Рішення № 140082271, 15.09.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/669/26

№ провадження 2/453/672/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Курницької В.Я.;

за участі секретаря судового засідання - Трембач М.М.;

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До Сколівського районного суду Львівської області 09 квітня 2026 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 176727 від 27 березня 2025 року у розмірі 65 062, 32 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 березня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 176727 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» надало позичальнику кредит в сумі 33 735, 00 грн строком на 168 днів із відсотковою ставкою 300, 00 % річних. Відповідно до п.п. 2.2.1 п. І Договору сума кредиту надається в наступному порядку: у розмірі 13 610, 65 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 168530 від 23 січня 2025 року, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 14 389, 40 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 ; у розмірі 5 734, 95 грн шляхом погашення заборгованості за комісією. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п. 2.6 індивідуальної частини та\або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Всупереч умов Договору № 176727 від 27 березня 2025 року, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, що створило заборгованість у розмірі 72 262, 32 грн, яка складається з наступного: 33 735, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 226, 32 грн - заборгованість за відсотками; 1 101, 00 грн заборгованість по комісії; 7 200, 00 заборгованість за штрафними санкціями.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» 10 жовтня 2025 року уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу № 10102025, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 176727 від 27 березня 2025 року. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 10 жовтня 2025 року до Договору факторингу № 176727 від 27 березня 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 72 262, 72 гривень.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 65 062, 32 грн., тобто суму заборгованості без урахування штрафних санкцій, відповідно до кредитного договору № 176727 від 27 березня 2025 року та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання. Витребувано докази, що мають значення у справі.

Відповідач - ОСОБА_1 - у запропоновані судом в ухвалі від 22 квітня 2026 року строк та порядку відзив на позовну заяву до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, не подав, як й не подав заяву про визнання ним позовних вимог.

Інших, передбачених ЦПК України, заяв по суті справи від сторін до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.

На адресу Сколівського районного суду Львівської області 13 травня 2026 року надійшла інформація від АТ «Універсал Банк» з якої підтверджується зарахування коштів у сумі 14 389, 40 грн за період з 27 березня 2025 року по 01 квітня 2025 року.

Розгляд справи, призначений на 09 червня 2026 року, знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці без збереження заробітної плати. Розгляд справи призначено на 10 вересня 2026 року.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст рішення складено 15 вересня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 10 вересня 2026 року, датою ухвалення рішення є саме 15 вересня 2026 року.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Між сторонами у справі виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 27 березня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 176727 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» надало позичальнику кредит в сумі 33 735, 00 грн строком на 168 днів із відсотковою ставкою 300, 00 % річних. Відповідно до п.п. 2.2.1 п. І Договору сума кредиту надається в наступному порядку: у розмірі 13 610, 65 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 168530 від 23 січня 2025 року, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 14 389, 40 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 ; у розмірі 5 734, 95 грн шляхом погашення заборгованості за комісією. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначеного в п. 2.6 індивідуальної частини та\або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п. 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 5 734, 95 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17, 00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» виконало вимоги договору, щодо надання кредитних коштів, що підтверджується відповіддю АТ «Універсал банк», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) було емітовано банківську картку № НОМЕР_4 (відповідає номеру картки зазначеної у договорі про споживчий кредит № 176727 від 27 березня 2025 року). На платіжну картку № НОМЕР_4 відбулось зарахування коштів на суму 14 389, 40 грн за період з 27 березня 2025 року по 01 квітня 2025 року.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не здійснював платежі на погашення суми кредиту та процентів, що свідчить про невиконання зобов`язання.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» 10 жовтня 2025 року уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу № 10102025, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 176727 від 27 березня 2025 року. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 10 жовтня 2025 року до Договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 72 262, 32 гривень.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та у зв`язку із цим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 72 262, 32 грн, яка складається з наступного: 33 735, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 226, 32 грн - заборгованість за відсотками; 1 101, 00 грн заборгованість по комісії; 7 200, 00 заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач при зверненні до суду вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 65 062, 32 грн.

Отже, ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернув суму простроченого кредиту, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 176727 від 27 березня 2025 року, яка складається з наступного: 33 735, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 226, 32 грн - заборгованість за відсотками.

Що стосується нарахування заборгованості за комісією в розмірі 1 101, 00 грн, то в цій частині слід зазначити наступне.

Пункт 2.4 Договору передбачає, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1, 00 грн. Стандартний (базовий тариф) комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100, 00 грн. Розмір ) комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту встановлено, що комісія за управління та обслуговування кредиту за стандартним тарифом у розмірі 100, 00 грн, що нараховується за кожен період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів та підлягає сплаті позичальником у кожну дату чергового платежу, визначеного графіком платежів, якщо позичальник не виконав /несвоєчасно виконав зобов`язання у попередню дату здійснення чергового платежу.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договором № 176727 від 27 березня 2025 року передбачена комісія за обслуговування.

Аналіз змісту договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункти Договору № 176727 від 27 березня 2025 року, яким встановлені умови про сплату позичальником комісії за обслуговування є нікчемними, суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісію за обслуговування в сумі 1 101, 00 грн задоволенню не підлягають.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень, розмір яких підтверджується договором про надання правничої допомоги допомоги від 20 січня 2026 року № 20/01/26-02, додатковою угодою № 25771392100, протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року № 20/01/26-02та актом прийому-передачі наданих послуг від 20 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19 лютого 2020 року загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27 червня 2018 року, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14 листопада 2018 року, № 753/15683/15 від 26 вересня 2018 року, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18 червня 2019 року.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01 жовтня 2020 року).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19 лютого 2020 року.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Крім того, відповідно до Додаткової постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц фактично констатовано право суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. Зокрема, розподіляючи витрати особи на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, колегія суддів самостійно визначила їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності. Зокрема, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а на користь третьої особи - 1500 грн.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 4 000 грн 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за кредитним договором суд вважає можливим задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» аборгованість за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 65 062, 32 грн заборгованості, в той же час суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 176727 від 27 березня 2025 року в розмірі 63 961, 32, а тому суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 617, 35 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 280 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 176727 від 27 березня 2025 року у розмірі 63 961 шістдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 32 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 617 (дві тисячі шістсот сімнадцять) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Головуючий суддя В.Я.Курницька