Рішення № 140082532, 25.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/621/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 19.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі№460/621/26. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

03.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 року №340 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/621/26 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою від 07.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №460/621/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу з 05.05.1984 по 06.05.1986 та військову службу за призовом під час мобілізації з 20.04.2022 по 27.03.2023, що підтверджується довідкою від 17.08.2024 №3/7121. Як вбачається з довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, позивач у періоди з 01.08.2022 по 22.08.2022, з 02.09.2022 по 26.12.2022 та з 03.01.2023 по 25.03.2023 брав безпосередню участь у таких заходах на території Запорізької області. У листопаді 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до частини четвертої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 01.12.2025 №172550008594 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Не погоджуючись із вказаним рішенням та неврахуванням періодів участі у заходах із забезпечення оборони України до страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України до страхового стажу для призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV, оскільки такий пільговий порядок обчислення передбачений Законом №2262-XII та постановою Кабінету Міністрів України №393 для обчислення вислуги років при призначенні пенсії військовослужбовцям. Вказав, що страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 26 днів при необхідних 32 роках, у зв`язку з чим рішенням від 01.12.2025 №172550008594 йому правомірно відмовлено у призначенні пенсії. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, правом надати відзив на позов не скористався.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у період з 05.05.1984 по 06.05.1986 та військову службу за призовом під час мобілізації з 20.04.2022 по 27.03.2023, що підтверджується довідкою від 17.08.2024 №3/7121.

Як вбачається з довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач у періоди з 01.08.2022 по 22.08.2022, з 02.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 26.12.2022, з 03.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 25.03.2023 брав безпосередню участь у відповідних заходах, перебуваючи у Запорізькій області, зокрема в населених пунктах Оріхів, Новопавлівка, Новоандріївка, Новоданилівка та Мала Токмачка.

Згідно із записами трудової книжки позивач має періоди трудової діяльності з 01.09.1980 по 27.02.1984, з 02.04.1984 по 05.05.1984, з 05.05.1984 по 06.05.1986, з 06.06.1986 по 27.09.1988, з 13.10.1988 по 01.01.1991, з 02.01.1991 по 14.06.1991, з 21.05.1991 по 02.08.1993, з 15.07.1993 по 09.03.2000, з 07.08.2014 по 30.09.2014, з 10.10.2014 по 02.07.2015, з 31.03.2023 по 04.06.2023, а з 05.06.2023 працює у ТОВ ВКП «Щедра нива» на посаді підсобного робітника консервного цеху на сезон; за розрахунком, наведеним позивачем, його страховий стаж становить 21 рік 11 місяців 19 днів.

У листопаді 2025 року позивач звернувся за місцем проживання та перебування на обліку до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до частини четвертої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до принципу екстериторіальності зазначену заяву передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 01.12.2025 №172550008594, яким позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Після розгляду заяви електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення передано до органу Пенсійного фонду України за місцем його проживання, у зв`язку із чим пенсійна справа перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.12.2025 №172550008594 та неврахуванням зазначених періодів безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України до страхового стажу із розрахунку один місяць служби за три місяці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 115 розділу ХІV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

4) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відтак, відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV чоловіки мають право на призначення пенсії за умов досягнення 55 років, наявності страхового стажу не менше 25 років та належності до однієї з восьми категорій осіб, перелічених у пункті 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.

Суд з матеріалів справи встановив, що позивач на дату звернення до відповідача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком досягнув 55-річного віку, тобто умова наявності необхідного віку для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, позивачем дотримано.

Крім того, належність позивача до категорії осіб перелічених у пункті 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV відповідачем не заперечується за змістом спірного рішення та підтверджується наявними у справі доказами.

Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення від 28.04.2026 слідує, що страховий стаж позивача становить 22 роки 03 місяці 9 днів, що за умов призначення дострокової пенсії за віком згідно положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV є недостатнім, оскільки вказаною нормою передбачено наявність у чоловіків страхового стажу не менше 25 років.

Статтею 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Про військовий обов`язок і військову службу.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як вже було зазначено, відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, були предметом розгляду у Верховному Суді і у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі №160/6146/19, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;

- час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

- час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;

- час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

- час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №30 Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН (зі змінами);

- час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;

- інші періоди, зазначені в підпункті а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (зі змінами);

- крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці), зокрема:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 №119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до п.3 Порядку №393, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги стало можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Водночас, вирішуючи спір судом встановлено, що 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393;

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393;

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393;

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі №440/254/25).

Подібний висновок досягнуто Верховним Судом у постанові від 13 травня 2026 року у справі №420/21549/25.

Аналіз п. 3 Порядку №393 свідчить, що пільгове обчислення календарної вислуги можливе й для призначення пенсії, а не лише для визначення її розміру.

