Рішення № 140082498, 25.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2026 року м. Рівне№460/144/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05.01.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0043906-2410-1701-UA56060030000057923 та №0043907-2410-1701-UA56060030000057923 від 14.04.2025.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Дорошенко Н.О. від 19.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №460/144/26. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Дорошенко Н.О. від 11.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про розгляд справи №460/144/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №310 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/144/26 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В. від 07.09.2026 справу прийнято до провадження. Розгляд вирішено здійснювати зі стадії розгляду справи по суті, з урахуванням особливостей, визначених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом незаконно та протиправно, оскільки належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна не є об`єктами оподаткування в силу норм підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; не здаються в оренду, лізинг, позичку; та використовуються для здійснення господарської діяльності.

Згідно з відзивом на позов відповідач вимог не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження віднесення об`єктів нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення, а також відсутні докази використання таких об`єктів безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Що стосується фермерського господарства «О.М.Черемшина», то один лише той факт, що позивач є керівником такого ФГ нічого не доводить. Відсутні документи про внесення відповідних об`єктів до статутного капіталу та їх використання в межах товарного сільськогосподарського виробництва. Також сторона відповідача зауважила, що правильними номерами рішень є: №0043906-2410-1716-UA56060030000057923, №0043907-2410-1716-UA56060030000057923.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником, об`єктів нерухомого майна: «будівля, будівля піднавісу, нежитлова будівля» площею 514,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; «будівля, будівля конюшні, нежитлова будівля» площею 415,0 кв.м. за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Прислуч, вулиця Бригадна, 20.

14.04.2025 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік №0043906-2410-1716-UA56060030000057923 на суму 23572,00 грн. та №0043907-2410-1716-UA56060030000057923 на суму 29240,64 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

А відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування:

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №2628-VIII від 23.11.2018 року, яка діяла до 16.03.2024 року)

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024 року, яка діє з 16.03.2024 року).

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктами 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним.

Суд зазначає, що при оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції після 16.03.2024) можливе у разі дотримання таких обов`язкових (4) умов у сукупності:

нежитлова будівля віднесена до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023;

власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридична та фізична особа);

будівля використовується у господарській діяльності суб`єктів господарювання за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарської діяльності;

будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Позовна заява не містить обґрунтування належності нерухомого майна позивача до переліку сільськогосподарських будівель, включених до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд».

Позивач стверджує, що належні йому об`єкти нежитлової нерухомості, за які відповідач нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування, оскільки належать до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:0000 та використовуються ним та очолюваним ним фермерським господарством «О.М.Черемшина», як сільськогосподар-ськими товаровиробниками.

Суд наголошує, що визначення належності будівель до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з відповідним Класифікатором будівель і споруд.

Наказом Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023 затверджено Національний класифікатор 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (НК 018:2023), який набрав чинності 01.01.2024.

Водночас, скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.

Згідно з НК 018:2023 об`єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об`єкта нерухомого майна в цілому. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням.

Клас «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) віднесений до групи « Інші нежитлові будівлі» (код 127).

Цей клас включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України позивач вказує, що він, як фізична особа, та очолюване ним фермерським господарством «О.М.Черемшина», провадять сільськогосподарську діяльність.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України. Відтак, сільськогосподарським товаровиробником може виступати як юридична, так і фізична особа.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/2434/20, відзначив, що ведення особою особистого селянського господарства не дає їй право на отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. На думку суду касаційної інстанції, для отримання такого статусу необхідно представити докази, що особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.

Окрім того, поведінка власника нерухомого майна повинна бути активною, а саме: відповідно до положень підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України власник майна самостійно звертається до органів ДПС із заявою та надає документи про проведення звірки відносно майна сільськогосподарського призначення та отримання податкової пільги.

Так, відповідно до обставин даної справи позивач у встановлений законом спосіб із документами для застосування пільги в порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України до контролюючого органу не звертався.

Також, будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю (виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) та є сільськогосподарським товаровиробником, окрім тверджень позивача, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що зі зміною правового регулювання спірних правовідносин щодо звільнення від оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, а саме зміни редакції підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено додаткові умови для особи, яка підлягає такому звільненню, серед яких використання за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, який був чинним в період, за який визначені податкові зобов`язання позивача, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Будь-яких доказів того, що належні позивачу нежитлові будівлі використовуються для вироблення сільськогосподарської продукції у 2024 році, позивач суду не надав.

В даному випадку позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу про те, що у спірний період (2024 рік) він здійснював операції з постачання (реалізації) сільськогосподарської продукції (являвся сільськогосподарським товаровиробником) та використовував за призначенням піднавіс та конюшню.

Доводи позивача про те, що належні йому на праві власності об`єкти нерухомості використовувались у господарській діяльності, так як він являється керівником Фермерського господарства «О.М.Черемшина», з видом діяльності за КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур є абсолютно безпідставними.

Так, в силу вимог статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» №973-IV від 19.06.2003, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

За правилами статті 20 Закону №973-IV, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів того, що об`єкти нерухомого майна: «будівля, будівля піднавісу, нежитлова будівля» площею 514,8 кв.м. та «будівля, будівля конюшні, нежитлова будівля» площею 415,0 кв.м., належать до складеного капіталу Фермерського господарства «О.М.Черемшина».

Позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів того, що він передав Фермерському господарству «О.М.Черемшина» відповідні об`єкти нерухомого майна, і що такі об`єкти відображені на балансі такого фермерського господарства.

Сам по собі факт зайняття позивачем посади керівника ФГ «О.М.Черемшина» не може свідчити про передачу майна.

Більше того, у наданому суду фінансовому звіті мікропідприємства за 2025 рік баланс на 31.12.2024 не обліковано жодних оборотних і необоротних активів, як і власного капіталу Фермерського господарства «О.М.Черемшина».

Наявні в матеріалах справи Технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна: «будівля, будівля піднавісу, нежитлова будівля» площею 514,8 кв.м. та «будівля, будівля конюшні, нежитлова будівля» площею 415,0 кв.м., що містять записи щодо «Власника» - СФГ «Черемшина» не можуть свідчити про належність об`єктів нерухомого майна саме Фермерському господарству «Черемшина», оскільки Технічні паспорти виготовлені станом на 05.06.2008 та станом на 19.06.2002, натомість право власності на будівлі позивач набув у 2015 та у 2023 роках.

Враховуючи усе наведене вище, суд приходить до висновку, що Головне управління ДПС у Рівненській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а податкові повідомлення-рішення в повній мірі відповідають визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак до скасування не підлягають.

Відповідно до цього підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для присудження позивачу судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0043906-2410-1716-UA56060030000057923, №0043907-2410-1716-UA56060030000057923 від 14.04.2025, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.В. Друзенко