Ухвала суду № 140082000, 25.09.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1336/26

Провадження №:1-кп/138/279/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_10 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів Подільського міськрайонного суду Вінницької області в режимі відеоконференцзв`язку з використанням прокурором та представником цивільного позивача власних технічних засобів кримінальне провадження № 42023022220000057 від 26.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В Могилів-Подільський міськрайонний суд з Вінницької обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд по даному провадженню з викликом прокурора, обвинувачених, захисників, представника цивільного позивача, а також прийняти до розгляду цивільний позов. Крім того, прокурор зазначив про передчасність виклику в судове засідання свідків, про виклик яких він буде клопотати в подальшому.

Захисник ОСОБА_7 підтримав думку прокурора про призначення судового розгляду по даному провадженню, при цьому подав ряд клопотань, зокрема про повернення прокурору позовної заяви, витребування документів з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про виклик свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та скарг, зокрема на постанову про визначення підслідності та доручення проведення досудового розслідування, на постанову про заміну групи прокурорів, на постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42023022220000057 від 26.05.2023.

Захисник ОСОБА_8 також підтримав думку прокурора про призначення судового розгляду по даному провадженню, разом з тим подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та повернення ї прокурору.

Захисник ОСОБА_9 аналогічно підтримав думку прокурора про призначення судового розгляду по даному провадженню, однак подав клопотання про виклик свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також ряд клопотань про витребування документів з ІНФОРМАЦІЯ_8 та від процесуального прокурора у даному кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023.

Прокурор заперечив проти задовлення скарг та клопотань сторони захисту, окрім клопотань про виклик свідків, яких вважає за необхідне викликати і допитувати після дослідження письмових доказів.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали думку своїх захисників.

Представник цивільного позивача ОСОБА_10 підтримав думку прокурора.

Судом на виконання положень ст. 315 КПК України також було роз`яснено обвинуваченим право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно них колегіально судом у складі трьох суддів, однак обвинувачені та їх захисники від права заявити таке клопотання відмовились, просили судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.

Суд, заслухавши думки та клопотання прокурора, захисників, обвинувачених, представника цивільного позивача, дослідивши зміст обвинувального акту та клопотаннь зі скаргами захисників, вважає, що необхідно призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні з участю прокурора, обвинувачених, їх захисників, з викликом свідків з наступних підстав.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 31.07.2026 відмовлено у задоволенні подання Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про направлення обвинувального акту з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, за підсудністю до іншого суду або про звернення до Верховного Суду з поданням для вирішення питання про направлення даного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції ірізних апеляційних судів, вказане кримінальне провадження повернуто для розгляду до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Таким чином, з огляду на позицію апеляційного суду, кримінальне провадження підсудне Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області, об`єктивних підстав для його закриття чи зупинення немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Згідно ст. 314-1 КПК України також відсутні підстави для зобов`язання уповноваженого органу пробації скласти досудові доповіді про обвинувачених.

З приводу скарг поданих захисником ОСОБА_7 суд зазначає наступне.

Скарга захисника ОСОБА_7 на постанови про визначення підслідності та доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 мотивована тим, що 26.05.2023 прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_20 на підставі рапорту оперуповноваженого 2 сектору 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Вінницької області внесені відомості до ЄРДР за № 42023022220000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

29.05.2023 вказаним прокурором визначено підслідність кримінального провадження за Могилів-Подільським РВП ГУНП у Вінницькій області.

30.05.2023 заступником керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023.

31.05.2023 Могилів-Подільським РВП ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування вищевказаного кримінального провадження та призначено групу слідчих.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до зазначеного Положення, затвердженого Наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020, а саме п. 5 розділу 1 функціональні можливості Реєстру з дотриманням вимог законодавства та цього Положення забезпечують: автоматизований сервіс даних для здійснення керівником прокуратури, процесуальним прокурором, керівником органу досудового розслідування оперативного контролю за своєчасністю призначення прокурора (групи прокурорів), слідчого (групи слідчих), строками досудового розслідування, тощо.

Згідно п. 1 розділу 2 даного Положення, унесення відомостей до Реєстру здійснюється Реєстратором з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про призначення слідчого, дізнавача (уповноваженої особи іншого підрозділу), процесуального керівника, прийняття до провадження (при фактичному отриманні матеріалів досудового розслідування) - невідкладно.

Водночас у період з 26.05.2023 по 30.05.2023 у кримінальному провадженні № 42023022220000057 було проігноровано вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства та після початку досудового розслідування, попри імперативний характер наведених норм, уповноваженими посадовими особами прокуратури було допущено бездіяльність, яка полягала у невизначені процесуального керівника та органу досудового розслідування одразу після внесення відомостей до ЄРДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.

Станом на 29.05.2023 прокурор ОСОБА_20 не був визначений керівником органу прокуратури як процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні, а відтак не мав жодних законних повноважень, передбачених ст. 36 КПК України.

Незважаючи на це, прокурор ОСОБА_20 не був визначений керівником органу прокуратури як процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні, а відтак не мав повноважень, в порушення п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України, самостійно визначив підслідність кримінального провадження за Могилів-Подільським РВП ГУНП у Вінницькій області, чим фактично здійснив процесуальне керівництво без належного процесуального статусу.

