Рішення № 140082520, 25.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/10862/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 27.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/10862/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №236 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/10862/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) та проживав у с. Довговоля Рівненської області, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю. 27.05.2025 звернувся за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, однак рішенням від 05.06.2025 №172050007386 йому відмовлено через непідтвердження необхідного чотирирічного періоду проживання у відповідній зоні станом на 01.01.1993. Вважає, що відповідач безпідставно не врахував період його навчання у Ровенському СПТУ №11, оскільки довідкою Володимирецької селищної ради підтверджено його проживання у с. Довговоля, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржуване рішення та призначити пенсію з 13.05.2025.

Відповідач заперечує проти призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зазначаючи, що поданими документами не підтверджено факт його постійного проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років. Вказує, що підтверджений період такого проживання становить 3 роки 10 місяців 22 дні, оскільки період навчання позивача у Ровенському СПТУ №11 з 01.09.1987 по 04.05.1988 не підлягає врахуванню як період постійного проживання у відповідній зоні. З огляду на недостатність необхідного періоду проживання вважає відсутніми підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 4, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 01.02.1997.

Як вбачається з довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 16.04.2025 №269, позивач був зареєстрований та проживав у с. Довговоля Володимирецького району Рівненської області з 12.05.1970 по 04.05.1988 та з червня 1990 року по час видачі довідки; зазначений населений пункт належав до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас згідно з дипломом позивач у період з 01.09.1987 по 15.07.1988 навчався у Рівненському СПТУ №11.

27.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої долучив документи на підтвердження свого статусу та періодів проживання на території радіоактивного забруднення.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 05.06.2025 №172050007386 про відмову у призначенні пенсії, відповідно до якого страховий стаж позивача становить 36 років 5 місяців 3 дні, а підтверджений період його проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 визначено тривалістю 3 роки 10 місяців 22 дні.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні тривалості проживання позивача на відповідній території пенсійним органом не враховано період його навчання у Рівненському СПТУ №11 з 01.09.1987 по 04.05.1988, який припадає на період, зазначений у довідці Володимирецької селищної ради від 16.04.2025 №269 як період проживання позивача у с. Довговоля.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із неврахуванням зазначеного періоду та прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 05.06.2025 №172050007386, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.03.2003 (далі Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.

Обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу та досягнення відповідного віку, не є спірними. Спір у даній справі виник виключно щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №22-1).

Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (в редакції Постанови Пенсійного фонду №55-1 від 19.12.2023);

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Так, пунктом 2.22 цього розділу передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи чітко передбачений Порядком №22-1.

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є, зокрема (1) документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (зокрема, відповідна довідка) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).

Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Отже, право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали (працювали) у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993, що підтверджується документами про проживання, які видані органами місцевого самоврядування (зокрема, довідкою), як передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1.

Суд зауважує на те, що для вирішення питання про наявність у особи права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку юридично значимими є, зокрема, обставини щодо тривалості її проживання або роботи на території відповідної зони радіоактивного забруднення, у тому числі наявність станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років такого проживання або роботи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 01.02.1997.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач народився та проживав у с. Довговоля Володимирецького району Рівненської області, яке у відповідний період було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до довідки Володимирецької селищної ради Рівненської області від 16.04.2025 №269 ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав у с. Довговоля з 12.05.1970 по 04.05.1988 та з червня 1990 року по час видачі довідки.

Таким чином, довідкою компетентного органу місцевого самоврядування безпосередньо підтверджено проживання позивача у населеному пункті, віднесеному до зони посиленого радіоекологічного контролю, у тому числі з моменту аварії на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 та станом на 01.01.1993.

При цьому, оскільки у довідці зазначено лише місяць повторного прибуття позивача до с. Довговоля червень 1990 року без конкретного числа, позивачем при визначенні тривалості проживання застосовано передбачений пунктом 27 Порядку №637 підхід, відповідно до якого за відсутності у документі числа місяця таким днем вважається 15 число відповідного місяця.

Виходячи із зазначених відомостей, період проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії до 01.01.1993 становить 4 роки 6 місяців 26 днів, а саме: з 26.04.1986 по 04.05.1988 та з 15.06.1990 по 31.12.1992.

Разом з тим, 27.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 05.06.2025 №172050007386 про відмову у призначенні пенсії.

Підставою для прийняття такого рішення стало те, що, на думку пенсійного органу, поданими документами не підтверджено необхідного періоду постійного проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 тривалістю не менше чотирьох років.

В оскаржуваному рішенні відповідач визначив тривалість такого проживання у розмірі 3 роки 10 місяців 22 дні. Водночас страховий стаж позивача визначено тривалістю 36 років 5 місяців 3 дні.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення у сукупності з матеріалами справи, причиною такого розрахунку стало неврахування відповідачем у складі періоду проживання у с. Довговоля часу навчання позивача у Ровенському СПТУ №11 з 01.09.1987 по 04.05.1988.