Системний аналіз наведеної вище норми дає суду підстави для висновку, що зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається та за яким законом вона призначається. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

У контексті спірних правовідносин суд зазначає, що законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із статтею 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пункт 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 визначає перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії за віком. Підпункт 6 цього пункту вказує на документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, серед яких:

довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій), або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації;

документи про проходження військової служби (служби);

посвідчення учасника бойових дій.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період з 20.04.2022 по 27.03.2023, що, зокрема, підтверджується довідкою від 17.08.2024 №3/7121. Матеріалами справи також підтверджується, що позивач має статус учасника бойових дій.

Поряд із цим, наявною у матеріалах справи довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підтверджується безпосередня участь позивача у таких заходах у періоди з 01.08.2022 по 22.08.2022, з 02.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 26.12.2022, з 03.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 25.03.2023, перебуваючи у Запорізькій області, зокрема в районах населених пунктів Оріхів, Новопавлівка, Новоандріївка, Новоданилівка та Мала Токмачка.

Відтак факт проходження позивачем військової служби в особливий період та його безпосередньої участі у спірні періоди у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в умовах збройної агресії Російської Федерації, підтверджений належними документами та відповідачем по суті не спростований.

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, пов`язаною з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Цією ж нормою передбачено, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю та стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець не лише визнав час військової служби складовою страхового стажу особи, а й передбачив спеціальний, пільговий порядок обчислення окремих періодів такої служби, пов`язаний з особливими умовами її проходження.

Суд звертає увагу, що спір у цій справі фактично стосується не самого факту проходження позивачем військової служби чи його безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України, а можливості врахування відповідних періодів при визначенні страхового стажу у пільговому обчисленні один місяць служби за три місяці.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 виходить з того, що страховий стаж з 01.01.2004 відповідно до статті 24 Закону №1058-IV обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку та враховується в одинарному розмірі, а передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 пільгове обчислення військової служби стосується вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII і не може застосовуватися при визначенні страхового стажу для призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд вважає такі доводи відповідача 2 необґрунтованими з огляду на таке.

Дійсно, статтею 24 Закону №1058-IV визначено загальний порядок обчислення страхового стажу. Разом з тим застосування зазначеної норми не може здійснюватися ізольовано від спеціальних положень законодавства, якими встановлені соціальні гарантії для військовослужбовців та визначені особливості обчислення періодів військової служби, що проходила в особливих умовах.

Відповідно до статті 57 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків такої служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Механізм такого пільгового обчислення конкретизовано постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, пунктом 3 якої передбачено зарахування окремих періодів військової служби на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці. До таких періодів належать, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час, проходження служби під час безпосередньої участі у визначених законодавством заходах із забезпечення національної безпеки і оборони та інші передбачені цією нормою періоди.

Аналогічний підхід закріплено у пункті 2.3 розділу ІІ Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, відповідно до якого окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах, зокрема один місяць служби за три місяці.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 до постанови №393 було внесено зміни, за змістом яких пільгове обчислення календарної вислуги пов`язувалося лише з визначенням розміру пенсії, а не з визначенням права на її призначення. Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22 відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України №119 визнано протиправними та нечинними.

При цьому суд бере до уваги правовий підхід Верховного Суду, відповідно до якого суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти та чи були вони чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Такий підхід, як зазначено у наданій суду нормативній базі, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 08.12.2025 у справі №440/254/25. Аналогічний підхід наведено у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №420/21549/25.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що питання пільгового обчислення періоду військової служби вже було предметом оцінки Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739 та від 21.03.2023 у справі №160/6146/19 Верховний Суд сформував підхід, відповідно до якого за наявності визначених законодавством підстав відповідна військова служба підлягає зарахуванню до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Водночас посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №520/16224/21 не спростовує наведеного висновку, оскільки правовідносини у зазначеній справі стосувалися можливості пільгового обчислення стажу роботи на посадах прокурорів при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру». Натомість у справі, що розглядається, йдеться безпосередньо про періоди проходження позивачем військової служби під час особливого періоду та безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, тобто про спеціальний статус і характер служби, для яких законодавством встановлені окремі соціальні гарантії.

Отже, визначальним для застосування пільгового порядку обчислення спірного періоду є не лише вид пенсії, за призначенням якої звернулася особа, а передусім характер проходження військової служби та спеціальний статус, набутий особою у зв`язку з безпосередньою участю в бойових діях і заходах із забезпечення оборони України.

Інше тлумачення наведених норм фактично призводило б до того, що передбачена державою соціальна гарантія військовослужбовцю, який безпосередньо брав участь у захисті держави в особливий період, залежала б виключно від виду пенсійного забезпечення, за яким особа звертається після завершення служби, незважаючи на однаковий характер, тривалість та умови проходження такої служби.

Зазначене не відповідає змісту законодавчого регулювання правового та соціального захисту військовослужбовців.

Статтями 4 та 5 Закону України №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях, а учасниками бойових дій особи, які брали участь у виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини у складі відповідних військових формувань.

Поряд із цим, Порядок №22-1 прямо передбачає можливість підтвердження права на дострокову пенсію за віком документами військових частин про безпосередню участь особи в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, документами про проходження військової служби та посвідченням учасника бойових дій.