25.10.2023 заступником керівника Вінницької обласної прокуратури винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що досудове розслідування здійснювалося слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області з 13.10.2023, однак швидкого і повного досудового розслідування у кримінальному провадженні не забезпечено, необхідні слідчі дії не проводилися.

Водночас, матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей, які б підтверджували факт здійснення досудового розслідування слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області у період з 13.10.2023, на який прямо посилається прокурор в оскаржуваній постанові.

Крім того, у матеріалах провадження відсутні будь-які процесуальні документи, які б підтверджували передачу кримінального провадження до СУ ГУНП у Вінницькій області; визначення слідчого або групи слідчих цього органу; визначення підслідності за СУ ГУНП у Вінницькій області; наявність у СУ ГУНП у Вінницькій області законних повноважень на здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.

Відтак, 25.10.2023 на підставі вказаної постанови здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023022220000057 було доручено слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому.

Законодавець пов`язує можливість зміни органу досудового розслідування не з формальними твердженнями чи оціночними судженнями, а з реально встановленими, документально підтвердженими та процесуально зафіксованими обставинами неефективності діяльності конкретного органу досудового розслідування.

Сторона обвинувачення не надала жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт здійснення досудового розслідування СУ ГУНП у Вінницькій області; наявність у цього органу відповідних процесуальних повноважень; об`єктивну неефективність такого розслідування.

За таких обставин твердження про «неефективність досудового розслідування» є безпідставним, декларативним та таким, що не грунтується на матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважає постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 25.10.2023 такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалена без належних правових та процесуальних підстав, а відтак не створює жодних юридичних наслідків та не має юридичної сили, оскільки обставини, викладені у її мотивувальній частині, фактично не існують та документально не підтверджені.

Крім того, твердження органу прокуратури про «неефективність» досудового розслідування є внутрішньо суперечливими, оскільки 25.10.2023 заступником керівника Вінницької обласної прокуратури було визначено групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, тоді як постанову про визначення слідчої групи органом досудового розслідування винесено лише 06.11.2023, тобто через 12 днів.

Аналіз змісту оскаржуваної постанови свідчить про її внутрішню юридичну невизначеність, оскільки з її тексту неможливо однозначно встановити, у межах якого саме кримінального провадження вона винесена. Зокрема, як зазначено у вступній частині у межах кримінального провадження за № 42023022220000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, чи як вказано в мотивувальній частині - за № 42023022420000198 від 21.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Така суперечність унеможливлює ідентифікацію предмета процесуального рішення, що саме по собі є підставою для висновку про його незаконність, нікчемність та відсутність будь-яких правових наслідків.

07.03.2025 за рапортом слідчого відділу Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР у м. Хмельницькому внесені відомості до ЄРДР за № 62025240040001059 від 07.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Цього ж дня, органом досудового розслідування повідомлено про початок досудового розслідування Вінницьку обласну прокуратуру та визначено групу слідчих.

Аналізуючи зміст даної постанови про призначення групи слідчих від 07.03.2025 встановлено, що керівник органу досудового розслідування призначає слідчих у кримінальному провадженні за № 42023022220000057 від 26.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, тобто фактично у кримінальному провадженні якого взагалі не існує за даною кваліфікацією.

При цьому, у рамках кримінального провадження № 62025240040001059 від 07.03.2025, в порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, з метою всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, не призначено ні слідчого, ні прокурора.

Натомість, 07.03.2025 у вищевказаному кримінальному провадженні, де взагалі відсутні суб`єкти, що наділені повноваженнями відповідно до КПК України та можуть здійснювати процесуальну діяльності, заступником начальника відділу Вінницької обласної прокуратури винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування, а саме кримінальних проваджень № 62025240040001059 та № 42023022220000057.

Цього ж дня, 07.03.2025 постановою начальника відділу Вінницької обласної прокуратури визначено підслідність за Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області.

Фактично лише 11.03.2025 матеріали кримінального провадження направлено до ТУ БЕБ у Вінницькій області, а 10.03.2025 призначено групу прокурорів.

При цьому, органом досудового розслідування, а саме ТУ БЕБ України у Вінницькій області, у період з 11.03.2025 по 16.04.2025 не призначено жодного слідчого/детектива, а з боку органу прокуратури не вжито жодних заходів для ефективного досудового розслідування у розумні строки.

Постанова першого заступника Генерального прокурора від 16.04.2025 про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу досудового розслідування, аргументована тим, шо ТУ БЕБ України у Вінницькій області з 07.03.2024 слідчі (процесуальні) дії не проводила, є необгрунтованою та невмотивованою, такою, що не відповідає жодним підтвердженим фактам.

Натомість, в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України, прокурор не здійснював нагляд за ефективністю досудового розслідування та з боку прокуратури не вжито жодних заходів для забезпечення завдань кримінального провадження (на надано ні доручень, ні вказівок, не ініційовано питання про відсторонення слідчого, тощо).

