Ухвала суду № 140081809, 25.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

. 25 вересня 2026 рокум. Полтава Справа № 440/11747/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.09.2026) просить:

визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 20.07.2026 у зменшеному розмірі внаслідок застосування пункту 14 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити пенсію ОСОБА_1 з 20.07.2026 року у повному нарахованому розмірі на виконання судових рішень за загальним порядком виплати пенсії відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XIIПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, без застосування пункту 14 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік;

визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо заздалегідь запланованого нарахування для виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2027 року у зменшеному розмірі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2027 року у повному нарахованому розмірі на виконання судових рішень за загальним порядком виплати пенсії відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XIIПропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, без застосування обмежень Законом України Про Державний бюджет України та Постанов Кабінету Міністрів щодо зменшення розміру пенсії нарахованому на виконання судових рішень.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі №440/603/26 (далі рішення суду) з датою набрання законної сили 20.07.2026 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану". При цьому відповідачем було застосовано пункт 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яким передбачено, що видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюється за окремими напрямами у розрізі джерел ї виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, відповідач повідомив позивачу, що виплата нарахованих коштів на виконання судових рішень буде провадитись в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Нараховані кошти за рішенням суду по справі №440/603/26 з урахуванням поточного боргу будуть виплачуватися за умов надходження відповідного фінансування. Такі дії відповідача, позивач вважає протиправними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що згідно із пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюється за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виплата нарахованих коштів на виконання судових рішень буде провадитись в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було виконано рішення суду в межах покладених на головне управління зобов`язань. Однак Пенсійний фонд України станом на момент постановлення цієї ухвали вказану суму в повному обсязі ГУ ПФУ в Харківській області не перерахував.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.26, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026, по справі № 440/603/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року з обмеженням максимальним розміром та з застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану від 30.12.2025 № 1778. - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2026 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану від 30.12.2025 № 1778, та без обмеження максимальним (граничним) розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.07.2026 щодо виконання вищевказаного рішення.

19.08.2026 позивач отримав відповідь, в якій вказано, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі №440/603/26 (далі рішення суду) з датою набрання законної сили 20.07.2026 головним управлінням проведено перерахунок Вашої пенсії з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану". За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2026 по 31.08.2026 року. Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно із пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюється за окремими напрямами у розрізі джерел ї виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виплата нарахованих коштів на виконання судових рішень буде провадитись в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Нараховані кошти за рішенням суду по справі №440/603/26 з урахуванням поточного боргу будуть виплачуватися за умов надходження відповідного фінансування. Ваше пенсійне забезпечення здійснюється з додержанням норм та вимог чинного законодавства.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає таке.

За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia»).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

У рішеннях Конституційного Суду України зроблено висновок про те, що забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов`язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективну систему виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цієї системи у такий спосіб, щоб доступ до неї мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність; посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Так, пунктом 14 розділу Прикінцевих положень Закону №4695-IX установлено, що, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовані розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Також, з метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.

Отже, нормами КАС України, визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а, від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі №400/3650/24, від 30.11.2023 у справі №420/6135/22, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23, від 28.01.2025 у справі №460/10443/24.

У постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.

У постановах від 18.01.2024 у справі №160/2888/23 та від 30.04.2025 у справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 а саме, що у разі, якщо спір виник безпосередньо у зв`язку з виконанням суб`єктом владних повноважень уже ухваленого судового рішення, відповідні вимоги підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, а не шляхом пред`явлення нового адміністративного позову. При цьому визначальним для розмежування відповідних способів судового захисту є не саме по собі посилання суб`єкта владних повноважень на певні норми законодавства, а безпосередній зв`язок оскаржуваних дій чи рішень із виконанням судового рішення.

Отже, у разі невиконання судового рішення чи неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених процесуальним законодавством та про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 06.08.2024 у справі №560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.

За змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії з урахуванням пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695-IX саме на виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.26, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026, по справі № 440/603/26.

Разом з тим, при виконанні відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.26, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 по справі № 440/603/26 шляхом застосування вищенаведених норм, не виникає жодного нового спору.

Застосування відповідачем норм пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-IX стосується виключно питання виконання такого судового рішення.

Відтак, в даному випадку між сторонами не виникло жодного нового спору; має місце питання щодо невиконання чи неналежного виконання судового рішення у справі №440/603/26, а тому вимоги позивача, заявлені ним в межах цієї справи, виключають можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі № 440/11747/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова