Ухвала суду № 140082759, 25.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

25 вересня 2026 року Справа № 520/11780/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/11780/24 від 30.06.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн. Зобов`язано військову частини НОМЕР_1 нарахувати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100000 гривень, за періоди з 07.08.2023 до 16.08.2023 та з 06.12.2023 до 18.12.2023 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 74193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення набрало законної сили 31.07.2025. Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

Від позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, в якій заявник просить суд:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) подати до Харківського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/11780/24 в частині зобов`язання нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у загальній сумі 74 193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) подати до Харківського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/11780/24 в частині зобов`язання нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у загальній сумі 74 193,54 (сімдесят чотири тисячі сто дев`яносто три) грн;

- у разі неподання звіту або визнання його незадовільним - вирішити питання про накладення на командира Військової частини НОМЕР_1 та командира Військової частини НОМЕР_2 , відповідальних за виконання рішення суду, штрафу відповідно до ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 солідарно на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/11780/24 військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зобов`язано відповідно нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 74 193,54 грн за визначені судом періоди. Вказує, що попри відкриття 24.06.2026 виконавчого провадження та сплив строку для добровільного виконання, рішення суду не виконано, винагороду не нараховано, а інформації про його виконання заявнику не надано. У зв`язку з цим просить встановити судовий контроль шляхом зобов`язання відповідачів подати звіти про виконання рішення, а у разі їх неподання або визнання незадовільними накласти штраф на відповідальних осіб, а також стягнути витрати на правничу допомогу.

Відповідач правом подання до суду заперечень або пояснень по справі не скористався, заяви про продовження строку на подання таких до суду не надав.

Відтак, матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду від 30.06.2025 у справі №520/11780/24.

З огляду на положення ч.5 ст.382-1 та враховуючи відсутність потреби у виклику у судове засідання сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відтак, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Своєю чергою суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-1 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених вище положень слід дійти висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Положеннями ч.2 ст. 382-1 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із приписами ч.3 ст.382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд з огляду на приписи ст. 382-1 КАС України приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача у двомісячний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/11780/24.

Відповідно до ч.6 ст. 382-1 КАС України ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Щодо стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Також, суд зазначає, що питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Відтак, що особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов`язані з судовим провадженням.

Таким чином, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.

У цій справі позивач у порядку статті 382 КАС України, для повного захисту порушених прав звернувся до суду для визнання бездіяльності відповідача яка полягала у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №520/928/19.

Як вбачається з матеріалів справи, судом питання про прийняття чи відмову у прийнятті звіту про виконання судового рішення наразі не вирішувалось.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Хорнсбі проти Греції зазначено що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі розгляд судом спорів про її цивільні права і обов`язки. У такий спосіб реалізується право на суд, найважливішим аспектом якого є право доступу до правосуддя, тобто право звертатись до суду в цивільних справах. Однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не діючим на шкоду однієї із сторін. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, публічний, швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо вважати що стаття 6 Конвенції говорить тільки про доступ до правосуддя і судового процесу, то це, імовірно, привело б до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що договірні держави зобов`язались дотримуватись, коли вони ратифікували Конвенцію. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як невід`ємна частина суду в розумінні статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, розгляд справи завершується повним виконанням судового рішення.

Якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення, то всі витрати позивача, понесені на те, щоб домогтись виконання судового рішення, є витратами пов`язаними з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, суд також зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є окремою процесуальною стадією.

Згідно положень частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, завершальною стадією здійснення судового контролю є прийняття звіту та відповідно вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має бути проведено саме на цій стадії.

Крім того, суд зазначає, що вирішення питання про судові витрати за наслідками прийняття звіту забезпечує можливість для позивача надати додаткові докази понесених витрат, що могли виникнути протягом усього періоду здійснення судового контролю.

Таким чином, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу на стадії зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення є передчасною.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №520/10310/24.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат та задоволення заяви позивача.

Щодо вимог позивача застосувати до командирів військових частин штрафу, суд зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до положень статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За таких обставин, суд зазначає, що питання, щодо накладення штрафу на керівників суб`єктів владних повноважень буде розглянуто під час розгляду звіту у строк передбачений статтею 382-2 КАС України.

Керуючись положеннями ст. ст. 241, 243, 248, 256, 294, 295, 381, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у десятиденний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/11780/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 у десятиденний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №520/11780/24.

У задоволенні іншої частини вимог викладених у заяві - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Суддя Мельников Р.В.