Таким чином, захисник ОСОБА_7 вважає, що наявні підстави для скасування вищевказаних постанови прокурора ІНФОРМАЦІЯ_10 про визначення підслідності кримінального провадження від 29.05.2023 у кримінальному провадженні № 42023022220000057, постанови заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження іншому органу досудового розслідування від 25.10.2023 у кримінальному провадженні № 42023022220000057, постанови заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про визначення підслідності від 07.03.2025 у кримінальному провадженні № 42023022220000057, постанови першого заступника Генерального прокурора про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження іншому органу досудового розслідування від 16.04.2025 у кримінальному провадженні № 42023022220000057, як таких, що є незаконними.

До вказаної скарги захисником додано копію постанови прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_20 від 29.05.2023 про визначення підслідності кримінального провадження № 42023022220000057 від 26.05.2023; копію постанови заступник керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_21 від 30.05.2023 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023022220000057 від 26.05.2023; копію постанови заступник керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_22 від 25.10.2023 про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому; копію постанови керівника четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_23 від 06.11.2023 про визначення у слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023; копію витягу з ЄРДР № 62025240040001059 від 07.03.2025; копію постанови керівника Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_24 від 07.03.2025 про визначення слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023; копію постанови заступника начальника відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_25 від 07.03.2025 про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 42023022220000057 від 26.05.2023 та № 62025240040001059 від 07.03.2025; копію постанови заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_25 від 07.03.2025 визначення підслідності кримінального провадження № 42023022220000057 26.05.2023 за Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки України у Вінницькій; копію постанови заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_26 від 10.03.2025 про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023; копію постанови перший заступника Генерального прокурора ОСОБА_27 від 16.04.2025 про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому.

Скарга захисника ОСОБА_7 на постанову про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 мотивована тим, що 03.07.2024 заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 було винесено постанову про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023.

29.07.2025 заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 було винесено постанову про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч.ч. 2, 3 ст. 341 КПК України.

Одночасно з вищенаведеного вбачається, що у кримінальному провадженні призначити прокурора/групу прокурорів, який має здійснювати повноваження прокурора з його початку та до завершення, можливо лише один раз. В подальшому, та, виключно у чітко передбачених законом випадках, може відбутись саме заміна прокурора/групи прокурорів.

Як вбачається з матеріалів справи у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 заступником керівника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 30.05.2023 було вперше визначено групу прокурорів до складу якої входили прокурори відповідного органу.

25.10.2023 заступником керівника Вінницької обласної прокуратури визначено групу прокурорів у складі прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР.

Крім того, група прокурорів неодноразово призначалася повторно через зміну підслідності та доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.

Однак, постанови заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про заміну групи прокурорів від 03.07.2024 та від 29.07.2025, на думку сторони захисту, є незаконними, де фактично замінено склад та створено нову групу.

В якості підстав для відповідної заміни прокурором знову зазначено про наявність підстав вважати, що кримінальні правопорушення вчинені у складі організованої групи.

У цій постанові не вказано жодної із підстав, передбачених ч. 2 ст. 37 КПК України, чи норм цього Кодексу, до яких вона відсилає.

Тобто, заступником керівника Вінницької обласної прокуратури всупереч вимогам закону, було здійснено заміну групи прокурорів за відсутності виключних підстав для здійснення такої заміни та не наведено жодного обгрунтування потреби заміни групи прокурорів.

Враховуючи наведене, сторона захисту вважає, що заступником керівника Вінницької обласної прокуратури було грубо порушено визначений КПК України порядок заміни прокурорів та просить постанови заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023, а саме постанову від 03.07.2024 та від 29.07.2025 скасувати як незаконні.

До вказаної скарги захисником додано копію постанови заступник керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_22 від 03.07.2024 про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023; копію повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 про заміну прокурора у кримінальному проваджені № 42023022220000057 від 26.05.2023; копію постанови заступник керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_28 від 29.07.2025 заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023.

Скарга захисника ОСОБА_7 на постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 29.07.2025 мотивована тим, що згідно з матеріалами кримінального провадження 29.07.2025 року заступником начальника відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_25 було винесено постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань.

Вказаною постановою об`єднано матеріали кримінальних проваджень № 42023022220000057 від 26.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, та № 42025020000000082 від 28 05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

У провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023, яке розслідувалось за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, вже 07.05.2025 було повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином, починаючи з 07.05.2025, в тому числі і станом на 29.07.2025, у кримінальному провадженні № 42023022220000057 було повідомлено по підозру трьом особам.

В той же час у іншому кримінальному провадженні № 42025020000000082 від 28.05.2025, виходячи зі змісту оскаржуваної постанови прокурора, здійснювалося досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України з підстав того, що на території Могилів-Подільського району Вінницької області на земельній ділянці 0522884400:02:002:0334 сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, з відома працівників правоохоронних органів, здійснюється незаконний видобуток піску, який у подальшому використовується під час будівельних робіт на ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » підрядними організаціями.

При цьому у кримінальному провадженні № 42025020000000082 не було повідомлено про підозру ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_5 , чи ОСОБА_6 .