Отже, спірним у цій справі є питання про те, чи є сам факт навчання позивача у навчальному закладі в м. Рівному достатньою правовою та фактичною підставою для виключення відповідного часу з підтвердженого органом місцевого самоврядування періоду його постійного проживання у с. Довговоля.

Суд вважає такий підхід відповідача необґрунтованим з огляду на таке.

Насамперед суд враховує, що факт проживання позивача у спірний період підтверджений не його власними поясненнями, а офіційним документом компетентного органу місцевого самоврядування довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області від 16.04.2025 №269.

У вказаній довідці період проживання ОСОБА_1 з 12.05.1970 по 04.05.1988 зазначено безперервно та будь-яких застережень щодо його припинення у зв`язку з навчанням у Ровенському СПТУ №11 вона не містить.

Матеріали справи не містять доказів скасування цієї довідки, визнання її недійсною, встановлення недостовірності зазначених у ній відомостей або отримання відповідачем від органу, який її видав, інформації про помилковість відомостей щодо періоду проживання позивача.

Поряд із цим, диплом про навчання у Рівненському СПТУ №11 підтверджує саме факт навчання позивача у відповідному навчальному закладі у період з 01.09.1987 по 15.07.1988, однак сам по собі не містить відомостей про зміну його постійного місця проживання, зняття з реєстрації у с. Довговоля чи набуття ним постійного місця проживання у м. Рівному.

Тобто факт навчання особи в іншому населеному пункті та факт її постійного проживання є різними за своїм змістом обставинами.

Саме по собі територіальне розташування навчального закладу поза межами населеного пункту, в якому особа має постійне місце проживання, не є безумовним доказом припинення такого постійного проживання.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на час навчання у Рівненському СПТУ №11 позивач змінив постійне місце проживання, був знятий з реєстрації у с. Довговоля, зареєстрував постійне місце проживання у м. Рівному або іншим чином припинив постійний зв`язок із місцем свого проживання у с. Довговоля.

Водночас матеріалами справи підтверджено протилежне компетентний орган місцевого самоврядування засвідчив безперервний період проживання позивача у с. Довговоля до 04.05.1988.

Більше того, відповідно до нормативного регулювання, чинного у період навчання позивача, проживання студентів та слухачів навчальних закладів за місцем навчання мало тимчасовий характер. На цю обставину позивач обґрунтовано посилається, зазначаючи, що навчання в іншому населеному пункті саме по собі не змінювало постійного місця його проживання.

Суд також враховує, що с. Довговоля та місце навчання позивача знаходились у межах Рівненської області. Тому висновок про те, що протягом усього періоду навчання з 01.09.1987 по 04.05.1988 позивач фактично не перебував за місцем постійного проживання, не випливає з наявних доказів.

Навпаки, як слушно зазначає позивач, навчальний процес передбачав вихідні, святкові дні та канікули. Отже, саме лише навчання не виключало можливості перебування особи за постійним місцем проживання у відповідні періоди.

Проте визначальним у цьому випадку є не підрахунок окремих вихідних чи святкових днів, а відсутність належних доказів припинення постійного проживання позивача у с. Довговоля та наявність офіційної довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує таке проживання.

Суд не вважає обґрунтованим підхід, за якого відомості офіційного документа про проживання фактично спростовуються виключно на підставі припущення про те, що навчання в іншому населеному пункті обов`язково означало припинення постійного проживання за зареєстрованим місцем.

При цьому відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належали особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили, відпрацювали або постійно навчалися у такій зоні не менше чотирьох років. Саме такий законодавчий критерій покладено в основу відповідного статусу.

У цьому контексті суд враховує також наявність у ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 01.02.1997.

Відповідно до статті 65 Закону №796-XII посвідчення є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування встановленими законом пільгами.

Поряд із цим суд зауважує, що наявність посвідчення сама по собі не звільняє особу від необхідності підтвердити конкретні умови, визначені статтею 55 Закону №796-XII для зменшення пенсійного віку. Водночас у цій справі посвідчення оцінюється не ізольовано, а в сукупності з довідкою органу місцевого самоврядування, яка безпосередньо підтверджує періоди проживання позивача на відповідній території.

Таким чином, посвідчення потерпілого категорії 4 та довідка Володимирецької селищної ради від 16.04.2025 №269 узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують тривалий і постійний зв`язок позивача з територією зони посиленого радіоекологічного контролю.

Верховний Суд у практиці щодо застосування Закону №796-XII звертає увагу на необхідність оцінювати документи про проживання у їх сукупності, а також на те, що для реалізації права на пенсію за статтею 55 цього Закону юридично значимим є підтвердження передбаченої законом тривалості проживання на відповідній території.

Крім того, як зазначено у позові, Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 дійшов висновку, що відомості про трудову діяльність не можуть самі по собі спростовувати факт постійного проживання на території радіоактивного забруднення, підтверджений відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Суд вважає відповідний підхід застосовним і до спірних правовідносин, оскільки документ про навчання так само підтверджує відповідний вид діяльності особи, проте без додаткових доказів не встановлює факту припинення її постійного проживання.

