Рішення № 140082538, 25.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/15169/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 03.11.2025 року у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі № 460/14728/24;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 03.11.2025 року перераховану на виконання рішення суду у справі №460/14728/24 щомісяця у повному нарахованому розмірі з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону № 796-XII, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди)

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі ЗУ №796). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 460/14728/24 зобов`язано Головне управління призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 02.06.24 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Позивач звернулася до відповідача із заявою від 01.06.2026 року щодо надання інформації про виконання рішення суду та із проханням здійснити виплату пенсії у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду. Вказана вимога була пов`язана з тим, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 460/14728/24 ( яке вступило в силу 03.11.2025 року), 29.06.2026 відповідач повідомив, що розмір перерахованої пенсії становить з 02.06.2024 14336,00 грн та нараховано доплату різниці в пенсії за період з 02.06.2024 по 31.07.2026 211970,21 грн. На виконання рішення суду N 460/14728/24 від 29.04.2025 проведено виплату заборгованості за період з 01.02.2026 по 30.06.2026 в сумі 4575,00 грн. Залишок боргу станом на 17.07.2026 становить 207395.21 грн. З листопада 2025 по січень 2026 виплати не проводились, що пов`язано із відсутністю фінансування. Тобто, на виконання рішення суду позивач не отримує пенсію у нарахованому розмірі.

Ухвала суду від 13.08.2026 про відкриття провадження до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшла 13.08.2026.

20.08.2025 на адресу суду, представником відповідача, подано відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено наступне. Так, на виконання рішення суду від 29 квітня 2025 року у справі №460/14728/24, що набрало законної сили 03.11.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії позивача з 02.06.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 становить -14336,00 грн в тому числі 14166,00 грн, (2361,00грн х 6) розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, встановлений на виконання судового рішення. Станом на 18.08.2026 заборгованість за рішенням суду у справі № 460/14728/24 обліковується в Реєстрі судових рішень за №821-41455. Заборгованість, нарахована на виконання рішення за період з 02.06.2024 по 31.08.2026 становить 219323.12 грн. На виконання рішення суду проведено виплату заборгованості у період з 01.02.2026 по 30.06.2026 в сумі 4575.00 грн. Сума залишку боргу станом на 18.08.2026 214748.12 грн. Вважаємо, що наведені позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог є безпідставними, оскільки твердження та висновки позивача є наслідком помилкового тлумачення вимог законодавства та невірного сприйняття дійсних обставин справи, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід відмовити.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 460/14728/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025, зобов`язано Головне управління призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 02.06.24 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Тобто зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили, вказано порядок його виконання, а саме зобов`язано Головне управління призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 02.06.24 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 460/14728/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії позивача з 02.06.2024 становить -14336,00 грн в тому числі 14166,00 грн, (2361,00грн х 6) розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, встановлений на виконання судового рішення. Станом на 18.08.2026 заборгованість за рішенням суду у справі № 460/14728/24 обліковується в Реєстрі судових рішень за №821-41455. Заборгованість, нарахована на виконання рішення за період з 02.06.2024 по 31.08.2026 становить 219323.12 грн. На виконання рішення суду проведено виплату заборгованості у період з 01.02.2026 по 30.06.2026 в сумі 4575.00 грн. Сума залишку боргу станом на 18.08.2026 214748.12 грн. З листопада 2025 по січень 2026 виплати не проводились, що пов`язано із відсутністю фінансування. Тобто, на виконання рішення суду позивач не отримує пенсію у нарахованому розмірі.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.06.2026 року щодо надання інформації щодо виконання рішення суду та із проханням про здійснення виплат пенсії у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду.

Відповідно до листа відповідача від 29.06.2026 № 18054-15494/Р-02/8-1700/26 виплата нарахованої пенсії та погашення заборгованості з пенсійних виплат буде здійснюватися в межах відповідних бюджетних призначень.

Оскільки виплата позивачу пенсії на виконання рішення суду у справі № 460/14728/24 в межах бюджетних асигнувань є протиправним та призводить до обмеження конституційних прав позивача на соціальний захист, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, на на виконання рішення суду від 29 квітня 2025 року у справі №460/14728/24, що набрало законної сили 03.11.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого розмір пенсії позивача з 02.06.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 становить -14336,00 грн в тому числі 14166,00 грн, (2361,00грн х 6) розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, встановлений на виконання судового рішення. Станом на 18.08.2026 заборгованість за рішенням суду у справі № 460/14728/24 обліковується в Реєстрі судових рішень за №821-41455. Заборгованість, нарахована на виконання рішення за період з 02.06.2024 по 31.08.2026 становить 219323.12 грн. На виконання рішення суду проведено виплату заборгованості у період з 01.02.2026 по 30.06.2026 в сумі 4575.00 грн. Сума залишку боргу станом на 18.08.2026 214748.12 грн. З листопада 2025 по січень 2026 виплати не проводились, що пов`язано із відсутністю фінансування.

Тобто, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідача, які пов`язані із розміром виплаченої пенсії, яка нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 460/14728/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025.

Суд зазначає, що ключовим аспектом спірних правовідносин, які розглядаються у даній справі є неналежне Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №460/14728/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивачки на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 460/14728/24, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивачки є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Підставою для звернення позивачки до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі № 460/14728/24, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що, на переконання позивачки, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення її прав.

Фактично доводи позивачки зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка, на думку позивачки, не підлягала застосуванню або була застосована помилково. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивачки є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 460/14728/24.

Отже, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі № 460/14728/24, а позивачка пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Суд зазначає, що питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачці, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі № 460/14728/24, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

За таких обставин, суд констатує, що заявлені позивачкою позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивачка має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа №806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа №820/4261/18), від 09 липня 2019 року (справа №826/17587/18), від 31 липня 2019 року (справа №803/688/18), від 23 липня 2020 року (справа №661/89/17), від 24 липня 2020 року (справа №501/2172/15-а), Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.

При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.

Суд зазначає, що за наслідками аналізу предмету позову у даній справі вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення у справі № 460/14728/24.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 460/14728/24.

Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Суд зазначає, що відповідні заяви повинні бути подані в рамках справи № 460/14728/24.

Позивач не скористався правом на подання у справі № 460/14728/24 заяв, в порядку статей 383 та 382 КАС України.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Отже, спір у цій справі №460/15169/26 є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі 460/14728/24, але виник на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовної заяви поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Д.П. Зозуля