Мотивуючи оскаржувану постанову прокурор зазначив, що «є підстави вважати, що вказані правопорушення вчинені одними і тими ж особами, тому з метою ефективного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 42023022220000057 від 26.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України та № 42025020000000082 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 К України, їх матеріали необхідно об`єднати в одне провадження».

Натомість за відсутності повідомлених підозр у кримінальному провадженні № 42025020000000082, останнє було так званим «фактовим» провадженням. А відтак висновок про ймовірне вчинення розслідуваних у межах цих двох проваджень правопорушень одними і тими ж особами був безпідставним.

Крім того, як вбачається з положень ст. 217 КПК України, законодавцем не передбачено можливості об`єднувати фактове провадження з провадженням, в якому є підозрювана особа (підозрювані особи), що було зроблено прокурором ОСОБА_25 .

За таких обставин, захисик просить постанову заступника начальника відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_25 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 29.07.2025 скасувати як незаконну.

До скарги захисником додано копію постанови заступника начальника відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_25 від 29.07.2025 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань № 42023022220000057 від 26.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України та № 42025020000000082 від 28.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, в одне провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Статтею 315 КПК України визначені ті питання, які вирішує суд з метою підготовки до судового розгляду. Зокрема: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України (зокрема, на це указує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).

Так само, законодавець, позбавивши сторони права на апеляційне оскарження певних ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, не залишив сторони без засобів правового захисту від незаконних або необґрунтованих рішень слідчого судді. Закон надає можливість розглянути ці питання під час судового провадження, передбачивши у ч. 3 ст. 309 КПК України те, що щодо ухвал, які не оскаржуються під час досудового розслідування, можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді. Суд, отримавши такі заперечення має їх розглянути під час підготовчого провадження або під час судового розгляду, в залежності від характеру поставленого питання, і прийняти вмотивоване рішення.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, що узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), від 06.06.2023 у справі № 489/6721/21 (провадження № 51-4081км22).

Разом із цим, для прийняття правильного та обґрунтованого рішення, беручи до уваги, що сторонами в ході підготовчого судового засідання не надано суду достатньо доказів, для вирішення питань порушених у скаргах, а суд позбавлений можливості в підготовчому судовому засіданні досліджувати докази сторін, на відміну від судового розгляду, з огляду на принцип змагальності, суд вважає, що існує необхідність з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами у порядку статей 347-363 КПК України, що в силу положень КПК України є неможливим на стадії підготовчого судового провадження, з огляду на що такі скарги та заперечення підлягають долученню до матеріалів судового провадження з наданням їм відповідної оцінки на відповідній стадії судового провадження.

Щодо клопотань захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_29 про витребування доказів суд зазначає наступне.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про витребування документів мотивовані тим, що згідно реєстру матеріалів у кримінальному провадженні за № 42023022220000058 від 26.05.2023 року одним із доказів в рамках даного провадження с висновок експерта від 05.02.2025 № 046/1 за результатами судово-товарознавчої експертизи, проведеної з використанням порівняльного методичного підходу на основі аналізу наданих у відповідь на запит ціпових пропозицій щодо вартості конкретного товару у суб`єктів господарювання, які пропонували до продажу аналогічний товар.

Враховуючи надані експертом висновки, сторона обвинувачення вважає доведеним, що ОСОБА_4 , організувавши групу та координуючи дії своїх підлеглих, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив розтрату ввіреного йому майна, а саме грошових коштів у вигляді різниці між ринковою вартістю будівельних матеріалів, встановленою експертом із завищеною вартістю, за якою було укладено договори між ПрАТ ІНФОРМАЦІЯ_13 » та її підрядниками.

Водночас достовірність і об`єктивність такого висновку експерта викликає сумніви у сторони захисту.

Так. висновки експерта в рамках товарознавчої експертизи були зроблені на ocнові повідомлених на запит експерта суб`єктами господарювання, які пропонували до продажу аналогічні матеріали, цінових пропозицій щодо вартості конкретних матеріалів.

У ході експертного дослідження експерт не володів відомостями щодо фактичних обсягів наявних у таких суб`єктів господарювання товарно-будівельних матеріалів, а також обсягів реалізованих матеріалів. Тобто, роблячи висновок на основі повідомлених суб`єктами господарювання даних про ціни, експерт насправді не мав у своєму розпорядженні жодних підтверджень того, чи матеріали в конкретних обсягах станом на конкретні дати взагалі були наявні у відповідних суб`єктів господарювання та чи реалізовувались такі матеріали в конкретних обсягах станом на конкретні дати.

Між тим. ця інформація є ключовою для констатації того, що продажі за відповідними цінами, які повідомлені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », могли відбутись і таки відбувались відтак ці ціни можуть відноситись до категорії ринкових.

Експертом також не досліджено відповідність повідомленої суб`єктами господарювання вартості товарів у відповідях на запит їхній реальній вартості, зокрема тій, шо відображена у первинних бухгалтерських та податкових документах (в тому числі в договорах, податкових накладних, звітності тощо).

Таким чином, експертом фактично проведено експертне дослідження та зроблено висновки (які в подальшому покладено в основу підозри про причетність особи до протиправних дій та обвинувального акту) на основі не підтверджених достовірно відомостей.

