серед населення наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах.

Тримання обвинуваченого під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ОСОБА_7 не працює, не має офіційного джерела доходів. Окрім того, протипоказань щодо утримання в умовах слідчого ізолятора не встановлено.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід вважати те, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, зважаючи на суворість покарання, яке йому загрожує, а також те, що останній може впливати на свідків, які ще судом не допитані, а також на експертів. Також суд враховує і стадію судового розгляду даного провадження в даний час - здійснюється дослідження доказів.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На переконання суду прокурор довів наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованого діяння, обставин кримінального провадження, віку та стану здоров`я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, стадії судового розгляду кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів, оскільки застосування інших, менш суворих запобіжних заходів є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

Колегія суддів, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає, що є правові підстави для визначення обвинуваченому розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру застави, визначеної обвинуваченому ОСОБА_7 , сторона захисту надала суду копії документів, що підтверджують захворювання та стан здоров`я неповнолітньої дитини обвинуваченого ОСОБА_12 , та потребу дитини з інвалідністю в домашньому догляді. Також згідно з наданими суду відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходу мати дитини - ОСОБА_13 у період з січня 2026 року по 12.08.2026 р. отримувала дохід у виді соціальних виплат (від 5208,95 грн до 9271,04 грн) та додаткового блага (від 214,27 грн до 259,53 грн). Також згідно з наданими суду довідками Пенсійного фонду та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходу батько обвинуваченого ОСОБА_14 отримує пенсію, розмір якої у 2026 році становить 3725 грн, окрім пенсії не отримує доходів. Мати обвинуваченого - ОСОБА_15 , отримує пенсію, розмір якої у 2026 р. становить 3406 гр. та отримала в період з 2024 р. по 2026 р. дохід від надання в оренду земельної ділянки в розмірі 10 482,73 грн., 1 243,44 грн та 12 985,06 грн.

З огляду на наведені обставини, суд частково погоджується з доводами сторони захисту, що раніше визначений розмір застави є обтяжливим для обвинуваченого та заставодавців та вважає, що доцільним буде зменшити розмір застави ОСОБА_7 та визначити обвинуваченому заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 грн.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного з обігом наркотичних засобів та те, що, зважаючи на встановлені ризики та обставини кримінального провадження та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом.

На переконання суду саме такий розмір застави на даний час є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого, оскільки є співмірним із характером та ступенем суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому діянь та достатнім для забезпечення виконання ним покладених обов`язків.

Отже, клопотання прокурора та захисника необхідно задовольнити частково, а саме: продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та зменшити розмір застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_11 про зменшення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 22.11.2026 року включно, в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» (вул. Нестора Бурчака, буд. 3, м. Луцьк, Волинської області).

Визначити ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України заставу у розмірі у розмірі 150 (сто п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

У решті клопотань прокурора за захисника ОСОБА_11 відмовити.

Роз`яснити, що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA358201720355259001500002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_7 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

-прибувати за викликом до суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_7 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_7 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_7 , вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».

Вручити копію цієї ухвали прокурору, обвинуваченому негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Державну установу «Луцький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_16