У спірному випадку відповідні обставини підтверджені поданими позивачем документами. Доказів недостовірності відомостей, зазначених у документах військової частини, їх скасування чи визнання недійсними матеріали справи не містять. Відтак у пенсійного органу не було правових підстав ігнорувати відомості щодо характеру проходження позивачем військової служби та його безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України.

Системний аналіз наведених правових норм у їх взаємозв`язку дає суду підстави для висновку, що періоди проходження військової служби, протягом яких позивач безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, підлягають врахуванню при визначенні його страхового стажу на пільгових умовах один місяць служби за три місяці. Такий підхід відповідає правовій природі встановленої законодавством гарантії, яка пов`язується зі спеціальним статусом особи та особливими умовами проходження нею військової служби, а не виключно з видом пенсії, право на яку реалізує військовослужбовець.

Таким чином, періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а саме: з 01.08.2022 по 22.08.2022, з 02.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 26.12.2022, з 03.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 25.03.2023 підлягають зарахуванню до страхового стажу із розрахунку один місяць служби за три місяці.

За наведених обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено можливості врахування зазначених періодів військової служби у трикратному розмірі при вирішенні питання про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV, оскільки такі доводи ґрунтуються на відокремленому застосуванні статті 24 Закону №1058-IV без урахування спеціальних норм законодавства, які регулюють правовий і соціальний захист військовослужбовців та встановлюють пільговий порядок обчислення відповідних періодів служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення від 01.12.2025 №172550008594, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу. В оскаржуваному рішенні визначено страховий стаж позивача у розмірі 21 рік 11 місяців 26 днів.

Водночас такий розрахунок здійснений без урахування наведених вище періодів безпосередньої участі позивача у заходах із забезпечення оборони України у пільговому обчисленні.

Отже, висновок пенсійного органу про недостатність страхового стажу позивача сформований без належного врахування всіх юридично значимих обставин та документів, поданих на підтвердження особливого характеру проходження ним військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Оскаржуване рішення зазначеним критеріям не відповідає, оскільки при його прийнятті відповідачем не враховано належним чином спеціальні норми законодавства щодо пільгового обчислення періодів військової служби позивача та юридичне значення документів, які підтверджують його безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.12.2025 №172550008594 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ органу Пенсійного фонду України, який розглядає відповідну заяву, тоді як після прийняття рішення електронна пенсійна справа передається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи для подальшого здійснення пенсійного забезпечення.

Оскільки підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії було саме неврахування спірних періодів військової служби у пільговому обчисленні, належним та ефективним способом захисту порушеного права є не лише скасування протиправного рішення, а й покладення на пенсійний орган обов`язку врахувати встановлені судом обставини при повторному вирішенні питання щодо пенсійного забезпечення позивача.

При цьому зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди військової служби у визначеному судом порядку не є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, оскільки у цій частині відсутня свобода вибору між декількома правомірними варіантами поведінки. Суд лише відновлює порушене право позивача шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень застосувати до встановлених обставин належні норми матеріального права.

Водночас безпосереднє призначення пенсії передбачає перевірку пенсійним органом усієї сукупності передбачених Законом №1058-IV умов, визначення загальної тривалості страхового стажу з урахуванням правової оцінки суду, проведення відповідного розрахунку та прийняття рішення за результатами розгляду заяви. Тому належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Відтак суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження військової служби за призовом під час особливого періоду, протягом яких він безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у Запорізькій області, зокрема в районах населених пунктів Оріхів, Новопавлівка, Новоандріївка, Новоданилівка та Мала Токмачка, а саме: з 01.08.2022 по 22.08.2022, з 02.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 26.12.2022, з 03.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 25.03.2023, із розрахунку один місяць служби за три місяці, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем 2 як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного рішення в частині неврахування спірних періодів військової служби позивача у пільговому обчисленні. Натомість наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності підтверджено як факт проходження позивачем військової служби в особливий період, так і його безпосередню участь у визначені періоди у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що відповідно до наведеного правового регулювання є підставою для пільгового обчислення цих періодів.

За таких обставин, з урахуванням положень статей 2, 6, 9, 7277, 90, 242 та 245 КАС України, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.12.2025 №172550008594.

При цьому, зобов`язання зарахувати спірні періоди проходження позивачем військової служби до його страхового стажу у пільговому обчисленні один місяць служби за три місяці, а також повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні слід саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, як зазначено згідно позовних вимог.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, позов підлягає до задоволення частково.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №172550008594 від 01.12.2025 року щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби за призовом в особливий період, з 01.08.2022 по 22.08.2022, з 02.09.2022 по 30.09.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 26.12.2022, з 03.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 25.03.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області та н.п. Оріхів. Новопавлівка, Новоандріївка, Новоданилівка, Мала Токмачка Запорізької області із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від ОСОБА_1 про призначення пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл.,79016, ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885)

Суддя Н.В. Друзенко