01.08.2025 з метою спростування необгрунтованих тверджень з боку сторони обвинувачення та для підтвердження відповідності цін у договорах між ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 та її підрядниками нормальним ринковим цінам, сторона захисту засобами поштового зв`язку AT « ІНФОРМАЦІЯ_15 » було направлено запит до суб`єктів господарювання, а саме- ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з проханням повідомити відомості про фактичну наявність у товариств конкретних товарів станом на конкретні дати, повідомити відомості про фактичну кількість реалізованих конкретних товарів у конкретні періоди, надавши копії договорів і інших фінансово господарських документів, що підтверджують таку реалізацію, а також повідомити вартість конкретного товару з урахуванням вартості доставки станом на конкретні дати.

18.09.2025 адвокатом ОСОБА_30 було отримано лист № 01/09-10 від 01.09.2025 із відповіддю на запит, у якій ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повідомлено, що витребувана інформація відноситься до конфіденційної інформації ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 » та не підлягає розголошенню без відповідного судового контролю в порядку, визначеному чинним законодавством України».

Тобто, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було відмовлено у наданні інформації з підстав її належності до конфіденційної.

Листом від 28.08.2025 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » повідомлено про відмову в наданні відомостей з підстав належності запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом.

Згідно відомостей з веб-сайту АТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » поштове відправлення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було повернуто, причини повернення не відома.

Відповідь від решти суб`єктів господарювання до теперішнього часу не надходила, хоча запити направлялися за офіційною адресою цих суб`єктів господарювання.

Згідно зі ст. 61 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку із повноваженнями здійснювати податковий контроль, податкові органи мають у своєму розпорядженні відомості, що подаються платниками податків у складі: податкової звітності, звітності з єдиного соціального внеску та інших обов`язкових платежів, статистичної та фінансової звітності тощо.

Згідно з положеннями статті 72 ПКУ контролюючим органом використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах: про фінансово - господарські операції платників податків: що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування тощо.

Відповідно до підпунктів «е», «є» пункту 201.1 статті 201 ПКУ. у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку.

Крім того, відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, підприємства подають дані про собівартість реалізованої продукції, обсяг доходів від реалізації, валовий прибуток тощо.

Таким чином, органи податкової служби мають в своєму розпорядженні інформацію щодо обсягів реалізованих підприємствами товарів; цін, за якими здійснювалась реалізація; собівартості реалізованих товарів; фінансових результатів діяльності платників податків, яка с належною, достовірною та може бути використана в якості допустимих доказів в рамках кримінального провадження, зокрема в аспекті доведення невідповідності висновку товарознавчої експертизи дійсним обставинам та спростування нібито встановленої на основі такого висновку невідповідності цін у договорах між ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та її підрядниками нормальним ринковим цінам.

Зазначену інформацію об`єктивно неможливо отримати самостійно, оскільки вона не розголошується контролюючим органом за запитом приватних осіб, якою є сторона захисту

у зв`язку з чим існує необхідність в їх витребуванні.

Натомість ці документи та відомості, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження, зокрема перевірки достовірності експертних висновків сторони провадження обвинувачення, підтвердження або спростування факту невідповідності вартості товарів та будівельних матеріалів в конкретних обсягах ринковим цінам.

Сторона захисту двічі зверталась до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_17 , ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак двічі слідчими суддями було відмовлено у наданні тимчасового доступу.

До клопотань додано копії запитів сторони захисту в порядку ст. 93 КПК України до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 31.07.2025 з доказами їх направлення засобами поштового зв`язку та їх трекінгом; копію відповіді ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №01/09-10 від 01.09.2025, якою відмовлено у наданні запитуваної інформації та документів з посиланням про їх належність до конфіденційної інформації ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; копію відповіді ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 28.08.2025 якою відмову наданні відомостей, що є інформацією з обмеженим доступом; копії клопотань слідчому судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2025 про тимчасовий доступ до речей та документів; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2025 про відмову в задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_17 , мотивовану необгрунтованістю клопотання, відсутністю в матеріалах кримінального провадження повноваження адвоката та виключного переліку суб`єктів, які мають право на звернення до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2025 про відмову в задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_17 , мотивовану неврегульованістю нормам КПК України можливості звернення сторони захисту з клопотаннями про проведення слідчих дій на стадії ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після прийняття слідчим, прокурором рішення про завершення досудового розслідування; копії ухвал слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницького області від 22.10.2025, 06.11.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », мотивовану недоведеністю, що інформація у документах, про доступ до яких клопоче адвокат, сама по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та не доведено необхідності втручання у діяльність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » шляхом тимчасового доступу до його документів; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницького області від 22.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_16 , мотивовану недоведеністю, що інформація у документах, про доступ до яких клопоче адвокат, сама по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та не доведено необхідності втручання у діяльність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » шляхом тимчасового доступу до його документів; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницького області від 13.11.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_16 , мотивовану тим, що клопотання не містить ні чіткого викладу обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким воно подається, достатнього для здійснення слідчим суддею у порядку, передбаченому КЛК. судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, ні обгрунтування необхідності тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_16 ; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », мотивовану відсутністю в матеріалах кримінального провадження повноваження адвоката та виключного переліку суб`єктів, які мають право на звернення до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », мотивовану неврегульованістю нормам КПК України можливості звернення сторони захисту з клопотаннями про проведення слідчих дій на стадії ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після прийняття слідчим, прокурором рішення про завершення досудового розслідування; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », мотивовану недоведеністю, що інформація у документах, про доступ до яких клопоче адвокат, сама по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та не доведено необхідності втручання у діяльність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом тимчасового доступу до його документів; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », мотивовану неврегульованістю нормам КПК України можливості звернення сторони захисту з клопотаннями про проведення слідчих дій на стадії ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після прийняття слідчим, прокурором рішення про завершення досудового розслідування; копію висновку експерта №046/1 від 05.02.2025; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », мотивовану недоведеністю, що інформація у документах, про доступ до яких клопоче адвокат, сама по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та не доведено необхідності втручання у діяльність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » шляхом тимчасового доступу до його документів; копію ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », мотивовану тим, що клопотання не містить ні чіткого викладу обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким воно подається, достатнього для здійснення слідчим суддею у порядку, передбаченому КЛК. судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, ні обгрунтування необхідності тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Клопотання захисника ОСОБА_9 про витребування документів мотивовані тим, що після ознайомлення з відкритими матеріалами кримінального провадження у сторони захисту виникли обгрунтовані сумніви щодо законності процесуальних рішень та проведених слідчих дій, а саме законності зміни підслідності між органами досудового розслідування, при цьому не відомо чи були призначені слідчі начальником слідчого відділу, а прокурори керівником органу прокуратури у відповідності до норм КПК України, з обов`язковим відображенням таких рішень в ЄРДР; щодо територіальної підслідності кримінального провадження; щодо об`єднання кримінальних проваджень; щодо вчасності приймання процесальних рішень та вчинення відповідних слідчих дій; щодо того, чи компетентними особами були винесені процесуальні рішення та вчинені слідчі дії.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження містяться документи, на які посилається сторона обвинувачення, як на докази, які були здобуті під час розслідування інших кримінальних проваджень іншими органами досудового розслідування, однак невідомо чи існують клопотання про виділення та об`єднання таких кримінальних проваджень, чи внесені вони до ЄРДР, чи відповідають вони Реєстру.

Оскільки інформація та відомості, що містяться в ЄРДР у кримінальних провадженнях №42025020000000082 від 28.05.2025 за ч. 2 ст. 240 КК України, № 42023022220000057 від 26.05.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України безпосередньо стосується захисту прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_5 та можуть бути використані для перевірки судом дотримання вимог кримінального процескального законодавства стороною обвинувачення при провадженні досудового розслідування, повноти обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, руху кримінальних проваджень та як наслідок належності та допустимості доказів, якими сторона обвтинувачення обгрунтовує доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, зазисник просив витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_8 копію повної інформації, яка міститься в ЄРДР у кримінальних провадженнях №42025020000000082 від 28.05.2025 за ч. 2 ст. 240 КК України, та № 42023022220000057 від 26.05.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України.

Також в матеріалах кримінального провадження стороною обвинувачення встановлено, що ОСОБА_5 готував та розробив проектно-кошторисну документацію на проведення робіт на території ІНФОРМАЦІЯ_12 , однак вказана проектно-кошторисна документація на проведення відповідних робіт стороні захисту не була відкрита, у зв`язку з чим захисник ОСОБА_9 просив витребувати її у процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 06.05.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до положень ст. 291 КПК України надання суду інших документів, окрім обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 2971 цього Кодексу); розписки або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідки про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації, до початку судового розгляду забороняється.

Питання ж допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, з урахуванням положень ч. 12 ст. 290 КПК України.

Таким чином, зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження наразі не розпочався, відтак прокурором не надано суду жодних матеріалів кримінального провадження, надати оцінку доводам сторони захисту про доцільність витребування документів, про які клопоче сторона захисту, суд очевидно не взмозі, відтак такі клопотання не підлягають задоволенню з підстав їх передчасності.

Щодо клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення позовної заяви прокурора в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » суд зазначає наступне.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення прокурору позовної заяви у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023 мотивоване зокрема тим, що Законом України віл 02.06.2016 року № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав 30.09.2016 до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015, положення якого забороняють прокурору здійснення представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 », зі Статуту якого вбачається, що товариство є юридичною особою приватного права, може набувати майнових та особистих немайнових прав, обов`язків і здійснювати їх, вчиняти правочини відповідно до вимог законодавства та цього Статуту.

В силу пп. 3 п. 16 Статуту для досягнення мети діяльності товариства, передбаченої цим Статутом товариство має право в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом та внутрішніми документами, зокрема, виступати позивачем, відповідачем, третьою особою у суді, господарському суді, адміністративному суді, третейському суді та інших судах, зокрема судах іноземних держав.

Оскільки ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » не с органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, звернення прокурора до суду у цьому провадженні в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » є безпідставним.