Отже, наявний у матеріалах справи диплом про навчання ОСОБА_1 у Рівненському СПТУ №11 не спростовує відомостей довідки Володимирецької селищної ради від 16.04.2025 №269 щодо його проживання у с. Довговоля з 12.05.1970 по 04.05.1988.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач без достатніх правових та фактичних підстав виключив період з 01.09.1987 по 04.05.1988 із загальної тривалості проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відтак підтверджений матеріалами справи період проживання позивача у відповідній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 01.01.1993 становить не менше чотирьох років, що відповідає умові, встановленій статтею 55 Закону №796-XII.

Судом також встановлено, що позивач проживав у с. Довговоля у період з 26.04.1986 по 31.07.1986, а тому має право на початкову величину зниження пенсійного віку на два роки.

Крім того, згідно з довідкою Володимирецької селищної ради позивач після повернення у червні 1990 року продовжував проживати у с. Довговоля. За наведеним у позові розрахунком загальна тривалість його проживання на відповідній території до 01.01.2015 становить 26 років 6 місяців 26 днів.

З огляду на тривалість такого проживання та встановлені статтею 55 Закону №796-XII правила, позивач набув право на максимально передбачене для цієї категорії зниження пенсійного віку на п`ять років.

Отже, при загальному пенсійному віці 60 років право позивача на пенсію виникло після досягнення ним 55-річного віку.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому 55-річного віку досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом також встановлено, що страховий стаж позивача, визначений самим пенсійним органом, становить 36 років 5 місяців 3 дні.

Отже, вимога щодо необхідного страхового стажу позивачем також виконана, а відповідач в оскаржуваному рішенні не посилався на його недостатність як на підставу для відмови.

Таким чином, на момент звернення до пенсійного органу ОСОБА_1 відповідав установленим законом умовам для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, а саме: мав відповідний статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, необхідну тривалість проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, досяг установленого з урахуванням пільги пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень, з`ясовує, зокрема, чи прийняте воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є воно обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У спірних правовідносинах пенсійним органом не наведено та матеріалами справи не підтверджено обставин, які б належними доказами спростовували відомості довідки Володимирецької селищної ради від 16.04.2025 №269 щодо постійного проживання позивача у с. Довговоля в період, який частково збігається з його навчанням у Ровенському СПТУ №11.

Сам по собі факт навчання позивача в іншому населеному пункті без установлення факту зміни його постійного місця проживання не є достатньою підставою для виключення відповідного періоду з періоду проживання, підтвердженого компетентним органом місцевого самоврядування.

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.06.2025 №172050007386 ґрунтується на неповному дослідженні обставин, які мають значення для призначення пенсії, та неправильному визначенні тривалості проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у зв`язку з чим таке рішення не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню.

Щодо належного способу відновлення порушеного права суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд наділений повноваженнями не лише скасувати протиправне рішення суб`єкта владних повноважень, а й зобов`язати його вчинити дії, необхідні для ефективного відновлення порушеного права особи.

У цій справі судом встановлено всі юридично значимі обставини для призначення позивачу відповідного виду пенсії: його вік, страховий стаж, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, періоди проживання на відповідній території та тривалість зниження пенсійного віку. Єдиною підставою для відмови було неправильне визначення відповідачем тривалості проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

За таких обставин після надання судом правової оцінки спірному періоду у пенсійного органу відсутня можливість обрати один із декількох правомірних варіантів рішення. Тому належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, а не лише повторно розглянути його заяву.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої така пенсія підлягає призначенню, суд враховує наступне.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З урахуванням встановлених обставин справи, пенсія позивачу підлягає призначенню з дати звернення 27.05.2025 року.

Відтак пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII підлягає призначенню ОСОБА_1 з дати звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, тобто з 27.05.2025.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області від 16.04.2025 №269 підтверджено проживання ОСОБА_1 у с. Довговоля у період з 12.05.1970 по 04.05.1988 та з червня 1990 року, а наявний у матеріалах справи документ про навчання у Рівненському СПТУ №11 не спростовує цих відомостей та не підтверджує зміни постійного місця проживання позивача. Тому виключення відповідачем періоду з 01.09.1987 по 04.05.1988 із загальної тривалості проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю є необґрунтованим.

З урахуванням зазначеного періоду ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 має необхідні не менше чотирьох років проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, проживав у такій зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986, має необхідну загальну тривалість проживання для максимального зниження пенсійного віку на п`ять років та страховий стаж 36 років 5 місяців 3 дні.

Отже, сукупність встановлених судом обставин свідчить про наявність у позивача права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.06.2025 №172050007386 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 27.05.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-XII.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного, позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №172050007386 від 05.06.2025 щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , з 27.05.2025 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суму судового збору у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088)

Суддя Н.В. Друзенко