Крім того, підставою для здійснення представництва в суді законних інтересів держави прокурор у позовній заяві визначив бездіяльність державної компанії, разом з тим прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обгрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурором не надано допустимих та належних доказів на підтвердження того, що ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » знав про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Крім того, прокурором не підтверджено, що ним дотримано розумного строку для надання ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь прокурору.

Враховуючи викладене, у даному провадженні відсутні будь-які правові підстави для здійснення представництва в суді законних інтересів держави прокурором, адже не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, якою с ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 », а також прокурором не було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і будь-які докази бездіяльності ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » щодо захисту інтересів держави після повідомлення прокурора про виявлені порушення відсутні.

На підставі викладеного, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, захисник просив повернути позовну заяву про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » шкоди завданої кримінальними правопорушеннями прокурору.

Клопотання захисника ОСОБА_8 про залишення позовної заяви без розгляду та повернення її прокурору, мотивоване тим, що згідно абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 ». Зазначене товариство не є суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність згідно законодавства України, що регулює правовідносини діяльності таких суб`єктів у організаційно-правовій формі акціонерних товариств.

Згідно обвинувального акту обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 грунтується на твердженнях про те, що ними в ході підготовки та виконання договорів підряду, де ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » є замовником, а певні юридичні особи виконавцями будівельних робіт у спосіб завищення цін на певні будівельні матеріали буо допущено розтрату коштів і було таким чином заподіяно державі в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » визначеної прокурором матеріальної шкоди.

У позовній заяві йдеться про те, що внаслідок таких дій обвинувачених, шкода заподіяна ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 ». Отже, прокурор очевидно помилково звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 », не обгрунтував підстав такого звернення з позовною заяявою, не надав суду доказів того, що він виконав усі визначені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язки прокурора при зверненні до суду в інтересах держави, а отже позовна заява не відповідає вимогам п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 175 ЦПК України.

За таких обставин, захисник ОСОБА_8 просив подану прокурором позовну заяву в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » залишити без розгляду та повернути її прокурору.

Так, прокурором в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_31 подано позовну заяву про відшкодування збитків, завданих злочином, у яких прокурор просив суд позовну заяву розглянути разом з кримінальним провадженням та стягнути із зазначених осіб на користь ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 », завдану кримінальним правопорушенням шкоду в сумі 4 807 632,05 грн.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив розглянути позовну заяву в інтересах держави одночасно з кримінальним провадженням.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі № 668/5277/16-к зробив висновок, що у статтях 36 та 128 КПК України визначено, що прокурор у кримінальному провадженні наділений правом пред`являти цивільний позов в інтересах держави. Реалізація цього права залежить від дотримання прокурором встановлених у законі умов, які стосуються не тільки форми та змісту позовної заяви, а й інших правових факторів. Цими умовами визначено порядок подання цивільного позову і обов`язок суду прийняти позовну заяву, якщо вона відповідає вимогам законодавства. З моменту винесення судом ухвали про призначення судового розгляду кримінального провадження і починається розгляд заявлених прокурором позовних вимог, а до цього (у підготовчому судовому засіданні) відбувається перевірка заяви на відповідність її вимогам законодавства, адже форма та зміст позовної заяви у кримінальному провадженні повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. За такого підходу механізм реалізації прокурором права на пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні залежить від положень, закріплених у статтях 119, 121, 122 ЦПК України. Підстава цивільного позову прокурора в кримінальному провадженні поділяється на фактичну основу та процесуальні передумови. Фактична основа являє собою комплекс юридично значущих обставин (юридичних фактів), з якими матеріальний закон пов`язує виникнення правовідносин між державою, що зазнала майнової шкоди, та особами, зобов`язаними її відшкодувати (обвинуваченим, цивільним відповідачем), і з яких прокурор виводить свою матеріально-правову вимогу.

Отже, саме у підготовчому провадженні суд має здійснити перевірку цивільного позову у кримінальному провадженні на відповідність вимогам як КПК України, так і ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Частиною 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом (п. 5 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII) наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва. Якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, зазначене не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 587/1382/15-ц (провадження № 14-60цс24) після прийняття Закону № 1697-VII та внесення змін до Конституції України, статус прокуратури зазнав суттєвих змін, оскільки прокуратура у сфері представництва інтересів держави поза межами кримінального провадження почала виконувати допоміжні функції, а основну роль почали відігравати відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження самостійно звертатися до суду.

У новому Законі № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, законодавець прямо обмежив права прокурора на представництво в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Тобто, починаючи з 15.07.2015 законодавець передбачив обмеження прав прокурора на представництво інтересів держави щодо певного кола осіб (державних компаній) та щодо певних правовідносин (пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань).

У постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)Велика Палата Верховного Суду констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватися з урахуванням приписів абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого правила частини другої статті 19 Конституції України незазначення у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не потрібно розуміти як таке, що розширює визначені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) виснувала, що чинне законодавство України не містить визначення поняття "державна компанія" як окремої організаційно-правової форми господарювання, а Державний класифікатор "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" розмежовує такі організаційно-правові форми господарювання, як "державна організація (установа, заклад)" та "державна акціонерна компанія". Державна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Натомість державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі; метою її діяльності, окрім публічних функцій, є отримання прибутку; відповідальність має не публічно-правовий, а приватноправовий характер; компанія є незалежною від держави у сфері господарської діяльності, проте перебуває в інституційній залежності з питань управління. Також Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб?єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ).

Отже, щодо застосування статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015, ІНФОРМАЦІЯ_20 визначила два критерії, за умови існування яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, а саме: 1) представництво інтересів держави в особі державних компаній; 2) позивач не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

Як слідує з п. 1 Статуту приватного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_18 », затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2021 № 235 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2024 № 838) Приватне акціонерне товариство « ІНФОРМАЦІЯ_18 » є новим найменуванням публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_18 », тип якого змінено на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_21 від 31.05.2017 № 363 та на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів».

Відповідно до п. 6 Статуту основною метою діяльності товариства є одержання прибутку від провадження господарської діяльності для задоволення інтересів акціонера та працівників товариства в межах і на умовах, визначених законодавством та цим Статутом. Одержаний прибуток спрямовується на розвиток товариства, задоволення економічних і соціальних потреб акціонера та працівників товариства.

Згідно п. 14 Статуту Товариство є юридичною особою приватного права, може набувати майнових та особистих немайнових прав, обов`язків і здійснювати їх, вчиняти правочини відповідно до вимог законодавства та цього Статуту.

Як передбачено п.п. 3 п. 16 Статуту для досягнення мети діяльності товариства, передбаченої цим Статутом, товариство має право в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом та внутрішніми документами виступати позивачем, відповідачем, третьою особою у суді, господарському суді, адміністративному суді, третейському суді та інших судах, зокрема судах іноземних держав.

Відповідно до п. 21 Статуту за Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

Пунктом 22 Статуту закріплено, що Товариство не несе відповідальності за зобов`язаннями акціонера. Товариство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави.

Відтак ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » являється державною гідрогенеруючою компанією, 100% акцій якої належить державі, про що, зокрема, зазначено на його офіційному веб-сайті.

У даному провадженні, обґрунтовуючи правові підстави свого представництва в суді інтересів держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 », прокурор у позовній заяві зазначив, що останнє не здійснює захист інтересів держави, оскільки не вжили жодних заходів по стягненню коштів, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу під час захисту законних інтересів і фактично є підставою для захисту цих інтересів прокурором.

Разом з тим, як встановлено в підготовчому судовому засіданні, прокурор не надав доказів того, що попередньо до звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » він повідомив про це останнє.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц дійшла наступних висновків. З наведених норм (ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, а саме органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

Також, в постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 607/16590/20 (провадження № 51-923км22) заначено, що оскільки "інтереси держави" є поняттям оціночним, прокурор у кожному окремому випадку визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.

В зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що звертаючись до суду з позовом, прокурор не обґрунтував і не довів суду факту бездіяльності компетентного органу, а саме невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку, після того як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, а також не вказав причини того, чому компетентний орган не звернувся самостійно до суду з позовом в інтересах держави чи не міг звернутися.

Наведене узгоджується з послідовною практикою Касаційного кримінального суду (наприклад, із постановами Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 458/1036/16-к, провадження № 51-4008км21; від 11 вересня 2019 року у справі № 397/533/18, провадження № 51-2700км19 тощо).

Також суду звертає увагу, що в постанові Верховного суду від 21.01.2020 у справі № 369/1850/18 (провадження № 61-18948св19) зазначено, що відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають у тому, що згідно зі статтею 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред`явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що у свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку строку позовної давності саме з моменту повідомлення особі про підозру, тобто коли особа визначена слідчим як така у відношенні якої достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 276 КПК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , останнім повідомлено про підозру 07.05.2025. Відтак ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » має право звернутись з позовом про відшкодування завданої їй шкоди в межах строку позовної давності, тобто до 06.05.2028.

Відтак, позов не містить обґрунтування і тих обставин, що у даному випадку захист інтересів держави, за умови підтвердження їх порушення, не здійснює або неналежним чином здійснює ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_22 », а також прокурором не доведено своїх повноважень на звернення до суду з позовною заявою в інтересах державної компанії, якою ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_22 », з огляду на фактичну заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, встановлену ч. 3 ст. 23 Закону України про прокуратуру»

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

З цих підстав суд повертає позовну заяву (цивільний позов) прокурору, що не позбавляє права належного позивача звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК України).

Керуючись ст. 27, 127-129, 314-316, 369-372 КПК України, ст. 185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області на 10 год. 30 хв. 02 жовтня 2026 року.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Позовну заяву, подану заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Вінницької області ОСОБА_25 в інтересах держави в особі ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 », повернути прокурору.

Задовольнити клопотання захисників ОСОБА_32 та ОСОБА_9 про виклик свідків.

Скарги захисника ОСОБА_7 на постанови про визначення підслідності та доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023, на постанову про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42023022220000057 від 26.05.2023, на постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 29.07.2025, подані в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку, висловленим доводам, в ході судового розгляду.

Відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про витребування документів, як поданих передчасно.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження: прокурора, обвинувачених, захисників, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду, в частині повернення позовної заяви, може бути подана до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення, шляхом подання апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1